бачу заговорили про тварин.... ок....
коротенько
Високоорганізовані тварини або великі тварини з великою тривалістю життя, як правило, після тривалої вагітності народжують тільки одне дитинча. Малюк декілька років залежить від матері, яка не тільки годує його, але і навчає виживати у важких умовах. Найдовше вагітність триває у слонів - 620 днів, у природі ці тварини часто живуть до 40-60 років. Нижчі ссавці живуть, зазвичай, менше, тому й період між паруванням й пологами у них має бути коротшим. У той же час ці тварини також повинні народжувати більше дитинчат, щоб не допустити зменшення чисельності популяції, адже деякі особини стають жертвами хижаків, інші - гинуть від старості, треті помирають через хвороби або брак поживи. Так, наприклад, вагітність хатньої миші триває всього лише 21 день, тож протягом року самка приносить декілька приплодів. Більшість комах відкладає величезну кількість яєць. Значна їх частина, звичайно, гине ще до перетворення на дорослих особин. Винятком є самка мухи це-це.
Кожен вид тварин має свій генетичний код, який разом із іншими характеристиками визначає вміння тварини пристосовуватися до природних умов.
Схрещування близьких родичів обмежує різноманітність їхнього потомства. Щоб цього не припустити, всі тварини повинні вміти визначати своїх родичів серед можливих партнерів.
Дитинчата шимпанзе і павіанів, наприклад, запам'ятовують матір, оскільки самка піклується про них протягом досить тривалого часу. Значно складніше розпізнати інших близьких родичів. Готова до парування самка шимпанзе вирішує це завдання досить просто - вона переходить до іншої групи, де лишається до тих пір, поки не буде запліднена. Миші при визначенні своїх родичів, нехай навіть двоюрідних, покладаються виключно на свій нюх.
В окремих випадках може бути так, що статевий потяг є таким сильним, що тварина буде паруватися з близьким родичем замість того, щоб не паруватися зовсім. Самці гібонів нерідко паруються зі своєю матір'ю
Стадні тварини тримаються стадами, зграями і групами. Відносини між особинами в кожній групі суворо регламентовані. Є зграї, в яких усі особини підкоряються строгій ієрархічній системі.
Домінуючі особини, зазвичай самці (рідше - самки), отримують кращу частину здобичі і кращу ділянку. Вони люто б'ються з іншими самцями заради самок.
Зазвичай, кількість самок на певній території домінуючого самця та остаточне число завойованих ним самок вирішують, який відсоток своїх генів він зможе передати наступним поколінням.
У великих стадах самцю легше завоювати більше самок і захистити їх від своїх суперників. Така поведінка розвинулася у багатьох видів копитних. Оленеві, наприклад, аксис або вапіті, живуть великими зграями. Під час гону олені збирають великі гареми. Якщо один самець парується з декількома самками, то його гени можуть передатися великій кількості нащадків.
Самці деяких видів значно більші за самок. Завдяки своїм розмірам вони краще підготовлені до боїв із суперниками. Інші оленеві, косулі і мунтжаки тримаються невеликим зграями і не утворюють гаремів. Самці цих копитних спарюються з декількома самками, а поєдинки, що трапляються між ними, не є небезпечними. Саме тому самці і самки мунтжаків і косуль приблизно однакових розмірів.
Тварини кожного виду повинні передати своєму потомству навички виживання в тому чи іншому середовищі, що найкраще забезпечується вибором найкращого партнера. Тварини мають багато методів розпізнавання особин свого виду. Ось тільки один із них - подання відповідних звуків і колір тіла.
Два близько споріднених види вівчариків - вівчарик весняний і вівчарик-ковалик живуть в однакових біотопах. Зовні ці пташки також схожі одна на одну. Однак самки впізнають самців свого виду за шлюбною піснею. В інших видів птахів яскраво виражений статевий диморфізм. Самці таких видів змінюють свій зовнішній вигляд і набувають, наприклад, яскравішого забарвлення. Сприяти розпізнаванню „свого" самця може також і ритм життя тварин. Наприклад, самець денного виду, швидше за все, ніколи не зустріне самку виду, що є активним уночі. (джерело
http://www.zoolog.com.ua/povedinka79.html)
Отже, для тварин секс - це відтворення свого роду!!!!! Чи є ще щось інше?
Відповідь від: 29 Квітня 2012, 19:31:11
Перші спроби класифікувати нерепродуктивну сексуальність як психічну патологію було здійснено у середині XIX століття. Було запропоновано розглядати її як «сексуальну психопатію» (Heinrich Kaan). У 1886 році відомий психіатр Ріхард Крафт-Ебінґ (Richard Freiherr von Krafft-Ebing) назвав гомосексуальність серед 200 інших форм статевої поведінки, котрі відхиляються від норми, віднісши їх до «статевих психопатій». Втім, він визнавав, що гомосексуальність може викликатися як вродженими чинниками, так і бути придбаною.
17 травня 1990 року, Генеральна асамблея Всесвітньої організації охорони здоров’я виключила гомосексуальність з Міжнародноі класифікації психічних і поведінкових розладів.
ЧОМУ?????? Бо геї погрожували вуличним хуліганством, так перед цим гомосексуалізм, як діагноз, виключила Американська асоціація психологів - бо були погроми на вулицях!!!
Гмммм, цікаво.....
Голосування
1 (5.6%)
Автор
Тема: Гендерна політика і ювенальна юстиція в Україні (Прочитано 63488 раз)