Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Отаман]

він не лише в окопах а й покопах саперкою.
 як знаєш де-капажи знайдене.
а ми покажем криїівку на вихідних.

[Причорний]

Ага, зараз візьму і тикну. Знаеш скільки мені часу пішло обходити цей ліс з усіх сіл з якими він межує..

[A.L.V]

Вивчення історії "на місцевості" це добре,але деколи такі "історики" залишають після себе незакопані ями  .Вчіться прибирати за собою .

[TRITONOS]

Як ся і обіцяло трохи інфи про сховища від МиНиСи:
Карти прийдеться ручками малювати 
Сховище на території ТЕСПу завалене але є і частина сховища належить Бобіку МНСники не знають чому.
На території комунального закладу «Центральна районна лікарня Калуської міської і районної рад Івано-Франківської області» (вул. Медична,6) знаходиться сховище № 32035 з наступними технічними характеристиками на час введення його в експлуатацію:

1. Тип проекту і показник захисту - типовий, 2 кг/см.кв.;

2. Тип сховища – окремо збудоване; Клас захисту сховища – третій;

3. Конструкція - залізобетонний моноліт;

4. Рік здачі в експлуатацію – 1987;

5. Місткість - 180 нетранспортабельних хворих;

6. Загальна площа (м.кв.) - 800;

7. Загальна кубатура (м. куб.) – 2200;

8. Кількість входів – 2;

9. Герметизація - ЗГіГ двері, ГК клапана 600,300;

ступінь герметичності - 15 мм. вод. ст.;

10. Система повітропостачання - по третьому режиму вентиляції;

11. Система енергопостачання – центральна, аварійна від захищеної дизель-електростанції (ДЕС);

12. Система водопостачання - централізована, запас питної води;

13. Система опалення – центральна, водяне;

14. Каналізація - напірна господарсько-фекальна;

15. Використання сховища в мирний час - навчальний клас;

16.Склад ланки обслуговування сховища (чол.) - 9 чол.;

17. Час приведення сховища в готовність – 3 год.

На даний час сховище не готове до використання за призначенням.

(розгерметизація приміщень, розукомплектованість обладнання)

 На двох виробничих площадках колишнього ВАТ «Карпатнафтомаш» знаходиться 2 сховища - №№ 32054 та 32055:

а) – на виробничій площадці колишнього ВАТ «Карпатнафтомаш» (тепер – ТзОВ «Ч.А.С.») по вул. Івано-Франківській, 24 знаходиться сховище № 32054 з технічними характеристиками на час введення його в експлуатацію:

1.Тип проекту і показник захисту - типовий А-ІІІ-1200-72/21,

2 кг/см.кв.;

2.Тип сховища – окремо збудоване; клас захисту сховища – третій;

3. Конструкція - залізобетонний моноліт;

4. Рік здачі в експлуатацію – 1985;

5. Місткість - 1200 чол.;

6. Загальна площа (м.кв.) - 964;

7. Загальна кубатура (м. куб.) – 4617;

8. Кількість входів – 3; виходів – 1;

9. Герметизація - ДУ-І-2, ДУ-ІУ-2, ДУ-ІУ-3, ГК-800, ГК-600,

Ступінь герметичності – 12 мм. вод. ст.

10. Система повітропостачання - примусова;

11. Система енергопостачання – аварійна від захищеної дизель- електростанції (ДЕС);

12. Система водопостачання - центральна;

13. Система опалення – центральна;

14. Каналізація - самотічна;

15. Використання сховища в мирний час – складське приміщення;

16.Склад ланки обслуговування сховища (чол.) - 5 чол.;

17. Час приведення сховища в готовність – 6 год.

На даний час сховище не готове до використання за призначенням (затоплення ґрунтовими водами).

б) – на виробничій площадці колишнього ВАТ «Карпатнафтомаш» (тепер - ЗАТ „Калуський машинобудівний завод” ) по вул. Долинська, 88 знаходиться сховище № 32055 з технічними характеристиками на час введення його в експлуатацію:

1. Тип проекту і показник захисту - типовий А-ІІІ-450-77/144,

2 кг/см.кв.;

2. Тип сховища – окремо збудоване; Клас захисту сховища – третій;

3. Конструкція - залізобетонний моноліт;

4. Рік здачі в експлуатацію – 1984;

5. Місткість - 450 чол.;

6. Загальна площа (м.кв.) - 305,0;

7. Загальна кубатура (м. куб.) – 1605,0;

8. Кількість входів – 1; виходів – 1;

9. Герметизація - РДІ, ДУ-ІУ, ДУ-ІУ-3, ДУ-ІУ-5, ДУ-1, ГК-300, ГК-200,

Ступінь герметичності - 12мм.вод.ст.;

10. Система повітропостачання – приточно-витяжна;

11. Система енергопостачання – центральне, від аварійної захищеної дизель- електростанції (ДЕС);

12. Система водопостачання - центральне, запас питної води 6000 літрів;

13. Система опалення – центральна;

14. Каналізація - самотічна;

15. Використання сховища в мирний час - навчальний пункт ЦО;

16.Склад ланки обслуговування сховища (чол.) - 12 чол.;

17. Час приведення сховища в готовність – 6 год.

На даний час сховище не готове до використання за призначенням.

(затоплення ґрунтовими водами).

Заступник міського голови Оксана Табачук

І.Головатчук

6-00-26

[ARNI]

Як ся і обіцяло трохи інфи про сховища від МиНиСи:

Сховищ в Калуші є більше 

[TRITONOS]

Сховищ в Калуші є більше  Показує язик

1. На території Калуської ЦРЛ
2. Територія Карпатнафтомаш
3. Територія філії Карпатнафтомаш на Долинській
Про ці сховища в МНС є інформація. Ще мені говорили про ТЕСП і його сховище але воно зруйноване. Не відомо ще чи є на колишньому магнієвому. Головатчук казав що ці сховища будувались виключно для персоналу заводу (на 1 зміну). Для простого люду не передбачалось облаштування сховищ. Ще хотів дізнатись  про "найстаріший будинок Калуша" і хлопці з МНС знають тільки що то був суд а що було перед тим вони не вникали. Сказали вийти на працівників - пенсіонерів Облавтодору і спробувати розвіяти міфи про ці провали. МНСники такою інфою не орудують. Дозволи на проведення "розвідувальних робіт" МНС також не видає але на обліку в них стоять.

[Alexander]

Брудно, мокро, тісно місцями, та й ще повна відсутність світла. Не розумію діггерів

[TRITONOS]

Брудно, мокро, тісно місцями, та й ще повна відсутність світла.

КРУТО! 

[Alexander]

КРУТО! 

шо круто по багнюці лазати

[yurko]

Як що??? Гівняна романтика!!!

[Alexander]

вони там по мутантам стріляють

[TRITONOS]

Мумія в бомбосховищі (навіть і таке було  )
04 Грудня 2004
Минулого року весь Калуш сколихнула жахлива звістка. В одному із бомбосховищ було виявлено муміфіковане тіло чоловіка.
Такого видовища калуські правоохоронці, які прибули на місце подій, давно не бачили. Виїхавши на виклик, вони побачили не труп, а скоріш за все — мумію староєгипетських гробниць. Як виявилося згодом, тіло цього чоловіка пролежало у бомбосховищі більше ніж півроку. Зробивши експертизу, судові експерти виявили, що чоловік не тільки був убитий: на тілі мумії були сліди термічної дії, тобто горіння і плавлення. У кого стільки було ненависті? Чим завинив цей чоловік, що над ним так познущалися? Версія слідства Минулого року влітку 21-річний Ярослав, який ніде не працював і не навчався, разом зі своїм другом проникли на чуже подвір’я, де із гаража з автомашини ВАЗ 21011 викрали автомагнітолу „Панасонік” та акумуляторну батарею. Поживилися хлопці аж на 400 гривень. Через деякий час вони знову взялися за старе „ремесло”. Цього разу вони викрали із гаража вісім телячих шкур вартістю 400 гривень. Та на цьому кримінальна стежка Ярослава Іваськіва тільки розпочиналася. У серпні матір хлопця Віра Іваськів залишила своїх дітей і подалася у Жидачів Львівської області і стала проживати з Євгеном Деркачем, який мав власний будинок. Пробувши там деяким час і посваривши Євгена зі всією ріднею, жінка переконала його продати будинок і пересилитися у її калуську квартиру, де залишилася старенька матір та четверо синів. Зі слів двоюрідної сестри Євгена Марії Гринько: „Віра Іваськів була перешкодою в родинних відносинах брата. Вона розсварила його не тільки з родиною, але й з сусідами, і вплинула на нього так, що він без ніякого погодження з родиною, в тому числі і з рідними синами, які навчаються у Львові, продав батьківську хату і переїхав жити у Калуш.” Виявилося, що Євген Деркач їхав у Калуш за своєю смертю. Прикупивши до свого нового житла телевізор, газову плиту, погасивши комунальні борги, він навіть подумував за гроші, які вторгував за свій будинок, купити автомобіль для своєї нової родини. Зі слів сусідки, яка проживала поруч з сім’єю Іваськівих: „Потерпілий разом із Вірою жили, як чоловік з жінкою. Євген купив до квартири багато різних речей, а також мав намір робити ремонт. В перших числах вересня Віра сказала мені, що Євген поїхав на заробітки...” За матеріалами слідства, одного сонячного дня Євген разом зі своїм пасинком Ярославом подався на річку відпочивати. Уже дорогою додому обоє, перебуваючи напідпитку, почали сперечатися. Сварка між ними загострилася на вул. Писарській в районі колишнього бомбосховища. Зі слів Ярослава, вітчим: „...несподівано вдарив мене в шию. Я за лезо, яке прорізало пакет і висунулось знизу, витягнув ніж”. Ніж лезом увійшов в живіт потерпілого, однак Євген відразу не впав, а ще встиг штовхнути хлопця в обличчя. „...тоді я відчув на щоці щось липке, а тому відштовхнув від себе Деркача, який впав, а я сам побіг до р.Млинівки митися.” — читаємо жорсткі одкровення кримінальної справи Повернувшись назад, Ярослав переконався, що чоловік помер, тому затягнув його до бомбосховища, а сам побіг додому. Вдома, почувши цю трагічну розповідь внука, бабуся запропонувала... знищити труп, тобто спалити. У цей трагічний час мати не забула повідомити , що у футболці вбитого є 50 доларів. Згодом вона дала сину ще 800 євро і наказала тікати до батька, який проживає в Одеській області. Ярослав не розгубився і все зробив, як вчила бабуся. Прийшовши на місце злочину, він взяв три порожні пляшки і подався на автозаправку, яка знаходилась недалеко, щоб купити бензину. Цим бензином він облив труп і підпалив, не забувши витягнути із футболки 50 доларів. Поки труп чоловіка горів, Ярослав зачинив двері бомбосховища і зав’язав металевим дротом. А ніж викинув у водоймище, яке розташоване біля міської стоматполіклініки. Наступного дня він подався на Одещину до рідного батька, де прогостював тиждень. Віра Іваськів в ході слідства захищала сина, як могла, і навіть придумала свою версію зникнення її співмешканця. Вона вказала...на свою рідну матір Наталію Мисак, яка не мала приязних стосунків з Євгеном. „Одного ранку мама сказала, що Євген має померти. Я підняла крик і сказала йому тікати з хати. Я його виштовхала за двері, а мама кудись побігла... З того часу я його не бачила,” — розповіла слідству „любляча” донька Версія підсудного Ярослав Іваськів в ході судового засідання хотів розчулити суддів і просив його виправдати його і не позбавляти волі. Адже він уже мав за плечима гіркий досвід (на момент злочину не пройшло і двох років з часу його першої судимості). Ярослав заявив у суді, що він не вбивав Євгена Деркача, а зізнався тому що в міліції йому погрожували і навіть били вивозячи на річку і говорили. „Мені говорили щоб брав вбивство на себе і мені нічого за це не буде” — заявив підсудний. За його словами, коли проходило відтворення подій того злощасного дня, правоохоронці показували йому,що він має робити. Цікавий ще один факт: за інформацією слідства, Ярослав зізнався у вбивстві в ході слідства після того, як у його камері побував священик. Суд, зваживши всі „за” і „проти” виніс своє рішення. Вирок суду Калуський міськрайонний суд визнав Ярослава Іваськіва винним в умисному вбивстві та крадіжках і визначив остаточне покарання — 9 років та 6 місяців. Також вирішено стягнути з засудженого на користь потерпілої Марії Гринько 14 тисяч гривень за завдану моральну шкоду.
http://ifportal.net/print.php?id=1782

[TRITONOS]

Лазяв під торгівелькою і надибав 8 кімнат під землею  Навіщо їх будували невідомо. Освітлення і бетон під генератор були.

[yurko]

Генератор стояв у підвалі ще перед тим як то став собез. Там була позавідомча охорона. Тобто зі всього міста сигналізації йшли туди. Тому там треба було генератора, на випадок якщо пропаде світло. Я навіть пам'ятаю як його запускали.
Не знав, що там так багато кімнат.

Треба було зробити фото!

[TRITONOS]

Генератор стояв у підвалі ще перед тим як то став собез. Там була позавідомча охорона. Тобто зі всього міста сигналізації йшли туди. Тому там треба було генератора, на випадок якщо пропаде світло. Я навіть пам'ятаю як його запускали.
Не знав, що там так багато кімнат.

Треба було зробити фото!

Та от, холєра, фотоапарата не було під рукою  1 великий провал під землю через який я зайшов рахував за одну кімнату. Можливо, їх було більше.

[TRITONOS]

Сьогодні хотів піти і залізти до водозбірника біля РТС і таки пішов але не заліз Довбався з австрійськими дверми і ніц, гайка прокручувалась разом з болтом а ще одного розвідного ключа не було під рукою, зауважив ще що двері всіяні дірками від куль калібру 7.62. Но то ніц. Здибався з вуйком на ймення Степан який випасав кіз недалеко. Дзядик такий добрий і круглий, на вид років під 70. І повідав він мені наступне: збудований водозбірник за Австро-Угорщини і і років йому десь зо 150 може більше. В цей водозбірник закачується вода і від нього самотьоком розходиться по близлежащим домам, можливо навіть на Чорновола йде але то не відомо точно. За метрів 20 знаходиться ще 1 водозбірник від якого поступала технічна вода на ТЕСП. Біля Першої школи знаходиться не водозбірник а простенький підвал, прохід в нього замурований. Підвал з себе являє підземну кімнату яка використовувалась в якості холодильника а опісля для складування господарського хламу. Довгий час туди мож було пройти але через засирання школярами цього приміщення прохід замуровали і закрили штахєтами. Байка про з"єднання цього підвалу з водозабірником біля РТС гнусна брехня. Міф розвіяно, коротше. Повідав вуйко Стьопа мені і моєму колєзі що на калійному 2 сховища - старе і нове. Як сказали МНСники що старе ся завалило то є гнусна брехня. Стіни виготовлені з міцного залізобетону товщиною 60 см. Таке сховище могло зберегти життя після неодноразової ядерної атаки. До сховищ підійти накладно так як Люсіні підопічні можуть вкусити за задницю і порвати портинєта. За Австро-Угорщини в Калуші набудували каналізацій які схожі майже на повноцінні тунелі і в архівах Калуша чи Франківська якщо покопатись можна віднайти КАРТУ каналізацій і така існує бо цей дядик її в руках тримав і розглядав. Шахтні виробітки з каналізаціями тісно переплітаються і утворюють павутину проходів не відомо в якому стані. Цю карту надав дядьку Степану єдин вуйко хрещенний Володимиром і писався він Мазуром живе десь недалеко від Стелли Героям який в той час працював чи то начальником чи бригадиром електромонтажників. Карту відкопав в архіві аби оминути завал який стався в шахті. Ще я дізнався що в проектній документації сховища біля Калуської ЦРЛ мала бути кімната обкладена сіллю для лікування асматиків по принципу якоїсь шахти в якомусь місті (забув назву). Були ми з колєгою під колишньою торгівелькою біля Фуршету і нащолкали знимок підземних кімнат. Ось стільки я зміг дізнатись за 2 години прогулянки нині. Фотозвітом підкріплю завтра бо товариш десь просрав кабель від фотоапарата. Далі буде....
Відповідь від: 28 Квітня 2013, 19:43:32Як і обіцяв фотозвіт з-під торгівельки
(бажано перевернути, Пеінта нема  )

(бажано перевернути, Пеінта нема  )

(бажано перевернути, Пеінта нема  )



(бажано перевернути, Пеінта нема  )

[Yana]

 
цікаво!

[yurko]

Справді цікаво! 
Відповідь від: 30 Квітня 2013, 18:31:46Будинок без фундаменту.
Швидше за все знесуть то все разом із підвалами 

[TRITONOS]

[yurko]

Не зовсім про Калуш, але все ж то Калуський район. А от Тритонові точно буде цікаво 

Таємниця печери в ТомашівцяхДослідження печери в рідному селі провів історик-любитель.

Приховано: Показати

Інженер за фахом, а нині пенсіонер Теодозій Король давно цікавиться історією рідного села — Томашівців. Для дослідження невідомого минулого пан Король збирає давні документи, шукає крихти згадок про село в архівах області. Остання ж його знахідка, яка може зацікавити і професійних археологів, — давно закинута печера, видовбана в камені. Вона, вважає дослідник-аматор, ще приховує багато таємниць. Пропонуємо вашій увазі археологічну розвідку Теодозія Короля. Поки що в ній більше припущень, але спростувати чи підтвердити їх — то вже справа професіоналів. У будь-якому випадку, Томашівська печера — місце незвичайне і таємниче. А тому те, що знайшов у ній наш дописувач, варте прискіпливої уваги істориків.

Село Томашівці майже посередині ділить ріка Болохівка. На її правому березі розташовані власне Томашівці, а на лівому, просто під горою, розкинулося Кам’яне. Назва села Томашівці походить від якогось Томаша, який в середні віки оселився тут, на горбах, а назва Кам’яне — від слова „камінь”. Вона виникла через те, що на цьому місті з гори над потоком виступає  камінь (за півкілометра на північ від церкви св. Покрови). Але це тільки видима частина жовтого пісковика, який починається на рівні русла потоку і здіймається догори на 4-5 метрів. Невидима, прихована його частина набагато більша і займає сотні гектарів: камінь тягнеться від села Протеси, через Томашівці та Дубовицю і знову виходить на поверхню в селі Середнє.
За своєю структурою цей пісковик є нещільним та крихким, тому пісок, видобутий з нього, селяни здавна використовували для посипання глиняних долівок у своїх житлах.
За кілька метрів від видимої брили каменя, вище за течією струмка, на лівому його березі, на висоті 5 метрів від рівня потоку, знаходиться майже невидимий знизу вхід до просторої печери. Її первісним призначенням століттями ніхто не цікавився, але відомо, що до 70-х років минулого століття селяни з Томашівців регулярно навідувалися сюди за піском.
Треба сказати, про цю печеру тривалий час селом ходила легенда. Мовляв, колись дуже давно невідомі прокопали тунель від Томашівець до Дубовиці та Середнього. Але його так і не знайшли, тому згодом вже почали говорити, що тунель засипаний. А в останні десятиліття, коли добробут селян став поліпшуватися і потреба у піску для підсипання підлоги відпала, про скелю та печеру в ній і зовсім забули.
У лютому цього року печеру в Кам’яному дослідили. При цьому знайдене дозволяє припустити, що вона могла використовуватися ще у дохристиянські часи (як житло племені чи роду або як сховок під час набігів ворогів). Згідно з легендами, під час середньовіччя від татарських навал в печері переховувалося майже усе населення Кам’яного.
Отож, що являє собою Томашівська печера сьогодні?
Однозначно, вона має штучне походження, бо скрізь видно сліди людської праці. Відразу за входом — загальна зала, яка є просторим, 22 на 16 метрів, приміщенням з майже аркоподібною стелею та нерівними стінами, з яких селяни віками добували пісок. Цікавість істориків може викликати бокове, тунельного типу приміщення.
Перше, що тут впадає у вічі — симетрія. Бокова печера є коридором довжиною 18 і шириною 2 метри. Цей коридор розділено перегородкою, в якій є отвір для дверей. Якщо ці розділені приміщення умовно назвати кімнатами, то перша має довжину 10 метрів і розпочинається з великої зали за 7 метрів від головного входу.
Вздовж лівої стіни першої кімнати, по всій її довжині на висоті 60 см від підлоги, в камені видовбана лава (можливо, лежак) шириною 50 см. Справа, навпроти лави, на висоті 30 см ретельно видовбані ніші, приблизно однакового розміру і з однотипними перегородками між ними. Усі ніші добре оброблені, овальної форми шириною близько 60 см, дуже нагадують дугоподібні спинки сучасних крісел. Їхній верх плавно переходить у стіну на рівні 1 метр від підлоги із заглибленою у моноліт основою (ймовірно, використовувалася для сидіння). Перегородки між нішами є одинаковими, у формі трапеції, що звужується назовні.
У другому, дальньому від входу до печери, приміщенні бокового коридору такі ж ніші видовбані вже по обидва боки коридору.
Візуально усі ці ніші нагадують кам’яні крісла для сидіння. Імовірно, в давню, язичницьку епоху вони мали ритуальне призначення (інакше, для чого довбати в стіні більше десятка кам’яних крісел ще й з перегородками, коли для того, щоб просто посидіти, простіше і раціональніше зробити лаву).
Також можна зробити припустити, що печеру освоювали в часи, коли використовувалася рабська праця. Принаймні, це дуже важкий труд: без належних засобів у суцільній скелі видовбати простору печеру (можливо, центральна зала, доки її не почали активно використовувати для своїх потреб селяни, також мала певну форму та призначення) і при цьому витягнути назовні понад 500 куб. метрів каменю. До того ж, цей камінь не просто скидався під берег, а, для маскування печери, переносився далі, вниз по руслу (що також є процесом трудоємким).
Це дослідження печери в Томашівцях є поверхневим і непрофесійним, відповідь на усі питання мають знайти досвідчені археологи. Може так статися, що біля печери „Скала” навіть з’явиться табличка, що це місце є пам’яткою давнини і охороняється державою.
Окремо пан Король повідомив, що він уже побував в райдержадміністрації і заручився усною підтримкою археологів. Отож, з нетерпінням чекатимемо результатів професійного дослідження печери. Якщо історична цінність знахідки підтвердиться, то на території району матимемо пам’ятку давнини. http://vikna.if.ua/news/category/community/2005/03/03/1528/view

Відповідь від: 22 Травня 2013, 09:39:28І  ще трошки про Томашівці

Приховано: Показати

У південно-західній частині території Томашівців на більш як 300 гектарів площі поля ще й до нині видно вісім могильників діаметром приблизно 25м та висотою до одного метра. Насипані ці могильники на території не хаотично, а вершина великого, майже прямокутного трикутника зі сторонами довжиною від 1,4 до 2,7км : біля самого села на відстані 240м і один від одного розташовані два могильники, ще два – на полі, що примикає до с. Копанки, і нарешті, ще чотири насипані за 250м на південь від дороги Томашівці-Негівці. Якщо розташування могильників у вершинах трикутника може бути випадковим, то розташування чотирьох могильників біля негівської дороги спонукає до роздумів. Бо коли відстань сучасної дороги до групи могил само собою ще ні про що не говорить, то розташування могил у групах та розташування груп у місцевості не поясниш збігом обставин : тут мабуть, прихована якась таємниця, яку ще вивчатимуть наступні покоління археологів та істориків. Можливо вони насипані в пізнішу епоху.

Оскільки Томашівські могильники ніхто не розкопував, то говорили щось напевно було б передчасним. Але коли врахувати те, що в середині минулого століття між селами Негівці та Гуменів вчені Б. Томенчук, Б. Василенко та І. Свешников розкопали й дослідили один із давніх могильників, то на підставі їх досліджень можна робити якісь узагальнення і для решти цих насипів.

Носії культури шнурованої кераміки жили племенами здебільшого на рівнинах наприкінці неоліту і на початку доби бронзи. Збирали дикоростучі злаки, ягоди та плоди, ловили рибу, полювали на звірів, але переважно видом їх діяльності було тваринництво : розводили коней, велику і малу рогату худобу.

Принагідно хотіли б нагадати деяким сучасним « джентльменам удачі», які хотіли б розбагатіти, піратським способом розкопавши могильники, що їхня праця буде даремна : не знайдуть там ні золотої скіфської пекторалі, ні чогось цінного. Хоч деякі насипи є могилами поховань померлих, тут можна знайти лише скелети людей у різних позах, а інші штучно насипані на перезволоженій, а часто й болотистій місцевості для того, щоб на цьому сухому підвищенні збудувати примітивне житло для пастухів. У цих могильниках при розкопках знаходять примітивні кам’яні та бронзові знаряддя праці, кістки тварин і риб, перепалену глину, сліди попелу й вугілля, черепки керамічного посуду із шнуровим орнаментом. http://bibl.com.ua/kultura/6421/index.html

Відповідь від: 22 Травня 2013, 09:45:49Виявляється у нас тут все у могильниках!

Поблизу села Кадобної знайдено крем'яні знаряддя праці доби міді, а в околицях Сивки — могильник доби бронзи

Першу письмову згадку про село Ріп'янку знайдено в документах за 1785—1788 pp. На території села виявлено крем'яні знаряддя праці доби бронзи, а поблизу Мислова — виявлено стародавній могильник.

Або ще так

Приховано: Показати

Бережниця, замок

Боднаірв, замок

Войнилів, замок

Завадка, замок
Лука, замок
Новиця, замок
Підгірки, замок
Студинка, замок

Войнилів, городище

Новиця, городище

Цвітова, городище

Підгірки, грунтовий могильник

Негівці, курганний могильник

Томашівці, курганний могильник

Цвітова, курганний могильник

Сівка Войнилівська, грунтовий могильник

Голинь, поселення та курганний могильник

Калуш, курганний могильник

Навіть у самому місті там де Загробище був могильник.
Сама назва "Загробище" і "Погиблиця" мабуть не від того що там жидівський цвинтар. Видно ще давніше там вже були могили

на пасовищі або міській толоці, званій Могилки, ще в минулому столітті археологи натрапили на ряд старовинних курганів, які на той час уже були знищені. Так, у 1874 р. при копанні рова біля урочища Струковати був виявлений меч, тоді ж розкопано давній цвинтар (антропологічний аналіз кісток указував на дуже давнє їх походження). Наприкінці XIX століття в кабінеті археології Краківської Академії Красних Мистецтв зберігалася гарно вигладжена керамічна сокира, що була передана сюди з Калуша для цього польського музею

Відповідь від: 22 Травня 2013, 09:58:58Інфа звідси http://www.history.iv-fr.net/ і з книги Коломийця.