саме головне не відреклись від України І НАВІТЬ ПРИ СРАНОМУ ЯШАПКАВОРЮГАНИЧУ НЕ ВІДРІКАЮТЬСЯ , жили в Україні
В далекому 1992-му, коли слова: "незалежність" і "самостійність" були часто вживаними, я мав нагоду спілкуватись з одним із найближчих соратників Штефана Бандери в ОУН, і зналися вони ще з дитинства, співали в церковнім хорі, таке розказував.
Так от, старий дідусь Микола приїхав погостити з Америки, з Детройту в Незалежну Україну, і казав так: "Щодень коли ви встаєте, то маєте думати: "Що я нині маю зробити для України?". А коли лягаєте спати то питати себе: "А що я нині зробив для України?".
Значно пізніще я дізнався, що це був перефраз слів Кеннеді:
"НЕ спрашивай, что страна может сделать для тебя, спроси, что можешь ... своей страны (Дж. Кеннеди, президент США, инаугурационная речь в 1961 г.)
А коли я запитав цього старого полум’яного борця, чи повернуться вони і їх діти тепер в Незалежну Україну, щоб розбудовувати її, то він відповів, що вони будуть допомагати звідти.
Зрозуміло, що звідти їм простіще любити Україну. На відстані.
Як казав нью-йоркський таксист в фільмі
"Брат2": "Родіна там, де "задниця в теплі".
А тепер і в Детройті не шоколад. Дід Микола занепаду Детройту не побачив, бо помер на початку нульових.