Дивний СВІТ.
Текст під такою назвою мене спонукає написати надто часто. Коли доводиться спостерігати за подіями, чи вчинками пересічних людей, котрі суперечать банальній логіці.
От і зараз, коли ЯЯ взялася допомогти, чим можу, маленькому хлопчаку вижити – надто часто спостерігаю за вчинками людей, що суперечать будь якому логічному розсудженню. Вони, певне, через те й закарбовуються в пам’яті, що такі випадки, Богу дякувати, поодинокі. Проте, вони й справді вражають. Коли, ще до початку мого «походу», ЯЯ радилася зі знайомими до кого б то вартувало звернутися й в якій формі – одні мене взялися переконувати, що ЯЯ беруся за марну справу, бо ж як всі лише тим й зайняті, що виживають чи заколочують «бабло», інші – просто відмовчувалися. Хоча ЯЯ й пояснювала, що ні з кого якихось суттєвих грошових вкладень не проситиму, адже мета зібрати по трішки та з кожного, а не знайти єдиного спонсора – бо ж такими грішми ніхто не поділиться і це зрозуміло.
Тепер доводиться спостерігати, як ні в ранковий, ні в пообідній час не можу натрапити на керівництво, коли «представляюся» по якій ЯЯ справі – звісно попередньо перемовившись з «верхами», чи керівництво дуже зайняте, коли ЯЯ телефоную.
А випадок у мене на роботі, в колективі, взагалі виявився показовим – коли цілком забезпечена співробітниця, мати двох дітей, відмовилася було допомогти цій дитині кількома гривнями, в той час як вдова, яка ростить сина на одну власну зарплатню протягла 50 грн.
Таке враження, що дехто з людей впевненні, що така біда їх особисто торкнутися не може, адже й в них немає таких статків, щоб бути спроможним оплатити подібне лікування власній дитині. Невже, в момент, коли вони подають ті кілька гривень вони не усвідомлюють, що то не просто жест допомоги чужій, з незнайомої їм особисто родини, дитині. Це ж певна гарантія й того, що як в їх родині сталася б біда – звісно, що такого й ворогу не побажаєш – то й їм, чужі люди, так само протягнуть руку допомоги.
Дивний світ – та мене він дивує все менше, нажаль.
ЯЯ дякую усім людям, що відгукнулися на моє прохання – організувати збір коштів в організаціях, в навчальних закладах та на підприємствах. ЯЯ розумію, що то є зайвим клопотом для більшості з них. Та ЯЯ намагалася пояснити, що то є вкрай необхідним – адже ціна нашим зусиллям є – життя.
Автор
Тема: Радьо Олег Ігорович,17.02.2005 р.н. ,Гострий лімфобл (Прочитано 80693 раз)