Пан Василь розповідає:
– Колись будинки на вул. Гірничорятувальній належали до ЖЕКу №3, що на б-рі Незалежності, 6. Проте, ЖЕК відмовився від обслуговування нашого селища: нам відключили опалення та воду. З того часу так і виживаємо. Біля кожного будинку мешканці викопали криницю, провели автономне опалення. «Дякуємо» за те, що хоч маємо газ і світло.
До розмови долучається ще один житель Гірничого пан Михайло:
– Дороги в нас ніхто не ремонтує. Я приїхав сюди у 1978 році і за моєї пам’яті тут не було жодного працівника дорожньої служби.
Та й вулицю ніхто не прибирає. Будинки теж не ремонтує. Як і зовнішні, так і внутрішні мережі. Дахи мешканці будинків перекривають самотужки. Під низом шахта, може провалимось туди. Тоді і місту проблем буде менше, – жартує пан Михайло.
Про освітлення вулиці хочеться сказати окремо. Коли тут вночі було світло, не пам’ятають навіть старожили. Справді, вигляд плачевний. Уздовж вулиці лише височіють голі стовпи, або з обвислими проводами.
Мешканців тішить одне. Хоча б сміття КП «Екосервіс» вивозить постійно. А вони вчасно сплачують за надані послуги, причому немалі кошти. Сміття забирають, а прибрати біля смітників нікому, доводиться самим.
Навіщо тоді цим людям міська влада – незрозуміло. Ось таку невтішну картину побачили журналісти «ЗВ», завітавши у селище Гірниче, що в межах міста.
Міський голова Ігор Насалик прагне провести адміністративну реформу і приєднати до міста села району. Чи не чекатиме їх доля Гірничого? Чи не стануть вони черговими околицями міста, з яких «вичавлять усі соки» і «викинуть на смітник»?