Читала, усю ніч читала - як можете переконатися, й навіть більше
http://oglyadach.com/author/201.htmПанове - якщо вам такі публікації додадуть наснаги в усвідомлені себе Українцями з великої літери - то Боже Вам помагай, й мої коментарі - до суперечливих аргументів у статтях Олександра Палія - Вам будуть, щонайменш шкідливі. Тому надам такі лише за Вашим висловленим бажаням.
Поясню свою позицію. Мені, як людині, що цікаветься історією - як наукою - відомо, що написаня історії, то є справа політична (як у середньовічні часи складання мап та зображеня князівств чи королівств на них). До сьогоднішнього дня можна зіштовхнутися із грубими протирічами у висвітлені історичних подій, що свого часу були сфальсифікованими з політичних причин - яскравий приклад тому Петро ІІІ та Катерина ІІ в історії Російської Імперії. Навмисно пропоную саме ці історичні постаті державних можновладців. Маленькій дослід для Вас самих - а саме для тих кому цікаво.
Одже: питаня перше - Петро ІІІ, як Ви його собі уявляєте (зовнішність, характер, манери, інтелектуальні здібності), який то був цар, які цілі переслідував у своєму недовгому правлінні.
Питаня друге - Катерина ІІ, (як Ви собі уявляєте її, насамперед) хто вона? (І вже потім...) Яке місце при дворі займала під час правліня Єлизавети, а яке при царствувані Петра.
(дійсно, не кваптеся - дате волю власній фантазії)
Усім відомо, що Катерина здобула владу шляхом державного заколоту, в наслідок якого змістила із трону
законого правителя Російської держави, й таке! було необхідно обгрунтувати, адже за династійним престолонаслідуваням вона до Російського трону немала жодного відношеня, а бажання його займати - було. Й яке до неї могло бути відношеня з боку дворян? Це ми тепер знаємо, яку величезну й корисну роль вона відіграла у розквіті Російської імперії, а тоді... тоді у 1762 році, вона була лише чужинкою, що народила (незнамо від кого!) спадкоємця російського престолу.
Відтак, Катерині довелося прикласти дуууже багато зусиль на "переконання" дворянства у недоумкуватості Петра.
цитата «Записки императрицы Екатерины Второй» "Я очень хорошо видела, что великий князь меня совсем не любит; через две недели после свадьбы он мне сказал, что влюблен в девицу Карр, фрейлину императрицы. Он сказал графу Дивьеру, своему камергеру, что не было и сравнения между этой девицей и мною. Дивьер утверждал обратное, и он на него рассердился; эта сцена происходила почти в моем присутствии, и я видела эту ссору. Правду сказать, я говорила самой себе, что с этим человеком я непременно буду очень несчастной, если и поддамся чувству любви к нему, за которое так плохо платили, и что будет с чего умереть от ревности безо всякой для кого бы то ни было пользы.
Итак, я старалась из самолюбия заставить себя не ревновать к человеку, который меня не любит, но, чтобы не ревновать его, не было иного выбора, как не любить его. Если бы он хотел быть любимым, это было бы для меня нетрудно: я от природы была склонна и привычна исполнять свои обязанности,
но для этого мне нужно было бы иметь мужа со здравым смыслом, а у моего этого не было."
І мало хто собі уявляє, що керувалася вона сугубо особистими мотивами, а не задля рятування Російської гвардії - а відтак країни вцілому від царя - божевільного деспота. Мало кому відомо, що усі державні реформації та накази видані нею у перші роки правління, то є особисті розробки Петра ІІІ, що були запроваджені ще за час його правліня.
цитата: Мыльников А. С. Пётр III.2002. "Законодательная активность правительства Петра III была необычайной. За время 186-дневного царствования, если судить по официальному «Полному собранию законов Российской империи», было принято 192 документа: манифесты, именные и сенатские указы, резолюции и т. п. (В их число не включены указы о награждениях и чинопроизводстве, денежных выплатах и по поводу конкретных частных вопросов)"
Отакій собі недоумок, яким нам його оповідали Катерина ІІ із своєю компаньонкою Катериною Дашковою.
Автор
Тема: Російська мова - проблема реальна чи надумана? (Прочитано 242248 раз)