Стиль в якому ми працюємо охарактеризувати тяжко. Це суміш блюзу, агресивного року, гранжу, джазової мелодики і ліричних балад. Поміж тим ми не намагалися втиснути у твори все це штучно і каламбурно, аби вирізнитися заплутаністю мелодій чи поліритмією. Навпаки, все, що ми робимо має досить виразні ритми, мелодії що запам'ятовуються, і зрозумілі слова. Принаймні так кажуть люди які вже побували на наших концертах чи репетиціях. Ми намагаємося передати слухачеві той настрій, з яким створювалися пісні. Кожен твір це шматок реального життя. Зрештою ніхто краще не розповість про твори будь-якого колективу, аніж самі слухачі.
«Музика “Горішньої брами” — це ні з чим не зрівняний настрій, який з непереборною шаленістю заволодіває тобою. Його неначе наркотик хочеться приймати ще і ще. Він лишається надовго, оселяючись у найдальших куточках мозку. Це те, що допомагає бачити небо поміж нескінченно високих будинків. Вирізняти запах ніжних парфумів красивої жінки, яка проходить повз тебе, поміж спітнілих тіл натовпу. Просто послухайте один раз — раджу! По-моєму такого У нас ще не чули». (Валік)
«Дуже цікава мова, вона жива. Це не перекладені з російської тексти. Українська мова може бути прилизана і висмоктана з пальця.. Тут зовсім інше. Це мова якою можна сваритися і зізнаватися і коханні. Плюс прості, зрозумілі і водночас дуже свіжі мелодії. Думаю Океан Ельзи скоро будемо поважати на пенсію». (Святослав)
«Прекрасное настроение остается после концерта. Получил массу удовольствия. Я уже и не верил, что в Украине еще могут появиться такие ребята». (Николай)
«Коли побачив афішу — думав черговий фолк-проект, які після ВВ вже добряче підзадрали. Блін! Ні на що не схоже. Люди приходьте, буде про що на тусовках розказувати». (хлопчина в довгому синьому светрі)
«Дуже настроєва музика, після концерту було таке враженню, що я вдруге народився. Захотілось жити». (Ярік)