Василь НОВИЦЬКИЙ: "Коли йдеться про порятунок України, люди мають зрозуміти, що настав час змінити політичну еліту"
Вівторок, 17 листопада 2009 12:53
altІм'я цього вченого українського походження, який живе і працює у Відні, відоме і в світі, і в Україні. 34 роки тому Василь Новицький сколихнув світ вперше запатентувавши ліки від раку. Цим відкриттям науковець повернув радість і надію на життя мільйонам безнадійно хворих. Своєму препарату доктор Новицький дав патріотичну назву "Україн". Таким чином науковець прагнув утвердити у свідомості людей Заходу назву своєї Батьківщини. Сьогодні вчені та лікарі ще сперечаються про значення того, що зробив Новицький. Але багато людей вже знають справжню ціну його винаходу. На 72 році життя вчений і далі невтомно працює. Він розробляє методику ранньої діагностики ракових захворювань, бере участь у міжнародних конференціях та симпозіумах з проблем онкології. Бібліографія його наукових праць наближається до 200 публікацій у престижних світових виданнях, а нагороди від різних медичних і немедичних інституцій за досягнення у подоланні страшної хвороби могли б заповнити цілий музей.
Ярослав-Василь Новицький народився 3 квітня 1937 року в с. Кам'янець Перегинського району Станіславської області. З 1943 по 1945 рік перебував у німецькому концентраційному таборі в Ноймарку.
Закінчив радіотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту. Працював викладачем Львівського технікуму радіоелектроніки.
1974 року виїхав до Австрії. Здобувши у Відні диплом доктора хіміка-фармаколога, створив Український інститут подолання пістряка (раку), нині є власником фірми "Новицький-Фарма".
altУ 1978 році він синтезував антираковий препарат під назвою Україн®, який запатентований у багатьох країнах світу. 15 жовтня 1998 року препарат зареєструвало Міністерство охорони здоров'я України. У Києві функціонує представництво фірми "Новицький-Фарма".
Дійсний член Нью-Йоркської академії наук, доктор "гоноріс кауза" Відкритого міжнародного університету з комплексної медицини в Коломбо, почесний член Австрійського Товариства ім. Альберта Швайцера, а також член інших поважних міжнародних інституцій. Удостоєний багатьох нагород і почесних відзнак, серед яких нагорода за заслуги Національної гільдії фармацевтів Америки, відзнака Австрійського Товариства санітарії, гігієни та охорони здоров'я, Велика Золота медаль Альберта Швайцера та ін.
Неприємності з КДБ у Новицького почалися ще коли він працював викладачем у Львівському технікумі радіоелектроніки. Провина молодого викладача була в тому, що він уперто читав лекції українською мовою. Не всім це не подобалося.
Щоб добитися справедливості, Василь Новицький писав скарги до різних інстанцій. Здебільшого на них не відповідали, а він посилав нові, в тому числі - й американському президентові Ніксону. КДБ уже не приховувало своєї уваги до нього, і коли Ніксон приїхав до Москви, Новицького вирішили про всяк випадок ізолювати. Та коли через його проблеми з КДБ почалися неприємності у батьків, він поїхав до Москви і пішов прямо у приймальню Андропова. Його, звісно, не пустили. Тоді він прийшов і другого дня, і третього, і четвертого - і так двадцять вісім днів підряд, поки врешті Андропов не погодився його прийняти. Після розмови з Андроповим Новицького поновили на роботі.
Але він додав нових клопотів кадебістам, заявивши, що має намір виїхати за кордон. Вимагаючи дозволу на виїзд, Новицький написав 384 скарги до різних установ. Але допомогло тільки те, що його наречена - австрійська журналістка Анна - звернулася до канцлера Австрії Крайскі, і він особисто попросив Косигіна випустити Новицького з Союзу.
Василь Новицький належить до тих українців, які люблять Вітчизну не на словах. Він - меценат музею мистецтв імені Ханенків та львівського хору "Осанна", перераховував кошти для реконструкції церкви на Аскольдовій могилі і для видавництва українських словників. А ще - безплатно передавав великі партії препарату хворим дітям в Україні.
alt- Пане Василю, цього року ми відзначаємо 20-річчя заснування Товариства "Меморіал" імені Василя Стуса, а також 40-річчя діяльності українських шістдесятників. У своїй боротьбі за право викладати українською мовою, а потім за можливість виїхати за кордон Ви, мабуть, зустрічалися також з іншими борцями за свободу і громадянські права в Радянському Союзі?
- Я знав багатьох покараних радянською системою. Мене, натомість, було важко звільнити з роботи, бо за характером і вихованням я міжнародний. Я переконаний, що кожен має право бути собою. На прохання студентів я читав лекції українською мовою. Але щоб не ображати інших, я став читати і українською, і російською. Тому "пришити" мені націоналізм, як це вони тоді часто робили, було важко. У мене також були приятелі різних націй, з якими я переписувався.
У той час я більше був пов'язаний з інтелігенцією в Росії. Хоча, в Україні також - наприклад, я знав сина Івана Франка. Так сталося, що я познайомився з академіком Андрієм Сахаровим, Олександром Солженіциним та іншими представниками тодішньої еліти.
- Скажіть, будь ласка, як Ви вважаєте, чи могли б Ви у Радянському Союзі створити "Україн", якби не виїхали на Захід?
- Бачите, спочатку, у першому патенті на шляху до "Україну" я був співавтором. Разом з професором Туркевичем нас було п'ятеро, хто працювали над Амітозином. Через академіка Александрова у Москві нам виділили 10 тисяч карбованців на дослідження. Тоді мені вдалося перевести лікаря Анатолія Потопальського, який перший став готувати з чистотілу ліки від раку, до Львова і організувати дослідницьку групу. Але коли все стало на ноги, мені заборонили цим займатися. Після того, як мене усунули, справа занепала. Нам почали говорити, що це було самовиліковування, а результати нібито були несерйозними.
Але ж я бачив результат дії препарату: пухлина зникала, а коли препарат не приймався - не зникала. Тому я не міг заспокоїтися і коли виїхав до Австрії, то не погодився на добру високооплачувану роботу, а пішов учитися в університет. Не бажаючи бути в дружини на утриманні, я підпрацьовував і не полишав думки створити ефективні ліки від раку. Часом я кажу, що це не мій винахід, а зіслання згори. Я лише виконавець.
- А в яких випадках застосовується "Україн"? Чи це лише найважчі випадки захворювань?
- О ні. Він має дуже широкий аспект дії. Навіть для запобігання: буває, що лікарі самі вживають його для профілактики. За результатами досліджень Національного ракового інституту (Мехіко), він нищить всі види ракових клітин. Широкий спектр ракових клітинних ліній, проти яких "Україн" є ефективним, пояснює його застосування в лікуванні різних злоякісних пухлин.
- Чи можна купити ці ліки в Україні?
- Так, в Україні він зареєстрований і продається, тільки дуже мало. Потрібно налагодити це все. У чому справа? Появився підроблений "Україн". Не лише в Україні, а навіть у Сполучених Штатах, в Росії. Лікарі і клініки, які брали наші ліки, чомусь перестали їх брати і я відразу не зрозумів чому. Потім вони знову прийшли до нас і все стало зрозуміло. Виявляється, їм пропонували дешевший препарат, але той не мав дії. Не знаю, наскільки це відповідає правді, але мені розповіли, що частина працівників КДБ віддавна займалися виготовленням підробок. І, схоже, досі ця справа у них добре організована.
Мені також постійно доводиться боротися з блокуванням інформації про "Україн". Тому для мене важливо, аби застосування препарату мало позитивний результат. І тепер, аби уникнути підробок, ми постачаємо його в Україні лише до п'яти аптек.
- Відомо, що Ви допомагали цим препаратом чорнобильським дітям. Якими були результати?
- Результати були дуже добрими. Вони опубліковані. Навіть при лікуванні важко хворих дітей було отримано чудові результати.
Крім того, наш препарат справді чудово діє проти всіх вірусних захворювань. Навіть гепатит С, який вважається майже невиліковним. Тепер ми родиною з профілактичною метою вживаємо "Україн" і, Богу дякувати, грипом не хворіємо.
- Над чим Ви зараз працюєте? Вдосконалюєте існуючий препарат чи розробляєте інші ліки?
- Препарат насправді дуже добрий. Треба лише його запровадити. А тепер я працюю над ранньою діагностикою онкологічних захворювань. Це таблетки. До речі, в Україні ми провели перші експерименти, які дали дуже добрі результати. Якщо здорові люди нічого не відчували, то хворі відчували типові симптоми - пощипування, поколювання.
alt- Ще таке запитання. Як Ви бачите з Відня, чи навіть ширше, адже Ви багато їздите по світу, проблеми України та її перспективу стати членом ЄС?
- Тепер найважливіше, аби Україна зберегла себе. Це вже великий вклад у безпеку в Європі і в світі. Невдалий досвід України полягає в тому, що немає політиків, які б відчували, що для них країна є на першому місці, а не інші другорядні речі, яких не забереш з собою (багатства і т.д.).
Корупція є просто неймовірною. Цинізм українських політиків і олігархів просто зашкалює. Тож коли йдеться про порятунок України, люди мають зрозуміти, що настав час змінити політичну еліту.
У недалекому минулому радянські вожді розпоряджалися великими багатствами, але все ж відчували за собою контроль і боялися надто сильних зловживань. Аби легалізувати накрадене, вони навіть пішли на те, щоб зруйнувати комуністичну систему. Безпосередній доступ до розподілу багатств забезпечив їм можливість непомітно перефарбуватися на демократів і перетворитися з комуністичних керівників на "бізнесменів", а невдовзі - на "олігархів" з необмеженими економічними ресурсами та майже повним контролем політичного життя. При цьому система контролю, яка функціонувала за попередньої влади, була цілковито знищена, а її головні функціонери награбували державного майна чи не найбільше. Жалюгідні залишки контрольних органів повністю скорумповані, і керують ними ті ж олігархи або владні структури, мета яких - якнайшвидше збагачення будь-яким шляхом, аж до розпродажу державного майна іноземцям, що ще більше знекровлює країну.
Тож найбільша проблема і найбільша біда України в тому, що всі її багатства належать купці людей, які узурпували владу і ухвалюють такі закони, які дозволяють залишатися далі при владі і далі грабувати країну. Навіть на війні є правила, а в українських політиків їх немає. Їх спонукають тільки цинізм і бажання наживи. Як це можна зупинити?
Найперше, слід ухвалити новий виборчий закон. Хоча на всіх телевізійних шоу політики роблять вигляд, нібито намагаються змінити виборче законодавство, насправді ж вони не зробили в цьому напрямі жодного кроку. Бо вибори за партійними списками, в яких можна купити довічне місце собі і своїм дітям, їх цілком влаштовують. Україні ж вони несуть реальну загрозу демократії.
Люди мають голосувати не за якісь таємні списки, а за тих, кого вони знають по їхніх справах і кому довіряють керувати країною. Адже депутати тому і називаються народними, що їм надається право представляти народ. Давно слід ухвалити закон, щоб депутати обиралися на одну, максимум дві каденції і запровадити їхню відповідальність перед виборцями.
Розмовляв Богдан ОЛЕКСЮК.
Автор
Тема: Старовинні фото Калуша, калушан та цікавинок по темі (Прочитано 702004 раз)