Наша спільна з "Вікнами" вилазка на старий цвинтар відбулася!
Це мене не мало тішить, тож пропоную короткий опис 1,5 годин, що залишили нам подряпані і обжалені кропивою ноги кілька фото і купу вражень.
Осипа Крушельницького знайти було зовсім неважко.
[smg id=2107]
Властиво я знав де його могила, бо вона біля самого краю цвинтара, завжди доглянута ну і прізвище відоме, тому я її примітив ще у шкільні роки.
То ж ми вирушили у глибину цвинтару. Пролізаючи через чагарі проходили повз могили калушан. Багато їх там і хто зна, може хтось з Сімківих, Мандриків, Возняків, Відоняків та багатьох інших теж був чимось знаний серед громади. На жаль нам це невідомо.
Вже не так просто було відшукати могилу місцевого священника Володимира Тисовського
[smg id=2109]
В "Історії греко-католицької церкви Святого Архистратига Михаїла м.Калуш" читаємо:
"Парохами давньої церкви були о. В. Бобикевич (до 1850), о. Ю. Величковський (1850-1864), о. І. Губчак (1864-1893), о. К. Левицький (1893, тимчасовий завідатель), о. В. Петрушевич (з 1894). Найвідоміші священнослужителі-сотрудники старої церкви: о. І. Гордзієвський (1854-79), о. І. Козак (1882-87), о. В. Вахнянин (1888-92), о. Д. Романовський (1892-1990), о. М. Струтинський (1990-92),
о. В. Тисовський (1902-09), о. В. Бачинський (1910-12), о. В. Яцишин (1909)."
Цю могилу я теж знав, бо з о. Тисовським похоронена його дружина Ліда, що була жінкою брата моєї бабці, Ярослава Дозорського, який пропав безвісти на війні і в пам'ять про якого зроблено напис на могилі.
Далі ми зійшли на самий низ, де біліють хрести загиблих в І-шій світовій австрійських воїнів. Ті хрести добре видно з вул. Європейської.
Далі знову піднялися і ходили, ходили, ходили...
Цю могилу я сфотографував, бо думав, що то родич Ліди Тесовської, котра з дому була Підлісецька.
[smg id=2102]
Але виявилося, що у неті є їх генеалогічне дерево
http://nl.rodovid.org/wk/Speciaal:Tree/578652де вона вписана як Лідія Підлісецька (Дозорська, Тисовська)
Лев був її братом
http://nl.rodovid.org/wk/Persoon:578568Ще Лев відзначився у Калуській історії.
Ось стаття "Витоки калуського футболу" Ростислава Михайловського
http://fc.kalush.net/klub/istoriya-klubu , у якій читаємо:
"Перша українська команда «Чайка Дністрова» була створена 10 травня 1930 року. За неї виступав
Лев Підлісецький, який перейшов згодом у легендарну львівську «Україну» і грав поруч з Олександром Скоценем.
І от як цікаво буває у житті. Читаємо цю ж статтю від початку.
"В 1995 році після перемоги калуського «Хіміка» в аматорській першості України я зустрівся із капітаном калуської «Зорі», яка виступала в 1935-39 роках у чемпіонаті Станіславського округу футбольного
Антоном Омеляновичем Луцівим. (тут автор помилився в імені). І він повідав мені історію зародження гри в копаний м’яч (так в 30-ті роки ХХ століття українці Галичини називали футбол) в Калуші.
З його спогадів перший футбольний матч в Калуші відбувся напередодні Першої світової війни в 1914 році. На цьому матчі був присутній батько Антона Луціва – Мілян. Він і розповів сину про цю гру. Першому матчу передувала визначна подія: в Калуші було створено Товариство експлуатації солі поташової (ТЕСП). Щоб відзначити створення підприємства, його керівництво вирішило влаштувати грандіозне свято для інженерів і робітників, які працювали тут. Вирішили потішити публіку видовищною грою, в яку вже грали в Англії, Шотландії, Німеччині, Франції, Австрії."
А що тут такого дивного запитаєте ви?
Ну справа у тому, що Антон Омелянович Луців - мій дід по маминій лінії, а його батько, що був очевидцем того історичного матчу, теж похований на старому цвинтарі, і його могилу я сфотографував суто для себе, навіть без думки щось описувати. А он як усе склалося
Ось ця фотографія
[smg id=2112]
Коли ми вже збиралися йти геть, втративши надію відшукати могилу відомого військового лікаря Рожанковського, мені в око потрапив високий пам'ятник червонуватого кольору
Амалія Рожанковська прочитав я і не повірив. Ми ж вроді якраз це прізвище розшукуємо.
[smg id=2100]
А правіше віднайшлася і могила самого підполковника, заради якої ми і вибралися в подорож.
[smg id=2105]
Ми тішилися як малі діти. Мабуть випадкові перехожі, що нас могли в той момент бачити, були немало здивовані, а може й шоковані нашим задоволеним виглядом на цвинтарі
От так повні вражень ми пичимчикували додому.
Сподіваюся вас сподобалося.
А на останок ще кілька фото цікавих пам'ятників.
[smg id=2108]
[smg id=2110]
[smg id=2104]
wt збільшена попередня фотка. От яка фауна там живе і могла нас покусати
[smg id=2113]
[smg id=2111]
Автор
Тема: Старовинні фото Калуша, калушан та цікавинок по темі (Прочитано 701980 раз)