Відзнака «Будяк року» – саме таку премію, точніше антипремію, отримали вищезгадані посадовці – заснована три роки тому, а її лауреатами стають люди чи органи державної влади, на рахунку яких – найбільші порушення прав людини протягом року.
Висувати кандидатури на отримання «Будяка» може будь-хто. Журі, до складу якого входять не тільки правозахисники з Гельсінської спілки, а й представники громадських організацій, звичайні громадяни, відбирає лауреатів. Окрім диплому, премія має й предметний вираз – це справжнісінький будяк, який замовляли в квітковій фірмі. В жодному разі організатори не хотіли якимось чином образити своїх переможців, вони просто хотіли привернути увагу громадськості до тих чи інших дій тих чи інших органів влади та вчинків людей, які цю владу представляють.
«Незважаючи на те, що будяки нині отримують лише 5 лауреатів, це не означає, що інші номіновані особи чи минулорічні лауреати якимось чином змінилися, чи їхня діяльність стала дійсно захищати права людей», – зазначив Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської Спілки з прав людини.
Цього року за будяки «змагалися» 14 номінантів. Щодо одного велися тривалі дискусії. Міністерство юстиції та його керівник Микола Оніщук були висунуті як «Найбільш закритий інформаційний орган». Однак, установа вчасно схаменулась та відповіла на запити громадськості й розказала про всю свою інформдіяльність, тому цього року конкурсна комісія вирішила не включати Мінюст до претендентів на будяк. Але це зовсім не означає, що ті органи та посадовці, які цього року лишились без премії можуть розслабитися й далі порушувати права людей.
Отже, щасливими володарями «Будяка 2008 року» стали.
Останню, п’яту сходинку переможного п’єдсталу, посіла Луганська міська рада в номінації «Найбільш інформаційно закритий орган місцевого самоврядування».
Хоч недостатній рівень відкритості при зверненнях громадян чи наданні якоїсь інформації спостерігається в багатьох міських радах, але луганські депутати «переплюнули» всі найгірші очікування.
76 міських обранців, до яких по черзі звертались представники місцевої громадської організації, дружно та систематично ігнорували громадян.
Україна – лідер за зверненнями до Європейського суду щодо дотримання прав людини. А серед регіонів нашої держави на першому місці – Дніпропетровщина.
На четвертому місці опинився народний депутат Геннадій Москаль в номінації «За найнебезпечнішу виконавчу ініціативу в галузі прав людини». Цей поважний чоловік висував дуже небезпечні законодавчі ініціативи, в одній з яких, наприклад, мова йде про суттєве обмеження свободи совісті та релігії, в іншій – про свободу вираження поглядів, а також порушення приватності особи. Що стосується розпалювання ворожнечі, в чому теж звинувачують Москаля, то експерти проаналізували декілька інтерв’ю нардепа й з’ясували, що він зневажливо не тільки відгукувався про шукачів притулку та біженців, які сподіваються знайти підтримку в демократичній Україні, а більше того, він закликає суттєво обмежити права цих людей і взагалі обмежити їх право в’їзду в Україну.
Третій будяк поїде до «Найбільш інформаційно закритого органу влади» – до Міністерства охорони здоров’я України за нехтування правом громадян на інформацію, за систематичну відсутність відповідей на інформаційні запити, необгрунтовані відмови у наданні інформації та незаконне засекречення переліку відомостей, віднесених МОЗ до конфіденційної інформації. Як виявилось, це міністерство засекречує не тільки самі відомості, які можуть захищатися правом на приватність, а тримає в таємниці навіть самі критерії, тобто, що входить в цей «секретний» перелік.
Друге місце дісталося одразу двом номінантам. Ними стали Президент України та фракція БЮТ у Верховній Раді України в номінації «За політичне втручання у здійснення правосуддя» за тиск на суддів і суди шляхом ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва, незаконного звільнення судді та блокування різними способами роботи суду. Така діяльність серйозно підриває довіру громадян до об’єктивності і незалежності судів, як механізму захисту прав людей.
Найголовніший же будяк дістався генпрокурору України Олександру Медведько «За найбільш грубе порушення прав людини» – за екстрадицію до Російської Федерації особи, якій було надано статус біженця. Це громадянин Росії пан Кузнєцов. Його вислали всупереч рішенню Нацкомрелігій, яке потім підтвердив ще й суд, про надання росіянину статусу біженця.
Виходить, для прокурора рішення суддів – ніщо, і він на власний розсуд випроваджує всіх, кого сам захоче?
Виходить, в Україні немає провових механізмів захисту прав людини? Якщо генпрокурор, котрий зобов’язаний забезпечувати розслідування всіх карних справ та чинити по закону, сам ігнорує рішення суду, то така держава навряд чи може бути правовою. «Держава, де вирішує все цар чи генпрокурор, чи той, хто ним керує, не може захищати права простих людей й називатися правовою державою, – сумно зазначає Володимир Яворський. – З такою правовою системою немає сенсу боротися в судах, відстоювати свої права, тому що все одно ви знаєте, що в один прекрасний момент Президент може ліквідувати суд, а генпрокурор одним розчерком пера просто перекреслити все ваше право».
На церемонію нагородження ніхто з лауреатів не прийшов, хоча запрошені були всі. Свої великі й гарні «Будяки» та відповідну Грамоту вони отримають з рук кур’єрів. Про реакцію переможців на нагороду залишається лише здогадуватись.
Лауреати попередніх років реагували по-різному. Дехто надсилав відповіді з детальним аналізом обґрунтування звинувачення. А, наприклад, народний депутат Василь Грицак поставився з гумором. Минулого року він сказав, що «Будяки» повинні бути з діамантами, тоді він їх буде з радістю приймати. А цього разу зателефонував організаторам і сказав, що ображений за те, що його не номінували. Однак, загалом, більшість номінантів – достатньо цинічні люди, щоб реагувати на такі речі, як будяки...
Автор
Тема: Обговорюємо відомих політиків (Прочитано 299361 раз)