Не зважаючи на певні сімейні граблі, я таки попав на виставу. Поділюся враженнями.
Якось я вже бачив виставу "Украдене щастя" у виконанні цього театру, тому приблизно уявляв як воно буде.
Правда склад акторів постійно змінюється і між виставами пройшло купа років.
Загалом вистава дуже сподобалася! Актори грали добре. Деякі дуже добре. Декорації на жаль дуже простенькі. Їх і так по п'єсі має бути мінімум, але... Розумію, що були б у театру кошти - було б з тим і з технічним оснащенням краще. Але звідки тепер гроші
Ще додам, що з режисерського боку там є багато що до покращення (і в плані діалогів, дикції, пауз, реприз).
Але загалом актори справилися з головним - відкрили для калушан Цеглинського!
І тут мушу сказати я був приємно здивований.
П'єса "Соколики", написана 130 років тому, актуальна і жива!
Виявилося, недарма Франко назвав її "найкращим твором галицької драматургії".
Вона дуже зручна, так би мовити, для невеличких театрів тим, що не потребує ані багато реквізиту, ані спеціальних костюмів, не є дуже довгою але насичена подіями і головне гумором, простим, народним але щирим і навіть як для наших днів тонким.
А це ж лише одна з декількох його п'єс.
Хотів би ще побачити його п'єсу «Шляхта ходачкова», бо не раз цей вислів чув у себе в родині
Одним словом, треба знати і цінувати доробок земляка. Бо то
найлегше нічого не знати і на питання "А чим знамените чи цікаве ваше місто?" відповідати - "нічим, то ж не столиця, чи Львів, то діра".
Не забуваймо, що Цеглинський був ще серед організаторів першого українського професійного театру "Руська бесіда" у Львові, на сцені якого одним з найвизначніших акторів був інший наш земляк Іван Рубчак.
То ж ми просто приречені мати у місті свій театр і бути хоч трішечки театралами