Дякуємо, Вам,
koliaillich.
А ні «большое количество букофф», а ні іслам, а ні автори-підбурювачі нас не «пугают». Дійсно, текст не такий вже і великий і, якщо Ви би хотіли бодай продемонструвати повагу до автора тексту, то могли б витратити 30 секунд, щоб видалити зайві обриви рядків і проставити необхідні відступи абзаців.
Тепер, по тексту:
Той, хто пише такі статті — той хоче в черговий раз спробувати використати християнство для того, для чого воно НЕ призначено!
Такі спроби були в історії і відбуваються ще й до тепер.
Нерозуміння того, що таке християнство, яка його мета і які його методи, призводить до появи подібних «проектів», і як наслідок, до провалу цих «проектів», або до того, що ці «проекти» обертаються проти їх розробників і втілювачів.
Ознаки світу цього ніяким чином не свідчать про занепад християнства. Були й важчі часи. Пригадайте хоча б часи так званого «радянського безбожжя»… і що? Не загнулося християнство?
Хтось скаже: «дійсно, не загнулося».
А я вам хочу сказати, що в часи «радянського безбожжя» християнство було у значно вигіднішому становищі ніж тепер.
По-перше, основні постулати віри християнської були задекларовані, як правила тодішнього суспільства. А тих, хто від них ухилявся неодмінно карали: від жовтеняти до безпартійного.
Уривок з «Морального кодекса строителя коммунизма»:
5.
Коллективизм и товарищеская взаимопомощь: каждый за всех, все за одного. (Порівняйте з теперішнім супер-принципом «Це твої проблеми»)
6.
Гуманные отношения и взаимное уважение между людьми: человек человеку друг, товарищ и брат. (Те саме)
7.
Честность и правдивость, нравственная чистота, простота и скромность в общественной и личной жизни. (Тепер «крутизна» — норма життя: Будь першим, ти обрав, світ — підтримав.)
8.
Взаимное уважение в семье, забота о воспитании детей. (не можу нічого сказати)
9.
Непримиримость к несправедливости, тунеядству, нечестности, карьеризму, стяжательству. (в першу чергу у своєму особистому власному житті. Тепер для досягнення мети «все средства хороши»)
10.
Дружба и братство всех народов СССР, нетерпимость к национальной и расовой неприязни. (без коментарів)
По-друге, згідно до слів Іісуса: «Блаженні ви будете, коли вас гнати будуть за Ім’я Моє.» (Тепер, за часів «незалежності», до недавна, зауважте, ніхто нікого нізвидки не гнав).
По-третє, Вчення про Царство Небесне, християнство та християнська церква це все ж таки НЕ одне й те саме.
Людина мала би прийти до церкви, там стати християнином і тоді перед нею відкриється Вчення про Царство Небесне.
Це все ланки одного ланцюжка, але вони НЕ тотожні.
Можна розігнати церкву, можна переслідувати християн, але
християнство не можна знищити.
Від нього можна лиш відвернутися.
Тепер знову по тексту:
Перша хвиля — вимирання нації. Бог наказав людині:
«Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею...» (1 М. 1:28).
Точно. Тільки, це було сказано відразу після створення світу. Люди були ще В РАЮ.
Потім, відразу після Потопу (після того, як земля була очищена від гріха).
Тому всі оці факти:
Однак нині рівень смертності значно перевищує рівень народжуваності. Причин кілька.
По-перше, занепад економіки. …
Друга причина — висока смертність населення. …
Третя причина — одностатева «любов». …
, як аргументи не діють, бо відпадають автоматично.
Тепер повертаємося до «занепаду християнства».
Битва кожної особистості за Царство Небесне відбувається у людини в серці.
І лиш її ознаки можуть бути помітні ззовні.
Щодо активних дій в суспільному світі, то про Сина Людського сказано:
… не воспрекословит, не возопиет, и никто не услышит на улицах голоса Его; трости надломленной не переломит, и льна курящегося не угасит, доколе не доставит суду победы; Отже занепад церкви не означає занепаду християнства. Занепад церкви, яка є складовою частиною суспільства, це ознака занепаду суспільства.
Християнство — за своєю суттю: явище, в якому зберігається Вчення про Царство Небесне.
Вчення про Царство Небесне — ось головна і єдина ознака Церкви Христової.
Для Неї не потрібні храми і священники.
Царство Небесне проповідується, в першу чергу, власним способом життя, ставленням до ближніх. Тому, що слово про Царство Небесне дуже потрібне, але воістину повної сили воно набирає тоді, коли підкріплено щоденними ділами.
Всі решта церкви і організації — лиш частини світу цього, через які людина може дізнатися про Вчення.
Якщо цього не відбувається, то це не Церква Христова, а щось інше.
Спершу — ознака. Потім — назва.
До чого християнство до суспільства?
Суспільство давно вже зробило свій вибір і керується не Словом Божим (я зараз не про Біблію), а своїми суспільними законами. Законодавчі органи штампують ці закони пачками. От нехай суспільство саме собі і відповість на запитання, чи зайняте воно тим чим потрібно?
В нас з вами не має часу на те, що ходити, кричати і з кимось боротися: «не ходіть і не шукайте».
Повірте, для того, щоб здолати всі перепони на шляху до Царства Небесного потрібно дуже багато зробити. Тому Христос сказав: «Царство Небесне силою береться.» Але вся сила християнина зосереджена на боротьбі в своєму серці. Рятуючи себе, ти рятуєш цілий світ.
Автор
Тема: Про віру (Прочитано 597894 раз)