Вони там з роками загнули. Того не було до 39-го року вообше. А далі воно поширювалося.
Я пам'ятаю, шо мій дід відробивши слюсаром в шахті, а особливо потім сторожем на базі комунгоспу - то такі диферамби видавав, що всі сусіди чули і знали
(але боялися і поважали теж, бо він був коренастий і дуже ширококостий).
Так от бабця все його пробувала спам'ятувати, але то було вже неможливо. І я спеціально питав, чи за Польщі теж так було. Він мені досить багато розказував.
Тоді молодь теж так балаганила як зараз, а навіть гірше. Але пили тоді менше (в загальному) і алкоголіки були дійсно як одинокі хворі, а не як зараз в центрі цілі "партії" бичують.
Було що билися, і по територіальних відмінностях і по етнічних.
Але були жандарми, був суд.
І найбільше дідові запам'яталося, як одного разу побили когось і той подав до суду, а діда викликали свідком. То він розповідає, що був пацаном і страшенно то було хвилюючим, як треба було на Біблії поклястися говорити правду.
Були місцеві "афтарітєти" (бандюки), хоча по суті вони були не бандитами в сучасному сенсі, а злодійкуватими аферистами-хуліганами.
До вбивства тоді доходило рідко, але грабунки і побиття були доволі частим явищем.
Одного разу мій дід (все той же) по мамі попав в бійку біля "Українських страв" (яких тоді ще звісно не було) і там якийсь мудак його різонув прямо по обличчі. Попав по верхній губі. Розпанахав від носа і аж до рота, майже по середині.
Тоді діда кенти привели чи сам прийшов, не знаю, але до мене сюди на Чорновола до хати. Тут тоді була приватна лікарня брата моєї бабці (по татові). І хоч то була мабуть ніч, Дозорський йому наклав скобки і обробив рану.
Загалом вуйко Славко був зачьотний мужик. І файний, і добрий і дуже вмілий як доктор (основна спеціальність була стоматологія, але він за бипломом був "Всіх лікарських наук доктор" як і на табличці на хаті писало.
В моєму кабінеті його фото висит. То ж якраз кидаю.
Ну у що...як прийшли москалі - забрали його типу не то в армію, не то на війну і ніхто вже його більше не видів.
Потім бабця подавала в радянський суд подання, щоб типу дали відомості де він. Знайшлися "свідки" які ніби то бачили його. Один казав, що він під час бомбардівання випав з вагона і йому відрізало ноги. інший ніби то бачив його в лікарні після того. але по факту то все були попрошайки, які лише хотіли видурити гроші.
Тому на старому цвинтарі лиш на чужій могилі написано "На спомин про Ярослава Дозорського"...
Чого саме на тій могилі? Бо там похована його жінка Ліда, яка потім вийшла заміж за сина Калуського пароха.
От таке ессе вийшло
Автор
Тема: Українська мова- проблема реальна чи надумана (Прочитано 422536 раз)