Річ у тім, що всілякого роду розрізи чи проколювання на тілі, з якими, в своїй основі, перекликається традиція пірсингу, а також і розмальовування свого тіла, що співвідноситься із татуюванням, є рудиментарними залишками первісних культів поганських релігій (пор. наприклад, практику призивання поганського ідола Ваала його жерцями в часі суперечки із пророком Іллею – І Цар. 18, 28). І якщо у той час ці практики мали своїм позитивом те, що за часу блукання людства в темряві щодо пізнання правдивого Бога – а Христос тоді ще не об’явив себе вповні, як це сталося у часах Нового Завіту, – саме вони пригадували нашим далеким предкам про існування Бога, роблячи із їхньої природної релігійності у їхньому важкому повсякденному житті сферу сакрального, піднесеного, душевного, то у нашому сьогоденні такий поворот ментальності та моральності людей ми не можемо не назвати поверненням від віри у Христа-Спасителя до мороку примітивного ідолопоклонства. І коли навіть хтось і сказав би, що це просто безневинна практика, котра не має в собі жодних ознак релігійності, то це слід розцінювати як рівноцінний за його аморальністю проступок – створена на образ і подобу Бога й наділена здатністю мислити і бажати кращого, людина просто-таки не має права бути бездумною і безвольною іграшкою в руках безумної хтивості та неконтрольованого пожадання. Окрім того, таке «прикрашування» власного тіла має на меті його відкриту демонстрацію, «виставлення себе на показ» іншим, а подібне виставлення у наш, на жаль, бездумний час здебільшого набирає форм цілком далеких і протилежних до принципів – не кажу вже християнської, але – загальнолюдської моралі
Голосування
18 (45%)
Автор
Тема: Татуювання (Прочитано 43942 раз)