Закони збереження. Щоб зрозуміти людську природу і місце людини у матеріальному світі слід, мабуть, розпочати із розуміння законів природи. Бог створив матеріальний світ досконалим. Все в ньому базується на законах збереження. Люди назвали їх фізичними законами, згідно з якими за певних умов деякі непостійні константи, названі вимірними фізичними величинами, що характеризують цілісну картину матеріального світу, його фізичну систему, не змінюються протягом обмеженого часу. Найкоротшою обмеженістю часу для людини є тривалість її матеріальної сутності, її життя у фізичному тілі. Михайло Ломоносов сформулював це наступним чином: « ... Усі зміни, в натурі трапляються, такого суть стану, що скільки чого в одного тіла відніметься, стільки додати до іншого, так коли де убуде трохи матерії, то збільшиться в іншому місці ... Цей загальний природний закон простирається й у самі правила руху, бо тіло, рушійне своєю силою інше, стільки ж вони в себе втрачає, скільки повідомляє іншому, яке від нього рух отримує…»
Та те що відповідає всій матерії не завжди стосується живої матерії, в якої тривалість існування неспіврозмірна з тривалістю життя окремо взятої живої субстанції, людини зокрема. Час існування каменю здається вічністю, але і він з часом вивітрюється, точиться водою, шліфується вітром і розсипається в пісок, але і пісок, з часом, перетворюється в пил. Можливо і в каменю існує інстинкт самозбереження, та це людині невідомо. Але той факт, що живі істоти мають цей інстинкт, люди знають давним-давно.
Що це таке – інстинкт? У біологічному енциклопедичному словнику під редакцією М.С. Гілярова про це сказано наступне: «Інстинкт – совокупність вроджених тенденцій і намагань,які грають мотиваційну роль у формуванні поведінки. У вузькому розумінні, сукупність складних спадково-обумовлених актів поведінки, характерних для осіб відповідного виду при визначених умовах.»
Інстинкти – основа поведінки тварин, на них базується все їхнє життя. Але в людини інстинкти піддаються модифікації під впливом власного досвіду. Проте загальноприйнятого визначення інстинкту людська наука ще не знайшла. Не дійшли згоди вчені і щодо класифікації інстинктів і емоцій, що їх породжують. Згідно гормічної психології, концепція якої була розроблена американським психологом Вільямом Мак-Дугалом, людські інстинкти, що супроводжують людину все життя опираються на відповідні емоції(назва емоції в дужках): втеча(страх); неприйняття(відраза); допитливість(здивування); агресивність(гнів); самоприниження(збентеження); самоствердження(наснага); батьківський інстинкт(ніжність); харчовий інстинкт(голод, спрага); стадний інстинкт(страх самотності).
Зігмунд Фрейд категорично заперечував існування інстинктів в людини. Згідно його уявленням, всім живим організмам притаманно протилежний напрям прагнення до самознищення і самозбереження. Схильність до агресії і знищення визначається потягом до смерті, тоді як сексуальне прагнення, самозбереження, любов визначаються схильністю до життя. Так, як при останніх витрачається величезна кількість енергії і підвищується нервова напруга, то саме прагнення до самознищення Фрейд пояснював тенденцією, що зменшує нервову напругу. А чи варте зменшення нервової напруги, що приводить до повного знищення людини, як особи і людства в цілому?
Засновник гуманістичної психології Абрахам Маслоу(Авраам Маслов) стверджував, що люди не можуть мати інстинктів, з простої причини – вміння контролювати свої бажання. Але чи всі люди спроможні контролювати свої бажання, а ще, чи всі люди прагнуть це робити?
То що ж таке інстинкт самозбереження? Якщо проаналізувати все вищесказане, можна зробити висновок, що не завжди страх примушує людину до втечі, інколи він викликає гнів, відразу, а інколи: збентеження і здивування. Проте страх ніколи не буває рушійним приводом, що приводить до кардинальних змін. Рушіями до кардинальних змін є: голод, спрага, страх самотності і відсутність ніжності. Тільки вони здатні розхитати людину з нейтрального, закаменілого стану і примусити її діяти, саме вони є тим, що називається інстинктом самозбереження. Якщо людині заважати отримувати їжу, воду, намагатися ізолювати її від собі подібних, перешкоджати людській любові, то для отримання всього цього людина буде затрачати стільки енергії скільки здатен видати її організм. При цьому, звісно, нервова напруга буде наростати. І коли відбудеться зрив у нервовій напрузі, виникне здивування, що переросте у гнів і відразу, до тих хто спричинив все це, появиться наснага і людина не рахуючись із загрозою самознищення, здатна буде знищити причину наростання нервової напруги – здатна буде знищити ті сили, які привели до цього наростання. Людина жертвуючи собою – рятує себе, рятує своїх нащадків, рятує світ від ентропії.
Чи розуміють це ті, що приводять до росту напруги у суспільстві? Причиною росту напруги у суспільстві здебільшого є влада. Не владні структури взагалі, а саме влада, що сконцентрована в руках олігархічно-кланової верхівки. До цих пір у світі утримується баланс сили між робітниками і роботодавцями. Допоки роботодавці не спричиняють протестні тенденції серед робітників, суспільство знаходиться у стадії перманентного спокою. Влада, що знаходиться у руках роботодавців не викликає особливого незадоволення у робітників, а тимчасові незгоди із тими чи іншими способами керування суспільством усуваються зміною влади(через демократичні вибори), переходом її від одної групи роботодавців(правлячої більшості) до іншої групи роботодавців(опозиції, або меншості, яка отримавши владу перетворюється у більшість). Між роботодавцями немає особливої різниці і тому перехід влади від більшості до меншості особливих змін в життя суспільства не приносить. Але варто тільки більшості започаткувати репресивні дії до опозиції(меншості), з метою довготривалого утримання при владі, то відразу порушується баланс, що призводить до росту напруги у суспільстві, та росту нервової напруги у більшості членів цього суспільства. То ж чи розуміють це ті, що приводять до цього? Є таке прислів’я: «Якщо Бог хоче кого покарати, то відбирає у нього розум!» Ось і здається, що Бог відібрав розум у більшості і та не знає що творить. Не знає, що рубає сук на котрому сидить.
Чи є вихід? Вихід завжди є. Просто його слід вчасно відкрити, щоб не сталося паніки, а потім давки, яка в суспільстві зветься революційним переворотом. З історії відомо, що всі революційні перевороти були кривавими і відкидали суспільство, в економічному поступі, назад. Насамперед слід забезпечити верховенство права. Створити таку судову систему, якій би довіряло більшість суспільства.(Судді мають біти виборними і на короткий термін:рік-два, три – максимум). Ліквідувати державні інститути управління економікою. (Держава має доводити до підприємців план, але не контролювати його виконання. Виконання має бути побудоване на ринкових умовах.) Податкову систему привести до нижчих суспільних інституцій.(Податок збирається на рівні первинної громади:село, містечко, район великого міста, і використовується для загально громадських потреб, а частина його делегується для утримання державних інституцій і жорстко контролюється первинною громадою. Величина податку прямого і непрямого не має перевищувати 10 відсотків від доходу працюючого, і не має перевищувати 15 відсотків від реалізаційної ціни виробленого продукту).Охорона правопорядку будується на рівні первинної громади.(Ліквідовуються загальнодержавні правові інститути). Вибори і перевибори(дострокові вибори) призначаються рішенням тих виборних інститутів, де вони проводяться.(А не Верховною Радою, як це є нині). Контролюючі структури мають бути виборними і створюються на рівні первинних громад. Дозвільна система має бути зведена до мінімальної кількості необхідних документів і також будується на рівні первинних громад. Можна і далі продовжувати. Та все має працювати на людину, на зменшення росту її нервової напруги, тоді і збережеться принцип інстинкту самозбереження..
Читать полностью:
http://h.ua/story/375606/#ixzz2RwXRe6EP
Автор
Тема: Цікаві статті та просто цікаво) (Прочитано 468941 раз)