EcoBlog of Olexiy Burkovskyy
23 de marzo de 2020 ·
ПЕСТИЦИДИ НЕ ПРИЧИНА. ПЕСТИЦИДИ — ЦЕ НАСЛІДОК.Проблема отрутохімікатів хвилює багатьох людей в Україні. Однак, розуміння цієї проблеми, як на мене, часто буває не зовсім точним з точки зору причинно-наслідкових зв’язків.
Хімічна промисловість намагається створювати якомога безпечніші отрутохімікати. Їх не можна порівнювати з такими старими жорсткими препаратами, як, наприклад, ДДТ. Сучасні пестициди (рівно як гербіциди та фунгіциди) мають набагато коротший період розпаду та не настільки тотальний ефект, як старі препарати, але ключове завдання цих речовин ніхто не скасовував. Вони створені, щоб труїти та вбивати. До того ж, якщо раніше більшого поширення набували контактні пестициди, то з часом стали переважати системні
(*Хто не в курсі пояснюю: контактний препарат це такий, який після обприскування залишається лише на поверхні рослини і його дія, зазвичай, переривається першим дощем. Це створює економічну незручність, адже в разі дощу доводиться повторювати обробіток. Тому винахідники створили системні препарати, тобто такі, які проникають в саму рослину, яка стає на певний час отруйною і опади не здатні вимити діючу речовину пестициду з неї. З часом отрута розкладається і у врожаї можуть перебувати лише залишки препарату).
Відомий німецький соціолог Е.Шумахер майже півстоліття тому зауважував, що з точки зору чистої науки використання отрутохімікатів є в будь-якому разі шкідливим для здоров’я. На його думку в основі дозволу на використанні пестицидів лежить не наукове знання, а компроміс між владою, виробниками та медиками. Саме ці три структури знаходять компроміс у вигляді ГДК – гранично допустимої концентрації. Приблизно теж саме можна сказати про строки очікування розпаду препарату.
Компроміси час від часу «уточнюються». І тоді препарати, що вважались безпечними 10-15 років тому, визнаються небезпечними. На їх місце приходять нові «безпечні» препарати, які через десяток-другий років сходять зі сцени як небезпечні, і так до безкінечності.
Сьогодні людство опинилося в заручниках у отрутохімікатів, адже прогодувати 7 млрд. ротів на планеті на даному етапі розвитку суспільства без отрутохімікатів неможливо. Підкреслюю, на даному етапі. Отрутохімікати гарантують до певної міри передбачуваність та стабільність врожаїв. Якщо станеться якась напасть (хвороба, шкідник) на органічному полі, яку не можливо подолати нехімічними методами, то фермер-органіст просто знищить врожай, але не піде проти принципів органічного землеробства. Для класичного землеробства питання принципів ребром не стоїть, тому воно більш передбачуване, більш стабільне і… більш небезпечне в екологічному плані.
Однак, всі розвинені країни використовують пестициди. Коли в кінці 90-х років, ще будучи студентом, я потрапив на агрономічну практику до Великої Британії, то був просто шокований рівнем хімізації агровиробництва в цій країні. Як на мене він просто зашкалював. При цьому спочатку я не міг зрозуміти, чому ця країна маючи більші ніж вдвічі меншу площу, ніж Україна, маючи в півтори рази більшу густоту населення, ніж Україна, маючи в рази більший рівень хімізації сільського господарства має при цьому таку живописну природу, таку кількість лісів та луків, таку кількість тварин, не говорячи вже про здоров’я нації британців.
На перший погляд пояснень цьому явищу може бути багато: високі стандарти пестицидів в Британії, заборона на застарілі препарати, високий рівень контролю використання, відсутність контрабанди «лівих» та підроблених препаратів, правильна утилізація і т.д. Звісно, ці відповіді мають рацію. Проте, відповідь лежить на поверхні — площа ріллі у Великій Британії це лише 25 % країни.
Приблизно теж саме стосується і ЄС, де орні землі складають 25,5 %. Таким чином лише ця територія є потенційною зоною використання пестицидів, хоча насправді вона є меншою, оскільки 7,5 % сільськогосподарських земель в ЄС органічні. В Україні офіційно орні землі складають 54 % її території. За оцінкою незалежних експертів ця цифра становить 57 %, а якщо до цього додати самовільні оранки цілинних земель, то вона сягне під 60 % території України. До цього також можна додати ще 2-3 % території держави у вигляді використання хімікатів на присадибних ділянках та 1,5 % на багаторічних насадженнях (сади, виноградники).
Таким чином, майже 2/3 території України піддається регулярному обробітку отрутохімікатами. (Погодьтеся, це суттєва різниця у порівнянні з ЄС). Про зону Степу та Лісостепу взагалі страшно згадувати. Тут рівень розораності становить 80-90 %. Усвідомте, 90 % території Херсонщини обробляється отрутохімікатами на постійній основі! Хто уважно дивився наш фільм «Торські степи: життя, смерть… воскресіння?», той може пригадати коротку, але змістовну фразу з нього: «[землеробство] Це єдина сфера виробництва де отруйні речовини, тобто пестициди, гербіциди та фунгіциди, застосовуються на таких величезних площах, на кожен квадратний сантиметр поверхні, кожен рік й декілька разів на рік з метою знищення будь-яких конкурентних видів рослин та тварин».
(фільм можна переглянути тут:
)
Отже, принципова різниця у застосуванні отрутохімікатів між розвиненими країнами та Україною полягає в першу чергу в земельному питанні, в непомірній площі переораних земель, які і є основним «споживачем» отрутохімікатів. Саме цього «слона» часто не помічають ЗМІ, коли намагаються висвітлювати проблему пестицидів в Україні, а пересічний громадянин не отримує інформації про фундаментальну причину проблеми. Все зводиться лише до питання прострочених, «лівих» та незареєстрованих пестицидів, відсутності державного контролю, неналежної утилізації і т.п.
Безумовно це важливі питання, але похідні. Це наслідок. Причиною та фундаментом проблеми є сама масштабність агросектору. Якби в Україні не було стільки сільськогосподарських земель, в першу чергу такої площі орних земель, тоді не було б і такої масштабної проблеми пестицидів. Тобто, як і у випадку з ерозією ґрунтів, зневодненням та опустелюванням причина одна — площа земель, задіяна в землеробстві.
Не можна подолати проблему шкідливості тютюнопаління за допомогою акцизних цигарок з фільтром, бо проблема не в якості фільтру і не в акцизних марках, а в самих цигарках. Якщо більша частина твоєї країни це просто переорана земля, якій призначено бути политою пестицидами, то вирішення питання фальсифікованих чи прострочених отрутохімікатів не розв’яже проблему в принципі, а лише пом’якшить її, як фільтр для цигарок.
Внутрішня потреба України в продовольчому зерні складає 6-6,5 млн. тон. З урахуванням потреб тваринництва загальна потреба складає приблизно 22-24 млн. тон. Минулорічний врожай зернових сягнув більш ніж 70 млн. тон. На експорт пішло 50 млн. тон. Приблизно стільки було позаминулого року, але борошна Україна експортувала тоді лише 301 тис. тон. Тобто сировини (зерна) експортовано в 167 разів більше, ніж продукту з доданою вартістю (борошна)! Отже, економічні переваги такого господарювання, м’яко кажучи, неоднозначні. Детальніше про це тут:
https://www.facebook.com/olexiyburkovskyy/posts/390509031492965?__cft__[0]=AZVSbulLj-B5PLKOWT7jvUWuX_2b_dNpiOu52hDkRw45GBRjSDcloIC4dex9V-PYLPizDCY2qizjr4r8HgUSlMg9uru27Jb-jDmP3gfrWGXndlVFYl-XerA3lth5E2G7waRRn84q3aUoDhvaLRjrK0Yvl31IOWSToQhvy2MWp7uTkuZUqh3yiV4G-MCHkEgFHnaW5XX03jhYBNQuPYOpmu1t&__tn__=-UK-y-R
Природні екосистеми, тобто дика природа формує придатне середовище, в якому може жити суспільство ( не говорячи вже про самоцінність природи без будь-яких наших утилітарних зазіхань). Якщо дика природа в країні йде під плуг та бензопилу, тоді немає здорового середовища. Відповідно, неможна мріяти про здорову націю в нездоровому середовищі. Неможна побудувати успішну країну за рахунок розпродажу її фундаменту — природи.
Один з читачів блогу, Анатолій Льовін, в коментарі до публікації «Про аграрну економіку та довкілля» дуже влучно зауважив, що експорт соняшника для України, це фактично експорт чорнозему в Європу. Так само можна сказати, що експорт величезного обсягу сільськогосподарської продукції це не лише експорт природи з України, це також і експорт здоров’я нації через масштабне застосування пестицидів та інших негараздів вітчизняного агропромислового комплексу. І відбуватися це буде до тих пір, допоки Україна залишатиметься аграрною державою, допоки вона не відмовиться від домінування агросектору в своїй економіці. Будучи агрономом за фахом, та досі маючи відношення до аграрної сфери, я маю визнати цю надзвичайно незручну правду і для себе особисто.
Автор
Тема: Цікаві статті та просто цікаво) (Прочитано 468841 раз)