Ну напевно якщо, не дай Бог, хтось би із нас опинився на місці невиліквно хворого, який переживає важкі фізичні муки і мав би вибір - припинити своє існування чи продовжувати боротися, то в такому випадку перед нами завжди стояв би вибір. І в часи сильного болю кожен із нас міг би невтриматися перед спокусою припинити страждання, навіть перед страхом попасти в пекло.
Тому, думаю, краще не ставити перед людиною в такому стані цей вибір. Коли людина не має вибору вона буде боротися. Бо СПОКУСА страшна в таких випадках і мало хто би витримав.
Певно, що тут грає роль моральність, релігійність людини. І якщо віра міцна то людина бореться. Просто саме усвідомлення результату дії по припиненню життя самої людини нею самою чи іншою людиною, що потягне за собою наслідки у житті вічному для неї самої чи людини-виконавця, а це - для неї самої - самогубство, як результат ПЕКЛО, для виконавця - гріх смертний, покарання. Це ще може притормозити від рокового вибору. Але не дай Бог комусь.
Крім того, нічого випадкового у нашому житті немає. Якщо людині даний такий хрест, значить Бог для чогось дав їй цей хрест. А відомо, що Бог важчий хрест ніж людина може понести не кладе на неї. Звідки ми знаємо, можливо ці земні фізичні страждання є спокутою за якись сметрний гріх зроблений людиною в земному житті, і через ці страждання людина очиститься і зможе бути у Раю. А коли вона відмовляється від боротьби, відмовляється від вічного життя з Христом. Дуже важка боротьба. Але, що неможливо для людини для Бога можливо.