У знайомої мама померла.
Вона була, як би то сказати, ну в найвищих рядах групи ризику.
І оминаючи поведінку рідних, і всі побутово-фінансові питання (а ососбливо питання вакцинації, яку можна було зробити, бо можливість була, мій тато тому доказ), я б все ж хотів звернути увагу на роботу нашої медицини.
У нас лікують так самісінько, як гасять пожежі.
- Горит? Нє, димит. А ну то ми ще не їдемо, от як буде горіти...
А то вже горит! Ну то гасимо. Як? ну та воду ллємо. А ч не піну чи ще щось. Та як маєте гроші і купите, то ми і тим полиємо...
Загасили?
Ну та вроді вже не горит. Можете йти додому.
Ой, бля, а то ще тліло. Курва поки ви приїхали - хата догоріла.
От чесно. Я б навіть не робив їм окремі номери телефонів для виклику.
Виписати жінку 70+, з надмірною вагою, діабетом і т.п. з лікарні де лікували від ковіду додому, з формулюванням "бо їй стало краще"
А за кілька днів як швидка привезла - просто кажуть:
- Та що там вже було рятувати, як там вже легенів майже не було
І я б дивувався. Чесно і щиро. Якби не власний досвід. Якби не чув на власні вуха фрази:
- А що ви хочете, то вже 80 з гаком. То стара людина.
Ну типу, а нафіга її лікувати. Вона вже стара. Най вмирає.
Або інша фраза:
- Забирайте діда додому, бо як нам тут умре то будем мусіли розтин робити...
Наша медицина то не древня Греція і Рим, то середньовіччя з трохи оновленими технологіями але менш вченими лікарями