Вади́м Зіно́війович
Рабіно́вич (нар. 4 серпня 1953, Харків, Українська РСР) — українсько-ізраїльський проросійський бізнесмен і громадський діяч, президент холдингу RC-Group і медійної Media International Group. Був президентом футбольного клубу «Арсенал» (Київ). Організатор підпільних виробництв у часи СРСР
Освіта незакінчена вища. 1970 року вступив до Харківського автодорожнього інституту. 1974 року Рабіновича виключили з комсомолу за «аморальну поведінку», а далі і з інституту (за версією самого Рабіновича, причиною стало складання на лекціях кросворду з політичним підтекстом)[2]. У 1975—1977 роках служив в армії, в частині ППО недалеко від Харкова. Після демобілізації працював у Харкові майстром будівельного управління. 20 січня 1980 року був арештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах[3]. Після 9 місяців слідства звільнений в результаті особистого втручання Генерального прокурора СРСР Романа Руденка.
З кінця 1980 року до початку 1982 року керував підпільними цехами з виготовлення кришталевого посуду, календарів і дерев'яних дверей. На початку 1982 року знов арештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах, ст. 86 КК УРСР. За власним визнанням, перебуваючи під арештом, понад рік успішно симулював божевілля. 10 лютого 1984 року засуджений Харківським обласним судом до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі суворого режиму з конфіскацією майна і забороною займатися професійною діяльністю протягом 5 років. Ув'язнення відбував неподалік від Харкова[4].
Під час ув'язнення Рабіновича завербував КДБ як інформатора на прізвисько «Жолудь»[5]. Згідно з визнанням самого Рабіновича, він лише симулював «освєдомітєльство», після чого представники КДБ дали йому підписати документ «Про припинення співпраці», хоча про існування таких документів немає ніяких доказів.[6].
Згідно з книгою Ротта[7], Рабіновича звільнили з колонії 20 липня 1991 року (за іншими даними[якими?], це сталося на рік раніше; у книзі «Олігарх» також є різночитання, що дає підстави датувати звільнення з ув'язнення 1990 роком).
У 1999 році стає громадянином Ізраїлю[8][9].
13 листопада 2017 року журналіст Василь Крутчак опублікував копію документа, що свідчить про громадянство Ізраїлю депутата Верховної Ради України Вадима Рабіновича[10]. Опублікований документ є копією довідки Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю (виписка з реєстру реєстрації населення)[джерело?]. У документі зазначено, що Рабінович зареєстрований в Ізраїлі ще в листопаді 1994 року. Крім того, копія довідки містить номер ідентифікаційного коду Рабіновича, який може отримати лише громадянин Ізраїлю[11].
Також важливим є той факт, що при оформленні документів в Ізраїлі Рабінович взяв собі ім'я Давид. З інформації, наданої журналістом, відомо, що Рабінович був репатрійований до Ізраїлю в 1994 році разом зі своєю сім'єю (першою дружиною Мариною Ландберг-Рабінович і 2 дітьми). Там вони як репатріанти всією сім'єю автоматично отримали громадянство[12][13]. Про наявність у Вадима Рабіновича ізраїльського паспорта вже не раз писали журналісти, сам же народний депутат України відмовчувався.
У 2018 році Національне антикорупційне бюро України розпочало розслідування двох кримінальних проваджень щодо незаконного збагачення і фальсифікацій податкових декларацій Вадима Рабіновича[14].
+
Народний депутат від промосковської політсили ОПЗЖ Вадим Рабінович приховує деякі факти зі своєї біографії.
Про це йдеться в розслідуванні, опублікованому виданням "Известия в Украине".
"Вадим Рабінович з екранів підконтрольних йому телеканалів часто звинувачує своїх колег по Верховній Раді в корупції і організації злочинних схем. Однак у Харкові, звідки він родом, ще багато хто пам'ятає, що гроші на життя "борець з корупцією" отримував, обкрадаючи людей і країну", - пише інтерне-газета.
За даними "Известий", майбутній політик сидів у тюрмі декілька разів, загалом близько 10 років. Частину цього терміну Рабінович намагався симулювати божевілля.
За даними журналістів, Рабінович був заарештований за обман відомої в Харкові і загалом у СРСР людини – льотчиці Валентини Гризодубової, дочки відомого льотчика Степана Гризодубова.
Вадим Рабінович дізнався, що на одному з підприємств почався випуск дефіцитного лінолеуму підвищеної якості. Втершись у довіру до своєї землячки Гризодубової, він переконав її в тому, що хоче реконструювати будинок-музей родини Гризодубових у Харкові.
Зворушена жінка похилого віку "вибила" під проєкт безкоштовні будматеріали, включаючи лінолеум, на мільйони рублів. Практично вся партія матеріалів безслідно зникла – Рабінович продав товар на "чорному" ринку.
Дізнавшись про це, Валентина Гризодубова написала заяву в міліцію і Рабіновича, за інформацією видання, заарештували. Щоправда, через деякий час відпустили. За однією з версій – після втручання КДБ.
Але незабаром Рабінович попався на спекуляції. Після цього справа про мільйонні розкрадання будматеріалів, відпущених на музей сім'ї льотчиці, нарешті дійшла до суду.
Рабінович отримав 14 років в'язниці. "Известия" стверджують, що весь строк він не відсидів, а вийшов на волю 1990 року.
Автор
Тема: Обличчя нової влади 2019. (Прочитано 472521 раз)