Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[дядя Ваня]

Садок вишневий коло хати
Вишнівка бродить на вікні
В повітрі пахощі хмільні
Ну як тут, брате, не спиватись?
От і спивається мені.

Достигла вишнє в саду у стрийка Йвана
У стрийка Йвана достигла вишнє.
А стрийко Йван зі стрийнов Галив нинька в бани.
А ми під вишню погуляти тагі вийшли

А ти Марусю не кричи і ти , Петрусю, помовчи
І ти з кошілєма не лізь наперідь всіх
Достигла вишнє в саду у стрийка Йвана
І там де вишнє тепер веселий сміх.

Замовкли, бахурі, усім ходити тихо
А як злапают? Та не злапают!
Кого злапают – той повітрим тутки дихов
І чиї кошелі – не чув, не знає.

А нумо, Грицю, пригни тоту гілицю
А він черешню в сорочку зсипов
І видко, Грицю, перегнув ти ту гілицю
Тий разом з вишнєма на землю випов.

Най стрийко Йван купає стрийну Галю
В новенькій бани. В горичій бани
Від серцє крикнемо «Дай Боже, стрийку Йване!»
І там де вишнє луна веселий сміх.

[yurko]

 
А є в мр3 чи ще якось, аби послухати?

[дядя Ваня]

Де гори Карпати засніженими піками нависають над Чорним морем, дорогою  від Станіслава на Чернівці (трохи далі за Коломиєю) квітне унікальне українське місто Одеса. Місто-герой. Місто-будівничий. Місто рибалок та вівчарів, моряків та лісорубів. Місто-пісня і добрий гумор.

Шаланди з купами кефали В Одесу Юзьо приводив
І букураші всі вставали Як до корчми він заходив

Я вам не скажу за всю Одесу. Певно. Вся Одеса не така
Але Молдаванка і Пересип Шенували Юзє морика

Покрились гори білим квітом. Цвіте акация в порті
І Юзьо наш бере трембіту. Тий дує нути золоті

Гуцулка Ксенє якось в Маю вела до Косова баркас
Тий каже Юзю – Всі Вас знают. А я чось виджу перший раз.

Морик дістов дзиґарів пачку. І відповів ї з холодком –
А Ви з характером козачка. Перчинка, кров і молоко.

Фонтан черемхою квітчавсє. На полонини війці йдут.
Здаєсі Юзьо закохавсє.  – Човни на пристані гудут



Про ту новину всю неділю Кругом шуміли рибаки
На файнім Юзевім весілю Горіли в танцьох  каблуки

Я вам не скажу за всю Одесу. Певно. Вся Одеса не така
Але Молдаванка і Пересип на руках носили морика

[дядя Ваня]

Четверту добу догорають станиці
Задушена підло Кубанська весна
Отамане Симоне, знов Вам не спиться
Хорунжий Тарасе, налийте вина

Над Діном похмурим ідуть ескадрони
Козацькою кров’ю залиті поля
Програли ми, брате, і білим й червоним
І знов відступати… І рани болять

Ще плачуть за нами у Києві дзвони
Їх пісня прощальна сумна та гірка
Хорунжий Тарасе, роздайте патрони
Чекаймо наказу «в атаку полкам!»

А десь по Арбату снують комісари
В скаженім свавіллі конає Москва
Отамане Симоне, гублять нас чвари
А Лейба народам кайдани кува

Залишено Київ, Кубань і Поділля
Ридає Украйна, священна земля
Наш ворог справляє криваве весілля
Міста догорають. Станиці димлять…

А сонце Украйни – Святе Життєдайне.
Серця нам зігріє в чужинських містах
Не соромно, брате, в бою програвати
Пробач, розумію… То втіха пуста.

Четверту добу догорають станиці
Затоплена кров'ю Кубанська весна
Отамане Симоне, серце із криці
За мертвих героїв! Налиймо вина

[дядя Ваня]

Юдейський кравець.

Гарно, мов в раю – над містечком
Сонним зорі  мерехтливі
Я собі крою. Серце віддаю.
Тиха тиха ніч. Відпочиньте, діти,
Пташки галасливі.
За стібком стібки, крейцер став тяжким
Ой вей.

Була юність були сили…
все тепер не те
Де буяло, колосилось -
Поле зморщене пусте..
Жив один юдей, так він сказав:
Усе намарно..
Тільки сонце кожен ранок
Знову молоде
Сяє сяє неустанно.  Жаль, по –іншому в людей
Хто ж вдягатиме тоді їх всіх по моді
Гарно?

Ранок настає. Скоро знову ти до мене пригорнешся,
Серденько моє, фейгеле моя
Сумноокая, татко в вушко майсу скаже, засмієшся.
Люди різні є. Мов струни різні є. Ой вей.

Буде день і буде їжа. Ти не квап
Життя
Знай, що золота цінніші серця світлі
Почуття
Доброта, любов і ніжність –
То завжди найперше.
Нитки-голки як годиться.
Як завжди було
І талмуд там на полиці – так
Життя б і йшло і йшло…
Тільки сонця бачу я все менше, менше.

Гарно, мов в раю – над містечком
Сонним зорі  мерехтливі
Я собі крою. Серце віддаю.
Всю любов мою…

[yurko]

Типу це саме, лиш по українськи?
<a href="https://www.youtube.com/watch?v=yh6TMnrM20Q" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=yh6TMnrM20Q</a>

Воно і російською було гарно.

Конче треба щоб хтось заспівав, щоб можна було відчути ритм.

Чесно признаюся, що якби колись випадково не почув слово Фейгеле - то і цю пісню не впізнав. Бо зовсім не знаю творчості Шуфутинського.

[дядя Ваня]

Із славного козацького минулого...

В Кейптауні в порту
З какао на борту
«Горпина» поправлєла такелаж
І перш ніж відплисти
В незвідані світи
На беріг відпустили екіпаж
Іде з достоїнством козацьке воїнство
Веде дорога їх в таверну «Кет».
Всі квапляться туди, де весело завжди
Де кралечки доступні та вино.
Де опій куриться, ніхто не журиться
І спідницІ вузькі тріщать по швах.
(О жах)
Та от у  той же порт
Ввірвався наче чорт
російський корабель «Гроза морів»
Й покинувши свій борт
зійшли гульнути в порт
Чотирнадцять російських моряків
Ідуть, сутуляться плюють по вулицях
А на шляху у них таверна «Кет».
Вони прийшли туди, де весело завжди
Де кралечки доступні та вино.
Впізнавши звіддаля манеру москаля
Козацтво загуло, мов шершні злі
Зірвались з-за столів, схопились за шаблі
І кинулись рубати москалів.
Та бог в Кейптауні - у кого браунінг
Тож росіяни почали стрільбу.
Війна прийшла туди, де весело завжди
Де море краль доступних та вина.
Де опій куриться, козак не журиться
І для любовних втіх нема табу.

Коли зійшла зоря відправилась в моря
«Горпина» із какао на борту
Та вісім моряків, відважних козаків
Навіки залишилися в порту.
Не буть їм в плаванні, не бачить гаваней
І не шукать розваг по берегах.
Їм не піти туди, де весело завжди
Де море краль доступних та вина.
Де море краль доступних та вина.

[дядя Ваня]

Юнкерський вальс.

Під розкотисте розголосисте
         Торжествуюче "Віват!"
Імператору Франци-Йосипу
                Ці урочисті слова

Ви прийшли сюди,
                           кадети,
Своє ім'я назовете,
Своїм серцем ви клянетесь:
честь і вірність назавжди

А серця полонить полонить
Вічна музика Штрауса сина
Які юні сьогодні вони
Як пишається ними країна

     Над блакитним Дунаєм весна
     Всюди в Альпах цвітуть едельвейси
     Раптом постріли... Війна ???
     На Балканах смерть безчесна

А потім під залпи шрапнелі
В атаки кидались вони
Зчорніли від крові шинелі
Не всі повернулись з війни

Кадетів безвусих багато
В запеклих боях полягло
За кожним тужив імператор
Ридали і місто й село

    Клятви слова
    Ви не зрадили й стали до бою
    Вальс віденський вальс
    Він для вас, кадети-герої
Він у вітрі воді у вогні
Його ноти хмільні і сумні...

[дядя Ваня]

Не пишіть ми листів, дорога герцогине
Для лихої години надто ніжні вони
Я і так збережу Ваше ім.’я величне
Як ромашку від кулі на полі війни

В пошматованім краю камінь кров’ю ридає
Хто наступний загине? Смерть прийде звідкіля?
І прощання хвилина. Ненависна хвилина.
От сховались за обрій Галіційські поля

Ненавиджу всім серце по чужинах блукання
Без Вітчизни, без слави… жде нас доля лиха.
Герцогине повірте в щирі мої зізнання
Лише Вас та Вкраїну я насправді кохав.

Не пишіть герцогине, вже нема адресата
І нема України. Наче і не було…
Моя панно кохана. Краще Вам і не знати
Що пускаю я кулю в посивіле чоло.

Не ридай же Вітчизно, покалічена мати
Що пускаю я кулю в посивіле чоло.

[дядя Ваня]

Їхали цигани в Бережани
З Галичє а може зі Стрия
Були у них цимбали – всіх вставляли
Чого вставляли – нЕ знам навіть я.

ПляшЕчка вина – не болить голова
А у того болить, хто шкодує налить.
Ой! ПляшЕчка вина – ох, не болить голова
А у того болить, чуєш Юзю, хто шкодує налить.

Так ліпше весілє, ніж гарувати
Так ліпше у корчмі, ніж на війні
В руках келішки ліпше, як лопати
А танці щоб як вихор запальні.


ПляшЕчка вина – ах, не болить голова
А у того болить, хто шкодує налить.
Ой! ПляшЕчечка вина –не болить голова
А якщо вже болить, - краще знову налить.


Так ліпше буть здоровим та багатим .
Панєнок пишногрудих  цілувать
Ніколи у тюрмі не ночувати
І гривнами кишені набивать.

ПляшЕчка вина – ах, не болить голова
А у того болить, хто шкодує налить.
Ой! ПляшЕчечка вина –не болить голова
А якщо вже болить, - краще знову налить.

[дядя Ваня]

маленьке уточнення другої частини першого куплету:

Були у них  цимбали-задримбали
Чого дримбали не знам навіть я

[дядя Ваня]

згадався щось старий Микита.
ще батєром несамовитим.

Пухнастий джміль на духмяний хміль
Чапля сіра - у комиші
А циганська дочка, норовлива  така,
За коханим на поклик душі.

Так вперед де циганська зоря кочова
Із небес в невідомість манить
Де надія жива Де в хмелю голова
Де у грудях кохання горить.

І за обрій удвох до одної мети
Не питаючи в пекло чи в рай
Хочеш долю знайти - Так і треба іти
Хоч на край землі, хоч за край

Хай зрадлива циганська зоря кочова
В землі вічної криги веде
Та ні лютість зими ні пів-року пітьми
Не страшні для гарячих сердець.


Від полярних широт до південних морів
Без вагань на усіх парусах
Незбагненна краса бунтівної зорі
Возвеличує небеса.

Так вперед де циганська зоря кочова
Своїм блиском підступним манить
Де цвіте сон-трава Де дурманять слова
І тріпочуть серця кожну мить.

[дядя Ваня]

Не надо грустить, господа офицеры...

Не треба журитись, панове старшини,
Не треба зневіру пускати в серця
Хай холодом лютим смерть дихає в спини
Залишилась честь січового стрільця


Орда за ордою Вітчизну плюндрує
Руйнує міста і неволить народ
Господь Україну покинув, й не чує
Кругом ні надії ні віри в добро.

Цю долю самі ми обрали, старшини,
Дарма, що злим ордам немає кінця
Тут кращі із кращих синів України
Всі ті в кого честь січового стрільця.

А той в кого честь – того відчай не схилить
Той в Господа вірить і в шаблю свою.
….
Сини підростуть і на наших могилах
Вони поклянуться помститись в бою.


Не треба журитись, панове старшини,
Не треба зневіру пускати в серця
Хай холодом лютим смерть дихає в спини
Залишилась честь січового стрільця

[дядя Ваня]

Сон Івана Гонти

Ой то не вечір то не вечір.
Вдень задрімалося мені.
Ледь задрімалося мені
Ой та привиділось вві сні …

Ой те вві сні привиділось
Щось лихе з конем почалось
Розгулявся розстрибався
Піді мною вороний


Вихор могутній налетів
Зі східної сторони
Та й зірвав козацьку шапку
Ой та з моєї голови

Сон Залізняк  вмить зрозумів
Гірко промовив він слова:
Ой злетить з плечей, Іване
Твоя буйна голова

Ой то не вечір то не вечір.
Вдень задрімалося мені.
Ледь задрімалося мені
Ой та привиділось вві сні …

[дядя Ваня]

На Дерибасівській нову корчму відкрили
«Ласкаво просимо!» на двері причепили
З усього міста там з’їжджалися кобили
І заправлєв всім Юзьо шмаровоз.

Розкішний батяр завше вбраний елегантно
Мастак обнятись і розкланятись галантно
Підняти настрій і полегшити кишені
Неперевершений на всю Одесу геній

Якось зайшла в корчму Есфіра з Молдаванки
Французький шарм юдейської панянки
І Юзьо миттю запалився  запросити
Її на Чоко танго знамените


Схопив за руку мов за ручку від трамваю
Бонжур, мон шер, напевно я Вас знаю
Уклінно прошу, ні не прошу а благаю
Подарувать мені розкішне це танго.

Та тут Арончик, закадичний мій цімборо,
До них підскакує з апломбом і напором
Бере за тухес Фірочку грайливо
На Шмаровоза посміхнувшись криво


Поїдем Фірочко з тобою ми в Сухумі
Там будеш їстоньки мигдаль в рахат лукумі
Тай одягну тебе ошатно наче паву
Мо вечерочком покохаємось на славу?

А Юзьо в елегантнійшій манері
Сказав йому: «Юначе, онде двері»
Щоб мимоволі я не скривдив Вашу неньку
Нехай сто років не болить її серденько.

Почув ту репліку маркер відомий Моня
Об чий хребет зламали кий в кафе Фанконі.
Приблудний син капіталістки цьоці Песі
Старої бандерші відомої в Одесі

Він підійшов до них ходою пелікана
Налив Арончику вишнівки півстакана.
І так сказав як знають лиш поети:
Вам щиро раджу  берегти свої портрети

Арончик віпивши - мой збуй несамовитий
Зачив довкола всім по кумполах гатити
Я чиркнув швабликом так ніби запалити
Та най Антипко забира оте танго!

На Дерибасівській давно корчма згоріла…
Кінец епохи … І нема нікому діла
В які світи усі  кобили розлетілись
І француватий Юзьо шмаровоз

[дядя Ваня]

Гей, налий но , друже, Так щоб пройняло
Хай душа не тужить Хай забуде зло
Та давай вже другу Швидше наливай
Бо в неволі туго. А на волі – рай.

Нині я гуляю. Довго ж я чекав
Вчора ще хазяїн Мною помикав
П’янки та гулянки  Бачив лиш у сні
Гей, порожня склянка! Не хворів я, ні.

Вези мене, візничий, журбу мою розвій
Засну – так не шмонай. Моя тобі порада
Я сам усе віддам. Ти цімбор в дошку свій
І теж бува нап’єшся до упаду.

Є і гроші й сила. Тож давай не лізь.
Обламаю крила . Проштрикну наскрізь.
Смак до мордобою Змалку у крові
І само-собою Туз у рукаві.

Виплеснути б в пику (Та якось ніяк.)
Нелюду що дико Ллє бурду в коньяк
Був би друг Миклухо Той би точно зміг
Та нині бляха-муха, Десь на дно заліг

Що за прісна втіха - Сервіс без кобіт?
Рве потрохи стріху. Як воно і слід
Та щоб з якимось стервом?  Ні не все одно!
Тут і так на нервах. - Друг заліг на дно.

Дам тобі троячку. Може  четвертак
Поганяй конячку. В цьому ж ти мастак
Та хай тебе паплюжить фраєрок-лайдак
Бачиш серце тужить – все чомусь не так


Вези мене, візничий, журбу мою розвій
Засну – так не шмонай. Моя тобі порада.
Я сам усе віддам. Ти цімбор в дошку свій
І теж бува нап’єшся до упаду

[дядя Ваня]

Куди подівся кляузник-сусід?
Куди пропав? Ну що за бісовщина!
Мене ж давно до рук прибрати слід
Така от вже для кляузи причина.
Мене давно до рук прибрати слід
Така от вже для кляузи причина.


Куди подівся чарівник пера?
Він знав всі наші хитрощі й маневри.
І в громадських вбиральнях «на ура»
Розходилися всі його шедеври.
І в громадських вбиральнях «на ура»
Розходилися всі його шедеври.

Якось поеми вголос я читав
А він старанно намагався їх послухать
Та через стіни – справа непроста
Дарма натер до крові  власні вуха
Та через стіни – справа непроста
Дарма натер до крові  власні вуха

Наш всюдисущий кляузник-сусід
Про побут кожного мав свідчення детальні
У кого пересолений обід
У кого складнощі по службі чи у спальні.
У кого пересолений обід
У кого складнощі на службі чи у спальні

Як про сусідку він дізнатись зміг:
Мовляв, в столиці по вокзалах торгувала
І марганцівкою таємно від усіх
Щось непристойне  незаконно лікувала
І марганцівкою таємно від усіх
Щось непристойне  незаконно лікувала

Куди подівся кляузник-сусід?
Писав він в ЖЕК, ООН і навіть НАТО
Тому що в нас закон один для всіх:
Не можна про людину забувати!
Тому що в нас закон один для всіх:
Не можна про людину забувати!

Сердечний, чуйний, черствості гроза
Як сп’яну наш двірник лежав в калюжі
Він кожному прохожому казав:
Не обходіть, не будьте так байдужі.
Він кожному прохожому казав:
Не обходіть, не будьте так байдужі


Сусіди знизу їдуть на курорт
А в тих, що зверху, брага на підході
Сусідка  справа знову на аборт -
Сусіда зліва вгамувати годі.
Сусідка  справа знову на аборт -
Сусіда зліва вгамувати годі.

Куди ж, собако, понесло тебе?
Тепер нам від нудьги подітись ніде…
Без нього ми не знаємо себе
Знайдіть і поверніть до нас  сусіда!
Без нього ми не знаємо себе
Знайдіть і поверніть до нас  сусіда!

[дядя Ваня]

Захмелілий ледь
Кіньми правив я
Всі турботи геть -
Пив за здравія
І пісні співав
Ох несромнії
Як любив - кохав
Очі чорнії…

Як хотіли плелись, як хотіли неслись
Лиш в обличчя летіла болотяна слизь.
Тільки я проковтну разом з брудом слюну
Штоф по новій зверну й від душі затягну:

“Очі карії!
Як кохав я вас..”
Та скінчилось враз
Все, що в штоф припас.
З голови струснув
Той хмільний кураж
По боках зирнув
І присвиснув аж

Ліс стіною навис – Не пускає стіна.
Коні пруться назад та вухами стрижуть
Загриміла гроза  Ніч зловісна й страшна.
Колять голки мене, до костей дістають.

Корінний ти мій,
Ти ж мені як брат!
Виручай давай!
Ти чого назад?
Дощ колючий злий
Недобром пропах
Підпряжній моїй
Вовк пірнув під пах

З переляку завмер – То не просто гроза
То погибель прийшла,- не втекти вже тепер
Із колоди моєї стягнули туза
Ах спаси і прости – без туза того смерть

Я кричу вовкам:
«Побери вас прах!...»
Та тремтить рука
Та на серці страх.
Свиснув сам батіг.
Й полились слова
Щирі та прості:
«Ех, кохав я Вас…»

Храп та тупіт та брязк – все змішалось нараз
Грають польку скажену дзвіночки дуги
Ох ви , коні мої, ох загублю я вас
Виносіть же , брати, виносіть, вороги.

…Шум погоні стих
Аж не вірилось!
Ми на кряж крутий
Якось вирвались.
В клубнях піни ми
Цівки в кряж лились
Відстогнали, від хрипіли
Та відкашлялись.

Обійняв їх побитих: «Спасибі, малі»
Поклонився в копита чолом до землі
Взяв повіддя в долоні і тихо веду
Дай вам Бог, мої коні, - цілим я іду.

[дядя Ваня]

Вздовж обриву, понад урвищем, по самісінькому краю
Нагаями моїх кОней я стьобаю , поганяю
Щось повітря мені мало, вітер п’ю, туман
Ковтаю
Згубний захват в душу вп’явся. Пропадаю, пропадаю!

Повільніше ж, мої коні, стрімголов не летіть
Не коріться тугим нагаям
Та дістались мені коні не прості не прості
Доспівати не встиг – в тім зажура моя!

Я коня напою
Я журбу затаю
Мить коротку одну постою
На краю!..

Згину я. Немов пір’їну ураган змете з долоні
Понесе мене в країну де німоти дух печальний
Та на кроки неквапливі перейдіть ви, мої коні
Хай згадаю дні щасливі,
Хай куплет складу прощальний

Повільніше ж, мої коні, не летіть стрімголов
Не указники вам канчуки
Та тільки норов в моїх коней 
ох лихий, як на зло
Скласти пісню не встиг, не почуту ніким.

Я коня напою
Я свій біль затаю
Пісню щиру мою, що не склав, віддаю.

Не спізнились. На суд божий прибуває вчасно кожен
Співає херувимів хор  такими злими голосами?
Чи може то дзвіночка плач? Останній плач під небесами
Чи на кОней я кричу щоб не несли так швидко сани?

Повільніше ж , мої коні, не летіть не летіть
Я благаю вас збавити хід
Та надії на тих кОней і марні  і пусті…
Раз дожити не встиг – Заспівати б як слід.

Я коня напою
Я зажуру зап’ю
Мить, коротку ще мить
Постою на краю.

[дядя Ваня]

по мотивах Е. Крупника

Ми з Васильком давно зріднились з ІзраЇлем
Усе пройшли ми тут і вздовж і впоперек
Незрозумілок всяких добре натерпілись
Бо що в іврИтах без пів-літра розбереш ?
Зате байдуже – в шароварах ти чи в шортах
І неважливо то – з яких Гіперборей
Сказать по правді – так євреїв тут до чорта
Та от не кожен серед них таки єврей.

Васько, Ле хаїм! Своїх ми знаєм
Своїх ми знаєм і не спутаєм ні з ким
Тут Мойша турок, Давид – китаєць
А от Васько – єврей правдивий і палкий!

Васько в ЦАХАЛі дослужився до капрала
Служив на совість і робив усе як слід
Ох і немало бусурманам діставалось
Ох пам’ятатимуть вони козацький рід.
Васько не любить релігійного диктату
Його примочками кашруту не біси!
Та як нап’ється сам кричатиме завзято:
«Ну ріжте, суки, раз не шкода вам краси!»

Васько, Ле хаїм! Своїх ми знаєм
Своїх ми знаєм і не спутаєм ні з ким
Тут Мойша турок, Давид – китаєць
А от Васько – єврей правдивий і палкий!

В неділю зранку одягнемо вишиванки
Пройдемо гордо від корчми і до корчми
Найкраща музика, горілка та панянки
Шалом , козацтво, хай Господь дарує мир
Свята Земля, немов троянда, розквітає
І для дітей в ній стільки ніжності й добра.
Васько не фраєр, щоб паплюжити ІзрАїль,
Котрий дає йому роботу і сто грам.