СБУ знала про Майдан ще з літа 2013-го Читайте більше тут:
події були певним чином передбачувані.
«І їх можна було не просто змінити, а дещо можна було унеможливити
===========
ну взагалі то якби прафєссар не крав і не бєспрєдєлив - то ніякого Майдану би не трапилось . А так народ постійно виходив протестувати .
"2013 року було зафіксовано щонайменше 4822 протести. Це на 33% перевищило кількість протестів 2012 року (3636) та більш ніж удвічі перевищило кількість протестів у 2010 та 2011 роках (2305 та 2277 відповідно). Торішнє зростання зумовлено не лише початком Євромайдану (хоча лише у грудні було зафіксовано понад 1000 протестів): навіть до початку Майдану, за період із 1 січня по 20 листопада 2013 року, було зафіксовано 3419 протестів, що демонструвало тенденцію до зростання протестної активності.
Протести 2013 року були безпрецедентно масовими. Зафіксовано щонайменше 249 протестів за участю понад тисячі осіб, що в 2,5 рази більше, ніж 2012 року, і в понад півтора рази більше, ніж було під час Податкового майдану 2010 року. У щонайменше 29 протестах 2013 року взяли участь десятки тисяч осіб, а в п’яти мітингах – сотні тисяч. Багатолюдні протести були не лише київським явищем. Щонайменше 16 протестів за участю понад 10 тисяч осіб відбулися в Сімферополі, Донецьку, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Рівному, Тернополі, Запоріжжі.
Абсолютна кількість протестів у 2013 році зросла в усіх без винятку регіонах України, а у відносному вимірі – у Центральному регіоні (на 47% порівняно з 2012 роком). Лише у Львівській і Харківській областях було зафіксовано дещо менше протестів, ніж 2012 року. Відносно більша частка протестів традиційно припадала на Західний регіон. Після початку Майдану в західних областях було зафіксовано 33% усіх протестів на території України за період із 21 листопада по 31 грудня 2013 року.
При цьому найбільше протестів на 1 млн. наявного населення було зафіксовано в Києві (282) й Південному регіоні (167), що відображає інтенсивні протестні кампанії в Одеській і Миколаївській областях (Врадіївка). Питома кількість протестів у Західному регіоні лише на третьому місці – 106. А найменшу кількість протестів на 1 млн. наявного населення було зафіксовано у Східному регіоні – 63."
+
2013 рік побив усі відносні та абсолютні рекорди за кількістю протестів проти свавілля та бездіяльності правоохоронних органів України. Про це свідчать результати моніторингу протестів, репресій і поступок Центру дослідження суспільства за січень-вересень 2013 року, яку оприлюднено на офіційному сайті організації.
За перші дев’ять місяців 2013 року зафіксовано 333 протестів проти свавілля або бездіяльності правоохоронних органів, що становить 12% від кількості усіх протестів за цей період.
У Центрі звертають увагу, що подібних спалахів невдоволення правоохоронною системою країни у минулі роки не спостерігалося. Зокрема, нинішнього року їх кількість, у порівнянні з 2012, зросла на 25%, та кілька разів, ніж у 2010 та 2011 роках.
+
Завдяки початку Майдану 2013 року стрімко зросла кількість протестів, які поєднували вимоги політичного й ідеологічного характеру, а також вимоги захисту громадянських прав. Більш ніж удвічі зросла кількість ідеологічних протестів (до 1740, 36% від усіх протестів), на 40% – кількість політичних (до 1727, 36% від усіх протестів), на 170% – протестів на захист громадянських прав (до 1644, 34% від усіх протестів).
Проте четвертий рік поспіль найбільш частими вимогами, які порушували під час протестів в Україні, були вимоги соціально-економічного характеру (щонайменше 2062 протести). Їх абсолютна кількість зросла на 33%, а відносна частка серед усіх протестів залишилася незмінно високою – 43%. У Центральному, Східному та Південному регіонах соціально-економічні протести переважали абсолютно, у Західному їхня кількість дорівнювала ідеологічним, а в Києві та Криму була на другому місці за частотою (хоча в 2011-2012 роках у Києві, Криму та на Заході так само абсолютно переважали соціально-економічні протести). Конкретні питання, які найчастіше виводили українців на соціально-економічний протест у 2013 році, – це забудови, комунальні послуги, довкілля, невиплата зарплат, права дрібних підприємців.
2013 року соціально-економічні протести частіше містили й вимоги іншого характеру, зокрема політичні (у 13% соціально-економічних протестів порівняно з 9% 2012 року). У них також дещо частіше брали участь політичні партії чи окремі політики (у 23% порівняно з 19% у 2012 році). Однак абсолютна більшість соціально-економічних протестів (52%) відбувалася за участю винятково неформальних аполітичних ініціатив, і їх ігнорували як політичні партії, так і громадські організації. Після початку Майдану (за період із 21 листопада по 31 грудня 2013 року) відносна частка соціально-економічних протестів серед усіх протестів в Україні впала до 10%, що відображало слабкість артикуляції соціально-економічних вимог на Майдані.
Один із найважливіших типів соціально-економічних протестів – робітничі протести, кількість яких 2013 року теж сягнула рекорду. Було зафіксовано 389 протестів на захист прав найманих працівників (у тому числі 40 страйків), що становить 8% усіх протестів за минулий рік. Зростання кількості протестів за права найманих робітників сталося за рахунок збільшення локальних виступів трудових колективів. Як і в попередні роки, найактуальнішими питанням для найманих працівників в Україні були питання виплати зарплатні (45% робітничих протестів), умов праці (30%), закриття підприємств (19%). При цьому незмінною залишилася байдужість фактично всіх організованих учасників вуличних протестів до проблем найманих працівників. Значну активність у робітничих протестах виявили лише профспілки (22% протестів) та ліві організації (17% протестів), тоді як у 56% випадків найманим працівникам доводилося боротися за свої права самотужки.
Торік переважали мирні конвенційні форми протесту (мітинги, пікети, демонстрації тощо), які складали 75% зафіксованих протестів. Відносна частка ненасильницьких, але конфронтаційних протестів (наприклад, страйки, блокування доріг) залишилася незмінною – 18%. Кількість насильницьких протестів зменшилася як в абсолютних, так і у відносних показниках (з 10% у 2012 році до 7% у 2013 році). При цьому частка протестів за участю “груп невідомих” впала з 10% у 2012 році до 4% у 2013-му.
За словами експертів, при аналізі витоків небувалого сплеску вуличного протистояння під час Майдану та в подальшому протистоянні у південно-східних областях країни потрібно брати до уваги зростання соціального невдоволення. На їхню думку, Майдан частково каналізував невдоволення соціально-економічним становищем тих, хто був категорично налаштований проти влади Віктора Януковича, а події в південно-східних областях можуть каналізувати невдоволення тих, хто не сподівається покращення соціально-економічного становища від нової влади. За прогнозами фахівців, зважаючи на очікуване погіршення економічної ситуації у країні в найближчому майбутньому спаду протестної хвилі не буде.
Автор
Тема: Євромайдан (Прочитано 486180 раз)