Про зле і хороше слово з наукової точки:
(Подаю, правда, без символічних зображень)
Енергетичний космос Праруської (української мови)
Розвиток людства – це є збір, зберігання та передача інформації про світ живий, неживий, закони його існування та розвитку. Ця інформація формується, зберігаєтьсята передається з покоління в покоління, від однієї культури до іншої, від однієї цивілізації до іншої за рахунок письма (графічних зображень звуків) та мови.
Особливе місце серед світових мов займає Ра-синська (українська) або праруська мова, як прамова всіх індоєвропейських (арійських) мов, що блискуче довів російсько-польський філолог-поліглот М.Красуський в своїй праці “Древность малороссийского языка“, видрукованій ще в 1880 році в місті Одеса (Індо-Європа. №1, 1991 р.)
У своїй праці автор неспростовно довів, що Ра-синська (українська) мова є “старша не тільки від усіх слов’янських, не виключаючи так званої старослов’янської мови, але й санскриту, грецької, латини та інших арійських мов”.
Про нуртування Ра-синської мови у віках, ще до Дажбога, в епоху поклоніння наших предків Першобогу Сонцю - Ра, коли ми іменувались Ра-синами можна прочитати в Сергія Коваля “Реконструкції” (Чернівці, 1998 р.). Зробимо спробу і ми зрозуміти еволюцію поглядів наших предків на письмо (абетку) та мову.
Для того щоб передати звук (мовну інформацію) через літеру (графічно), людина повинна була свідомо чи інтуїтивно зробити щонайменше три принципових відкриття:
1. Навколишній простір можна окреслити графічно;
2. Час можна зупинити графічно;
3. Напрямок руху можна передати графічно;
Крім того, ми сміємо стверджувати, що графічне зображення мови почалось там, де було винайдено колесо – аналог кола.
Коло мало сакральний, священний, божественний зміст і сприймалось нашими предками як “Око Боже” (“Послання косаків - самозванцям” або “Послання оріян - хозарам” в рукописі Войнича-Стойка (С.Коваль, Чернівці, 1999р.)).
Коло “О”, запліднюючи своєю енергією землю, народжувало нове життя. Зобразивши коло графічно як “О”, наші предки окреслили небесний простір, зупинили умовно час (сонце заходить за обрій, але воно присутнє у вигляді графічного кола). Але сонце-коло направляє своє проміння вниз, на землю, і воно почало зображуватись так.
Цей знак символізував енергетичну сутність космосу, неба, сонця,спрямованих вниз на землю, щоб запліднити її, дати нове життя.
Саме так на світанку людства, мабуть, виглядало графічне зображення звуку “ Р ”.
Важко сказати достеменно, чи наші предки мали такі глибокі знання про форму Землі, чи вони виходили з логіки свого розуміння світу, але Землю вони зобразили теж знаком кола. Графічне зображення Землі у вигляді кола “Ο” вони направили вгору до Сонця - “Р”, і воно набрало такого вигляду “”. Саме так наші далекі предки графічно зобразили звук “а”. Тільки з’єднання енергетичних потоків Сонця у вигляді “Р” “” та Землі у вигляді “а” “” могло народити нове життя.
Ось так, мабуть, виглядало на зорі людства зображення звуку “Ра”. Відносно звуку “Ра” і почала формуватись прамова людства (С.Коваль). Причому, наші предки розуміли, що духовне, небесне “” має сенс тільки в поєднанні з земним, матеріальним “”івтрачаєсвій життєдайнийпотенціал окремо. Таким чином був синтезований сакральний (священний) зміст “Ра”. Велике “А” було створено пізніше, як похідне “РаМи”, очевидно як символ об’єднаного стремління тіла й душі земної людини в своєму пориві до сонячного, небесного.
Ми повинні відразу застерегти, що древні жерці, створюючи сакральні знаки і вкладаючи в них священний божественний сенс, зміст, використовували їх для формування літер, і пізніше сакральних священних слів. Прості люди, не посвячені в таїну Віри, почали використовувати літери абетки для формування своєї, побутової мови, а пізніше письма. Тому мова умовно має декілька поверхів: священний, сакральний, де функціонують праслова, і побутовий, комунікативний, де слова не мають, крім інформативного, більше ніякого змісту.
Пізніше наші предки зробили ще одне принципове відкриття, вони об’єднали небесне та земне коло. Вийшло “8” – графічне зображення звуку “Ви” – тобто, множини. Потім як одне коло, так і подвійне коло були відкриті (розірвані) в горизонтальній площині. Так було графічно зображено звуки “С” та “З“. Коло, розділене навпіл у вертикальній, небесній площині рами, мабуть, символізувало боротьбу між сонячним та місячним небесними, космічними енергетичними потоками та природну рівновагу між ними як світил дня і ночі. Звідси звук “Ф”. Символи “Є” та “е” графічно показують направленість енергетики кола в горизонтальній земній площині. Символ“б” та “Б” показують напрямок руху “ока Божого” – кола.
Пізніше коло було відкрите (розірване) і почало символізувати енергетичну направленість (динаміку) в горизонтальній (земній) площині. Коло, відкрите по ходу Сонця, стало символом звуку “С“. Звідси: сяйво, свято, світло.
На противагу, два кола, символ звуку “В“, відкриті проти сонця, несуть в собі руйнівну силу - “З“ : зло, зрада, згуба...
Звук“ви” - “8” - трансформувався в символ із заземленим, відкритим до землі нижнім колом: звідси виник звук “Я”. Саме коло “О” символізувало внутрішню самодостатність енергетичних потоків, але одночасно і закритість для зовнішніх впливів.
Ці графічні зображення звуків Ра-синської, праруської, української мови сформувались як похідні від кола “О”.
Вертикальна лінія, що символізувала зв’язок Неба та Землі, дала початок графічному зображенню інших звуків. Звук “і” та “І” – як символ зв‘язку небесного інформаційно-енергетичного потоку з земним, було об’єднано з колом “О” в один звук “Ю”. Так значення “Ю” стає об’ємнішим від “І” та “О” – воно з’єднало енергетичну самодостатність кола з вертикальною направленістю “І”. Так О-ра трансформувалося в Ю-ра.
Особливо треба сказати про Оранту Софіївську (Київську). Скоріше всього, Ярослав Мудрий хотів показати перехід однієївіри (дохристиянської) та її значення в історії Київської Русі в християнську і спробував примирити їх. Тому Матір Божу і було названо праруським, сакральним, священним іменем О-Ра-н-тА ( О-Ра-ти).
“У” символізує глибинну відкритість до небесних енергетичних потоків при заокругленій нижній заземленості. “М” символізує в собі подвійну відкритість до енергетики земної при одночасній відкритості до енергетики небесного. Тому “Ма” енергетично гармонійний звук в його графічному зображенні, бо “а” своєю направленістю до небесного компенсує подвійну направленість “М” до земного. Хоча “М” похідне від “рами”, “а” похідне від кола, вони гармонійно доповнюють одна одну.Звідси “мама”. Пояснення значення “рама” пізніше.
Так само графічне зображення звуку “У” доповнює недостатню направленість “М”, гармонізуючи графічне зображення звуку “УМ ”, але “У” вже похідне від “рами”: звідси РО-З-УМ , де “РО” похідне від кола, “УМ” - рами, а “З” показує направленість (відкритість) “УМ” до “РО”.
Якщо “Ра” стало символом взаємопроникнення сонячного (небесного) та земного по вертикалі (небесна вісь), то “ма” почало символізувати земну (жіночу) родючість по горизонталі. Одночасно символізуючи розділеність людини небом на тіло і душу, а природи - на живу і неживу. Звідси глибинне, священне значення слова “мама”: як праматері всього земного під благодійним впливом “Ра”. “Оранта” як об’єднання енергетики О-Ра через Н до та (т - трисуття сонячне, направлене вниз, на землю, аналог “Р”).
На якомусь етапі розуміння розвитку Світу наші предки розділили самодостатнє, автономне в енергетично-інформаційному значенні коло по вертикалі (небесна вісь) та горизонталі (земна вісь), і сформували новий сакральний священний знак - “Рама“.
Цей знак був створений задовго до християнства і використаний ним значно пізніше. Про оріянське, праруське, українське коріння “Рами” говорить, по-перше, наявність такого слова в сучасній українській мові, а по-друге, наявність цього знака (як і кола та трисуття) в сакральних кодах праукраїнців, що збереглись до нашого часу(вишиванки, писанки, різьба по дереву, археологічні дані).
Коли людина або народ живуть за законами Божими (законами Природи), то їхня енергетика взаємопроникає, взаємодоповнюється і циркулює за принципом “Рама”.
“Р” з’єднує енергію сонця, неба, космосу з “а” – енергією Землі. Об’єднана енергія“Ра” рухається за напрямком руху Сонцем (за годинниковою стрілкою) до горизонтальної лінії “Ма”, яка завершує сакральний знак “Рама”. Природна циркуляція енергії відбувається тоді, коли людина космічне, небесне, сонячне ставить в своєму житті як перше і необхідне. Коли людина в своєму житті на перше місце ставить земне, горизонтальне значення “Рама” – то вона порушує природну енергетику і знаходиться під впливом зворотного, протиприродного значення знака – “Мара”, що раніше або пізніше приведе до тілесної або душевної хвороби.
Символ “ Ма-Ра ” показує, що у людини (народу) переважає земне, тілесне. Вона втратила свій природний (божественний) енергетичний зв’язок з космічним, небесним, сонячним, і заглиблена в земне, матеріальне, фізичне. Близьке до значення “ Ма-Ра ” слово “ Ма-на ”.
“ “Мара“ запаморочує людям розум, і вони роблять собі на шкоду; пор. у нашій мові марити, обмарити, марний, змарніти, марниця тощо. Так само на людину нападає “мана”, і вона обманюється, маниться. Ці істоти, Мана та Мара, ходять по людях і роблять їм прикрості” (Митрополит Ілларіон, “Дохристиянські вірування українського народу”, Обереги, Київ, 1994, ст.134.)
Таким чином, в свідомості людей закони життя перетворилися в істоту. Людина, яка вміла і могла відігнати Ману, називалась геть-мана, тобто - геть-ман. Пізніше такі особистості ставали провідниками народу. Але це було до появи у німців hauptman (капітан) і самої науки філології.
У пантеоні праруських (українських) богів знаходимо Хорса. “Х”недобрий підземний дух” (С. Коваль, “Реконструкції”, Чернівці, 1999,с.17.). Ми вважаємо, що “Х” має декілька значень. На початку слова “х” перекреслює подальшу енергетику слова. “О-Ра” як базове для Хо-ра + се = ХОРАСЕ. Пізніше трансформувалось в “ХОРС ”.
Якщо О-Ра - це означення світла, тепла, сонця, то “х” перекреслює це, і слово набуває протилежного значення -ночі, холоду, місяця. Наші предки – Ра-сини (оріяни) занесли значення Хорса до Єгипту, і ми знаходимо його серед богів єгипетських рамових містерій-культів (культура – культ Ра) задовго до християнства.
Так само “Хорив” виступає як один із засновників в нашій рідній національній, праруській, українській історії: звідси походить і назва “Хортиця”. Якщо наші предки розуміли “Х” як заперечення дня, світла і означення ночі, холоду, то християнство, значно пізніше, використало “Х” для заперечення самого Ра.
Місце поклоніння першобогу Ра у наших предків називалось “Рама”, і мало такий вигляд: коло, розділене у вертикальній (небесній) та горизонтальній (земній) площинах.
Християнство, щоб заперечити наше, рідне розуміння Бога і возвисити своє, жидо-грецьке, поставило перед “Рама” “Х” і вийшло “храма”, “а” пізніше втрачено. “Храм” – місце поклоніння жидівсько-грецькому розумінню Бога. Тому в словах “Христос”, “християнство”, “християнин”, “храм” на початку стоїть “Х”, як символ заперечення старого, оріянського, праруського розуміння Бога “Ра”. Вони – християни – використали наше оріянське (праруське) розуміння Бога, але назвали його жидо-грецьким, і заставили нас повірити, що наше рідне розуміння є “поганство” і “язичництво”, а їхнє – правильне. Цей принцип заперечення покладений християнством у основу боротьби з усім, що було до нього. Пізніше цей принцип використовував московський царат.
Така війна християнства проти рідного розуміння Бога на Русі-Україні привела до того, що більшість “рабів Божих” своє рідне розуміння Бога називають чужим “язичництвом”, а чуже розуміння Бога, жидо-грецьке, – своїм, рідним. Але щастя це не принесло ні нам, рабам-українцям, чужовірам, ні нашим духовним гнобителям, жидо-грекам, пізніше московитам.
Для наших предків навколишній світ був сонячним, світлим, веселим, природним. Християнство на цьому тлі виглядає темним, застиглим у своїх догмах, має вигляд духовного та тілесного батога, яке втратило природний (при-Ра-даний) сонячний напрямок руху енергетично-інформаційних потоків, перетворилось в сухий схоластичний догматизм з політичним та комерційним напрямком діяльності сучасних попів з їхнім новітнім ідолопоклонством та ритуалами, що давно втратили своє глибинне сакральне значення, перетворились у восхвалювання жидівських та грецьких рибалок, ковалів, тесль і т.ін., хоча всі основні дохристиянські доктрини були взяті з нашої Ра-синської віри (ви-Ра), які пізніше перейшли в анали сумера (се-ми-Ра), Вавилону, Єгипту, а вже потім Іудеї. Якщо на початку свого становлення християнство зіграло позитивну роль в розвалі Римської імперії, то пізніше воно саме перетворилося в ще страшнішу в імперію – духовну.
Наші рідні жерці (же-ра-ці, С.Коваль, “Реконструкції”) розуміли віру як спосіб свого життя, то для більшості сучасних попів релігія стала способом наживи (комерційний аспект) та способом ідеологічного впливу (політичний аспект). Тому сучасну церкву, як клуби за політичними та комерційними інтересами треба давно відокремити від віри (релігії), як її колись вже відокремили від держави.
Друге значення, розуміння “Х” – це перехід з одного інформаційно-енергетичного рівня (поля) на інший. Наприклад: жа-х; к-Ра-х; пра-х. Цікавим є розуміння значення хмари. Мара – втрачений логічний, розумний порядок речей в природі (марево). “Х” перекреслює марево і народжує дощ, як наслідок утворення хмари.
Поступове розуміння людиною природного та божественного начал життя ускладнювалось. Символом, сакральним знаком, що виражав розуміння тогочасною людиною світу, стало трисуття –Права, Нава, Ява. Права: - закони Божі (закони Природи), що правлять світом і яких людина дотримується або ні. Боже = Бо-же (бо-життя). Права: наші предки Право славили задовго до християнства. Цей глибинний інформативно-енергетичний термін християнство взяло в користування (забувши назвати від кого) і надало йому іншого, “нового” значення. Люди або дотримуються законів природного, Божого життя, або ні. Ява – світ явний, матеріальний, дійсний. Нава - світ навіяний, духовний, світ “Царства Духа Предків”.
Бог дає людині тіло, душу й Закони Природи (закони Божі), а решта залежить від самої людини. Людина повинна постійно вдосконалювати свою душу, тіло і старатись якомога глибше зрозуміти закони Божі, закони природи, а не зомбувати свою свідомість чужими міфами і легендами, висушувати своє тіло і заглиблюватись в абстрактний світ, як пропонують безліч сучасних сект.
Щоб народити нове життя, чоловіче начало повинно проникнути в жіноче. Аналогом чоловічого “Р” стало трисуття, направлене вниз “ т ”. Аналогом жіночого “а” стало трисуття, направленне вгору “Ш”. Взаємопроникнення цих начал народжує нове життя – “Ж”. Через декілька тисячоліть іудеї використали цей знак-символ народження всього живого для “своєї зірки Давида”. Таке розуміння нашими предками світових процесів було, на той час, новим революційним кроком вперед. На базі трисуття та знаку нового життя “Ж” і було створено решта літер Ра-синської (прарусько-української) і світової арійської абетки.
Можна гадати, що з такого глибинного розуміння запліднення енергією Сонця енергії Землі і народження нового божественного життя і сформувалося наше прадавнє свято Я-Ра-ло. Хлопці з криком “Я-ра-ло” ловили дівчат. Ця гра символізувала народження нового життя через запліднення небом землі на рамі (перехресті), їх енергетично-інформаційних потоків “ло”. Звідси і “Ра-ло”. Рало як інструмент, що готує землю, заглиблюється в неї, розкриває її для проникнення енергії Сонця, неба.
Пізніше християнство спотворило саме слово ”Я-Рило”, щоб воно втратило своє глибинне, а набуло негативного значення. Спаплюжило саме свято, як і багато інших наших прадавніх дохристиянських свят. Ми повинні повернути ці свята. Це те саме, що повернути генетичну пам’ять, розум, першоісторію.
Крім того, що два трисуття разом символізували звук “Ж”, вони набули значення шість (3+3=6), але в горизонтальній, земній площині. Звідси значення тижня. Тиждень = ти + Ж + день. До речі, шостий день у нас називався “шостак”.
“Ті, які запроваджували латино-грецький християнізм в Русі (Україні), щоб хоч частинно ожидовити українські назви днів, викинули слово “шостак” і впровадили жидівське “саббатс” – суботу (Лев Силенко, “Мага віра”, ст.87).
Символ звуку “Ж” став основою інших букв абетки та цілого ряду первинних, сакральних, за значенням слів: життя, жито, жінка, житло.
“Ш” – земне трисуття, символізує направленість земних інформаційних потоків до неба, до сонця.
“Щ” – символізує “Ш”, що вийшло з стану статичності, і має напрямок руху по сонцю.
“Ц” – символізує частину енергетики “Щ”.
“” – сонячне трисуття, символізує направленість сонячної енергетики вниз, до Землі.
Наприклад, слово Тарас = то - Ра - се = сонячний. Сонячне трисуття “”, гармонізоване земним “а”. Потім “Ра” + се. Енергетично гармонійне слово, близьке до ідеального.
“П”- частина енергетики “”. Приклад: похорон = по (направленість кола вниз) + хо (перехід на інший енергетично-інформаційний рівень) + ро (сонячна направленість самодостатнього “О”) + н (відкритість як до небесного, так і до земного). До речі, вірогідно, слово “харон” греки пізніше запозичили з нашої праруської, української мови саме як похідне від похорон.
Ці конструктивні трансформації з “Ж” проходили в горизонтальній, земній площині. Так само вони пройшли у вертикальній, небесній площині рами. “Ж” трансформувалось у два ”К”, тобто “Ж” = “” + “К”. Одне “К” симовлізує рух по колу (сонцю), інше “” – проти. Пізніше символ зворотного “” був втрачений, але зміст ми знаходимо в значенні слів. Наприклад: краса і крах. В слові крах “” має протилежний енергетичний (відносно сонця) зміст, і правильно мало би бути“РАХ”. Але протилежне “” не зникло повністю з нашої абетки. Воно трансформувалось в “Ч”, залишивши верхню сонячну відкритість і втративши нижню земну.
Звук “Ч” став символом земної присутності та дії сонячної енергетики, символом найбільшої її концентрації: звідсичервонета червень – фарба та місяць найближче до Сонця (найбільш сонячні).
Чари – здатність направляти або використовувати енергію сонця на Землі . Чакри – енергетичні центри на тілі людини.
Чернівці, Черкаси, Чернігів – місця, де наші предки могли найкраще засвоювати енергію Сонця.
Черево – місце трансформації зовнішньої, сонячної енергії у внутрішню (їжа як сонячне та земне похідне).
Цікаве нам і значення “ло”. ”Життєва субстанція, втративши котру тіло перестає бути живим” (С.В.Коваль,“Реконструкції”, Чернівці, 1998, ст.20)
Ми розуміємо під “ло”, “раму” (перехрестя) енергетичних потоків, місце, де вони сходяться. Це інформаційно-енергетичні потоки земні, небесні, водні. Ці потоки мають енергетичні канали на тілі людини. Місце, де ці потоки пересікаються, називаються “ло”- пунктами в східній медицині. Тобто, людина є провідником небесних і земних інформаційно-енергетичних потоків, що зовсім не враховуються в сучасній медицині свідомо.
Розглянемо значення деяких сакральних слів.
тіло - “т” - сонячне трисуття;
“і” - зв’язок неба і землі;
“ло” – рама інформаційно-енергетичних потоків.
Чоло - “ч” - символ земної енергії Ра;
“о” - символ енергетично-інформаційної самодостатньості та автономності;
“ло” – рама інформаційно-енергетичних потоків.
село - “с” - символ відкритості “о” в земній площині по руху “Ра”;
“е” - символ часткової, верхньої енергетичної самодостатньості;
“ло” – рама інформаційно-енергетичних потоків.
Наші далекі предки надавали великого значення місцям свого поселення і життя. Це місце повинно було бути якомога ближче до пересічення земних, водних та небесних інформаційно-енергетичних потоків.
Виходячи з вищеописаного, ми думаємо, що наша українська (праруська) абетка формувалась протягом багатьох тисячоліть від початку трипільської культури до наших днів на базі трьох сакральних, священних знаків:
“О” - кола - “ока Божого” сформувались літери - “О”,“а”, “Р”, “З”, “С”, “В”, “Є”, “Я”, “Б”, “Ф”.
“Рама” -“І”, “Ї”, “И”, “Г”, “Й”, “Н”, “А”, “М”, “У”.
“Трисуття” - “Ж”, “Т”, “П”, “Ш”, “Щ”, “Ц”, “К”, “Ч”.
Літера “Ю” - одночасно похідна від “рами” та ”кола”. Літера “Д” скоріш всього пізній аналог”кола”.
На базі двох сакральних знаків - “Кола” та “рами” було створено і цифри : “0”, “1”, “2”, “3”, “4”, “5”, “6”, “7”, “8”, “9”, “10”.
Відмітимо, що мова має щонайменше два значення: інформативно-поверхове та сакральне (священне, зрозуміле для посвяченого), глибинне.
Більшість сучасних філологів не розуміють основного значення мови народу, і з легкістю переходять на інші “більш престижні” в своєму спілкуванні. Коли людина втрачає рідну мову, вона втрачає свою генетичну природну сутність, втрачає глибинний зв’язок зі своїми предками.
Голосування
3 (33.3%)
Автор
Тема: Про зле слово (Прочитано 27069 раз)