Ще раз про реформи та аматорство юрби
Якщо ми хочемо справжніх реформ, то повинні радити, вимагати і чекати фундаментальних зрушень (що й робиться вже майже рік і дуже наполегливо, незважаючи на шалений опір), і відмовитись ниць від гасел популістичних карликів та їх мережевих більшовиків-ботів зрадофілів, шкода від яких вже давно переплюнула кремлетехнологів і вату.
Дмитро Вовнянко
І так повідомляю результати експерименту.
26-го вересня я попросив френдів відповісти чи готові вони в процесі реформування підтримати:
( Collapse )
- відміну пенсій як таке і абсолютну монетизацію ду-у-у-уже скорочених пільг;
- приватизацію залізниць, аеропортів, лісів, електростанцій і взагалі всіх стратегічних об"єктів інфраструктури;
- відміну поняття "мінімальна заробітна плата" та надання працедавцеві права звільнити працівника за будь-яким приводом (наприклад - пика не сподобалася);
- приватизувати лікарні, школи та виші (і взагалі всі освітні установи) і зробити освіту та медицину 100%-во платною;
- повністю відмовитися від державного регулювання цін.
Поправка - не по частинах, а все зразу.
Результати убили вщент.
Маю привітати всіх. Всі наведені заходи я не придумав - всі вони були впроваджені в Грузії командою президента Саакашвілі. Формулювання були різні, але суть лишалася та сама - Саакашвілі, Бендукідзе, Іванішвілі та інші політики їх команди впроваджували всі перелічені мною радості життя.
Так склалося що реформи Саакашвілі - ЄДИНИЙ успішний на просторах колишнього совка, приклад подолання постсовкової коррупції та клептократії (за винятком Балтії - там вони і не з"явилися). Розумієте? У всіх інших країн не получилося, получилося ТІЛЬКИ у Грузії.
Всі перелічені кроки команда президента Саакашвілі впроваджувала не через вроджену тягу до садизму а з чистого холодного економічного розрахунку. Неможливо країні прогресувати, якщо вона живе не за статками. Не можна продавати майбутнє дітей, аби потішити бабусь. Не можна реформувати арпіорі структуру, яка коррупцію породжує, треба прибирати її нафіг.
Оскільки серед відповідей я отримав чимало пропозицій отакого змісту: "Пусть посадит для начала тех кто крал, это задача минимум" я попросив навести мені засоби реалізації цієї задачі. Результат невтішний - мені запропонували або сценарій відверто фантастичний "виховувати святих", або - вдатися до диктаторських методів.
Лихо в тому що диктатура сама собою це не мета - це засіб. Засіб для чогось. Ще Талейран казав, що багнети можна використати для багатьох задач, крім одної - на них нереально сидіти. Я не почув ніяких внятних пропозицій крім "відібрати у олігархів і віддати бідним".
Висновки.
1. Більшість френдів, захоплюючись реформами Саакашвілі (повторюю - єдиними успішними) не мають про них ніякої точної уяви.
2. В реалі, в разі впровадження реформ а-ля Саакашвілі більшість френдів буде категорично проти них і явно вдасться до повалення уряду реформаторів - тобто зробить те саме, що зробила більшість грузинів коли проголосували проти Саакашвілі за маріонетку Кремля.
Отак. Коли наші громадяни критикують чинну владу (яку на секундочку, вони самі привели шляхом Майдану та всенародних виборів), вони не реформ хочуть. Вони хочуть молочних рік - кисільних берегів для всіх зразу. Аби продав президент заводи-газети-пароплави і розділив між 45 млн громадян. І інших примусив до того самого - самими диктаторськими методами.
Коротше - хочуть ці громадяни перефарбованого в синьо-жовті та червоно-чорні кольори БІЛЬШОВИЗМУ.
І це я поставив питання перед власними френдами. Мені фантазі бракує аби уявити, що я почув би, якби провів таке саме опитування біля прохідної Запоріжсталі.
Голосування
Автор
Тема: Чи будемо ми господарями в себе вдома? А чи не хворе у нас суспільство? Чи відчуваємо МИ себе УКРАЇНЦЯМИ? (Прочитано 438402 раз)