Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

15 років 1 місяці 7 днів

Автор Тема: Права та свободи людини.  (Прочитано 49942 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

ЯЯ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +522/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1249
  • Останні відвідини:
    05 Лютого 2015, 01:57:43

    Звідки: Независимости
Права та свободи людини.
« Прочитано #20 : 08 Вересня 2010, 15:32:41 »

Ось почитайте тут проект декларації.
справді цікаво

Цитувати (вибране)
Проект Декларації про гідність, свободу і права людиниНомер, дата реєстрації:   7055 від 27.08.2010
Сесія реєстрації:   7 сесія VI скликання
Суб'єкт законодавчої ініціативи:   Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту:    Колесніченко В.В. VI скликання
Авторський колектив
Головний комітет:   Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин
Інші комітети:   Комітет у закордонних справах
Комітет з питань правової політики
Комітет з питань бюджету
Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України
Комітет з питань європейської інтеграції
Текст законопроекту та супровідні документи:   Подання 27.08.2010
Пояснювальна записка 27.08.2010
Авторський колектив 27.08.2010
Документи, пов'язані із роботою над законопроектом:   Проект Декларації 27.08.2010

Подання 27.08.2010
Приховано: Показати
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ



“27” серпня 2010 року



Верховна Рада України


 
   В порядку законодавчої ініціативи, відповідно до ст. 93 Конституції України, вношу проект Декларації Верховної Ради України «Про гідність, свободу і права людини».
   Доповідати проект Декларації на пленарному засіданні Верховної Ради України буде Народний депутат України Колесніченко В.В.
   
Додатки:

1.   Проект Декларації Верховної Ради України «Про гідність, свободу і права людини»: на 8-ти сторінках;
2.   Пояснювальна записка: на 7-ми сторінках;
3.   Електронний варіант законопроекту.

Народний депутат України     
В.В. Колесніченко
                                                                                                              (посвідчення №174)                                                       



Пояснювальна записка 27.08.2010
Приховано: Показати

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Декларації Верховної Ради України

«Про гідність, свободу і права людини»

1.   Обґрунтування необхідності прийняття проекту Декларації

Суспільство позбавлене цінностей гуманізму та духовності, зорієнтоване виключно на досягнення матеріальних благ й ідеологію споживання, не відповідає призначенню людини на землі, не дозволяє в повній мірі реалізувати її потенціал, та, в кінцевому результаті, завжди приречене на цивілізаційну поразку.
Наразі, на фоні триваючого переходу від радянської соціальної ідеології до ліберальної ідеології західного типу, в Україні спостерігаються саме такі негативні процеси. Саме на етапі цивілізаційного розвитку, що характеризується втратою духовних цінностей та моральних устоїв наразі перебуває Україна.
18-річний досвід державного будівництва та соціальної трансформації незалежної України свідчить,  що сучасна система так званих «універсальних прав людини» відображена в більшості міжнародних документів, закріплена в Конституції та низці законів України, сформована переважно на основі ліберально-протестантської західної традиції з притаманним їм антропоцентризмом та крайнім індивідуалізмом, належно не працює на українському ґрунті, на стала інтегруючим фактором для українського суспільства, демонструє значні проблеми втілення, відторгнення окремих її елементів та низьку ефективність.
Механічне закріплення прав людини як надцінностей без належного, невід’ємно притаманного українській і слов’янській культурі етичного обґрунтування, знецінює їх в очах громадян, призводить до відвертого зловживання та маніпулювання своїми правами й нехтування обов’язками. Звідси ганебні явища пронизуючої корупції, расизму, ксенофобії, нетерпимості, соціальної ворожнечі, безкультур’я, знищення сім'ї та духовного світу людини.
Понад 90% громадян України є віруючими людьми.
Тому, оцінюючи ситуацію що склалася, Українська Православна Церква розробила і видала «Основи учення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини». Саме у цьому документі висвітлено питомі морально-етичні основи розвитку слов’янського і українського суспільства, які, в дечому відрізняються від утилітаристських та прагматичних принципів західної цивілізації. «Основами» не лише долається прірва між традиційною церквою та сучасним ліберальним суспільством, але й закладаються істинно слов’янські, українські, етичні підвалини прав людини.
Саме втілити «Основи учення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини» в суспільному житті покликана ця декларація.
Базовим поняттям, на яке спирається теорія прав людини, є поняття людської гідності.
За біблійним одкровенням, природа людини була не тільки створена Богом, але й наділена Ним властивостями за Його образом і подобою (див.: Бут. 1:26). Тільки на цій підставі можна стверджувати, що людській природі притаманна невід’ємна гідність. Святитель Григорій Богослов, співвідносячи людську гідність з актом Божественного творіння, писав: «Так щедро всіх людей наділив Бог, певно, для того, щоб однаковим роздаванням дарів Своїх показати й однакову гідність нашої природи, й багатство благості Своєї» (Слово 14, «Про любов до бідних»).
Втілення Бога Слова засвідчило, що й після гріхопадіння гідність не була втрачена людською природою, бо в ній залишився незнищенним образ Божий, а отже, й можливість відновлення людського життя у повноті його початкової досконалості. Це було відображено і в богослужбових текстах Православної Церкви: «Образом є невимовної Твоєї слави, хоча ношу я на собі рани безлічі гріхів...» «В давнину Ти з небуття привів мене і пошанував мене Божественим Своїм образом. Але я порушив Твою заповідь, і Ти повернув мене в землю, з якої Ти створив мене. Віднови мене в уподібненні Тобі, щоб повернути мені мою минулу красу і довершеність» (тропарі після непорочних з чину поховання). Прийняття Господом Ісусом Христом повноти людської природи крім гріха (див.: Євр. 4:15) свідчить, що гідність не поширюється на спотворення, що виникли в цій природі в результаті гріхопадіння.
Якщо до образу Божого в Православ’ї відноситься невід’ємна, онтологічна гідність кожної людської особистості, її найвища цінність, то достойне життя пов’язується з поняттям подоби Божої, яка за Божественною благодаттю досягається через подолання гріха, досягнення моральної чистоти й чеснот. А тому людина, яка має у собі образ Божий, не повинна величатися цією високою гідністю, бо це не її особиста заслуга, а дар Божий. Тим більше не повинна вона виправдовувати нею свої слабкості чи вади, але, навпаки, усвідомлювати відповідальність за спрямованість і спосіб свого життя. Очевидно, що в самому понятті гідності невід’ємно присутня ідея відповідальності.
Таким чином, у східній християнській традиції поняття «гідність» має насамперед моральне значення, а уявлення про те, що гідне, а що негідне, тісно пов’язане з моральними або аморальними вчинками людини та з внутрішнім станом її душі. Враховуючи потьмарений гріхом стан людської природи, важливо чітко розрізняти гідне й негідне в житті людини.
Гідним є життя, яке відповідне одвічному покликанню, закладеному в природі людини, створеної для участі в благому житті Бога. Святитель Григорій Ниський стверджує: «Якщо Бог — повнота благ, а людина — Його образ, то образ у тому й подібний до прообразу, аби бути сповненим усякого блага» («Про природу людини», розд. 16). Тому сенс життя людини полягає в «уподібненні Богу в чеснотах, наскільки воно можливе для людини» («Точне тлумачення православної віри»), як зауважує преподобний Іоанн Дамаскін. У святоотцівській традиції це розкриття образу Божого називається обожненням.
Богом дана гідність підтверджується наявністю в кожній людині моральних засад, які пізнаються в голосі совісті. Про це пише святий апостол Павло у Посланні до Римлян: Справа закону в них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну (Рим. 2:15). Саме тому властиві людській природі моральні норми, як і моральні норми, що містяться в Божественному одкровенні, відкривають задум Божий про людину та її призначення. Вони є вказівними для благодійного життя, гідного богоствореної природи людини. Найвеличніший взірець такого життя явив світові Господь Ісус Христос.
Не гідним людини є життя в гріху, оскільки воно руйнує саму людину, а також завдає шкоди іншим людям і навколишньому світу. Гріх перевертає ієрархію відносин у природі людини. Замість того, щоб дух володарював над тілом, у гріху він підкоряється плоті, на що звертає увагу святитель Іоанн Златоуст: «Ми спотворили порядок, і зло посилилося до того, що ми змушуємо душу виконувати бажання плоті» (Бесіда 12 на Книгу Буття). Життя за законом плоті суперечить Божим заповідям і не відповідає моральному началу, закладеному Богом у природу людини. У взаєминах з іншими людьми під впливом гріха людина поводиться егоїстично, дбає про задоволення своїх потреб за рахунок ближніх. Таке життя небезпечне для особистості, суспільства та навколишньої природи, бо порушує гармонію буття, обертається душевними й тілесними стражданнями, хворобами, вразливістю перед наслідками руйнування життєвого середовища. Морально недостойне життя онтологічно не руйнує богоданої гідності, але затьмарює її настільки, що вона стає маловпізнанною. Саме тому потрібно велике напруження волі, щоб побачити, а тим більше визнати природну гідність злочинця або тирана.
Для відновлення в людині відповідності своїй гідності особливе значення має покаяння, в основі якого лежить усвідомлення гріха й бажання змінити своє життя. Каючись, людина визнає невідповідність своїх думок, слів або вчинків богоданій гідності та свідчить перед Богом і Церквою про свою недостойність. Покаяння не принижує людину, а дає їй могутній стимул для духовної роботи над собою, для творчої зміни свого життя, для збереження чистоти богоданої гідності та зростання у ній.
Саме тому святоотцівська й аскетична думка, літургічна традиція Церкви більше говорять про недостоїнство людини, зумовлене гріхом, аніж про її гідність. Так, у молитві святого Василя Великого, яку православні християни читають перед причастям Святих Христових Таїн, мовиться: «Хоч і негідний я ні неба, ні землі, ані тимчасового цього життя земного, бо всього себе підкорив гріху, став рабом пристрастей і спотворив у собі Твій образ, проте усвідомлюю, що я — Твоє створіння, і, з надією що Ти врятуєш мене, приходжу до Тебе, сподіваючись на безмірне Твоє милосердя».
За православною традицією, збереження людиною богоданої гідності та зростання в ній зумовлені життям за моральними нормами, бо ці норми виражають первісну, а отже, істинну природу людини, не затьмарену гріхом. Тому між гідністю людини й моральністю існує прямий зв’язок. Більше того, визнання гідності особистості означає утвердження її моральної відповідальності.
    Залежно від самовизначення вільної особистості образ Божий у людині може затьмарюватися або виявлятися з більшою силою. При цьому природна гідність стає щодалі більш явною в житті окремої особистості або стирається в ній гріхом. Результат прямо залежить від самовизначення особистості.
Свобода є одним із проявів образу Божого в людській природі. За словами святого Григорія Ниського, людина стала боговидою і блаженною, будучи обдарованою свободою («Слово про померлих»). Підкорення волі людини шляхом маніпуляцій або насильства якомусь зовнішньому авторитету розглядається як порушення порядку, встановленого Богом.
Водночас свобода вибору не є абсолютною й остаточною цінністю. Вона поставлена Богом на службу людському благу. Здійснюючи її, людина не повинна чинити зла самій собі й оточуючим. Однак, через владу гріха, властивого заблудлій людській природі, ніяких людських зусиль недостатньо для досягнення справжнього блага. Святий апостол Павло своїм власним прикладом свідчить про те, що властиве кожній людині: Не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. Не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені (Рим. 7:15, 17). Отже, людині не обійтися без допомоги Божої та тісної співпраці з Ним, бо лише Він є джерелом усякого блага.
Відвернувшись від Бога і спираючись тільки на себе, перші люди потрапили під владу руйнівних сил зла і смерті й передали цю залежність своїм нащадкам. Допустивши зловживання свободою вибору, людина втратила іншу свободу — свободу життя в добрі, яку вона мала в первозданному стані. Цю свободу людині повертає Господь Ісус Христос: Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними (Ін. 8:36). Звільнення від гріха неможливе без таємничого єднання людини з преображеною природою Христа, яке відбувається в таїнстві хрещення (див.: Рим. 6:3–6; Кол. 3:10) і зміцнюється через життя в Церкві — Тілі Христовому (див.: Кол. 1:24).
Святе Письмо говорить і про необхідність власних зусиль людини для звільнення від гріха: Отже, стійте у свободі, яку дарував нам Христос, і не підпадайте знову під ярмо рабства (Гал. 5:1). Про те ж свідчить і практичний досвід великого сонму святих мужів і жінок, які несли духовний подвиг і підтвердили можливість преображення життя кожної людини. Однак плоди духовних зусиль людини в повноті виявляться тільки в загальному воскресінні, коли принижене тіло наше уподібниться славному Тілу Його (Флп. 3:21).
Господь Ісус Христос говорить: Пізнаєте істину, й істина визволить вас... Кожен, хто чинить гріх, є раб гріха (Ін. 8:32, 34). Це означає, що насправді вільний той, хто йде шляхом праведного життя й прагне єднання з Богом — джерелом абсолютної істини. Навпаки, зловживання свободою, вибір хибного, аморального способу життя врешті-решт руйнує саму свободу вибору, оскільки приводить волю до рабства гріху. Тільки Бог, Який є джерелом свободи, може підтримувати її в людині. Ті, хто не бажають розлучатися з гріхом, віддають свою свободу дияволу — супротивнику Бога, родоначальнику зла і несвободи. Визнаючи цінність свободи вибору, Свобода неминуче зникає, коли вибір робиться на користь зла. Зло і свобода несумісні.
В історії людства вибір людей і суспільств на користь зла призводив до втрати свободи й величезних людських жертв. І сьогодні людство може стати на той самий шлях, якщо такі безперечно гріховні явища, як аборт, самогубство, розпуста, збочення, руйнування сім’ї, культ грубощів і насильства не отримуватимуть належну моральну оцінку й виправдовуватимуться, спираючись на спотворене розуміння свободи людини.
Слабкість інституту прав людини — в тому, що він, захищаючи свободу вибору, дедалі менше враховує моральний вимір життя і свободу від гріха. Суспільний лад має орієнтуватися на обидві свободи, гармонізуючи їхню реалізацію в публічній сфері. Не можна захищати одну свободу, забуваючи про іншу. Вільне стояння в добрі й істині неможливе без свободи вибору. Також і вільний вибір втрачає свою цінність і значення, якщо навертається до зла.
Уявлення про права людини пройшли довгий шлях історичної еволюції і вже тому не можуть бути абсолютизованими в нинішньому їхньому розумінні. Необхідно чітко визначити християнські цінності, з якими мають бути гармонізовані права людини.
 Існують різні традиції тлумачення й національні особливості реалізації комплексу прав і свобод. Сучасна система прав людини має розгалужений характер і тенденцію до ще більшої деталізації. У світі немає загальноприйнятої класифікації прав і свобод. Різні правові школи об’єднують їх у групи за різними критеріями. Права і свободи людини слід розглядати з погляду їхньої можливої ролі у створенні сприятливих зовнішніх умов для вдосконалення особистості на шляху спасіння.
Саме реалізуючи одвічне прагнення українського народу щодо побудови високорозвинутого, гуманістичного, морального та демократичного суспільства на найкращих взірцях етики та права, виходячи з положень Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, іншого міжнародного законодавства та Конституції України внесено на розгляд Верховної ради України зазначений проект декларації.

2.   Цілі і завдання проекту Декларації
Декларація винесено на розгляд Верховної Ради України, з метою  забезпечення дотримання прав та свобод людини й громадянина шляхом обґрунтування їх етичних основ, невід’ємно притаманних українській і слов’янській культурі.

3. Загальна характеристика та основні
положення проекту Декларації
Проектом декларації пропонується обґрунтувати етичні основи прав людини з урахуванням невід’ємно притаманних українській і слов’янській культурі духовних засад створення і діяльності суспільства. 
При цьому, запропонована імплементація «Основ учення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини» у цій декларації, не порушує систему міжнародних конституційно закріплених в Україні прав людини, а лише спрямована на покращення розуміння й обґрунтування їх цінності.
Крім того, встановлюються головні напрямки захисту прав людини та їх розуміння:
відстоювання права людей на вільне сповідання віри, на звершення молитви й богослужіння, на збереження духовно-культурних традицій, на дотримання релігійних принципів як у приватному житті, так і у сфері суспільної дії;
протистояння злочинам на ґрунті національної та релігійної ворожнечі;
охорона особистості від свавілля осіб, наділених владою, і роботодавців, а також від насильства і приниження в сім’ї та колективі;
захист життя, вільного вибору і власності людей під час міжнаціональних, політичних, економічних і соціальних конфліктів;
пастирське піклування про воїнів, про збереження їхніх прав і гідності в умовах бойових дій і несення служби в мирний час;
турбота про повагу до гідності і прав людей, які перебувають у соціальних установах і місцях ув’язнення, з особливою увагою до становища інвалідів, сиріт, людей похилого віку та інших соціально незахищених людей;
захист прав націй і етнічних груп на їхню релігію, мову й культуру;
турбота про тих, чиї права, свобода і здоров’я потерпають через вплив деструктивних сект;
підтримка сім’ї в її традиційному розумінні, батьківства, материнства і дитинства;
протидія залученню людей у корупцію та інші види злочинності, а також у проституцію, наркоманію, ігроманію;
турбота про справедливий економічний і соціальний устрій суспільства;
недопущення тотального контролю над людською особистістю, над її світоглядним вибором і приватним життям через використання сучасних технологій і політичних маніпуляцій;
виховання поваги до законності, поширення позитивного досвіду реалізації і захисту прав людини;
експертиза правових актів, законодавчих ініціатив і дій органів влади з метою запобігання зневаження прав і гідності людини, погіршенню моральної ситуації в суспільстві;
участь у суспільному контролі за виконанням законодавства, яке, зокрема, регулює церковнодержавні відносини, а також за виконанням справедливих судових рішень.
 

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері
правового регулювання
Відносини в даній сфері регулюються положеннями Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, іншого міжнародного законодавства та Конституції і законів України. 
Реалізація положень поданого проекту декларації не потребує внесення змін до законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття даного проекту декларації та його реалізація не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших
наслідків прийняття проекту Декларації
Прийняття проекту Декларації «Про гідність, свободу і права людини» матиме величезні цивілізаційні наслідки для українського суспільства адже закладе притаманні саме йому основи гідності, свободи та прав людини, створить усі передумови для стрімкого розвитку та процвітання, громадянського миру та єднання. 

Народний депутат України     
В.В. Колесніченко
                                                                                                           (посвідчення №174)


Авторський колектив 27.08.2010
Приховано: Показати
СПИСОК  АВТОРІВ

проекту Декларації Верховної Ради України
«Про гідність, свободу і права людини»

1.   Колесніченко В.В. – Народний депутат України, Голова Ради ВОО «Правозахисний громадський рух «Русскоязичная Україна»;
2.   Бортнік Р.О. – Голова Всеукраїнської громадської організації “Правозахисна організація “Спільна Мета”.



Проект Декларації 27.08.2010
Приховано: Показати

Проект
вноситься народним
депутатом України
Колесніченком В.В.
(посвідчення №174)



ДЕКЛАРАЦІЯ
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

«Про гідність, свободу і права людини»

Суспільство позбавлене цінностей гуманізму та духовності, зорієнтоване виключно на досягнення матеріальних благ й ідеологію споживання, не відповідає істинній сутності людини, не дозволяє в повній мірі реалізувати її потенціал, та, в кінцевому результаті, завжди приречене на поразку.
Саме на етапі цивілізаційного розвитку, що характеризується втратою духовних цінностей та моральних устоїв наразі перебуває Україна.
19-річний досвід державного будівництва та соціальної трансформації незалежної України свідчить,  що сучасна система так званих «універсальних прав людини» відображена в більшості міжнародних документів, закріплена в Конституції та низці законів України, сформована переважно на основі ліберально-протестантської західної традиції з притаманним їм антропоцентризмом та крайнім індивідуалізмом, не працює належним чином на українському ґрунті, не стала інтегруючим фактором для українського суспільства, демонструє значні проблеми втілення, відторгнення окремих її елементів та низьку ефективність.
Механічне закріплення прав людини як надцінностей без належного, невід’ємно притаманного українській культурі етичного обґрунтування, знецінює їх в очах громадян, призводить до відвертого зловживання та маніпулювання своїми правами й нехтування обов’язками. Звідси ганебні явища пронизуючої корупції, расизму, ксенофобії, нетерпимості, соціальної ворожнечі, безкультур’я, знищення сім'ї та духовного світу людини.
Наразі назріло питання встановлення фундаментальних морально-етичних основ розвитку українського суспільства, які в дечому відрізняються від утилітаристських та прагматичних принципів західної цивілізації; подолання прірви між традиційною українською духовністю та сучасним ліберальним суспільством; закладання істинно українських етичних підвалин прав людини.
       Тому, реалізуючи одвічне прагнення українського народу щодо побудови високорозвиненого, гуманістичного, морального та демократичного суспільства на найкращих взірцях етики та права, виходячи з положень Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, іншого міжнародного законодавства та Конституції України:     

Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є :

1. Кожна людина від народження наділена гідністю та свободою. Проте зловживання свободою неминуче призводить до нівелювання власної гідності людини й приниження гідності інших людей. Суспільство має створювати механізми, що відновлюватимуть гармонію людської гідності та свободи. У суспільному житті концепція прав людини та моральність можуть і повинні служити цій меті. При цьому вони пов’язані хоча б тією обставиною, що моральність, тобто уявлення про гріх і чесноту, завжди передує закону, який і виник із цих уявлень. Ось чому ерозія моральності завжди врешті-решт призводить до руйнування законності.
Уявлення про права людини пройшли довгий шлях історичної еволюції і вже тому не можуть бути абсолютизованими в нинішньому їхньому розумінні.
2. Права людини не можуть бути вищими за цінності духовного світу. Більшість людей ставить свою віру в Бога і своє спілкування з Ним вище за власне земне життя. Тому неприпустимим і небезпечним є тлумачення прав людини як вищих та універсальних основ суспільного життя, яким повинні підпорядковуватися релігійні погляди й практика. Ніякими посиланнями на свободу слова і творчості не можна виправдати наругу в публічній сфері над атрибутами, символами чи поняттями, шанованими віруючими людьми.
Права людини не можуть бути підставою для того, щоб змушувати порушувати заповіді Божі. Неприпустимими є спроби підпорядкувати погляди віруючих на людину, сім’ю, громадське життя і церковну практику безрелігійному розумінню прав людини
Неприпустимо вводити у сферу прав людини норми, що розмивають або відкидають як релігійну, так і природну мораль. Так само неприпустимим є прийняття за норму аморальних і антигуманних дій щодо людини, таких як аборт, евтаназія, використання людських ембріонів у медицині, експерименти, що змінюють природу людини, і тому подібних.
На жаль, у суспільстві з’являються законодавчі норми та політичні практики, які не тільки дозволяють подібні дії, але і створюють передумови для нав’язування їх усьому суспільству через засоби масової інформації, системи освіти й охорони здоров’я, рекламу, сферу торгівлі та послуг. Більше того, віруючих людей, які вважають ці явища гріховними, змушують визнавати допустимість гріха або піддають дискримінації та переслідують.
За законами багатьох країн підлягають покаранню дії, що заподіюють шкоду іншій людині. Проте життєвий досвід показує, що й шкода, яка завдається людиною самій собі, поширюється на оточення, на тих, хто пов’язаний з нею зв’язками спорідненості, дружби, сусідства, спільної діяльності, громадянства. Людина несе відповідальність за наслідки своєї життєдіяльності, оскільки її вибір на користь зла згубно впливає на ближніх і на все, що її оточує.
3. За своєю гідністю людина покликана до добрих справ. Вона зобов’язана виявляти турботу про навколишній світ і людей. Прагненням її життя має бути здійснення добра і навчання добру, а не злу.
4. Права людини не повинні суперечити любові до Вітчизни і до ближніх. Природа заклала у людську сутність необхідність спілкування та єднання людей. Любов до своєї сім’ї та інших близьких людей не може не поширюватися на народ і країну, в якій людина живе. Не випадково традиція підносить патріотизм, як одну з найважливіших чеснот.                     
5. Визнання прав індивідуума має врівноважуватися утвердженням відповідальності людей один перед одним. Крайнощі індивідуалізму та колективізму не можуть служити гармонійному устрою життя суспільства. Вони призводять до деградації особистості, морального та правового нігілізму, росту злочинності, втрати громадської активності, взаємного відчуження людей.
Напруженість між індивідуальними та суспільними інтересами може бути подолано тоді, коли права і свободи людини узгоджуються з моральними цінностями, а головне — коли життя людини й суспільства оживотворяється любов’ю. Саме любов знімає всі суперечності між особистістю й людьми, що її оточують, і людина стає здатною повністю реалізувати свою свободу й одночасно піклуватися про ближніх і про Вітчизну.
6. Дії, спрямовані на дотримання прав людини, на вдосконалення суспільних і економічних відносин та інституцій, не увінчаються справжнім успіхом, якщо ігноруватимуться духовні та культурні традиції країн і народів.
7. Під виглядом захисту прав людини одним цивілізаціям не слід нав’язувати свій устрій життя іншим. Правозахисна діяльність не повинна служити політичним інтересам окремих країн. Боротьба за права людини стає плідною тоді, коли вона служить духовному і матеріальному благу особистості та суспільства.
8. Реалізація прав людини не повинна призводити до деградації особистості, виснаження природних ресурсів та руйнування навколишнього середовища. Відмова від високоморальних орієнтирів життя людини та суспільства призводить не тільки до розладу у взаєминах між людьми, а й до катастрофічного зіткнення людини з природою. Необмежене прагнення до задоволення матеріальних потреб, особливо потреб надмірних і штучних, неприродних за своєю суттю, бо веде до зубожіння і душі людини, й навколишнього світу. Не можна забувати, що природні багатства землі  не є  людським надбанням, а насамперед — це дар, про який треба дбати. Визнання прав людини не означає, що, догоджаючи своїм егоїстичним інтересам, вона може виснажувати природні ресурси. Гідність людини невід’ємна від її обов`язку охороняти навколишній світ, дотримуватись помірності в задоволенні своїх потреб, дбайливо зберігати багатство, різноманітність і красу природи. Ці істини мають з усією серйозністю враховуватися суспільством і державою при визначенні головної мети соціально-економічного та матеріально-технічного розвитку. Потрібно пам’ятати про те, що не тільки нинішні, але й майбутні покоління мають право користуватися природними благами.
Індивідуальні права людини не можуть протиставлятися цінностям та інтересам Вітчизни, громади, сім’ї. Реалізація прав людини не повинна бути виправданням для посягання на релігійні святині, культурні цінності, самобутність народу. Права людини не можуть служити приводом для завдання непоправної шкоди природному середовищу.
9. Право на життя. Життя — це дар людині. Мораль не приймає і засуджує тероризм, озброєну агресію, кримінальне насильство так само, як і всі інші форми злочинного позбавлення людини життя.
Фундаментальні принципи етики свідчать, що життя, цінне саме по собі, тому ніхто не має морального права позбавити його іншу людину.  Лише сама людина може пожертвувати своїм життям заради спасіння. Вартим пошани є героїзм тих, хто віддав життя на полі бою за Вітчизну і ближніх.
Традиційна етика засуджує самогубство, бо той, хто покінчив з життям, не приносить себе в жертву, а нехтує життям як даром. У зв’язку з цим неприйнятною є легалізація так званої евтаназії — сприяння відходу з життя людей, яке є поєднанням вбивства та самогубства.
Під правом на життя слід розуміти захист людського життя з моменту зачаття. Будь-який замах на життя людської особистості, яка формується, є порушенням цього права. Сучасні міжнародні й національні юридичні акти закріплюють і охороняють життя та права дитини, дорослого і людини похилого віку. Ця ж логіка захисту людського життя має поширюватися на його відрізок від моменту зачаття до появи на світ.
10. Свобода совісті. Дар свободи вибору пізнається людиною, насамперед, у можливості обирати світоглядні орієнтири свого життя. Принцип свободи совісті перебуває в гармонії з духовними законами, якщо захищає людину від свавілля щодо її внутрішнього світу, від нав’язування їй силоміць тих чи інших переконань.
Суспільство має право вільно визначати зміст і обсяг взаємодії держави з різними релігійними громадами залежно від їх чисельності, традиційності для країни або регіону, внеску в історію і культуру, від громадянської позиції. При цьому повинна зберігатися рівність громадян перед законом незалежно від їхнього ставлення до релігії. Принцип свободи совісті не є перешкодою для партнерських відносин церкви і держави в соціальній, благодійній, освітній та іншій суспільно значущій діяльності.
Не можна з посиланням на свободу совісті, спотворюючи саму суть цього принципу, встановлювати повний контроль за життям і переконаннями людини, руйнувати особисту, сімейну та суспільну мораль, ображати релігійні почуття, зневажати святині, завдавати збитків духовно-культурній самобутності народу.
11. Свобода слова. Свобода вираження думок і почуттів, яка передбачає можливість поширення інформації, є природним продовженням свободи світоглядного вибору. Слово служить основним засобом спілкування людей з Богом і між собою. Зміст спілкування серйозно впливає на благополуччя людини й міжособистісні відносини в суспільстві. Людина несе особисту відповідальність за свої слова. Публічні виступи і заяви не повинні сприяти розповсюдженню неправди, породжувати чвари та безлад у суспільстві. Слово має творити і підтримувати добро. Особливо небезпечно ображати релігійні та національні почуття, спотворювати інформацію про життя тих чи інших релігійних громад, народів, соціальних груп, особистостей. Відповідальність за слово у багато разів зростає в сучасному світі, який переживає бурхливий розвиток технологій зберігання і поширення інформації.
12. Свобода творчості. Творчі здібності теж є даром Божим для людині, оскільки відкриває нові горизонти для духовного зростання людини і для пізнання створеного світу. Творчість покликана сприяти розкриттю потенціалу особистості, вона не повинна виправдовувати нігілістичного ставлення до культури, релігії та моралі. Право на самовираження окремої особистості чи груп людей не повинне здійснюватися у формах, образливих для переконань і способу життя інших членів суспільства. При цьому повинен дотримуватися один з основних принципів співжиття — взаємна повага різних світоглядних груп.
Наруга над святинями не може бути виправдана посиланнями на права художника, письменника, журналіста. Сучасне законодавство має захищати не тільки життя і майно людей, а й символічні цінності, такі як пам’ять померлих, місця поховання, пам’ятки історії та культури, державні символи. Такий захист має поширюватися на віру і святині, які є дорогими для релігійних людей.
13. Право на освіту. Освіта — це не тільки засіб для здобуття знань або для введення людини в життя суспільства, а й виховання особистості відповідно до законів духовних. Право на освіту передбачає набуття знань з урахуванням культурних традицій суспільства і світоглядної позиції сім’ї та особистості. В основі більшості культур світу лежить релігія, тому всебічна освіта й виховання людини має включати викладання знань про релігію, що створила ту культуру, в якій ця людина живе. При цьому повинна поважатися свобода совісті.
14. Громадянські й політичні права. Громадянські й політичні права дають людині широкі можливості для діяльного служіння ближньому. Використовуючи цей інструмент, громадянин може впливати на життя соціуму і брати участь в управлінні справами держави. Від того, як людина розпоряджається своїм правом обирати й бути обраною, свободою асоціацій і спілок, свободою слова і переконань, залежить добробут суспільства.
Користування політичними і громадянськими правами не повинно призводити до розділень і ворожнечі. Традиція соборності передбачає збереження єдності суспільства на основі непорушних моральних цінностей. Слід стримувати свої егоїстичні прагнення заради спільного блага.
Політичні права можуть повноцінно служити такому принципу державно-суспільних стосунків. Для цього потрібне реальне представництво інтересів громадян на різних рівнях влади і забезпечення можливостей для громадської дії.
Приватне життя, світогляд і воля людей не повинні бути предметом тотального контролю. Для суспільства небезпечні маніпуляції вибором людей і їхньою свідомістю з боку владних структур, політичних сил, економічних та інформаційних еліт. Неприпустимими також є збирання, концентрація і використання інформації про будь-які сторони життя людей без їхньої згоди. Лише у випадках, коли того вимагають захист Вітчизни, збереження моралі, охорона здоров’я, прав і законних інтересів громадян, а також запобігання або розкриття злочинів і здійснення правосуддя, збирання відомостей про людину може відбуватися без її згоди. Проте й у цих випадках отримання й використання інформації має здійснюватися відповідно до заявленої мети і з дотриманням законності. Методи збирання й обробки інформації про людей не повинні принижувати людську гідність, обмежувати свободу і перетворювати людину з суб’єкта суспільних стосунків на об’єкт машинного управління. Ще більш небезпечним для свободи людини буде впровадження технічних засобів, які постійно супроводжують людину чи невіддільні від її тіла, якщо їх можна буде використовувати для контролю над особистістю та управління нею.
15. Соціально-економічні права. Життя неможливе без задоволення матеріальних потреб людини. Правильне і осмислене користування матеріальними благами не робить людину залежною від них. Тому необхідно надавати чіткого морального виміру таким правам і свободам, як право власності, право на працю, право на захист від свавілля роботодавця, свобода підприємництва, право на гідний рівень життя.
Реалізація економічних прав не повинна призводити до формування такого суспільства, в якому користування матеріальними благами перетворюється на домінуючу або навіть єдину мету існування соціуму. Одне з призначень економічних і соціальних прав полягає в тому, щоб запобігти конфронтаційному розшаруванню суспільства. Таке розшарування суперечить цінності любові до ближнього. Воно створює умови для моральної деградації суспільства й особистості, породжує відчуження людей один від одного, порушує принцип справедливості.
Важливим обов’язком суспільства є турбота про людей, які не здатні забезпечити свої матеріальні потреби. Доступ до освіти і життєво необхідної медичної допомоги не повинен залежати від соціального та економічного становища людини.
16. Колективні права. Права окремої особистості не повинні бути руйнівними для унікального устрою життя і традицій сім’ї, а також різних релігійних, національних і соціальних спільнот. У людську природу закладене прагнення індивіда до громадського існування. На шляху до виконання прагнення до єдності людського роду важливу роль відіграють різні види громадського життя, яке здійснюється в національних, державних і соціальних об’єднаннях.
17. Початком громадського життя є сім’я. У сім’ї людина отримує досвід любові до Світу і ближнього. Через сім’ю передаються релігійні традиції, соціальний устрій і національна культура суспільства. Сучасне право має розглядати сім’ю як законний союз чоловіка і жінки, в якому створюються природні умови для нормального виховання дітей. Закон також покликаний поважати сім’ю як цілісний організм і захищати його від руйнування, спровокованого падінням моралі. Охороняючи права дитини, юридична система не повинна заперечувати особливу роль батьків у її вихованні, невід’ємному від світоглядного і релігійного досвіду.
Необхідно поважати й інші колективні права, такі як право на мир, право на навколишнє середовище, право на збереження культурної спадщини і внутрішніх норм, що регулюють життя різних громад.
Єдність і взаємопов’язаність громадських і політичних, економічних і соціальних, індивідуальних і колективних прав людини здатні сприяти гармонійному устрою життя суспільства як на національному, так і на міжнародному рівні. Суспільна цінність і ефективність усієї системи прав людини залежать від того, наскільки вона створює умови для зростання особистості в богом даній гідності й поєднується з відповідальністю людини за свої вчинки перед Світом і ближнім.
 18. Сьогодні ми покликані  — не тільки на словах, а й на ділі — дбати про дотримання прав і гідності людини. При цьому ми усвідомлюємо, що в сучасному світі права людини часом порушуються, а її гідність зневажається не тільки державною владою, а й транснаціональними структурами, суб’єктами економіки, псевдо релігійними групами, терористичними та іншими злочинними спілками. Щодалі частіше гідність і права людини доводиться захищати від руйнівної інформаційної агресії.
19. Тому, наразі, головними сферами захисту прав людини мають стати:
відстоювання права людей на вільне сповідання віри, на звершення молитви й богослужіння, на збереження духовно культурних традицій, на дотримання релігійних принципів як у приватному житті, так і у сфері суспільної дії;
протистояння злочинам на ґрунті національної та релігійної ворожнечі;
охорона особистості від свавілля осіб, наділених владою, і роботодавців, а також від насильства і приниження в сім’ї та колективі;
захист життя, вільного вибору і власності людей під час міжнаціональних, політичних, економічних і соціальних конфліктів;
піклування про воїнів, про збереження їхніх прав і гідності в умовах бойових дій і несення служби в мирний час;
турбота про повагу до гідності і прав людей, які перебувають у соціальних установах і місцях ув’язнення, з особливою увагою до становища інвалідів, сиріт, людей похилого віку та інших соціально незахищених людей;
захист прав націй і етнічних груп на їхню релігію, мову й культуру;
турбота про тих, чиї права, свобода і здоров’я потерпають через вплив деструктивних сект;
підтримка сім’ї в її традиційному розумінні, батьківства, материнства і дитинства;
протидія залученню людей у корупцію та інші види злочинності, а також у проституцію, наркоманію, ігроманію;
турбота про справедливий економічний і соціальний устрій суспільства;
недопущення тотального контролю над людською особистістю, над її світоглядним вибором і приватним життям через використання сучасних технологій і політичних маніпуляцій;
виховання поваги до законності, поширення позитивного досвіду реалізації і захисту прав людини;
експертиза правових актів, законодавчих ініціатив і дій органів влади з метою запобігання зневаження прав і гідності людини, погіршенню моральної ситуації в суспільстві;
участь у суспільному контролі за виконанням законодавства, яке, зокрема, регулює відносини держави і церкви, а також за виконанням справедливих судових рішень.               
20. Кабінету Міністрів України довести до відома міжнародних організацій та органів державної влади України зміст Декларації Верховної Ради України про гідність, свободу і права людини.
21. Контроль за виконанням цієї Декларації покласти на Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин та Комітет у закордонних справах.
 
    Голова Верховної Ради                                                 
         України
Записаний

Люся

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +408/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1149
  • Останні відвідини:
    01 Березня 2019, 15:47:14

    Звідки: Хотінь
Права та свободи людини.
« Прочитано #21 : 09 Вересня 2010, 15:23:20 »

В пояснювальній записці йдеться про те, що "Декларація про права людини" 48 року не така, як потрібна нам, словянам. Тому нам треба іншу, нашу.
"Саме втілити «Основи учення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини» в суспільному житті покликана ця декларація. ......... закладаються істинно слов’янські, українські, етичні підвалини прав людини."
А чому не Української Православної Церкви? А чому не Української Греко-Католицької Церкви? Чому врешті-решт не ісламу, буддизму, іудаїму, зороастризму... і т.д? "Декларація" покликана об"єднати українців, чи підсилити розрізненість?
До самого тексту декларації в принципі заперечень нема. Як кажуть - все "красіво" і правильно. Тільки не зрозуміло - чим чи ким навіяна необхідність такого документу?? Ми збираємося проголосити Україну "Православною республікою" ? Може, і свій, православний, "джихад" будемо оголошувати? А у нас церква не відділена від держави? А неруськоправославним християнам, чи мусульманам що робити? Може, за основу такої декларації треба було брати духовні цінності загальні для різних віросповідань? Ми перед кимось заграємо, чи я занадто підозірлива? ;) Сподіваюся, що прийняття такої декларації - це всього лиш реверанс в сторону Кирила і Москви.... без якихось наслідків в плані свободи віросповідання і свободи слова. Повторюся - Сама Декларація, мабуть, не є зайвою в плані нагадати українцям про справжні цінності. Підозріле посилання на "ідею всеобщего русского міра"


Записаний
"Готовность индивидуума в любой момент превратиться в вооруженную оппозицию определяет степень его социальной полноценности. Чего можно ожидать от нации, когда в мужчинах воспитывают комплекс вины за естественное желание потрогать парабеллум? Ничего, кроме покорности тупого стада." Г.Водичка

yaro my

  • Гаряча голова
  • *****
  • Карма +244/-109
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1636
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 23:34:40

    Звідки: "АттУда"
Права та свободи людини.
« Прочитано #22 : 10 Вересня 2010, 22:41:09 »

мова шла взагалі то про владу і про події на яки можуть впливати позапартійні люди і організації,
є фільми яки міняють в людей політичний світогляд, є писменники,поети,та і народна пісня заставляє задуматись до політичних вподобань.

Приклад: дуже цікаві книжки, ІМХО, пише російський публіцист Юрій Мухін, наприклад в одній з останніх " За державу обидно" він пише про те, що в 1999-му році будинки в різних містах  Росії були зруйновані гексогеном руками ФСБ, а не терористів, загинуло 246 чоловік, 300 поранено, що результати виборів в Росії в 2000-му підтасовані і багато ще цікавого. Але його книжки не відомі загалу. :(
Ось інший приклад, більш відомий:
Цей пост я хотів розмістити в (по досі не виясненим причинам) зниклій :duvno темі: Діяльність та звершення президентів: бувших та нині діючих,
але й тут інфа "втєму" :):
 славнозвісний документальний фільм "Фаренгейт 9/11", який був нагороджений "Золотою пальмовою гілкою" Канського кінофестивалю починався з огляду "звершень" Джорджа Буша молодшого, як їх підмітив журналіст і режисер Майкл Мур.Хто бачив, пригадає, що назначений президентом по рішенню суду на рубежі 2000-го і  2001-го років (бо виборча комісія не змогла точно підрахувати бюлетені), гарант "найдемократичнішої" конституції  практично "безвилазно" перебував на своєму ранчо аж до того трагічного вересня, коли були зруйновані будівлі ВТЦ, символи Нью-Йорка і США. Чомусь тоді не було ніде ні на яких каналах "чесних новин" "розвинутих" демократій ні слова про те, як це президент  "найголовніщої" на планеті держави таке неподобство допустив (і "шестьоркою" якого клану він був, як тут дехто висловлювався).
 І як же вплинув на політику і події цей, дійсно вражаючий фактами фільм?
-Він "потонув в вирі" офіційної пропаганди, яка значно сильніше впливає на електорат.
Оцінка виборців США  "звершень" Буша юніора була така (чи так гарно їм промили мізки), що не зважаючи на "Фаренгейт 9/11" де було показано, як "він працює", його обрали на другий термін. Впевнено переміг. Не він, а владний ПіаР, потік інформації від офіційних і "незалежних" ЗМІ так потужно вимиває неугодні владі думки з свідомості обивателів, що якийсь там Мухін чи Мур надійно "накриті хвилями" "чесних новин".
Чи задумувався над питанням: Які дієві ЗАКОННІ важелі впливу знаєте, крім як піти у владу? - режисер Майкл Мур, створюючи самий успішний документальний фільм в історії кіно - не відомо. Але вплинути на політику і події навіть він не зміг.

П.С. Окремі емоційні "вихлопи", які були вище,  характеризують своїх авторів, єдине що можу їм побажати,- не забувати, як називається тема і поцікавтесь вищенаведеними прикладами.
Щодо вікіпедії, то я особисто не раз знаходив там помилки, - це ж не істина в останній інстанції.

Записаний
Следи за контекстами!

yaro my

  • Гаряча голова
  • *****
  • Карма +244/-109
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1636
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 23:34:40

    Звідки: "АттУда"
Права та свободи людини.
« Прочитано #23 : 02 Жовтня 2010, 20:50:22 »


Трудящі люди Іспаніі відстоюють свої права.
В середу відбувся всеіспанський масштабний страйк. Пікетчики вимагали відміни нового закону, який урізає права трудових людей. А саме: згідно нового закону:
1. збільшено вік виходу на пенсію на 2 роки, з 65 до 67 років,
2.не було щорічної індексації пенсійних виплат в зв"язку з інфляцією,
3. зменшено термін розрахункових виплат в випадку розірвання робочого контракту з 45-ти до 20-ти днів за кожен відпрацьований рік.
Пострайкували, тай далі пішли працювати, а влада відміняти закон не збирається, бо пояснює, що стан економіки критичний, безробіття за 20 відсотків, це 4 млн. 700 тис. зареєстрованих безробітних.
Дивно, у них же "правильна" економіка, ринкова, капіталістична , а чомусь криза розгулялась по країнах "розвинутих" демократій. А може це запланована криза.
Записаний
Следи за контекстами!

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    31 Грудня 2021, 16:39:58

    Звідки: kalush
Права та свободи людини.
« Прочитано #24 : 02 Жовтня 2010, 22:25:07 »

Приклад: дуже цікаві книжки, ІМХО
йому хоть сси в глаза,все божья роса :=)
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

yaro my

  • Гаряча голова
  • *****
  • Карма +244/-109
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1636
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 23:34:40

    Звідки: "АттУда"
Права та свободи людини.
« Прочитано #25 : 10 Жовтня 2010, 00:14:19 »

годувати постами троля мені не хочеться
гуляйте мімо,провокатор
"Ти сказав." (с)  :!!
Записаний
Следи за контекстами!

yaro my

  • Гаряча голова
  • *****
  • Карма +244/-109
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1636
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 23:34:40

    Звідки: "АттУда"
Права та свободи людини.
« Прочитано #26 : 08 Грудня 2010, 21:43:17 »


Відповідь від: 12 Жовтня 2010, 15:01:15
Анекдот про права:
Приховано: Показати
<Приходит мужик (М) в юр.консультацию (а там, стало быть, юрист (Ю)):
М: Скажите, имею ли я право...
Ю (перебивая): Имеете, имеете!
М: Да вы не поняли, я хотел узнать, имею ли я право...
Ю (снова перебивая): Да точно говорю, имеете!
М: Да вы объясните, могу ли я...
Ю: А-а-а... Нет, не можете!>
Записаний
Следи за контекстами!

yaro my

  • Гаряча голова
  • *****
  • Карма +244/-109
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1636
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 23:34:40

    Звідки: "АттУда"
Права та свободи людини.
« Прочитано #27 : 11 Квітня 2011, 22:16:13 »

Є ше незалежні профсоюзи,яки суттєво впливають на владу.
В країнах з неразвитою демократією є прецеденти,
можна для прикладу згадати електрика з Гданська
Ось що з цього приводу казав сам Лех Валенса:
Приховано: Показати
Цитувати (вибране)
    «Наш путь к свободе был очень трудным. За 10 лет я смог найти лишь около 10 человек, готовых идти до конца, — из 40 миллионов поляков! Но тут случилось нечто неправдоподобное — поляк стал Папой.
    Через год Папа приехал в Польшу. Миллионы людей приходили на встречу с ним. Весь мир смотрел на Польшу и задавался вопросом: что происходит в этой коммунистической стране? Именно тогда польский народ проснулся, мы перестали бояться. Ведь Папа говорил: не бойтесь, изменяйте обличье земли…
    Через год после приезда Папы мне удалось собрать 10 миллионов поляков, готовых бороться за свою свободу. Это пробуждение мы направили на демонстрации, забастовки, переговоры — и пошло-поехало. Без пробуждения народа святым отцом этого не удалось бы сделать».
В общем, все сделал святой дух свободы, сошедший от Папы на польскую землю. Но как теперь выясняется, помимо молитв и Святого Духа в крушении коммунизма в Польше не меньшую роль сыграло и кое-что еще, о чем Валенса умалчивает. http://pandoraopen.ru/2010-12-25/novye-krestonoscy-aleksandr-mosyakin/[/cut]

Ксендзы и представители американских и европейских «независимых» профсоюзов и разведок передавали «человеку из народа» Л.Валенсе и другим лидерам «Солидарности» стратегические рекомендации, отражавшие образ и ход мыслей как Ватикана, так и рейгановской администрации. Валенса за предшествовавшее этой встрече десятилетие всего лишь несколько месяцев успел поработать «электриком-механиком» на гданьской судоверфи. Это было необходимо для создания образа «человека из народа». До этого «народный вождь» вместе со своей родней в течение
10 лет тунеядствовал, находясь на содержании у католической церкви и забугорных «друзей»
.
http://blogs.ruvr.ru/users/2858488/post104538132
Відповідь від: 11 Квітня 2011, 22:11:18
не обійшлось без "допомоги" США і в випадку протестного руху "Солідарності"
Начиная со времени встречи Рейгана и папы в 1982-м и до 1985 года, Вашингтон через ЦРУ закачал в Солидарность 50 миллионов долларов.
http://www.ic-xc-nika.ru/texts/2010/mar/n708b.html
...бывший исполняющий обязанности директора ЦРУ Вернон Уолтерс... съязвил: «Сам факт, что у «Солидарности» были факсы и другая техника, чего не было прежде, говорил о том, что она не с небес свалилась. То есть не прямо с небес»
http://pandoraopen.ru/2010-12-25/novye-krestonoscy-aleksandr-mosyakin/
Про ці події також писав відомий український письменник, поет і політичний діяч, в минулому депутат Верховної Ради  Борис Олійник в книжці "ИУДА: АНАТОМИЯ ПРЕДАТЕЛЬСТВА ГОРБАЧЕВА."
Цитувати (вибране)
Приховано: Показати
Думается, «массам» небезынтересно будет узнать непредвзятое мнение коллеги из американского журнала «Тайм» за 24 февраля 1992 г.

Карл Бернстайн, взяв интервью у 75 представителей рейгановской администрации и Ватикана, пришел к выводу, что еще 7 июня 1982 года в результате встречи между Рональдом Рейганом и папой Иоанном Павлом II было достигнуто направленное против СССР, Польши и других стран Восточной Европы соглашение о проведении тайной кампании с целью ускорить процесс распада коммунистической системы.
Итак, все началось (цитирую Карла Бернстайна) «в понедельник 7 июня 1982 года в библиотеке Ватикана», где «вели беседу двое — президент США Рональд Рейган и папа римский Иоанн Павел II. Это была их первая встреча, разговор длился 50 минут… львиную… долю встречи заняла тема… — Польша и советское господство в Восточной Европе. Рейган и глава римско-католической церкви пришли к согласию о проведении тайной кампании — с целью ускорить процесс распада коммунистической империи». (Вот, оказывается, откуда взято расхожее клише в речевом ряде отечественных радикалов!) Вот что говорит Ричард Аллен, занимавший пост советника Рейгана по национальной безопасности: «Это был один из величайших тайных союзов всех времен».
Сердцевиной операции была избрана Польша… И папа римский, и президент США были убеждены: Польшу можно вырвать из орбиты Москвы, если Ватикан и Соединенные Штаты объединят усилия, чтобы сокрушить польское правительство и сохранить жизнь объявленному вне закона движению «Солидарность»…
«Солидарность»… в общем, процветала, пребывая в подполье, поддерживаемая, подпитываемая, и широко консультируемая по капиллярам разветвленной сети, которая была создана под эгидой Рейгана и Иоанна Павла II. По контрабандным каналам в страну были доставлены тонны технического оборудования — факсы, впервые появившиеся в Польше, печатные станки, передатчики, телефонная аппаратура, коротковолновые приемники (не на таких ли работала в августе 91-го «подпольная радиостанция» из т. н. Белого дома?), видеокамеры, ксероксы, телексы, компьютеры. Маршруты определяли церковь, американская агентура… Деньги для запрещенной «Солидарности» поступали из фондов ЦРУ, «Национального фонда демократии» США, с тайных счетов Ватикана…

Лех Валенса и другие лидеры «Солидарности» получали стратегические рекомендации — обычно их передавали ксендзы или представители американских и европейских профсоюзов («независимых» — естественно!)… — и эти стратегические напутствия отражали образ и ход мыслей Ватикана и рейгановской администрации… Информация шла не только через отцов церкви, но и от агентуры в самом польском правительстве».
Можно было бы обойтись и без столь щедрых цитаций из Бернстайна: в народе еще в процессе событий не было сомнений, что государственный переворот в Польше осуществляли ЦРУ и Ватикан, поскольку все это делалось почти в открытую. В конце концов, полякам самим решать, как им жить и действовать. Но я привлек столь обширные фрагменты, потому что именно в Польше, как на ящике с песком, отрабатывался и апробировался тот тип «перестройки», который впоследствии был успешно реализован и в Восточной Европе, и в бывшем СССР. Один в один, вплоть до подпитывания местных «солидарностей» упомянутым выше техническим оборудованием, валютой, поступавшей из тех же фондов ЦРУ и «Национального фонда демократии», и, конечно же, стратегическими рекомендациями.
Итак, цитирую далее: «Впервой половине 1982 года была выработана стратегическая программа. Цели ее выглядели следующим образом: обеспечить крах советской экономики, ослабить контакты и связи Советского Союза с его клиентами по Варшавскому пакту, навязать реформы в рамках советской империи».
Это, так сказать, вводная в замысел в общих чертах. Конкретно же расшифровывалось пять направлений деятельности, в частности: навязать СССР выматывающее соревнование с Америкой в военной сфере (программа «звездные войны»); «тайные операции, нацеленные на подстегивание реформаторских движений в Венгрии, Чехословакии, Польше»; «калибровка финансовой помощи государствам — участникам Варшавского пакта в зависимости от их позиций в деле обеспечения прав человека и степени готовности к политическим преобразованиям, так и реформам по части рыночной экономики»;
«американская администрация сконцентрировала усилия на проекте (с целью создать помехи в его реализации)… трансконтинентального газопровода… из Сибири до Франции. Газопровод вошел в строй в срок… но его эффективность оказалась гораздо ниже той, на которую рассчитывала Москва» (не «оказалась», а просто «агенты влияния» выполнили важнейшую инструкцию: поощрять тупиковые изыскания в науке и экономике. — б. О.).
Чтобы несколько охладить «благородный гнев» радикал-демократов, которые, по своей привычке, обвинят автора в шпиономании, приведу свидетельство члена палаты представителей Генри Хайда: «В Польше мы делали все, что делается в странах, где мы хотим дестабилизировать коммунистическое правительство и усилить сопротивление против него. Мы осуществляли снабжение и оказали техническую поддержку в виде нелегальных газет, радиопередач, пропаганды, денег, инструкций по созданию организационных структур и других советов. Действиями из Польши, направленными вовне, было инспирировано аналогичное сопротивление в других коммунистических странах Европы».
Вот кого следовало бы обвинить в шпиономании, если бы Генри Хайд не входил в состав комитета палаты представителей… по разведке и не выступал с оценками некоторых из тайных операций Белого дома… Какая уж тут мания, когда человек занимался реальными деяниями реальных шпионов!
Словом, нам уже как обезопасенному противнику открыто сообщают, кто и как — за рубежом и в отечестве — задумывал и осуществлял «нашу перестройку», завершившуюся государственным переворотом.
Но это там, в тиши кабинетов, кажется проще простого: взял да и совершил переворот. Тем более в такой стране, которая выдержала не только гестаповские пытки, но и всю дьявольскую мощь немецкой военной машины. По всему видно, что «Рейган и его наследники», сам папа готовились к длительной, изнуряющей осаде «империи зла». Но… (цитирую Бернстайна): «Но, разумеется, ни Рейган, ни Иоанн Павел II не могли предполагать в 1982 году, что через три года к власти в СССР придет такой руководитель, как Михаил Горбачев, отец гласности и перестройки. Реформаторская деятельность Горбачева открыла путь мощным силам, которые вырвались из-под его контроля и привели к распаду Советского Союза».
Вот и все, Михаил Сергеевич. Черным по белому. Точнее, кровью по черному начертано имя Ваше. Тут уж обижаться негоже: свои ведь назвали!
Единственное, в чем несколько погрешил против истины Карл Бернстайн: после сказанного им все-таки просится «не вырвались из-под его контроля», а скорее «под его контролем» и были задействованы «мощные силы» разрушения. Но я не виню Бернстайна: есть предел не только в откровенности, но даже и Откровении Иоанна, в свое время не осмелившегося открыть имя зверя, обозначив его числом «666».
Хотя и остается еще немало темных пятен, но с нашим феноменом, Михаил Сергеевич, дело, кажется, проясняется. Зато касательно Иоанна Павла II с каждым новым фактом все больше рождается неясностей.

Если бы поляк Войтыло (фамилия папы в миру) в свержении Ярузельского принимал участие — даже самое активное — как мирянин, как поляк, это понять можно.
Но то, что г-н Войтыло уже в качестве папы Иоанна Павла II, то есть как наместник Бога на земле, как пастырь всех католиков, невзирая на их нацпринадлежность, предавался не просто земным, а низменным предприятиям, сотрудничая напрямую с шефом ЦРУ Кейси, занимаясь контрабандными операциями, организацией нелегальных групп сопротивления, — это уже как то, мягко говоря, не вяжется с саном наместника Самого Бога на земле. Насколько мне известно, Всевышний, по крайней мере, не поощрял своих служителей заниматься контрабандой, тем более — совершать перевороты.

Бернстайн утверждает: «В первые же часы кризиса Рейган распорядился, чтобы Иоанну Павлу II с максимальной оперативностью доставляли американские разведданные… Все основополагающие решения Рейган, Кейси, Кларк принимали в тесном контакте с Иоанном Павлом II… Тем временем в Вашингтоне установились тесные взаимоотношения между Кейси, Кларком и архиепископом Лаги». «В критические моменты Кейси и я направлялись в резиденцию Лаги рано утром, чтобы выслушать его комментарии и советы», — рассказывает Кларк.
«Почти все, что касается Польши, шло, минуя нормальные каналы государственного департамента, и проходило через Кейси и Кларка, — сообщает Роберт Макфарлейн, который был заместителем Кларка и Хейга. — Я знал, что они встречаются с Пио Лаги и что Лаги должен был принять президент…» По крайней мере 6 раз Лаги являлся в Белый дом для встреч с Кларком и президентом…

Свидетельствует Лаги: «Моя роль заключалась в том, чтобы облегчить встречи между Уолерсом и святым отцом. Святой отец знал своих людей. Ситуация была чрезвычайно сложной, и нужно было решать, как настаивать на правах человека, свободе религии, как поддерживать «Солидарность»… Я говорил Вернону: «Слушайте святого отца. У нас 2000-летний опыт в этом деле»».
Думаю, и этих цитат более чем достаточно, чтобы поинтересоваться: если все это и прочее соответствует действительности, то когда же святой отец общается с Богом?!

Следующие вопросы вынужден предварить несколькими цитатами. Вспоминает бывший госсекретарь Хейг: «Вне всякого сомнения, информация, которую поставлял тогда Ватикан, абсолютно превосходила нашу по всем параметрам по качеству и по оперативности».

Рассказывает Войцех Адамицкий (он отвечал за организацию подпольных изданий «Солидарности»): «Церковь в плане поддержки «Солидарности» играла первостепенную роль и открыто, и тайно… Тайно — поддержка политической деятельности, доставка печатного оборудования всех типов, обеспечение помещений для тайных встреч и митингов, подготовка демонстраций».
Свидетельствует Бернстайн: «Все ключевые исполнители в этом предприятии с американской стороны были набожными католиками — шеф ЦРУ Уильям Кейси, Ричард Аллен, Кларк, Хейг, Уолтере и Уильям Уилсон…»
Свидетельствует кардинал Сильвестрини, бывший заместитель госсекретаря Ватикана: «Наша информация о Польше зиждилась на очень хорошей основе, ибо епископы поддерживали постоянные контакты со Святым престолом и «Солидарностью»».
Свидетельствует Бернстайн: «На территории Польши ксендзы создали сеть связи, которая использовалась для обмена сообщениями между костелами, где укрывались многие руководители «Солидарности»».
Если вышеприведенное тоже соответствует действительности, то возникает сразу несколько вопросов к работникам святого престола: только ли ксендзы и епископы принимали участие в организации и осуществлении названных акций или — коль это предприятие возглавлял сам папа — все без исключения католики? Далее: «все без исключения»— только в Польше или споспешествовать сему предприятию вменялось в обязанность всем без исключения католикам во всем мире? Эти разъяснения или опровержения хотелось бы получить в связи с резко усилившейся экспансией святого престола, в частности и на Восточную Украину. На предмет: чем они собираются там заниматься?
Наконец, как понимать утверждение архиепископа Пио Лаги: «У нас 2000-летний опыт в этом деле»? Может, это оговорка или неточность в переводе? Надо бы прояснить. В противном случае непосвященный может и вправду подумать, что католическая церковь на протяжении двух тысячелетий от Рождества Христова только «этим делом» и занималась.
« Останнє редагування: 11 Квітня 2011, 22:22:07 від yaro my »
Записаний
Следи за контекстами!

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    31 Грудня 2021, 16:39:58

    Звідки: kalush
Права та свободи людини.
« Прочитано #28 : 11 Квітня 2011, 22:43:44 »

yaro my хоче шоб я ненавидів Америку, і любив Каддафі :=)
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

Люся

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +408/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1149
  • Останні відвідини:
    01 Березня 2019, 15:47:14

    Звідки: Хотінь
Права та свободи людини.
« Прочитано #29 : 11 Квітня 2011, 22:44:15 »

А в темі про "протоколи" Ви подаєте ссилочку яка просто прямо заперечує Ваші попередні пости про підтримку Валенси якимись всемогутніми силами ззовні.... Фільм про "Фаренгейт" виглядає в світлі статтіпро ЦРУ як міфологему фантазією параноїка....Те саме про "зрадництво Горбачова...  Визначтеся - або одне або інше. А то ви відстоююєте два взаємно виключачих одне одного твердження... Чи я десь щось не зрозуміла?
Записаний
"Готовность индивидуума в любой момент превратиться в вооруженную оппозицию определяет степень его социальной полноценности. Чего можно ожидать от нации, когда в мужчинах воспитывают комплекс вины за естественное желание потрогать парабеллум? Ничего, кроме покорности тупого стада." Г.Водичка

yaro my

  • Гаряча голова
  • *****
  • Карма +244/-109
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1636
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 23:34:40

    Звідки: "АттУда"
Права та свободи людини.
« Прочитано #30 : 11 Квітня 2011, 22:51:35 »

Чи я десь щось не зрозуміла?
Саме так. Щодо статті "ЦРУ, як міфологема" я давав попередження, що може не треба все сприймати буквально.
А фільм "Фаренгейт..." - то є дослідження і факти, які ніхто не спростував. Бо якби Мур там щось придумав від себе, його б притягнули до суду за наклеп на президента Буша. Розумієте?
Записаний
Следи за контекстами!

Люся

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +408/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1149
  • Останні відвідини:
    01 Березня 2019, 15:47:14

    Звідки: Хотінь
Права та свободи людини.
« Прочитано #31 : 11 Квітня 2011, 22:59:05 »

то є дослідження і факти, які ніхто не спростував
Ага ... а в статті тільки фантазії якогось міфічного "Максима Ісаєва"... Може й так....
його б притягнули до суду за наклеп на президента Буша.
А те, що Буш вирішив, що ті Муровські "ізмишлєнія" не варті такої серйозної уваги як позов до суду Ви не допускаєте?  Це ж не Моніка Лєвінскі з з платтям із ... залишками сперми... Може, радники Буша вирішили, що зайвий піар творінню Мура не потрібен?
Записаний
"Готовность индивидуума в любой момент превратиться в вооруженную оппозицию определяет степень его социальной полноценности. Чего можно ожидать от нации, когда в мужчинах воспитывают комплекс вины за естественное желание потрогать парабеллум? Ничего, кроме покорности тупого стада." Г.Водичка

yaro my

  • Гаряча голова
  • *****
  • Карма +244/-109
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1636
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 23:34:40

    Звідки: "АттУда"
Права та свободи людини.
« Прочитано #32 : 11 Квітня 2011, 23:05:28 »

то є дослідження і факти, які ніхто не спростував
зайвий піар творінню Мура не потрібен?
Точно: не потрібен. Бо це був самий успішний і касовий документальний фільм за всю історію, і переможець Канського фестивалю, отримав "Золоту пальмову гілку". Якби могли б хоч до чогось придертись, то режисеру б це так просто не зійшло з рук.
Записаний
Следи за контекстами!

Люся

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +408/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1149
  • Останні відвідини:
    01 Березня 2019, 15:47:14

    Звідки: Хотінь
Права та свободи людини.
« Прочитано #33 : 12 Квітня 2011, 10:54:30 »

Якби могли б хоч до чогось придертись, то режисеру б це так просто не зійшло з рук.
Це Ваші висновки і не більше. Більше, ніж художній фільм  могла нашкодити інфа на ВІКІЛІКСІ. Але і вона не нашкодила і особливого ажіотажу і епідемії відставок чи революцій не викликала.... Ні у нас ні у "них". А, якщо б вони були б такі могутні, то запросто могли б влаштувати Асанджу, чи Муру наприклад несподіване падіння цегли з будинку на голову...
Записаний
"Готовность индивидуума в любой момент превратиться в вооруженную оппозицию определяет степень его социальной полноценности. Чего можно ожидать от нации, когда в мужчинах воспитывают комплекс вины за естественное желание потрогать парабеллум? Ничего, кроме покорности тупого стада." Г.Водичка

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 29774
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:57:59

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Права та свободи людини.
« Прочитано #34 : 12 Квітня 2011, 11:09:44 »

Не знаю.

Деякі факти аж надто вилазять як шило з мішка.

Я вірю що 11 вересня було здійснено умисно і не терористами зі сходу.
Відповідь від: 12 Квітня 2011, 11:07:23
А на рахунок цегли то дійсно було б лиш ще одним підтвердженням.
І ще.
Як би то не виглядало дивно, але найкращий метод щось заховати - то поставити його на самому видному місці ;)
Записаний
... руϟϟкій мір ...  Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!
Але ми потроху відбиваємося ;)

Люся

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +408/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1149
  • Останні відвідини:
    01 Березня 2019, 15:47:14

    Звідки: Хотінь
Права та свободи людини.
« Прочитано #35 : 12 Квітня 2011, 11:15:35 »

Я вірю що 11 вересня було здійснено умисно і не терористами зі сходу.
Якщо це так, то це означає, що "Сіонські протоколи" ніяка не підробка і мета, яка викладена в них уже досягнута. Принаймні в країнах т.зв демократії. Вихід - приєднуватися до ісламістів, оскільки вони ще єдині, хто здатний чинити опір системі влади сіоністів.  :)
Записаний
"Готовность индивидуума в любой момент превратиться в вооруженную оппозицию определяет степень его социальной полноценности. Чего можно ожидать от нации, когда в мужчинах воспитывают комплекс вины за естественное желание потрогать парабеллум? Ничего, кроме покорности тупого стада." Г.Водичка

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 29774
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:57:59

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Права та свободи людини.
« Прочитано #36 : 12 Квітня 2011, 11:18:26 »

Гг.
То не зовсім логічний висновок.
То що вони єдині, не означає, що до них треба приєднуватися.

А протоколи то звісно фількіна грамота, але те, що у них написано - правда.
Записаний
... руϟϟкій мір ...  Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!
Але ми потроху відбиваємося ;)

Люся

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +408/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1149
  • Останні відвідини:
    01 Березня 2019, 15:47:14

    Звідки: Хотінь
Права та свободи людини.
« Прочитано #37 : 12 Квітня 2011, 12:28:20 »

То не зовсім логічний висновок
][
Власне і я не думаю, що все настільки вже погано. Тому фільм "Фаренгейт" - це версія, але не така вже й доведена. Думаю, що як би там і справді була відкрита "велика таємниця" - на Мура впала б цегла ще до того, як він цей фільм задумав зняти. А тим більше він не вийшов би на екрани. Ну, якщо вже вірити в те, що "вони" такі могутні...
 
Записаний
"Готовность индивидуума в любой момент превратиться в вооруженную оппозицию определяет степень его социальной полноценности. Чего можно ожидать от нации, когда в мужчинах воспитывают комплекс вины за естественное желание потрогать парабеллум? Ничего, кроме покорности тупого стада." Г.Водичка

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    31 Грудня 2021, 16:39:58

    Звідки: kalush
Права та свободи людини.
« Прочитано #38 : 12 Квітня 2011, 12:57:49 »

Боже, храни Америку :)
O say, can you see, by the dawn’s early light,
What so proudly we hailed at the twilight’s last gleaming?
Whose broad stripes and bright stars, through the perilous fight,
O’er the ramparts we watched, were so gallantly streaming?
And the rocket’s red glare, the bombs bursting in air,
Gave proof through the night that our flag was still there.
O say does that star spangled banner yet wave
O’er the land of the free, and the home of the brave?
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 29774
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:57:59

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Права та свободи людини.
« Прочитано #39 : 12 Квітня 2011, 14:38:59 »

Вчора у новинах показували як наших з Лівії вивезли.

Жінка гарно сказала. Поки вони (лівійці) між собою товклися, нас ніхто не чіпав і ми й не думали тікати. А от як почали "помічники" бомби на міста кидати, стало справді страшно.
Записаний
... руϟϟкій мір ...  Cпочатку приходить російська культура, російська мова, а вже за ними – російські війська!
Але ми потроху відбиваємося ;)