Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

17 років 3 місяці 14 днів

Автор Тема: Куточок спогадів (Щоб молодість знала, що старшість мала)  (Прочитано 79920 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Gorec

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +232/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 656
  • Трусость это чрезмерное раздумие.
  • Останні відвідини:
    02 Лютого 2014, 18:55:14

    Звідки: Урочише Кам'янка

то була кава з цукром та молоком у брікетах та заварні крема
 Як того не було  то на всяк випадок можна було кісіль в брикетах погризти. :)
Записаний
«Погано дуже, страх погано
В оцiй пустинi пропадать!
 А ще поганше на Украйнi
Дивитись, плакать i мовчать!»

Рибка

  • Модератор
  • *
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш

І я пам"ятаю ті кольорові жувачки - кульки. І в мене були лалькі, та розкладне ліжечко пласмасове голубого кольору, і там в ліжечку був матрасик і простинька з подушечкою. І конструктор тіпа "лего" рижого і білого кольору був :) І Залізний конструктор в нас з братом також був, ми ще всякі краники з нього складали, там ще схемки до нього додавались.
Пізніше, блище до підліткового віку мені тітка на день народження подарувала гру "Менеджер" - на той час то була найдорожча гра у іграшковому відділі "України". О-о-о-о, з тим "Менеджером" я із своїми двоюрідними просиджували чи не добами - та перемагав (збирав найбільший капітал) завжди "тримач" банку, навіть 100% володіння усієї важкої промисловості - не давало чомусь-ггг таких прибутків.
А нам Миколай приніс, то ми також грали з сусідськими дітьми.
А ще згадала, у мене така ризинова скакалка була, тяжка і по ногах як вдарить, треба було гарно стрибати, щоб з синяками не ходити.
А ще резиновий ведмідь, котик иа мікімаус в мене був. І ще до тепер є кольоровий ведмідь пласмасовий в мами, треба буде сфотографувати :)
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

Gorec

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +232/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 656
  • Трусость это чрезмерное раздумие.
  • Останні відвідини:
    02 Лютого 2014, 18:55:14

    Звідки: Урочише Кам'янка

 А в мене дружина,зацікавившись темою, запитує - з чого хто з дівчат бітки робив для гри в класікі? Бо то у них виявляється дуже круто було, мати круту бітку. :)
Записаний
«Погано дуже, страх погано
В оцiй пустинi пропадать!
 А ще поганше на Украйнi
Дивитись, плакать i мовчать!»

Рибка

  • Модератор
  • *
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш

А що таке бітка? Це те що кидається на цифирку? Якщо це, то ми шукали самі плоскі камінці, бо його коли кинеш, то він не котився. А ще могли бути різні стікляшки :)
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    24 Травня 2023, 20:00:52

    Звідки: kalush

А в мене дружина,зацікавившись темою, запитує - з чого хто з дівчат бітки робив для гри в класікі? Бо то у них виявляється дуже круто було, мати круту бітку
металічна кругла коробочка з під крему для чобіт,коштувала копійки
ми навідь якось купляли,ту ваксу викидали і набивали глиною :)
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

gaar

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +180/-52
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3282
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 04:30:26

    Звідки: korotka

Консерви "Завтрак туриста" і портвейн 777.Вау а цирк пересувний приізжав і мотоциклісти в бочці.   :)
Записаний
ІНТЕРНЕТ створює ІЛЮЗІЮ,неможливості одержати в МОРДУ

Gorec

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +232/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 656
  • Трусость это чрезмерное раздумие.
  • Останні відвідини:
    02 Лютого 2014, 18:55:14

    Звідки: Урочише Кам'янка
Куточок спогадів (Щоб молодість знала, що с&#
« Прочитано #46 : 05 Травня 2010, 22:15:38 »

 Та ну, та як камінцями грати в каласікі. Бітка це вищий пілотаж. Ну у вас і дитинсто проходило. :)
 З пояснень дружини - бітка це кругла, плоска, металева банка від крему для взуття, або вазеліну набита глиною, або піском.
Записаний
«Погано дуже, страх погано
В оцiй пустинi пропадать!
 А ще поганше на Украйнi
Дивитись, плакать i мовчать!»

Рибка

  • Модератор
  • *
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш

Ну я трошки молодша напевно від вашої дружини, от і класіки у нас були інші :)
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

ЯЯ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +522/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1249
  • Останні відвідини:
    05 Лютого 2015, 01:57:43

    Звідки: Независимости

суперовська тема - ностальгія така - приємна...

там щось про хлопчачі бійки згадували, а ЯЯ виросла саме у хлопчачих компаніях й що таке бійки знає доволі добре  :-[
мене хлопці з двору навчили ножем-бабочкою користуватися - та постійно повчали - "Ніколи, ніколи не витягай зброю, якщо не готова нею зкористатися." - отак тією наукою керуюся й до нині. Та ще навчили вони мене, що ножі з собою для самозахисту носити недоцільно - так я у студенські роки, коли жила у Франіку на БАМі й мусіла щодня ходити через парк, носила у рукаві заточену викрутку - в разі чого - "знайшла на дорозі".  Ніж-бабочка в мене зберігся й до нині, на роботі ним яблука чищу. Та, коли я лише почала працювати в мене були два хлопця-випускника, ну і підлітки-підлітками - за ними часто заходили їх друзі, чикали на них. Та якось я почула, наче в тій компанії якийсь їз хлопців бабочку мордує - бо клацав той звук специфічно. Запитала у пацанюр - вони мені показали оту власну "гордість", що купили у кіоску... О-ой, та хіба то бабочка? - та ще й спаяна невірно - отим ножем радше себе покалічиш. От я їм і показала, що таке справжня й як нею "в пальцях вертіти" - а оту порадила просто викинути. тоді мене запам"ятали надовго - адже ніхто не сподівався, що вчителька може бути більшим бахуром ніж підлітки.  :-D

Дворове виховання - то сильна річ.
Записаний

Рибка

  • Модератор
  • *
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш

Дворове виховання - то сильна річ.
то точно.

А ми ще грали, правда в селі ножечок. Але так щоб батьки не бачили. Забивали ножик в землю, з руки, з ноги, з коліна, з ліктя, з голови. :=) А ще перебивали наклейки, то так хлопали рукою на фантик, чи наклейку, якщо перевернеться, то він твій.
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

ЯЯ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +522/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1249
  • Останні відвідини:
    05 Лютого 2015, 01:57:43

    Звідки: Независимости

до речі, най "крутішою" битою для бійок - в нас вважалася зовсім не бита (вирізана з дерева чи навіть із металевим штирем в середині), а... клюшка для хокею на траві - вони були виготовлені з червоного дерева - достатньо легкі й в одночас міцні.
Записаний

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика

І у мене битки для класиків були з-під вазеліну і вакси :).
А з жувачок мені запам"ятались про Льолка і Боліка. Вони "надувались"  :=), а ті, що продавались в магазині за 15 коп - не хотіли, рвались на язиці.
Ще застала шкільну гру "Зарніца"  :P. Щорічні безплатні катки і лижні.
А вода "Байкал" - смачнюща, не те, що зараз.
А ще пам"ятаю газету "Зірка" для школярів і "Зоря Прикарпаття" для дорослих.
Про бандочки типу "Карасі", "Жуки", "Берізка" чула (подаю їх по рейтингу серйозності на той час). А сама також бігала з хлопцями "войнушками" 5ти поверхівки на 9ти поверхівки (десь класу до третього, аж напевно :-[). А ще ми розбивали поребрик, витягали арматурину, протикали принесену з дому кришку і "фехтували".
А ще пам"ятаю дитячий майданчик біля "Аврори" -там була хатка на курячих ніжках, гірка у виді слоника... А ще пам"ятаю як з"їжджали навіть з серпа (був колись знак серпа і молота біля "Юності") і дошка пошани. Не віриться - колись дошок пошани було більше ніж "їх розшкує міліція"?
А ще в піонертаборі, в знак покарання піонервожаті загадували 100 разів присідати з витягнутою в руках подушкою. Марширування, звичайно, набридали. Зате скільки було розваг і походів! Пастами зубними, напевно, діти до цього часу мажуться і влаштовують королівську ніч? Чи ця традиція уже відійшла?
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30342
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 17:54:48

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського

кінотеатер Шевченка який віддали культучилищу
яке його благополучно спалило...
Були трикутні молокопакети. І клей резиновий був. Димовушки то мутяться мабуть і по нині.
Ще ми грали у козаків розбійників і ворогували дворами (то поки малі ще були). Я навіть раз був перебрався на дівку і ходив у розвідку в двір Д_Вані  :D :-D
А дівчата (одну пам'ятаю Таня звали) були на рік старші і курили у сквері коло Мінералу. А я вже тоді був свідомий - не курив  :)
Питаю, дівки, нашо курите, то ж смердить? А вони кажуть:
- А ми не хочемо аби цицьки виросли. Носи потом ті бебихи!
Ото дурні були...
Дехто спився і помер, дехто став наркоманом і живе на межі, а мо вже і не живе, а дехто живе звичайним життям.

Памятаю ще, як мама викрикала щоб йти додому, а ми все футбол, та футбол. Вже 23:00 , а ми ще бігаєм. А ота Таня, що курила, то практично всіх пацанів обмотувала.
А Валєркін батя був моряком. Ходив у дальні плавання. Привозив з всіляких Сінгапурів диковинні порошкові напої (типу Юпі, але Юпі то було років 5 пізніше).
А ще після третього класу, чи четвертого, мені за відмінне навчання ровер купили. Салют такий, зелений (салатовий).
Ото був ровер!!!
Але не дуже довго. Поїхав пляшки здати, за грильбаром, зайшов, ровер лишив. Вийшов - ровера нема. Думав ще може віддадуть, може лише покататися взяли. Де там. Навіть плакав здається  :=)
О ще згадав.
Ходили під міст на Євшана, читати "наскельні написи". Які там цікаві тексти були... Потім у парку на бісєдках такі почали писати  :D :D :D
Відповідь від: 05 Травня 2010, 23:25:20
А який слонище для зїжджання був у скверику коло Мінералу!!! Взагалі який то був сквер!!!
А ще раніше коли мене ще не було, батько розказував, що він був не плоский як зараз, а горбатий і доріжки були не бетонні, а з битої цегли. Там ще була лавка кохання, яка з трьох боків була закрита кущами жасмину.
А бобслей по Галицькій вулиці, яка тоді вже офіційно була П. Морозова, а зараз бр. Фельчинських (хоча пасувало б вернути стару назву, але...). Там спуск крутезний і кожної зими замерзав як каток. Сани, навіть найгаліміші, летіли по льоду як куля. Коли порівнювався з великим поштовим ящиком дорога робила трамплін, а далі...
а далі треба було повернути під 90 градусів ліворуч, інакше паркан. штахетний. Щозими ми ламали той паркан, а дідо з сокирою за нами бігав. А одної зими якийсь проффесор придумав там снігу нагорнути аби паркан не ламали. Нагорнули щедро, в рівень з парканом  :-D
Були космонавти що паркан перелітали і на стіні хати спинялися  :=)
Ой було... Весело було. Аж не віриться.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш

Було гарно, бо то було ДИТИНСТВО.  :good
А, що до часу, то тепер теж все є, іграшки, жуйки ....  ;)

От мабуть спокійніше, впевненіше, в плані випустити дитину на вулицю саму погуляти, і т.д. Це дійсно варте уваги.  :good
Записаний

May

  • Старожил
  • ****
  • Карма +68/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 306
  • Останні відвідини:
    30 Вересня 2016, 00:15:37

    Звідки: Калуш

то була кава з цукром та молоком у брікетах та заварні крема
 Як того не було  то на всяк випадок можна було кісіль в брикетах погризти. :)
Эти "яства" можно было съесть втихаря от мамы. Она всегда говорила, что от него кишки слипнутся и я умру. А жить хотелось, но смотреть с каким наслаждением уплетают их ребята - сил небыло.
 А в мене дружина,зацікавившись темою, запитує - з чого хто з дівчат бітки робив для гри в класікі? Бо то у них виявляється дуже круто було, мати круту бітку. :)
У меня была коробочка от крема для обуви. Она была жестяная круглой плоской формы, всередине песок, а крышечка закрывалась на закруточку. Крем был ГДР-ский и баночка была красочная. В красно-серо-белой гамме, а сверху нарисован красный кот. Очень красивая. А запах у крема этого был потрясающий - сладковатый. Крем был безцветный и визуально походил на сливочный густой крем - так и хотелось откусить кусочек. Запах этот долго не выветривался, и очередной раз открыв битку можно было вдохнуть этот вкусный запах. Возможно сейчас это назвали бы таксикоманией, но тогда я была далека от определений. Познавался мир. в данном случае мир запахов.
жувачки? - перші, що пам"ятаю - то згадані May "ТМ"
Вспомнила - ТМ КАЛЕВ. Вкус и "износостойкость" замечательные. Но при появлении Дональдов и Турбо проигрывали последним способностью "дуть бульки" на пол-лица.
В магазин "Журавлик" завозили говорящие куклы, которые произносили два-три слова. Тогда это было круто. Так хотелось иметь именно такую, но поделиться об этом потайном желании я могла только с дедушкой. Не знаю сколько она стоила в то время. Дедушка ответил образно - "Мішок грошей, внученька". "Дедушка давай будем собирать этот мешок?" Мы собирали, как я думали, но я никогда не просила больше купить ее. Во мне воспитывали сознательность. Это же не предмет первой необходимости, без этой забавы можно обойтись, голодающие дети третьего света о таком и мечтать не могут.
Девчонки, а помните были такие пеналы - клеенчатые, с заклепкой, с мультяшными персонажами с западных мультиков? Их можно было купить у поляков. Красота! Сейчас, конечно, есть и по-красивее и функциональнее и практичней. Но, тогда они были шиком по сравнению с пластмассовыли пеналами-коробочками. Пластмассовая затворка быстро протиралась и сотержимое пенала высыпалось в ранец, пачкая его. Я всегда носила лезвию (на каждой перемене подправить карандашик) - часто резала пальцы ища ее среди высыпавшиего содержимого.
А помните, в кажном классе назначали санитара, иногда и не одного, в обязанности которого входила кождодневная проверка чистоты ногтей и ушей? Униформа  - белая косынка на голове, белая повязка с красным крестом на руке, белая сумочка тоже с крестом через плечо. А в сумочке обязательно наличие бинта, лейкопластыря, пузырька с зеленкой или йодом - чтоб в любую минуту быть готовым оказать первую медицинскую помощь.
Записаний

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    24 Травня 2023, 20:00:52

    Звідки: kalush

Эти "яства" можно было съесть втихаря от мамы. Она всегда говорила, что от него кишки слипнутся и я умру. А жить хотелось, но смотреть с каким наслаждением уплетают их ребята - сил небыло.
Май,а гематоген помнишь,и еще грызли какао-кубики,или как их там :=)
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

Софія

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +13/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 133
  • Останні відвідини:
    24 Липня 2016, 12:45:16

    Звідки: вул. Пушкіна

Дети 60-80-х: как выжили...

Если Вы были ребенком в б0-е, 70-е или 80-е, оглядываясь назад, трудно поверить, что нам удалось дожить до сегодняшнего дня.
В детстве мы ездили на машинах без ремней и подушек безопасности. Поездка на телеге, запряженной лошадью, в теплый летний день была несказанным удовольствием. Наши кроватки были раскрашены яркими красками с высоким содержанием свинца. Не было секретных крышек на пузырьках c лекарствами. Двери часто не запирались, a шкафы не запирались никогда. Мы пили воду из колонки на углу, а не из пластиковых бутылок. Никому не могло придти в голову кататься на велике в шлеме. Ужас.
Часами мы мастерили тележки и самокаты из досок и подшипников со свалки, а когда впервые неслись c горы, вспоминали, что забыли приделать тормоза. После того, как мы въезжали в колючие кусты несколько раз, мы разбирались с этой проблемой.
Мы уходили из дома утром и играли весь день, возвращаясь тогда, когдa зажигались уличные фонари, там, где они были. Целый день никто не мог знать, где мы. Мобильных телефонов не было. Трудно представить!.
Мы резали руки и ноги, ломали кости и выбивали зубы, и никто ни на кого не подавал в суд. Бывало всякое. Виноваты были только мы и никто другой. Помните? Мы дрались до крови и ходили в синяках, привыкая не обращать на это внимания.
Мы ели пирожные, мороженое, пили лимонад, но никто от этого не толстел, потому что мы все время носились и играли. Из одной бутылки пили несколько человек, и никто от этого не умер.
У нас не было игровых приставок, компьютеров, 165 каналов спутникового телевидения, компакт дисков, сотовых телефонов, интернета, мы неслись смотреть мультфильм всей толпой в ближайший дом, ведь видиков тоже не было!

Зато у нас были друзья. Мы выходили из дома и находили их. Мы катались на великах, пускали спички по весенним ручьям, сидели на лавочке, на заборе или в школьном дворе и болтали о чем хотели. Когда нам был кто-то нужен, мы стучались в дверь, звонили в звонок или просто заходили и виделись с ними. Помните? Без спросу! Сами!
Одни в этом , жестоком и опасном мире! Без охраны! Как мы вообще выжили?

Мы придумывали игры с палками и консервными банками, мы воровали яблоки в садах и ели вишни c косточками, и косточки не прорастали у нас в животе.
Каждый хоть раз записался на футбол, хоккей или волейбол, но не все попал в команду. Те, кто не попали, научились справляться с разочарованием. Некоторые ученики не были так сообразительны, как остальные, поэтому они оставались на второй год. Контрольные и экзамены не подразделялись на 10 уровней, и оценки включали 5 баллов теоретически, и 3 балла на самом деле. Ha переменах мы обливали друг друга водой из старых многоразовых шприцев!

Наши поступки были нашими собственными. Мы были готовы к последствиям. Прятаться было не за кого. Понятия о том, что можно откупиться от милиции или откосить от армии, практически не существовало.
Родители тех лет обычно принимали сторону закона, можете себе представить!?
Это поколение породило огромное количество людей, которые могут рисковать, решать проблемы и создавать нечто, чего до этого не было, просто не существовало.
У нас была свобода выбора, право на риск и неудачу, ответственность, и мы как-то просто научились пользоваться всем этим. Если вы один из этого поколения, я вас поздравляю. Нам повезло, что наше детство и юность закончились до того, как правительство купило у молодежи свободу взамен за ролики, мобилы, фабрику звезд и классные сухарики... C их общего согласия... Для их же собственного блага...

На самом деле в мире не семь чудес света, а гораздо больше. Просто мы c вами к ним привыкли и порой даже не замечаем.
Ну разве не чудо первое советское средство после бритья? Помните? Кусочки газеты?
A такое чудо, как тюнинг автомобиля Москвич-412? Помните? 5-копеечныlе монеты по периметру лобового стекла, меховой руль, эпоксидная ручка коробки передач с розочкой и, естественно, милицейская фуражка на заднем стекле.
A резинка от трусов - это же тоже чудо! Ведь она прекрасно держит как трусы, так и колготки и варежки!
Пирожок с повидлом - ну разве не чудо? Никогда не угадаешь, с какой стороны повидло вылезет!
Еще одно необъяснимое чудо - поднимите, пожалуйста, руки те, у кого был нормальный учитель труда... а не инопланетянин? A такое чудо, авоська с мясом за форточкой? Помните: полез доставать - пельмени упали!
A вот этот вот чудесный мамин развод: "Я тебе сейчас покупаю, но это тебе на день рождения"?!
Или вот эта волшебная бабушкина фраза на прощание: "Только банки верните! "
A холодильник ЗИЛ помните, вот с такой вот ручкой? Это же однорукий бандит! Дергаешь ручку - сыпятся банки. A, кстати, что до сих пор лежит в холодильниках на дверце сбоку? Нет, не яйца. И не кетчуп. На дверце сбоку лежат... лекарства!
Бесплатная медицина - это тоже чудо. Врач один, а очереди две - одна по талонам, а вторая по записи. A еще и третья была - "Я только спрошу!"
Да, сколько еще их было, этих чудес света...
Маленькое окошко из кухни в ванную - что там смотреть, объясните?
Обувная ложка-лошадка...
Зубной порошок - чистит как зубы, так и серебро...
Писающий мальчик на двери туалета...
Телевизор "Рубин" - берешь пассатижи и тын-тын-тын!
Плавки c якорьком... помните?!
Молоко в треугольных пакетах!
A вы говорите: "Семь чудес света! "

Мы раньше много чего делали такого, что сейчас и в голову не взбредет делать. Более того, если ты сегодня хоть раз сделаешь то, что тогда делал постоянно - тебя не поймут, а могут и за сумасшедшего принять.

Ну вот, например, помните, автоматы с газированной водой. Там еще был стакан граненый - один на всех. Сегодня никому и в голову не придет пить из общего стакана! (Сегодня его украдут через пять секунд после установки автомата, ровно за три секунды до того, как утащат и сам автомат...) A раньше ведь все пили из этих стаканов... Обычное дело! И ведь никто не боялся подхватить какую-нибудь заразу... Кстати, эти стаканы использовали для своих дел местные пьяницы. И, представьте себе, вы только представьте это - они ВОЗВРАЩАЛИ стакан нa место! Не верите? A тогда - обычное дело!
A люди, вешающие простыню на стену, выключающие свет и бормочущие что-то себе под нос в темноте? Секта? Нет, обычное дело! Раньше в каждом доме проходила церемония, которая называлась - задержите дыхание - диафильм! Помните это чудо?! У кого сейчас работает проектор диафильмов?
Дым валит, едкий запах по всей квартире. Дощечка такая с письменами. Что вам представляется? Индийский великий жрец Арамонетригал? На самом деле это вы-жи-га-ние. Обычное дело! Миллионы советских детей выжигали открытки мaмaм на 8 марта - 'Мамочка, поздравляю с международным женским днем. Желаю тебе мирного неба над головой, а твоему сыну - велосипед...' Помните?!
A еще все сидели в ванной, причем на опущенном стульчаке, причем в темноте - и светил там только красный фонарь... Догадались? Обычное дело - печатали фотографии. Вся наша жизнь на этих черно-белых фотографиях, отпечатанных собственными руками, а не бездушным дядькой из Кодак.. Ну вы же помните, что такое фиксаж?
Девчонки, а вы помните резиночки? Удивительно, но ни один мальчишка на свете не знает правила этой игры!
A сбор макулатуру в школе? До сих пор мучает вопрос - зачем? A я ведь тогда весь папин архив Playboy туда отнес. И мне ничего за это не было! Только мама удивлялась, чего это отец стал так придирчиво проверять мои домашние задания?!

А сбор макулатуру в школе? До сих пор мучает вопрос - зачем? А я ведь тогда весь папин архив Playboy туда отнес. И мне ничего за это не было! Только мама удивлялась, чего это отец стал так придирчиво проверять мои домашние задания?!

А портреты Горбачева без родимого пятна помните? Необычно... А ведь мы еще помним, как Джексон был негром, да еще несовершеннолетним! Тогда это было - обычное дело!

Вообще, очень много такого было необычного: поездки на картошку и разбавленное пиво (не, ну правда было вкусно!), "Взвейтесь кострами бочки с бензином, мы пионеры - дети грузинов" и "Кто курит Яву и Пегас, тому любая баба даст" и "Опал - затянулся и упал" ...

Да, это мы были такими, а вот такими мы стали:

1. по ошибке, ты печатаешь свой пароль системного доступа на микроволновке
2. у тебя список из 15 номеров, чтобы связаться со своей семьей, которая состоит из 3 человек
3. ты отправляешь e-mail своему коллеге, что сидит в соседней комнате
4. ты потерял контакт со своими друзьями или семьей, потому что у них нет адреса электронной почты
5. после рабочего дня ты возвращаешься домой и отвечаешь по телефону так, словно ты еще на работе
7. ты впадаешь в состояние паники, если вышел из дома без мобильного телефона, и ты возвращаешься за ним
8. ты просыпаешься утром и первая вещь, которую ты делаешь - подсоединяешься к Интернет, даже до того, как выпьешь кофе
9. ты склоняешь голову на бок, чтобы улыбнуться: -)
10. сейчас ты читаешь этот текст, ты с ним согласен и улыбаешься
11. еще хуже, ты уже знаешь, кому ты перешлешь это сообщение
12. Ты слишком увлечен, чтобы заметить, что номер 6 в этом списке
отсутствует
13. тебе понадобилась лишь секунда, чтобы пробежать еще раз по Сообщению и убедиться, что номера 6 действительно нет



_________________

Записаний

KATRIN

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +353/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 932
  • Працюю...
  • Останні відвідини:
    10 Квітня 2017, 19:45:33

    Звідки: Калуш

 
 Дуже цікава тема !!!! До якої в мене "руки не доходили".А тому, автору -плюс :bouquet:
 Отож,все,що написано вище -у мене теж було.Чогось більше,чогось менше.Зараз може всього і не пригадаю,та хочеться почати свою розповідь дещо специфічно-як автобіографію.Надіюсь ,вам буде цікаво  :)
  Народилася я 22 квітня.У день народження великого вождя.Слово ВОЖДЬ,мене бісило з глибокого дитинства,бо чомусь асоціації були із "вождьом краснокожих".Бо так мені казав старший брат,що вождь-це вождь індєйцев :=) Отож,коли я народилася,старшого брата прийняли в піонери :) У хаті була невимовна радість,бо у брата і сестри тепер була ще маленька сестричка.За порадами "добрих людей",мене мали назвати або Уляна,або Лєна,або Володимира :=) Та мама із татом завжди були далекими від радянських традицій ,і дотримувалися( прихованих ) традицій своєї родини.А саме-посвячення паски у Великдень,хрещення дітей,і т.д.А тому,мама вирішила запитати сестру із братом,як би вони хотіли,щоб мене назвали. Відповідь була неочікуваною...Вони захотіли,щоб мене назвали так,як радістку КЕТ,із "Сімнадцять миттєвостей весни".Так я стала Катериною.
 У садочок я не ходила.НІКОЛИ.Певний час,я сиділа із бабусею,яка до речі була зовсім неграмотною,та мені такого нарозказувала за війну,москалів,німців,і бандерівців,що не вміючи ще читати,я уже трішки володіла історією свого краю.Коли бабуся захворіла,я сиділа в хаті сама.І читала,читала,читала...Як Ленін :=) Бо не мала що робити.Потім мене мама трохи почала пускати на вулицю до дівчат старших.Якраз тоді,коли мені виповнилося 4 роки.І поки мама з татом були на роботі,я вганялася по Підгорецьких будовах,разом із своїми,майже однолітками.Брат на той час уже вчився у далекій Ризі( там родичі живуть),а сестра сиділа по бібліотеках :) А потім настало 1 вересня.Привели мене до школи,і я була шокована від того,що більшість дітей плакали за мамами,а я ні :unknow У першому класі мені було не цікаво,бо я вже вміла читати і писати(навчилася сама,ну і не без допомоги старшої сестрички).Наприкінці грудня,я важко захворіла.Мама працювала в ту ніч у нічну зміну,коли мені стало сильно зле.Тато з Наташкою,викликали швидку..Як мене везли-не пам"ятаю,та потім чула від лікарів,які казали мамі-ще би 15 хвилин,і все...Я не знала,що таке все,але дізналася у тій таки лікарні-коли у інший світ відійшла дівчинка,десь мого віку.Я чула,як плакали медсестри,і весь час за неї розказували все хороше...Після цієї хвороби,я не ходила до школи певний час,а вчителька приходила до нас до дому.Та попри всі негаразди,я успішно закінчила перший клас.А далі було літо,олімпіада,під час якої я сильно вболівала за Сергія Бубку,і...вокзал,смітник,і циганська хата.ТАК-ТАК...Почну із вокзалу.Моя мама працювала на ЗД станції "КАЛУШ" товарним касиром.А тому,я постійно хотіла до неї на роботу.Я сідала на автобус-вірніше мене ,підсаджували,бо була дуже мала,і не могла залізти у великий жовтий автобус.Потім я персідала на "одиничку", і їхала на вокзал до мами.Там я( в конторі),друкувала на машинці,купляла у кіоску журнали і газети,читала,а ще їла у кафе "Зустріч",або в ресторані "Десертний".Потім я їхала до дому,і прибігала на циганську будову(продана хата моїм сусідом циганам),де ми з подружками грали у "магазин".Поряд із циганською хатою,був смітник,де люди викидали старі баняки,биті миски і кружки,і всяке барахло,яке нам би стало у нагоді у нашому "магазині".Смітник ми називали "заграниця".  :=)
  Продолженіє слєдуєт... ;)
Відповідь від: 06 Травня 2010, 23:43:54
Що найбільше запам"яталося,це те,коли у країні був траур.Хоронили секретарів ЦК.Як я сі тішила  :) До школи не треба було йти  :D Для мене це був страшенний кайф,бо мені було дивно,чому "усі" плачуть,а я і мої батьки ні :unknow ;) а ще ,що ми не ходимо до школи  :)
 Згадую початкові класи-це до політичної теми.Якось мені однокласниця,така собі Свєтка,шепнула на вушко таку річ:"Ти знаєш,лиш нікому не кажи,але я не дуже люблю Леніна..." Я його не те що не любила,я його ненавиділа.Але про це Свєтці не сказала. :P А ненависть у мене була до нього тільки через те,що мені нав"язували любов до цієї особи.І я собі думала-чому я маю його любити тільки через те,бо щодня мені про нього у школі торочать вчителі? Якби Свєтка знала,що у той час,я уже слухала на магнітофоні "Весна" пісні Гулько,вона б мабуть, і не зрозуміла мене.Я й сама не розуміла себе.Бо брат із Латвії мені привіз магнітофон,і одну-єдину касету-Міхаїл Гулько,Таганка...Я знала усі пісні без пам"яті...."Із Калимского бєлого ада,шлі ми в зону в марознам диму,я увідєл акурачєк с красной памадой,і рванулся із строя к нєму..." Я слухала ці пісні до тих пір,поки мама не заховала касету...Натомість мені принесла звідкись іншу...І ті пісні я знаю до нині на пам"ять...-"Моя Україно,ти матінко рідна,неси людям щастя...","Як я садила айстри білі,ти помагав мені садить.З тих пір я мрію про кохання,з тих пір душа моя болить...","Повіяв вітер  степовий...", і багато інших...
 Ще продовжу :)
Записаний
Я - вітер шалений і вільний, з душею самотньої пташки...Нестримний і часом всесильний- із подихом болю і ласки...Я - сонце чарівне і ніжне.З промінням сумним, та прекрасним.Я - сонце, нехай може грішне.Та вічно п'янке і незгасне...

Сонечко+

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика

Про Леніна - це мені дуже знайомо і близько. Я на той час не знала чи це саме його особа мене дратувала чи те, що з нього зробили цукерочку. Та, коли мене вчителька насварила за дирку від стирання клякси в 2 класі, я спитала про те, що робив Ленін зі своїми кляксами. На, що мені відповіли, що за весь час навчання Ленін не поставив ні одного ляпу. Так же не буває  :o! :). Потім виявилось, що він ще й ніколи не пукав (пардон), не бігав і багато чого ще не робив. Ну не могла я вірити у те, що було якимось не правдивим і не природнім. Та ще й, правильно написала Катрін, насильно нав"язаним. Я легко захоплювалась Бонівуром, Щорсом, Чапаєвим, але аж ніяк не Леніним.
  А коли помер Брежнєв у мене не було радості від "додаткових канікул". Бо, нечаянно почула розмову двох вчительок, що тепер буде війна без Леоніда Ілліча. Тому було моторошно і страшнувато. Наступні секретарі ЦК певно дуже сумували за попередником, бо один за одним відправлялись слідом - не встигала толком і прізвищ ще вивчити. Правда, після смерті котрогось із них перестали ходити по кінотатрам і питати чому ти не в школі, а на сеансі. То пом"ятаю. А ще "безалкогольні" весілля...
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30342
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 17:54:48

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського

Коли помер Брежнєв я якраз був у садку (взагалі то я як Катрін там майже не був). Нам сказали: "Діти, віддайте самокати, не бігайте і не галасуйте, бо наш вождь помер!"
Було на стільки дивно, що запам'яталося. А як прийшов додому всі родичі і сусіди вже слухали радийо з-за "паркана". У нас був ВЕФ куплений за якісь талони чи чеки у валютному магазині. І той веф ловив хвилі в таких діапазонах які не глушили.
Пам'ятаю, дуже дивувався, як то з-за паркана?
Ще пам'ятаю Чорнобиль. Ми теж були в курсі, ну може не 26-го а 27-го дізналися. Чогось мене у ті дні боліла голова (чого зазвичай дуже рідко бувало) і на сонці було важко. Таке саме зі мною було у 80-якомусь році, коли був парад планет. Дивно, але мені було важко перебувати на дворі. І ті самі симптоми. :duvno
А у першому класі один з однокласників на запитання вчительки: "Чому київ столиця України?" відповів так "Тому, що там засідають наші президенти"
Як всі лахали  :=)

Мдя.
Вийшло, що правий був  :)
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.