Статті з Вікон
Калуський краєзнавець Андрій Шутяк створив Facebook-сторінку «Калушани в Першій світовій війні. Kalush (Kałusz) in the First World War», де частково оприлюднює інформацію про похованих на калуському військовому цвинтарі.
Нещодавно калушанин натрапив у чеському архіві на бойовий журнал 93-го піхотного полку австро-угорської армії. Перекладом з готичної німецької про напад на Калуш 1915 року краєзнавець поділився в мережі.
"Планую досить багато перекласти, матеріал досить цікавий", — запевняє Андрій Шутяк.
93-й піхотний полк
Етнічний склад: 60% німці, 35% чехи, 5% інші.
Полкова мова: німецька, чеська.
Додаткове окружне командування, запасний батальйонний ескадрон: Mährisch-Schönberg
Склад гарнізону: Штаб (Krakau), батальйон I (Bihac), батальйон II (Mähr.-Schönberg),
батальйон III (Krakau), батальйон IV (Krakau)
Командир: полковник Carl Haas
НАПАД НА КАЛУШ
"Загони бойових розрахунків швидко просувалися вниз по лісистому схилу. Бою не сталося, і козаки швидко зникли в напрямку Калуша. Пробираючись через два потоки, Бережницю й Урву, ми проїхали через село Підмихайля. Перед нами лежала Лімниця з її численними рукавами і басейнами. По широкій дорозі ми дісталися до Хотіня, який відділяла від Загір'я тільки залізнична гілка. Коли ми підійшли до цього місця, вже стемніло (7 година вечора). Хотінь все ще був зайнятий козаками, які, розташувавшись на нічліг, були захоплені нами зненацька. Після короткої перестрілки вони кинули охороняти річкові мости, скочили на коней і, залишивши зброю, шаблі, коней і намети, вирушили в Калуш. Вже о 5:30 пополудні ми встановили зв'язок зі патрульним корпусом "Vivenot", якому був відданий наказ:
Батальйон II/93 атакує Калуш через Загір'я, патрульний корпус атакує в підтримку через Добровляни". Через годину барон Vivenot повідомив, що Калуш захищає козачий полк, який прибув пізно ввечері з Долини. Ворожа артилерія також прибула. Такі ж новини ми отримали від жителів Хотіня, який тільки що був захоплений. Вони додали, що недавно на схід пішли сильніші козачі патрулі та що частини російського підкріплення просуваються по дорозі в сторону Калуша.
Снігопад вихором проносився навколо нас, позбавляючи видимості. Після огляду хат Хотіня, в 7:30 вечора, прийшов час рухатися далі. Загони бойових розрахунків обережно просувалися по північній околиці села. Після броду через річку їх екіпірування повністю промокло, вода замерзла і обволокла ноги хрусткою крижаний оболонкою. Тремтіння від холоду пронизувала тіло, як гострі голки. Ноги болять і позбавлені сил втратила відчуття. Перетнули залізничну колію, дісталися до Загір'я. Тут командир батальйону перегрупував свій батальйон, чиї ряди ослабли під час патрулювання села. Початкова ситуація визначила 6-у і 7-у роти як першу лінію, 8/93 в ескадроні справа, 5/93 як резерв позаду центру, MGA 2 слідував за 7-ю ротою комбата.
Після 8 години вечора було розпочато наступ на південні рубежі Калуша. Хати, хліва і сади Загір'я були швидко обшукані і незабаром залишилися за нами. Невизначена ситуація через темряву, невпевненість в силах противника, а також фізична безпорадність багатьох товаришів робили успіх проти заявленої 4-кратної переваги вельми сумнівним. Також необхідно було врахувати, що II/93 подолали 28 км з 8 години ранку по пересіченій місцевості з повною екіпіровкою і не отримали ні холодного, ні теплого харчування.
Тому несподіваний нічний наліт на місто залишив місце для найгірших побоювань, від яких ні офіцери, ні солдати не могли позбутися. Тим більше офіцери, дивлячись на повзучих змучених «сніговиків», думали про свою відповідальність. Але атака була призначена на 9 години вечора. Через кілька миттєвостей пролунали постріли по передовому патруля. Вони затихли в лабіринті будинків, пішов короткий період тиші і напруженого очікування, потім раптово пролунав гуркіт з лівого флангу.
Ослаблений батальйон, повністю перебуваючи у відкритому просторі, природно, піддавався загрозі з усіх боків. Ріттмейстер Vivenot, виявивши, що міст між Калушем і Добрівлянами обложений російським взводом, виступив проти нього з польовим караулом. У незайнятій ділянці між мостом і нашою 6-ю ротою теж повинні бути росіяни, тобто на нашому фланзі. Проти них командування батальйону направило два взводи резервної роти 5/93. Тим часом загальне просування було успішним до лінії потоку Млинівка, де противник відкрив все більш інтенсивний вогонь з гвинтівок.
Наш MGA влаштувався в будинку біля мосту через потік і стріляв з вікон, пробираючись по тихим провулками, які здавалися безлюдними. Населення сиділо в підвалах, але навіть обшукуючи будинки, ми знаходили людей похилого віку, які побожно сиділи в кутку кімнат і молилися. Вони смиренно схилили голови, як би в очікуванні удару караючої кулі. Напад триває. Роті 7/93 була поставлена задача виконати проникнення в Калуш з південного сходу, у той час як рота 8/93 повинна розширити правий фланг.
Небезпека крилася за кожним будинком, сліпучі спалахи миготіли з усіх боків в щільному вихорі снігопаду. Ми прикривалися від сильного вогню росіян по домівках до певного часу, потім швидко перебігали до наступного укриття. Там, де ворог був зустрінутий на підступах, виникали вогнища нічних протистоянь. Різкий залп гвинтівок, потім квапливий біг бійців. Рятуючись, чоловіки забігли в сусідній будинок, де кривава боротьба почалася заново. Ліворуч і праворуч повторювався цей одиночний бій. Невеликі групи стояли в провулках, повністю залежачи один від одного, сади і будинки перекривали шлях до наступної групи. Пошук загубившихся в непроникній темряві людей також вимагав не тільки часу, а й участі багатьох людей, які, таким чином, залишалися осторонь від боротьби в провулках.
Повільно батальйон II/93 просунувся приблизно на 50 кроків до центральної площі (площа Героїв. — Авт.). На вулицях чути відлуння від гуркоту кулеметів. Дівчинка років 10 перебігла через провулок і з криком упала на землю. Її гучний крик перетворився в тихе пхикання, коли ми несли її в будинок. Кулі билися об стіни, дзвеніли з дахів, обсипали нас снігом, який з кожною годиною ставав все вище. Ми не могли йти далі. Будинки на площі, щільно зайняті росіянами, дах і дві церковні вежі, втикані кулеметами, створювали нову зловісну ситуацію. Ворог помітно посилювався, примарні тіні носилися туди-сюди, то з одного місця, пізніше з іншого, град куль обрушився на нападників. Почастішали поодинокі втрати. 2-й ескадрон 4-го Landwehr-Ulanen прикривав тил і правий фланг і утримував мости в тилу. В атаці брав участь патрульний корпус Vivenot з 5-а взводами і одним MGA, з яких, однак, тільки 2-а взводи увійшли в Калуш, а решта забезпечували охорону мостів на південь від міста проти Добровлян. Тепер командування батальйону стояло перед важким рішенням. Чи повинен він продовжувати атаку, яка неминуче призведе до нічного протистояння? Впертий, все більш жорсткий опір показав впевненість в тому, що Калуш захищали сильні війська, набагато перевищуючі наші. Якби вони дізналися про нашу малу чисельність, ми могли б загинути. Майор Vocilka мав намір продовжити атаку.
Потім патруль уланів повідомив про великі козацькі загони в Яворівці, Ріп'янці і більш потужних силах в Мислові і Вістовій, які були технічно посилені. Потім, коли всі подальші спроби роти просунутися на центральну площу провалилися, а оточення батальйону ставало все реальнішим, оскільки два взводи патрульного корпусу відступали, майор Vocilka поступився наполяганням своїх офіцерів і в останній момент віддав наказ про відступу. Він зробив це тим більш охоче, тому що надходили новини про наближення ворожої кавалерії з боку Вістової, тобто з тилу.
Була вже перша година ночі, як раптом з північних висот відкрився ворожий обстріл і осколками засипало південну околицю міста. За словами місцевих жителів, 8 російських знарядь повинні були знаходитися в низовинах (район Височанки за Пагорбом Слави. — Авт.) на північ від Калуша. З обох сторін все ще шалено працювали кулемети, сліпучі спалахи ворожої батареї мелькали в нічній імлі, з вікон, з дахів і з садів доносився стукіт знарядь, коли командири передали наказ про відступ. 6-а рота повинна була прикривати і забезпечувати безпеку відступу. О 1:30 ночі 25 лютого ми покинули місто, щоб дістатися до Бережниці через Підмихайля. Розмежування з ворогом не залишилося непоміченим. Невеликі групи товаришів, що біжали поодинці, були захоплені зненацька росіянами.
Побоюючись підступності ворога, бійці були змушені швидко залишити свої позиції і спішно намагалися дістатися до місця збору між хатами і садами. Деякі хотіли скоротити шлях або уникнути небезпечних місць, де лунали постріли, і втрачали будь-яку орієнтацію в непроглядній пітьмі. Так було з командиром взводу Karb (Schildberg) і піхотинцем Pelzl (Müglitz), обидва з 6/93, які думали, що знайшли найкоротший шлях вліво по дорозі з Загір'я. Вони раптово зіткнулися зі скупченням козаків, яким довелося здатися, відрізані від решти своїх товаришів. Командир взводу Janiczek і піхотинець Kyllar (Müglitz, 6/93) зуміли уникнути пострілів козаків, постійно прикриваючись будинками. Час від часу спалахував вогонь, де наші люди вступали в перестрілку з козаками, потім наступала тіша. Нічной бій батальйону II/93 в Калуші завершився. Останнє слово залишилося за батареєю супротивника, яка супроводжувала марш батальйону назад в район Лімниці декількома пострілами".
Пропонуємо другу частину перекладу про напад на Калуш 1915 року:
"Як повідомив один з наших військовополонених, який повернувся, козаки, покладаючись на свої сили, не покидали Калуш і до світанку знаходилися в постійній оборонній готовності. Тільки коли бліді ранкові промені охопили будинки, росіяни обшукали все навколо і в цілому, змогли привести 11 заблукалих солдат в якості полонених. Їм козаки показали наших 8 убитих, які лежали нерухомо на закривавленому вуличному снігу. При щоденному відвідуванні ув'язнених одного разу вони знайшли кілька іржавих гільз, що викликало у них шалене бажання зарізати їх усіх. У сільському будинку полонених допитував російський командир, який записував неправдиві свідчення, а козачий офіцер фотографував їх. Убогий результат відвідування, схоже, не задовольнив козаків; вони постійно нишпорили навколо бранців. І поступово всі корисні речі, годинник, ножі, блокноти, олівці тощо опинилися в кишеняхкозаків.
Опівдні полонених нагодували хорошим супом, а ввечері вони почали свій марш під посиленою охороною в Креховичі біля Долини, де вони залишалися в привокзальному приміщенні в дуже холодну погоду до полудня другого дня. Приблизно в цей час поруч зі станцією відкрила вогонь австрійська артилерія. Охоронна команда, дуже схвильована, прискорила відправку полонених у вагони. Потім поїзд вирушив через Стрий, Лемберг (Львів) до Бродів і далі в глиб величезної Російської імперії. З Києва транспорт з полоненими був відправлений до Сибіру 9 березня. Командир взводу Karbich (Schildberg), капрал Kasper (Müglitz), піхотинець Pelz (Müglitz), піхотинець Dosedla (Proßnitz), всі з 6/93, піхотинець Englisch (Karlsdorf), піхотинець Schindler (Mähr_Schönberg), обидва з 7/93, були супутниками цієї сумної долі.
Батальйон II/93 досяг Бережниці о 4 годині ранку. Втрати склали: 2 вбитих, 2 поранених, 17 зниклих безвісти. З них 11 осіб потрапили в полон, інші загинули.
Повністю виснажені після надлюдських подвигів, загони тепер відпочивали в північній частині села. Чотири польових вартових в північному напрямку охороняли батальйон. Ескадрон отаборився в південній частині села. Ріттмейстеру Vivenot було наказано в цей день провести розвідку проти Добровлян, Калуша, Підмихайля, Підгірок, Вістової, Мислова, Ріп'янки і Яворівки і встановити зв'язок з сусідніми групами Benigni і Marschall. О 4:45 ранку остаточний звіт про наші дії був відправлений командуванню групи армій через команду патруля. Зважаючи на велике підкріплення, яке привів противник, ми повинні були чекати підтримки і з нашого боку. З хворими, навіть з обмороженими ногами, змучений батальйон лежав на тому ж місці в ранкові години. О 9 годині ранку прибув офіцер зв'язку 10-ї піхотної бригади і повідомив, що група полковника Kaltenborn з 5-ма батальонами, 1-ю батареєю і ескадроном виступили з Богородчан о 7 годині ранку, перебували на марші в Завій і II/93 перебувала під командуванням цієї групи. О 12:45 після полудня ріттмейстер Vivenot передав повідомлення про противника, "залізнична лінія Калуш-Вістова приведена в оборонне положення, ворожа батарея зайняла вогневу позицію на північ від Ріп’янки, ліс кишить стрілками, ворожі патрулі бродили по місцевості навколо Хотіня і Добровлян ".
Батальйон залишався вільним навіть у післяобідні години, які в основному присвячувалися особистій гігієні та відпочинку. О 3 годині дня від 5. LKD. з Ландестрей (Зелений Яр) прийшов наказ, яким зобов'язав II/93 приєднатися до атаки полку на Калуш. Через деякий час це наказ був відмінений. Уже в темряві, в 6:30 вечора полковник Kauser з I.R. 13 прибув в Бережниці з батальйоном і батареєю. Під його командуванням взвод під керівництвом лейтенанта Löl. Kausknecht з 5-ї роти пішов на захист мостів через Лімницу у Хотінь. Він виявив, що ті місця зайняті противником. Після вогневої атаки противник привів підкріплення. Тому взвод зупинився перед рікою і прийняв бій, який тривав в постійних сутичках всю ніч. Козаки, що були в тилу, перехоплювали усіх гінців, залишаючи батальйон в повному невіданні про становище взводу...".
Автор
Тема: Історія Калуша в обличчях. Корінні калушани. (Прочитано 98944 раз)