«Криваві забави» галицької молодіhttps://zbruc.eu/node/67218"Наш селянський молодняк провокує не лише цілу низку фактів, з яких наслідків може й не здає собі справи. Він, залишений сам по собі, поволи, але з невблаганною консеквенцією стихії створює новий "стиль" безпосередньої боротьби, тієї мужицької аксіон дірект, яка не відріжняє добра від зла, в якій ідейність змішується з брутальністю, патос з примітивізмом та яка, колиб, не дай Боже, стала стилем нашого всього громадянського і політичного життя по селах, з його суперництвом, моралю і живучістю – кинулаб його в обійми необчисленної в наслідках анархії і війни всіх проти всіх".
"Глибокі процеси" серед сільської молоді, на думку автора, можуть "витворити (…) конструктивну національну верству, джерело кипучої національної енергії". "Найбільше всеобіймаючий з тих процесів – це поширення і поглиблення серед молодняка національно-політичної свідомости".
Далі Кузьмович констатує:
"Та на цьому кінчається позитивна сторінка явища, яке ми назвали самотужною реакцією українського селянського молодняка на зовнішні спонуки. Звідси починаються вже небезпеки. Вони починаються тому, що цю реакцію не вложено в якісь конструктивні, продумані форми. нею не кермує ніякий відповідальний волевий осередок. Наслідком цього вся її, так би мовити, потенціяльна, можлива конструктивність розбивається на безліч поодиноких фактів, яких скаля справді і широка, і дивовижна: від геройської посвяти до – несвідомого бандитизму".
Селяни зізнавалися, що "сьогодні кожний майже хлопець іде на весілля з ножем". Очевидно, в більшості випадків йшлося про захист. Кузьмович ставить резонне питання, яке актуальне і зараз:
"Чи українська молодь живе в нормальних умовинах? Чи зовнішні національно-політичні, соціальні, матеріяльні, культурні спонуки мають змогу перетворюватися, стоплюватися в горнилі її душевних переживань у нормальні вияви назовні? Чи її природний ідеалізм, змисл до жертви, гін до руху, праці, забави находить русло для своєї нормальної конкретизації?