І якщо Ігор Насалик, мій опонент на виборах міського голови, особистість, яку я глибоко поважаю, має офіційну підтримку з боку Партії Регіонів, то я цього не розумію. Я б ніколи і за жодних обставин не хотіла такої підтримки. Покладаюся і буду покладатися на співпрацю з демократичними політичними силами.
Відверто кажучи, за таке можна було б і в суд подати на газету.
Хоча, звісно, назвати приниженням гідності підримку провладної партії то теж не зовсім правильно, бо як може бути ганебною пітримка партії, що взяла більшість голосів України?
А найцікавіше те, що сам засіб масової інформації у даному випадку може уникнути відповідальності за поширення такої інформації.
Пункт 1 статті 42 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” містить таку специфічну норму: друковане видання
не притягується до відповідальності за поширення недостовірної інформації, якщо її одержано від засновника Але можна вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених відомостей, що не відповідають дійсності або принижують честь та гідність.
Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому
випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.Тобто навіть якщо таку вимогу про спростууання газета виконає не за рішенням суду, а за власною ініціативою або на вимогу заявника - то вже відбудеться після місцевих виборів, і дезінформація знайде свого слухача, а ЗМІ уникне відповідальності.
Що тут сказати - як завжди підступно і брудно
Журналіст має діяти добросовісно та здійснювати перевірку інформації (частина 6 статті 17 Закону„Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” ).
Поширення викладеної неправдиво інформації apriori свідчить про недобросовісну поведінку журналіста[/b][/u]
Хотілось би мені дізнатися як ця інформація перевірялась журналістом. І як би він доводив у суді добросовісну поведінку щодо перевірки сказаного кандидатом і надрукованим ЗМІ.
При чому, якщо такі ЗМІ як телерадіоорганізації можуть розраховувати на ненастання відповідальності
при дослівному цитуванні усних і письмових заяв та виступів посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати місцевих рад,
кандидатів на посади сільських, селищних і міських голів. то на друковані ЗМІ ця норма не поширюється і за друковану інформацію поширену наприклад кандидатом на міського голову
вони мусять нести відповідальність.