Про те, що невдовзі у місті запрацює притулок для бродячих тварин, нещодавно повідомив на сесії Калуської міської ради міський голова Ігор Насалик, за словами якого, бюджетні кошти на притулок, скоріше за все, не підуть. Тож, доведеться залучати меценатів. Загалом, міський голова обіцяє до червня цього року притулок відкрити. Однак, невідомо: йдеться про допомогу вже існуючому притулку, чи організацію нового.
Калуське міське товариство захисту прав тварин "Захист" створює у місті притулок для "бродяжок" уже два роки. Його силами у місті вже зроблено кілька конкретних кроків для того, щоб притулок функціонував.
У планах організаторів притулку, як, зрештою, і громадськості, є перехід до гуманної регуляції чисельності безпритульних собак, тобто, — стерилізації. Також — створення на базі притулку спеціалізованої клініки, де собак могли б стерилізувати і лікувати. Однак, наразі про це не може бути і мови, адже попереду — значний за обсягом і недешевий благоустрій.
У травні 2010 року Калуська міська рада виділила землю для організації притулку для бездомних тварин. Заклад мав би розташуватися поблизу старого калійного комбінату. Улітку товариство "Захист" навіть організувало прибирання території. Із притулку вивезли сміття, прибрали, вирубали кущі і покосили. На заклик допомогти відгукнулися кілька небайдужих калушан.
Гроші виділили на папері
Однак, однієї волонтерської роботи — замало. Організація притулку — клопітка справа, і, потребує чималих матеріальних витрат. Найбільша надія — на місцеву владу.
Чималі кошти обіцяв для притулку бюджет-2010, у якому було передбачено на облаштування притулку для бездомних тварин 70 тис. гривень. Із них виділили тільки незначну частину. Голова Калуського міського товариства захисту прав тварин "Захист" Ольга Тарханова намагалася дізнатися, чому кошти не надійшли у повному обсязі. Відтак, на початку року надіслала листа на ім’я міського голови.
"Громадська організація вдячна за виділення рішенням сесії міської ради коштів у розмірі 70 тис. гривень на облаштування притулку для безпритульних тварин, за які тільки підведено водопровід на територію притулку. Хоча, першочерговими запланованими роботами, на які був складений кошторис, було встановлення огорожі і часткове будівництво вольєрів, — йшлося у листі. — Для нас не зрозуміло, хто є розпорядником уже виділених 70 тис. гривень, хто складав кошторис і чому — без участі громадського об’єднання".
На лист відповів перший заступник міського голови Ігор Матвійчук.
"Відповідно до бюджетних асигнувань на 2010 рік рішенням сесії міської ради на утримання притулку для безпритульних тварин було передбачено 70 тис. гривень. Проте, через недостатнє поповнення бюджету міста, було виділено лише 13 тис. 254 гривні на влаштування водопостачання притулку. На 2011 рік у міському бюджеті не передбачені кошти на утримання притулку для безпритульних тварин", — зазначено у відповіді.
Отож, притулок рятується власними силами. Воду, яку підвели тільки до території притулку, доводиться носити вручну. Вольєрів, фактично, немає. Увечері освітлюють територію свічками, а невеличкий будинок, що розташований на території притулку, взимку обігрівають дровами. Волонтер притулку Леся Мартиненко привезла 80 піддонів, з яких змайстрували сякі-такі вольєри, а також — нарубала дров. Решту часу у притулку проводять четверо волонтерів: Наталія Ільків, Іванна Неділенко, Христина Пітулей і, власне, Ольга Тарханова. Допомагає і Марія Черешняк. Ці люди щодня працюють у притулку по 4-6 годин до обіду, і по 2-3 — після.
А от раціон для 12-ти мешканців притулку не вирізняється оригінальністю. Так, годують кашами, кістками, відходами м’ясного виробництва. М’ясо — обов’язково вживати хворим тваринам. Їжу купують за власні кошти. Собаки вільно бігають по території притулку, і це найбільше непокоїть Ольгу Тарханову, адже територія притулку безпосередньо виходить до річки.
Мася-Джессі
У притулок потрапляють тільки знедолені, покалічені чи хворі тварини. Хворих наразі у притулку — троє. Одного — нещодавно "виписали" після поліпшення стану здоров’я. У період в’язки зі зграї псів намагаються забрати самку, щоб угамувати самців. Усіх безпритульних тварин, стверджують волонтери притулку, наразі прийняти просто не у змозі.
— Шкодують безпритульних тварин більшість із калушан. Нам майже щодня телефонують із повідомленням про покалічену на дорозі собаку чи просто хвору "дворняжку". Намагаємося забрати всіх тварин. Однак, для цього не вистачає не тільки матеріальних ресурсів, але і робочих рук, — каже Ольга Тарханова. — Адже хвору собаку ми підбираємо, відвозимо, переважно, на таксі, до притулку. Там надаємо допомогу. Якщо самотужки допомогти не у змозі — кличемо ветеринара. Кожен виклик — платний. Медикаменти — також не дармові. До всього решти — ще і їжа. І цей притулок обслуговує всього четверо волонтерів. А справа ця — громадська, тому і потребує більшої уваги з боку влади і громади.
Працівники притулку досі не можуть забути руду красуню, яка саме там отримала можливість провести свої щасливі і повноцінні дні. Хоча, вони виявилися останніми.
Ольга Тарханова підібрала сліпу собаку на вулиці Євшана, біля пожежної частини. Собака — красивий, але — старий. Виявилося, що він — сліпий, і не може пересуватися.
Тож, волонтери викликали лікаря і взялися лікувати собаку. У притулку її назвали Масею. Тварині так сподобалася нова домівка, що через тиждень перебування у притулку вона навіть почала ходити.
— Вона гасала по території притулку, незважаючи на те, що ще і сліпа. А я бігала за нею. Мася стала у нас справжньою улюбленицею. Прожила близько трьох місяців. Тільки недавно її не стало, — ділиться Ольга Тарханова. — Притулок виходить до води. Тож, коли вже надворі було холодно, вона раптом скочила у воду. Поки собаку витягли з річки, вона встигла добряче простудитися. На жаль, жодні ліки не лопомогли від запалення легенів. Тільки після смерті Масі знайшлася її господиня. Виявилося, що собака був стареньким, мав уже 17 років. А у господарів, які його не догледіли, він дуже любив купатися. Тож, побіг, напевне, на запах води.
Із такими собачими драмами волонтери притулку стикаються мало не щодня. У кожної собаки — своя історія. Звичайно, собаче життя — не з легких, однак, дехто з притулку виходить, переборовши прикрі обставини. І цим працівники пишаються.
Так, ротвейлера Дена врятувала популярність його породи. Про те, що у її мікрорайоні бігає ротвейлер, Ользі Тархановій розповідали сусіди. Але одного дощового осіннього дня, коли навіть її власний пес неохоче вийшов із хати, ротвейлер сам прибіг до квартири на четвертому поверсі. Жінка пробувала по-різному кликати собаку. Однак, тільки на кличку Ден він підняв вуха.
У притулку собака був справжнім охоронцем. Його сила подекуди вражала навіть людей. Так він прожив там півтора місяця. Потім знайшов господаря — одного із підприємців на ринку.
Після поневірянь на вулиці знайшов господаря у Рожнятові і ще один безхатько.
А дехто із собак навмисне не хоче полишати притулку. Так, чотирьох "дівчаток" після "карантину" намагаються випустити на свободу. Але — собаки не хочуть іти геть. І навіть, якщо вдень ідуть, то надвечір — повертаються.
Якось дивно не щастить притулку із кішками. Єдиний котик, якого підкинули у притулок, прожив там тільки кілька тижнів. Між тим, якщо давати прихисток і котам, то потрібно будувати тепле приміщення.
Тож, наразі товариство "Захист" та їхні підопічні чекають на допомогу. І це, в основному, допомога фізична: зрубати дерева, виламати кущі, наколоти дров тощо. Закликають допомогти і матеріально — надавши кошти, або хоча би корм чи харчі для тварин.
Але першочерговим завданням є облаштування огорожі до річки. Адже з настанням теплої пори собаки захочуть пити і купатися, а вода — не тільки небезпечна, але ще і брудна. Тож, серед них можуть поширитися інфекції.
Однак, тільки з допомогою громади проблема безпритульних тварин зможе мати шанс на позитивне вирішення. Ольга Тарханова вкотре нагадує: собаку надворі не варто боятися. Краще кинути йому на вулиці хоча б невеликий гостинець, тоді він стане для вас найкращим другом.
Голосування
Автор
Тема: Бродячі собаки. Гуманне ставлення до тварин, чи безпека людини? (Прочитано 301790 раз)