Дякую випадковому прохожому
(інтерну Володимиру Євгеновичу) за відповідність своїй професії в плані відповідальності за чуже життя та здоров'я. Була сьогодні свідком ситуації. П'яний чоловік лежав на вокзалі на спині протягом години. Володимир викликав швидку. Швидка приїхала...і поїхала. Чоловік так і залишився лежати на спині, поясницею на тротуарі, ногами - на дорозі. Та В.Є. не залишив цю ситуацію на самотік. Поговорив по телефону з друзями, які і викликали швидку повторно. Знов приїхала та ж сама "карета швидкої допомоги" з погрозами викликати до небайдужого перехожого міліцію за балування
. Я розумію і лікарку швидкої десь - не хочеться зв'язуватись із п'яницею, який її матюгає і розмахує руками безконтрольно. Але п'яний не п'яний - а все ж таки людина. Володимир допоміг завантажити буркаюче тіло до машини і поїхав з ним до лікарні (хоча на даний момент знаходився у відпустці). От така у нас медична "допомога". Невже ті, хто відмовляли п'яному чоловіку у допомозі самі НІКОЛИ не напивалися чи не п'яніли? Я також не можу пройти мимо жодного лежачого на землі. Та зателефонувавши 03 відчуваю дивний стид - не то за те, що я така "невідповідальна" і заважаю лікарям працювати з тверезими пацієнтами, не то за нашу людяну медицину.
Тому дуже приємно, що є ще небайдужі люди, які відчувають відповідальність за чуже життя і за свою клятву дану Гіппократу (чи Богу). І не зважаючи на потрапляння між двух вогнів - лікарка сердиться, п'яничка посилає (і явно не додому) уміє знайти компроміс і надати допомогу.
Пост скриптум. А якби на місці п'янички був чийсь батько, наприклад цієї ж лікарки?
Автор
Тема: Подяки (Прочитано 63338 раз)