"по-п'яні" тоже ніхто такий варіант не відміняв поки шо
"По пяні" також підпадає під філософію і психологію...
Є варіант класичний: коли психічна структура
Super Ego фактично втрачає контроль над процесами керування, а в свідому частину психіки
Ego прориваються потяги, фобії та манії із підсвідомого
Id, котрі і визначають поведінку. І краще нехай
Eros (потяг до життя) переможе
Tanatos (потяг до смерті), бо крім основної психічної енергії
лібідо у підсвідомому є багато агресивних потягів до вбивства, канібалізму і т.д... "Розмах" отого усього дійства буде визначатися двома "важелями керування" психіки - принципом насолоди і принципом страху...
Це так, вульгарний пересказ Зігмунда...
Є варіант феноменологічний (у світлі посткласичної філософії): коли отруєне алкоголем, фактично позбавлене керування свідомістю та виснажене життям чоловіче тіло приймає тривожні сигнали від кожної своєї клітиночки типу "fatal error" (FE), приходить відчуття дихання Танатоса у свою спину і тривожне очікування смерті... Позаяк тіло розуміє, що із такого стану хазяїн скорше всього не вигребе, бо на повну катушку включидась "self destroy system" (SDS), залишається йти далі по програмному коду інстинкта. Тобто якщо немає можливості врятувати "хазяїна тіла", потрібно рятувати "життя як таке", - тому отруєне тіло відчайдушно намагається впарити свої сперматозоїди хоч кому небудь, задля "порятунку самого життя як такого"...
І хоч оте насіння від такої концентрації отрути може загинути або дати неякісні сходи - тіло, що перебуває в прихожій алкогольної коми це мало хвилює... бо воно виконує своє космічне призначення - продовження виду...
Вранці, виявляється, що тіло може вигрібати навіть із такого як було вчора... Оскільки загалом система була зупинена навіть не в аварійний спосіб, а "просто вирубана з мережі", деякі файли виявились втраченими... А розповідь оцієї незнайомки, що так страшно посміхається вражає своєю неймовірністю і неоднозначністю...
Отак вийди іншим разом надвір "на перекур"....