Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

16 років 9 місяців 14 днів

Автор Тема: Кохання, стосунки, почуття...  (Прочитано 121130 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #140 : 20 Листопада 2009, 23:54:23 »

Прийди в мої сни - я  прошу, я благаю...
Для тебе я серце своє відчиняю.
В чеканні потужному тої весни,
Що впаде, мов дощ, в мої зболені сни.
Прийди в мої мрії, у повінь думок,
У пісню, що ллється, мов срібний струмок,
Що зблисне прозоро і весну посіє,
Що створить із снів ту посріблену мрію.
Ввійди у життя, в кожен день,
В кожну мить!
Постань оберегом у битві століть.
Мене розгорни, немов книгу буття -
Ввійди в моє спрагле, прогіркле життя.
Просійся пшеницею, житом впади,
Простягся десницею з сплеском води,
І сонцем яскравим мене ти зігрій,
І вітром ласкавим у душу повій...
Зрости мене, милий, з землі і з води,
Й люби - що є сили,
Люби - назавжди...

                    ***
Десь там, в невідомих світах
Серед слів, що без змісту
Ти живеш, блукаєш у снах,
Ти шукаєш власного змісту.
Ти десь там, де безліч небес,
Де зірок мільйони й мільярди.
Ти живеш, ти чекаєш чудес,
Болі, сміху й солоної правди .
Ти десь там, у глибинах морів--
Розчиняєшся в шумності хвилі.
Ти десь там, де є безліч життів,
Де до щасті -- тисячні милі.
Там веселки у вічність ведуть,
Замість золота--зірки в намисті,
Ти десь там, де русалки снують,
Де дерева у криштальному листі.
Ти десь там, де немає вічних снігів
Де теплО лиш і квіти, мов сльози,
Там немає в річок крутих берегів
І травневі прекрасні там грози.
Ти десь там, де немає мене,
Ти десь там, де тебе я шукаю
І знайду --нехай вічність мине,
Бо інакше я просто згораю.
Ти десь там, в невідомих світах
І в душі хай живе нездіснена казка.
Щастя мить принесе білий птах
І ця мить шалено прекрасна.
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

KATRIN

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +353/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 932
  • Працюю...
  • Останні відвідини:
    10 Квітня 2017, 19:45:33

    Звідки: Калуш
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #141 : 27 Листопада 2009, 12:20:14 »

 На прохання однієї форумчанки- один і з перших віршів Лесі Українки.

                                   САФО

 Над хвилями моря, на скелі,
 Хороша дівчина сидить,
 В лавровім вінку вона сяє,
 Співецькую ліру держить.

 До пісні своєї сумної
 На лірі вона приграє.
 І з піснею тою у серці
 Велика їй туга встає:

 В тій пісні згадала і славу
 Величну свою,красний світ,
 Лукавих людей, і кохання,
 І зраду, печаль своїх літ,

 Надії і розпач...Дівчина
 Зірвала лавровий вінець
 І в хвилях шумливого моря
 Знайшла своїй пісні кінець.
                             
Записаний
Я - вітер шалений і вільний, з душею самотньої пташки...Нестримний і часом всесильний- із подихом болю і ласки...Я - сонце чарівне і ніжне.З промінням сумним, та прекрасним.Я - сонце, нехай може грішне.Та вічно п'янке і незгасне...

Лалія

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +964/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3210
  • sol ∞
  • Останні відвідини:
    22 Квітня 2016, 19:30:58

    Звідки: Калуш
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #142 : 27 Листопада 2009, 12:29:34 »

Дякую за Сафо.  :good  :bouquet:

Записаний

KATRIN

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +353/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 932
  • Працюю...
  • Останні відвідини:
    10 Квітня 2017, 19:45:33

    Звідки: Калуш
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #143 : 27 Листопада 2009, 16:04:09 »

  Вірш калуської поетеси Розаліїї Боднарчук.


  Я тополею стояла в полі
  Вітер з мене листя позривав,
  А була одягнена у шати
  Доти, доки ти мене кохав.

  Я цвіла черешнею весною,
  Соловей пісні мені співав,
  Вітами тягнулася до неба
  Ще тоді, як ти мене кохав.

  Червоніла гронами калини,
  Яблуками падала в саду,
  Світлячків просила освітити
  Тую стежку,що з тобою йду.

  Та тебе не вабила черешня,
  Пух тополі ніздрі лоскотав,
  Була з гірким присмаком калина
  Бо, насправді, ти і не кохав.

  Це не я мала іти з тобою
  Довгими дорогами життя,
  Нащо було зради і обману
  Щоб піти без болю й каяття?

  Та розкрила птаха щастя крила
  Над моєю долею сповна,
  Я тополя й зараз,та вже з листям
  І стою в діброві не одна.
Записаний
Я - вітер шалений і вільний, з душею самотньої пташки...Нестримний і часом всесильний- із подихом болю і ласки...Я - сонце чарівне і ніжне.З промінням сумним, та прекрасним.Я - сонце, нехай може грішне.Та вічно п'янке і незгасне...

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #144 : 29 Листопада 2009, 01:04:42 »

Я солона закуска, гостра й гірка,
Я рожева пелюстка з троянди вінка.
Я проміння, що мерзне в байдужості ніч,
Я твоє зверх зусилля на дорозі узбіч.
 
Я приходжу щоб зникнути у забутті,
Я люблю щоб любити і слухати «ні!»
Я малюю майбутнє в прозорих тонах,
Я уся мов палітра у твоїх руках.

Я пройду непомітно у вирі життя,
Я знайду на камінні своє небуття.
Я думками, словами, губами не я,
Я твоя – не твоя, я своя – не своя.
 
Я солодкості трунок, останній ковток,
Я п’янкий поцілунок, жагучий танок.
Я метелик, згорілий у блиску свічі,
Я пекуче тавро твоєї душі.

Я проблема, причина, умова, мета,
Я в мінорі мажор, я твоя суєта.
Я офшор і дефолт твоїх почуттів
Я в угоді любові форс-мажор, як завжди,

Я відверто секретна, щасливо сумна,
Я живу щоб не вмерти від страху життя.
Я ось тут, доторкнися, уся мов струна,
Я і forte і  piano в дуеті…

                                                           Твоя, лише твоя!
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

ALANA

  • Користувач
  • **
  • Карма +22/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 56
  • Хочу снігу!!! І до снігу.............
  • Останні відвідини:
    28 Грудня 2011, 12:35:09

    Звідки: Калуш вул.Січових Стрільців
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #145 : 06 Грудня 2009, 11:46:38 »

Завьюженный домик у самой опушки...
Осыпался пепел с решётки камина...
Заваренный чай на две разные кружки:
Твой чёрный, и мой - с ароматом жасмина.
По тёплому полу босыми ногами,
Тихонько, котёнком к тебе на колени.
И, кажется, всё происходит не с нами,
Но молча на стенах сливаются тени...
Альбом... Фалеристика... Сотни вопросов
И точных ответов. А мне интересно...
Уж снег за окном подозрительно розов...
- Который там час? Я заслушалась, честно!..
Весёлое: - Жулик! - кристаллики смеха
В любимых глазах... И от стен отразится
Звенящее, мягкое, нежное эхо...
Мне снится? Конечно, мне всё это снится...
А завтра...опять кутерьма поздравлений,
Друзья...и твои, и мои - вперемежку.
А вечером - снова к тебе на колени
И шёпот - Ты будешь пить чай, сладкоежка?
Не будешь, поспорим?.. Ловлю твои губы
За миг до ответа. Какого? Неважно...
Будильник... минутку ещё, хоть одну бы...
А вдруг не приснишься мне больше? Так страшно...



Всё - потом...

я просто так с тобой хочу побыть...
поговорить об этом и о том....
хочу сказать, как я люблю любить...
но это не сегодня....всё - потом...

я просто так хочу с тобой побыть...
прижаться к тёплому, надёжному плечу...
но это не сегодня, а потом....
о, боже, как же много я хочу....

я просто так хочу с тобой побыть...
хочу, чтоб ты мне много рассказал...
но это - не сегодня,может быть...
и я согласна, чтобы ты молчал...

мне просто нужен твой спокойный взгляд...
твои обьятья,твои руки - крылья...
и пусть болтают всё, что захотят..
доброжелатели,враги и остальные...

я очень сильно быть хочу с тобой...
делить с тобою ужин и постель...
но это - не сегодня, милый мой....
хотя мне очень хочется...поверь.

всё на потом.... а как же быть сейчас?
когда мне так тревожно без тебя...
когда мне просто невозможно стать
счастливой женщиной,сегодня... без тебя...

я просто так с тобой хочу побыть...
поговорить о чём и ни о чём....
хочу сказать, как я люблю любить...
уткнувшись в тёплое, надёжное плечо



Торопитесь любить, время впрок запасти не удастся,
торопитесь друг друга беречь, ведь потерь не вернуть,
не ленитесь сказать о любви, ведь и так может статься,
что когда-то придется одним продолжать этот путь.

Не спешите винить, не спешите обидеть упреком,
те слова тяжелы, не пришлось бы просить их назад,
а любая ошибка потом обернется уроком,
лучше время найдите, чтоб доброе что-то сказать.

Не забудьте, что жизнь коротка, а минуты - бесценны,
что в песочных часах золотой убегает песок,
не забудьте, что даже кумиры уходят со сцены,
и родным, и любимым, и нужным назначен свой срок.

Есть"сейчас." Загляните в глаза и проникните в душу,
если сердце тревожит печаль - дайте волю слезам,
научитесь прощать, понимать и внимательно слушать,
торопитесь любить, чтоб когда - нибудь не опоздать.


Колыбельная
Я укутаю в плед тебя, сонную,
Обниму и теплом убаюкаю,
Стану ночью безлунно-бездонною,
Горьким счастьем твоим, сладкой мукою...

Пахнет ландышем в мае бессонница,
Тишина, да и та – соловьиная...
Не жена ты моя, не любовница, -
Ты единственная и любимая.

Гнутся ветки к земле гуттаперчево,
Дождь вишнёво-сиреневый плачется,
А сердечко твоё так доверчиво
Словно зайчик в ладонь мою прячется...

Ты и спящая мне улыбаешься,
Ты и спящая мной зацелована,
Не раскаюсь, и ты не раскаешься
В том, что нашей весной околдована.

Всё свершается с ведома божьего,
Даже если нежданно-негаданно –
У всего, что дано нам хорошего,
Запах воска, молитвы и ладана.

Пролилась снова полночь признанием,
Невозможно губами согретого,
Каждым выдохом, каждым касанием:
Как мы жили с тобою до этого?

Ненаглядная, милая, сонная,
Уходящая в ночь акварельную,
Спи родная моя... утомлённая...
Я тебе нашепчу колыбельную.


   Когда - нибудь я стану дорога!!!
Так дорога, как ты еще не знаешь!!!
Ты позвонишь... но будет тишина...
Начнешь искать, поверь - не повстречаешь...

Когда - нибудь ты станешь дорожить
Минутой каждой , проведенною со мною…
И не захочешь с этой болью жить,
Я не вернусь…вновь душу не открою!

Ты будешь с ней, мечты свои скрывая.
Хранить воспоминания во сне…
И в темноте вновь плечи обнимая,
Ты будешь думать только обо мне…

И ты поймешь, что значит быть у края…
У края пропасти... где только пустота…
Вновь моим именем другую называя,
Будешь бояться посмотреть в глаза.

Ты вспомнишь каждое прикосновенье рук...
Ты будешь ждать, надеяться и верить
Ты будешь чувствовать смятенье, боль разлук…
Ты осознаешь истину потери.


Мне в письме коротком напиши,
Как тебе живётся с Нелюбимой?
Как в тоске, почти невыносимой,
Стал ты мрачной тенью без души

Расскажи, о тяжести вины,
И о том, как грудь колотит ярость,
Как неспешно убивает жалость,
И ещё, как ночи холодны

Расскажи о том, как одинок,
Как горчит вино в твоём бокале
Жизнь проходит, словно в сериале,
Где сюжет - запутанный клубок

Как тебе живётся с Неродной,
Год за годом несчастливым мужем,
Расскажи мне, как безвкусен ужин,
Как пугает день своей длиной

Как глотая сигаретный дым,
Спрашиваешь ты у той, что рядом,
Не словами, а усталым взглядом:
- Как тебе живётся с Неживым



   Ты мне нравишься (..но тебя не люблю)
Мне с тобой хорошо (..без него умирала)
Позову.. ты приедешь? (..я с тобой просто сплю)
А в его объятьях с улыбкой на губах засыпала..

Утром горячий кофе (..он приносил зеленый чай)
Красивые розы (.. я лилии люблю, не говорила?)
Вечером : «я устала» ( ему писала: «приезжай»)
Его я до боли, всем сердцем любила..

Ты заботливый, хороший (.. он порою даже груб)
Без тебя мне тоскливо (.. без него меня нет)
Нежно целуешь (.. помню вкус его губ)
Даже через сотни, миллиарды световых лет..

Выпьем что-нибудь? (..сегодня НАША дата)
Я люблю шампанское (.. с ним – только белое вино)
Зажги свечи (.. я любила темноту когда-то)
Я была счастлива с ним, но это было так давно..



Я Могу за другого замуж.
Я могу от другого сына.
Я могу. Я умею. Да уж.
Я могу быть с другим мужчиной.

И любить его очень-очень.
Целовать, называть котенком,
Окунаться в чужие ночи,
Жить легко и смеяться звонко.

Иногда только сигареты,
В пьяном дыме глаза и губы.
Иногда только боль от света,
По глазам, пальцы в пальцы - грубо.

Иногда только в телефоне
Целый мир вдруг перевернется.
И на этом туманном фоне
Твоим голосом отзовется.

Но уже – «от другого сына».
И уже – «за другого замуж».
Пальцы путаются и стынут.
Я могу... Я умею... Да уж...


Люблю тебя без права на Любовь,
Без права на звонок и переписку,
Без права потревожить твой покой,
Когда ты спишь или читаешь книжку.
Без права называть себя женой,
Без права засыпать в твоей постели...
Я даже НАУЧИЛАСЬ БЫТЬ ВТОРОЙ,
Свои амбиции, поставив на колени.
Я научилась твоей жизнью жить,
Без права быть её весомой частью...
А может...нам всё круто изменить,
Стать «кузнецами» своего же счастья?!
Как восхитительно мечтать в таком ключе!
Я беззаботная весёлая девчонка!
Желаю полностью принадлежать ТЕБЕ,
Носить под сердцем ТВОЕГО ребёнка!...
...Вздохнём....задумаемся, каждый о своём....
Реальность жёстко вносит коррективы...
Законного НЕТ ПРАВА НА ЛЮБОВЬ...
А разлюбить ТЕБЯ земной не хватит силы!!!



Распахнулось пальто, словно не было пуговиц.
Ну скажи, разве так обнимают друзья?
Вот дыхание наше с тобой перепуталось...
Нет! Прости, мой хороший... Не надо. Нельзя.
Мы не виделись — верно. Соскучились — правильно.
Губы близко совсем... Поцелуем грозят...
Перепутались волосы, сбилось дыхание...
Отпусти, мой хороший! Не надо. Нельзя.
Ты готов запустить в меня фразой отточенной.
Отстранился чуть-чуть, нежно взглядом скользя.
Нет! Молчи! Если скажешь — все будет испорчено.
Мы друзья, мой хороший. Не надо. Нельзя.
Друг-мужчина, друг-женщина — зыбки понятия.
Тут нельзя отступить на три слова назад.
Как опасны бывают такие объятия...
Мы друзья, мой хороший... Нам правда нельзя...


Сломаны крылья...в сердце - тупая боль..
А на губах твоё имя застыло молитвой.
Закончился бой...я с другим, ты с другой...
Нет сил продолжать эту глупую пытку.
Молчу,пью мартини бокал за бокалом,
Стирая твой образ из памяти сердца...
Прощай.Понимаешь, я верить устала,
Что есть в твой мир для меня где-то дверца...
Прости,я любила, а, впрочем, не важно...
Что было - то было, прости и забудь...
Я чувства топлю, как кораблик бумажный.
Не вместе, не рядом,и в этом - вся суть...
Спасибо за осень,за счастье спасибо!
Секунды, мгновения рядом с тобой...
Но сломаны крылья,бой мною проигран.
Прощай. Забывай.Я с другим. Ты с другой...



А хочешь,я сегодня буду дождиком...
и капелькой коснусь твоей щеки..
зароюсь в волосах,ведь ты - без зонтика...
и от меня сегодня не уйти...

коснусь ресниц...в глаза взгляну украдкою...
останусь нежной влагой на губах...
за плечи обниму...скачусь за пазуху...
услышу твоё ласковое - ах....

прильну к твоей груди.Небрежной струйкою
...скачусь туда, куда на ум взбредёт...
ты снова назовёшь меня шалуньею..
но под навес нарочно не пойдёшь..

я буду обнимать тебя, как хочется...
где хочется - ласкать и щекотить...
я буду просто - тёплым летним дождичком..
и дождику - ты сможешь всё простить.

© Copyright: Светлана Мулик-Калугина, 2008
Свидетельство о публикации №1806132833
   







Записаний
Ты поймёшь, что рядом с тобой тот самый идеальный во всём мире, когда ты перестанешь замечать других. Когда точно будешь знать, ощущать телом, что больше никогда не сможешь лечь в постель с кем-то другим. Ты поймёшь, что ты встретила своего мужчину тогда, когда почувствуешь значение слова "ВЕРНОСТЬ"

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #146 : 08 Грудня 2009, 01:17:32 »

В житті багато втрачено назавжди,
Та я жалем не хочу жити без тепла,
Не мало помилок зробила я – це правда,
Але за них була й розплата не мала ...

І хтось вбивав словами мені серце й душу,
І хтось осуджував мене, а хтось жалів,
Та тільки твердо знала я, що хочу й мушу
Я просто вижити, без зайвих фраз і слів,

І я ішла вперед... хоча не раз траплялось,
Що це “вперед” чомусь ставало тим “назад”,
Та тільки серце моє віри не втрачало,
Не дивлячись на рани й болі від утрат...

Не раз сміялась я, й не раз без сліз ридала,
То дякувала долі за прекрасний шанс,
То примхи її клясти не переставала,
Ось так складаючи життя свого романс...

Не хочу бачить я з минулого примари,
Не хочу знати, що на завтра мене жде,
Я хочу просто жити – тут і саме зараз,
І насолоджуватись кожним Божим днем!
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

ALANA

  • Користувач
  • **
  • Карма +22/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 56
  • Хочу снігу!!! І до снігу.............
  • Останні відвідини:
    28 Грудня 2011, 12:35:09

    Звідки: Калуш вул.Січових Стрільців
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #147 : 10 Грудня 2009, 20:21:47 »

счастье есть! Теперь я точно знаю!
Оно не там, где ищем и где ждем…
Оно в глазах твоих, в которых утопаю,
В твоей улыбке, в поцелуе под дождем…

Оно в твоем дыханье на ресницах,
В ладони, что прижал к моей щеке…
Я сплю, и, кажется, что это только снится,
Как мы по городу идем рука в руке.

Засну в твоих объятьях сладко-нежных,
Проснусь, и снова поцелуи на устах…
Сегодня все сбываются надежды!
Сегодня можем мы летать в своих мечтах!

Боюсь спугнуть, ведь счастье очень зыбко!
Боюсь глаза открыть, и ты свои закрой!
Оно, как маленькая золотая рыбка,
Трепещет в пальчиках и шепчет «Я с тобой!»




Ты... такая красивая...
Ты...росиночки капелька...
Ты... такая желанная...
Ты... с небес мною званная!
Ты... такая любимая...
Ты... такая манящая...
До чего же ты милая...
Приходя - уходящая!
Ты... такая весенняя...
Ты... такая влюбленная...
Ты... такая воздушная...
Ты... слегка возбужденная!
А зимой... Ты... снегурочка...
Ты...снежинка-смешиночка...
А всё лето... Ты сладкая...
Лепесток мой, пушиночка!
Ты...чудесная зоренька...
Любоваться зовущая...
Моя нежная веточка...
Ты всегда...только лучшая!
Мне тепло с Тобой, Солнышко!
Мне светло с Тобой, Ясная!
Ты такая хорошая! Ты такая прекрасная!



Затемнила окна занавеской,
Письма неушедшие сожгла,
Мне, увы, не быть твоей невестой -
Слишком поздно я тебя нашла...

Тишина неслышно покачнулась,
Рассмеялась птицами заря,
На твоём плече, устав, уснула
Та, что полюбила до меня.

Разве можно что-то изменить -
Жизнь переписать, начать сначала?
Умудрились счастье упустить,
Нам не пить из одного бокала.

И венчальным не гореть свечам,
На ключе для нас ворота Рая...
Нелюбимых мучим по ночам...
Ты не мой... И я тебе чужая...


А знаешь, я по-прежнему одна...
И ты не виноват, не в том причина.
Ты стал одним единственным мужчиной,
С которым в сердце ворвалась весна.
Мне не за что тебя благодарить,
Но всё же я бескрайне благодарна.
За то, что научилась просто жить,
Без боли, без надежд, и без обмана.
Оставим разговоры на потом,
Пусть мысли потеряют оболочку.
Ещё вчера мы думали о том,
Как навсегда поставить в чувствах точку.
И мы смогли, мы превзошли себя.
И нет ни правых здесь, ни виноватых.
Но, всё же я надеюсь, что когда-то
Как прежде, научусь я жить любя



Я ворую тебя. Воровство – нехорошая штука,
Но сейчас отказаться от этого - смерти подобно.
Я ворую не много: полвзгляда, полжеста, ползвука…
Я ворую тебя аккуратно, тихонько, беззлобно.
На мгновение только касаюсь тебя невесомо -
Словно жажду свою утоляю струёй водопада…
Я ворую тебя и – увы! – не могу по-другому!
Я тобою больна! Мне во имя спасения надо!
Нанося себе раны, тебя возвращаю на место,
Оставляя лишь запах в своих опустевших ладошках…
Оставляя лишь имя – для губ - утешения вместо…
И лелею в себе твоих слов драгоценные крошки.
Я воровка… Воровка… Какое ужасное слово!
Но уткнувшись в ладони, вдохнув аромат преступленья,
Понимаю, что, как бы там ни было, я не готова
Отказаться от счастья, в себе поборов искушенье...



Непросто жить с любимым человеком
Ещё труднее с нелюбимым жить.
Так было, есть и будет век за веком
Принять, понять, простить, но не любить...
Искать причины для совместной жизни,
Вязать узлами рвущуюся нить,
Вздыхать, шутить, привыкнув к укоризне,
Но не любить, до боли в сердце не любить...
Обманывать себя, что время лечит,
Что по-другому и не может быть,
Делить одну постель, и каждый вечер
Фальшиво улыбаться, целовать, любить...
но не любить.
Жизнь отыграть и с пыльных декораций
Снять паутину, прах времён стереть,
Открыть глаза, расправить плечи, наконец, расстаться,
Безумию любви отдаться, вспыхнуть и дотла сгореть!!!

Наталья Григорьева



Я... свяжу тебе жизнь...
Из пушистых мохеровых ниток...
Я... свяжу тебе жизнь...
Не солгу ни единой петли...
Я... свяжу тебе жизнь...
Где... узором по полю молитвы...
Пожелания счастья...
В лучах... настоящей любви...
Я... свяжу тебе жизнь...
Из веселой меланжевой пряжи...
Я... свяжу тебе жизнь...
И потом... от души подарю...
Где... я нитки беру?
Никому... никогда... не признаюсь...

Чтоб... связать... тебе жизнь...
Я... тайком распускаю... свою...



Записаний
Ты поймёшь, что рядом с тобой тот самый идеальный во всём мире, когда ты перестанешь замечать других. Когда точно будешь знать, ощущать телом, что больше никогда не сможешь лечь в постель с кем-то другим. Ты поймёшь, что ты встретила своего мужчину тогда, когда почувствуешь значение слова "ВЕРНОСТЬ"

ALANA

  • Користувач
  • **
  • Карма +22/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 56
  • Хочу снігу!!! І до снігу.............
  • Останні відвідини:
    28 Грудня 2011, 12:35:09

    Звідки: Калуш вул.Січових Стрільців
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #148 : 10 Грудня 2009, 23:26:44 »

Эта девочка, знаешь...Она – мое настоящее
я безумно люблю наблюдать за ней теплой и спящей
и мечтать , как мы вместе уедем на какой-нибудь остров,
где закончилось прошлое и нет никаких вопросов,
а небо вливается в море теплыми ливнями
эта девочка, знаешь...Я скучаю по ней так сильно,
что мне страшно, вдруг сердце мое не выдержит
и взорвется от нерастраченной нежности...

знаешь, хочется выкрасить в фиолетовый волосы
лишь бы слышать, как она заливается смехом
и заминировать все на свете взлетные полосы
чтобы она никогда никуда не уехала,
чтобы не слышать ее «мы же встретимся,
через каких-нибудь два или три месяца»
только от этих слов хочется молча повеситься
на крючке в прихожей, где висело ее пальто...

знаешь, так как она не умеет никто
прижиматься носом к ложбинке у шеи
так как она никто никогда не сумеет
рисовать на моей коже затейливые узоры
и каждое утро затевать со мной громкие споры
о том, кто из нас любит сегодня больше
а мне хочется взять и стереть на всех картах Польшу
и все остальные ненужные страны между
чтобы посольства не убивали во мне надежду
на то, что мы будем однажды рядом
эта девочка, знаешь...умеет лечить меня взглядом
от бессониц, запоев и режущей старой боли
ее тело лишает последних остатков воли
растворяясь желанным ядом на языке...

я люблю ее так, что не жаль половины жизни
за ее ладонь на моей щеке...
Записаний
Ты поймёшь, что рядом с тобой тот самый идеальный во всём мире, когда ты перестанешь замечать других. Когда точно будешь знать, ощущать телом, что больше никогда не сможешь лечь в постель с кем-то другим. Ты поймёшь, что ты встретила своего мужчину тогда, когда почувствуешь значение слова "ВЕРНОСТЬ"

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #149 : 12 Грудня 2009, 04:15:24 »

Спини мене отямся і отям
Така любов буває раз в ніколи
Вона ж промчить над зламаним життям
За нею будуть бігти видноколи
Вона ж порве нам спокій до струни
Вона ж слова поспалює вустами
Спини ж мене спини і схамени
Ще поки можу думати востаннє
Ще поки можу але вже не можу
Настала черга й на мою зорю
Чи біля тебе душу відморожу
Чи біля тебе полум’ям згорю.
_______________________________


Не проси мене: "Люби!"
Я любити не навчилась ...
У моєї доброти
Вверх бере наївна щирість.
Не кажи мені: "Пора" -
Це звучить, немов покора ...
Не примушуй - не раба,
Але я тобою хвора.
Не печаль бурхливу кров.
Бережи останнє слово,
В нього доказ - без основ -
Час поняття тимчасове.
Я - і радість, і печаль,
Ти ж, напевно, з цим змирися.
Не шкодуй, коли не жаль,
І як жаль, то не журись ...
Мрій, надійся - все ж мовчи,
Будь і тихим, і шаленим.
Тільки вірити навчись
І чекати ще на мене ...
Будь відвертим, як дитя.
Зрозуміти й пояснити
Треба вміти це життя.
Треба вміти і любити,
І прощати, й берегти
Кожен дотик, кожне слово ...
Треба вміти віднайти
Щастя Наше кольорове ...


Відповідь від: 11 Грудня 2009, 15:03:14


Не повіриш: я не засмучена.
Посміхнися: не ображаюся.
Знаю я – моє серце змучене,
Та не бідкаюсь і не каюся.
Не повіриш: я не змінилася,
Все така ж чудна та закохана...
Пам’ятаєш, як я дивилася
Перелякано і сполохано?
Так, звичайно, я помудрішала,
Але час душею не бавився,
Неможливо це – стати іншою, -
Хай би ще сто років наклалося!
Не подумай. Я не забула –
Кожен порух твій пам’ятаю,
Кожну мить, що як сон минула,
Я щоночі назад вертаю.
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

ALANA

  • Користувач
  • **
  • Карма +22/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 56
  • Хочу снігу!!! І до снігу.............
  • Останні відвідини:
    28 Грудня 2011, 12:35:09

    Звідки: Калуш вул.Січових Стрільців
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #150 : 12 Грудня 2009, 21:53:45 »

Просто проснуться с тобою рядом,
Просто коснуться нежной руки.
Встретится с ласковым любящим взглядом,
И тосковать, когда мы далеки.

Просто болтать ни о чем до рассвета,
Просто смеяться и просто грустить.
Просто припомнить счастливое лето,
Просто обидеться, просто простить.

Просто мечтать лежа рядом с тобою,
Просто вдвоем ожидать перемен.
Просто любить тебя всею душою,
И получать те же чувства в замен.

Просто быть вместе единым целым,
И как же просто все потерять.
Вдруг станет черным, что было белым,
Просто однажды тебя не понять.

Только прошу я у Господа Бога,
Силы нам дать, чтоб любовь сохранить.
Ведь наша жизнь это просто дорога,
Будем, давай просто жить и любить



Умирает любовь не от старости
В тихом свете угасшей зари, -
Умирает любовь от усталости,
Умирает любовь от любви.

От любви, утомлённой величием
Недоступности красок холста, -
Убивает любовь безразличие,
Убивает любовь пустота.

Называют по имени-отчеству,
Расширяется жизненный круг.
И цветёт по полям одиночество
Горьким цветом душевных разлук.

От неё ни уедешь, ни денешься,
Не утопишь в французском вине, -
Увядает любовь от безденежья
И немеет любовь в тишине.

Умирает любовь не от старости,
Ей другие симптомы близки, -
Умирает любовь от усталости,
Умирает любовь от тоски.



Я хочу тебя очень... До слез... до мороза по коже...
До искусанных губ... до скулящей от боли тоски...
Но живу как жила, улыбаюсь случайным прохожим,
И мечтаю ... несбыточно ... просто коснуться руки.
Я хочу тебя так, будто жизни осталось – неделя.
Будто несколько дней... и уже ничего не успеть...
Я с ума не сошла, просто нервы давно на пределе...
Легче вспыхнуть – и в пепел... чем долго, мучительно тлеть.
Я хочу тебя... я по тебе невозможно скучаю...
А тоска изнутри разъедает похлеще любой кислоты.
Каждый вечер свиданья во сне я тебе назначаю,
За пятнадцать минут до рассвета, у пятой звезды...
Приходи, нам обоим...обоим нужна эта встреча!..
Дай мне шанс рассказать тебе то, что нет силы скрывать...
Я хочу тебя очень!.. От этого время не лечит.
Только я и сама ничего не хочу забывать...



Я без тебя играю в нелюбовь,
Во что угодно: в верность, в горечь, в жалость.
Я просыпаюсь рядом не с тобой,
Но не кричу, а даже улыбаюсь.
Я без тебя живу десятки лет,
А верю все еще в случайность встречи,
Присыплет раны пепел сигарет
И твои руки лягут мне на плечи…
Я без тебя дышу и пью вино,
Ращу детей, готовлю завтрак-ужин,
И, слушая, как дождь стучит в окно,
Шепчу в пространство, что ты мне не нужен.
Но всякий раз, когда приходит ночь,
Придумываю снова сны и сказки,
В которых ты со мною быть не прочь,
И с болью жду предутренней развязки,
Когда реальность твердою рукой
Будильник включит и откроет шторы
И солнце подмигнет: «Проснись и пой!
Тебе ведь по плечу любые горы!»
И я проснусь, и будет новый день:
Привычные дела, слова, работа,
А снов придуманных с лица исчезнет тень
И до заката я забуду кто ты



Почему мы уходим, бросаем мужчин?
Не уходим мы просто, без всяких причин!
Не бросаем заботливых, сильных и нежных,
Не бросаем горячих, веселых, мятежных...

Романтичных, надежных и любящих нас,
Не важна нам фигура и цвет ваших глаз...
Мы уходим от тех, кто тиран и слабак,
Инфантильный, зануда, тупица, дурак.

Мы уходим от тех, с кем нам плохо в кровати,
Это важно нам тоже, и главное, кстати!
Можем бросить по глупости, чтобы вернуться,
Пострадать, поскучать и под мышку уткнуться...
Мы уходим, когда разлюбили и скучно,
Когда вы изменяете нам равнодушно...
Не уходим мы просто, без всяких причин,
Никогда не бросаем... любимых мужчин!


Подари мне БОГ
Эту женщину
И не дай никогда ей опомниться.
Я за каждый вздох,
С нею скрещенный,
Заплатил тебе больше, чем сторицей.
Одолжи мне, Бог,
Её горести,
Если станут они неизбежностью,
Чтобы мог финал
Её пОвести
Я украсить заботой и нежностью.
Укажи мне, Господь,
Грусти трещины
На душе её слишком доверчивой.
Я люблю, я хочу
Эту женщину.
Вот и всё, - больше мне просить нечего….
Помоги мне, Бог,
Стать единственным,
Пусть не первым, но Лучшим и стОящим
Её нежных губ,
Глаз таинственных,
Поцелуев её, как сокровища.
Подскажи ей, Бог,
Что я – суженный,
Её брат, её муж, её копия.
Не случайный друг,
Не отдушина,
Не ночей одиноких утопия….
Я бы мог бы стать,
Без сомнения,
Настоящим отцом ее дочери
Дай же сил нам ждать,
Дай терпения
Ведь длинна к тебе, Господи, очередь ...
Записаний
Ты поймёшь, что рядом с тобой тот самый идеальный во всём мире, когда ты перестанешь замечать других. Когда точно будешь знать, ощущать телом, что больше никогда не сможешь лечь в постель с кем-то другим. Ты поймёшь, что ты встретила своего мужчину тогда, когда почувствуешь значение слова "ВЕРНОСТЬ"

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #151 : 14 Грудня 2009, 03:26:45 »


Співає осінь тихо колискову,
Не із печалі, не з жалю і бід,
А виткану із ніжності й любові,
Із мрій, які зовуть тебе в політ...

Заплутавшись в твоїх очах бажаних,
Розпусний вітер зацілує твої сни,
А потім десь загубиться неждано,
Залишивши цілунок потайний...

І в зоряному сяйві ти відчуєш
Мій погляд, подих, поцілунок мій,
Тебе ще більше, мабуть, зацілую,
Ніж цей розпусний вітер моїх мрій!

Я навіть ангелом для тебе появлюся,
Оберігати буду сни твої...
Ти засинай... А я тобі приснюся,
Та так, що ніч забуде всі пісні!

І стане казкою для нас ніч-чарівниця,
Окутавши весь світ в серпанок снів...
Тобі в цю ніч хай не лише насниться,
А здійсниться усе, що ти хотів!

 _____________________________

Що таке кохання?
Хто відповісти зможе?
Ясне, як зірка рання
Й на божевілля схоже,
Воно п’янить шалено
Й водночас губить душу...
Хто знає достеменно,
Хто скаже думку слушну
Що таке кохання
І як його впізнати?
Ніхто не зможе тайни
Цієї розгадати.
Тому що, це — сльозинки,
Що сяють на світанку,
Це усмішок перлинки,
Окутані в серпанку,
Це істина і святість,
Й гріхи несамовиті,
Це горе і це радість,
Це все, що є на світі!


Відповідь від: 13 Грудня 2009, 23:39:49

Тримай мене. Не відпускай!
Нехай заплаче небокрай.
Нехай зав’яжеться лоза
І упаде скупа сльоза.

Знайди мене. Як мить весни
Устами теплими лови,
В поривах вітру зберігай.
Тримай мене. Не відпускай!

Не вір у біль і у грозу,
Для тебе сонце збережу.
Для тебе розкладу зірки
На зодіаку пелюстки.

Збиратиму тобі росу,
Для тебе розпущу косу.
Тепло від серця і долонь
Ти забери собі в полон.

Я віддаю свіжість води,
Квітучі у душі сади…
Усе у мене забирай!
І лиш тримай. Не відпускай!
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #152 : 06 Лютого 2010, 03:32:11 »


Я одинока, но любима,
Смеюсь, когда так хочеться рыдать.
Я сильная, но так легко ранима
Я забываю, чтобы не прощать.
Я ненавижу ложных обещаний
И от реальности скрываюсь я в мечте
Я говорю, хотя боюсь признаний,
Ловлю улыбки, зная, что не те.
Я говорю люблю, когда теряю,
Но так боюсь мгновенье упустить,
Чужих людей всегда легко прощаю,
Но самых близких не могу простить.
Когда мне больно-просто улыбаюсь,
Я забываю часто имена...
И навсегда я ухожу, но не прощаюсь.
Всегда среди друзей, но я одна.
Я слабая, чтобы принять решенье,
Но сильная, чтобы сама решить.
Я разбиваю сердце за мгновенье,
И заставляю с этим себя жить.
Когда легко-я сложность выбираю
И опрометчивость почти моя сестра.
Я не хочу, но часто отпускаю,
Не говорю я важные слова.
Я не умею врать, но и не верю.
Ярким улыбкам и чужим ЛЮБЛЮ.
Переживаю каждую потерю
И поздно слишком о прощении молю.
Меня понять легко, но слишком сложно.
Заставить меня ближе подпустить
Я гордая, где это невозможно.........
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

yarana

  • Користувач
  • **
  • Карма +55/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 54
  • Я - виняток із правил :-)
  • Останні відвідини:
    27 Грудня 2014, 23:37:54

    Звідки: проспект
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #153 : 10 Березня 2010, 09:55:35 »

Ти до кімнати увійшов так просто,
Немов й не був у цьому домі гостем.
І на вішак повісив звичним рухом
Своє пальто. Вогнем горіли вуха,
Скривилися вуста, палали щоки.
На килимі новім не чути кроків.
" У тебе чом такі холодні руки?"
А я не можу вимовити й звука.
Плече склеймив коротким поцілунком,
Одежа впала долі... Тихо дощ
Напоював бруківку сірих площ,
По шибах бив тривожно так і лунко.
... І блимала цигарка світлячками,
А сивий дим блудив кудись верхами,
Годинник на стіні тихенько цокав...
На килимі новім не чути кроків

___________________________________

Кава.

Хоч би якусь контрацепцію
Винайти проти кохання.
Скласти б чекання концепцію
До золотого світання.

Важко набутими "друзями"
Моє розквітло "я хочу".
Скріпим цілунком союз і ми
Під какофонію ночі.

І потечуть ріки в інший бік,
Сонце на заході зійде.
Хмари повісяться, як ярлик
В небі блакитному. Sweeter,

Darling, як солодко любиш ти,
Мов полуниця із медом...
Наче від вічної мерзлоти,
Кава узялася ледом...
 ____________________________

Над ранок міцно сплять міста.
Цілунки б’ються об вуста.
Вивчаю вигини на тілі.
Солодка хіть уже поспіла -
Пора збирати урожай.
Вже відспівали треті півні.
На грудях грію руки зимні.
Ти не підеш? Нехай, нехай
Проступить смужками на шкірі
Твій ніжний доторк. Раз і два -
Йде обертами голова
Від того шалу. Три й чотири -
До дна допив мою криницю,
Ту спрагу втамувать не в змозі.
Всю ніч палали блискавиці,
Коли з’явився на порозі
Мій Цезар.Veni! Vidi! Vici!

_____________________

Сон.

Мені колись приснилось місто
Золотоверхами церков
Прикрашене, немов намистом,
Мов ланцюгами від оков,

Стежками вулиць оповиті
Будинки різних кольорів.
І достигали соковиті
Грушки серед міських садів.

Плодів ніхто не рвав завчасно
І град їх тоже не збивав.
Світило сонце ясно-ясно!
Когось художник змалював

На сірім аркуші асфальту –
В обличчі невловиме щось.
Звучало здалеку контральто,
Чи може так мені здалось,

Бо була зовсім я самотня
У центрі міста – ні душі..
А тиша, тиша неприродна!
І ти навпроти…

___________________________

Чаюю. Вогник лампи
Здаля комусь горить.
Сумую. В тому домі
Моє кохання спить.

Закрию очі. Добре
На серці, на душі.
Я в тишині хоробро
Пишу йому вірші.

________________

Можна, розпишусь я в твоїй душі
Чорним намистом ночей?
Вікна твої обвивають плющі
З гронами синіх очей.

Можна, я тихо по краю пройду
Твого життя, наче тінь,
І трохи спокою знов украду,
Наче дощі неба синь.

Можна, у липні снігами до ніг
Впаду неждано, а ти
Мандрівником, що здолав сто доріг
Зволиш у дім мій ввійти.
 
____________________________

Ти боляче ранив
І випив всі сили, як сік.
Навмисно обманом
Годинам скорочував лік.

Проте йшов рахунок
В ті миті на долі секунд,
Коли, як в дарунок,
Вишикують стіни споруд

Провулки бетонні
Вздовж шляху, де рідне тепло
Всотало безсоння
І перснем на руку лягло.

______________________

Задзвонив телефон,
Зазвучало до болю знайоме:
« Ну привіт. Як життя?»
І на мить я завмерла від слів.
В голові пронеслось:
«Де воно, ще одне невідоме?»
Відповіла уголос:
« Від мене чого захотів?»

Людно так. Розпекло
В небі сонце свої ореоли.
Запах спечених тіл
З ароматом пластмасових шат.
Я чекаю, мовчу,
Тиша в слухавці голками коле.
«Просто дуже хотів,
Щоби ти повернулась назад.»




Записаний
У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Л. Костенко.

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30258
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 17:44:29

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #154 : 10 Березня 2010, 10:48:44 »


Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


РЕАЛ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +242/-1
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 644
  • Останні відвідини:
    31 Січня 2015, 20:22:03

Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #155 : 10 Березня 2010, 13:41:34 »

All you need is love
« Останнє редагування: 10 Березня 2010, 17:42:41 від yurko »
Записаний

Tandylight

  • Глобальний модератор
  • *
  • Карма +1051/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3130
  • Останні відвідини:
    08 Травня 2019, 21:01:31

    Звідки: Київ
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #156 : 10 Березня 2010, 20:53:05 »

" У тебе чом такі холодні руки?"
А я не можу вимовити й звука.
Плече склеймив коротким поцілунком,
Одежа впала долі... Тихо дощ
Напоював бруківку сірих площ,

Я аж подих заиамувала... :-[ дуже чуттєво  :bouquet:
напишіть ще :)
Записаний

yarana

  • Користувач
  • **
  • Карма +55/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 54
  • Я - виняток із правил :-)
  • Останні відвідини:
    27 Грудня 2014, 23:37:54

    Звідки: проспект
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #157 : 10 Березня 2010, 21:31:22 »

Я аж подих заиамувала... Стидно дуже чуттєво
мені приємно, що вам сподобалось )))

Відповідь від: 10 Березня 2010, 21:12:05
напишіть ще Посмішка
не вопрос )))

Відповідь від: 10 Березня 2010, 21:12:51
Осінь в пакеті.

Наблукавшись світу вулицями вдосталь,
Загляни до мене в дім  на чашку чаю.
Ти принесла нині у пакеті осінь
І накрила стОли за своїм звичаєм.

На кармінові квітки зі скатертини
Розкладала золотаві блюдця-листя.
Маю мрію, що тебе я не покину,
На мазут не проміняю небо чисте.

Ти сховаєш вікна за картаті штори,
Застеливши постіль синіми птахами.
Ми з тобою не коханці апріорі:
Ти лягаєш спати, я - іду до мами.

І так само буде завтра, як і вчора -
Наблукавшись світу вулицями вдосталь,
Напустивши в хату холоду знадвору,
Знов мені у сумці притарганиш осінь.

________________________________

Гуркоче грім., палають блискавиці,
Дощі змивають пил і бруд з землі.
Ти ж спи, мій ангел, хай тобі присниться,
Як з моря повертають кораблі,

Як світять зорі, розквітають квіти,
І як земля цілує неба край.
І хай шумить гроза - ознака літа,
Мій ангел, ти не бійся, засинай.

______________________________

Цукерочкою вдягненою  в фантик,
Волоссячком, заплетеним у бантик,
Була моя любов.

В кав’ярні філіжанкою кавусі,
Словами солоденькими у вусі
Була моя любов.

Гніздечком з ластів’ятами під дахом,
Класичними мелодіями Баха
Була моя любов.

Розмовами нічними у півтону,
Вібраціями звуків камертона
Була моя любов.

Цукерок з’їв, а фантик - у сміття,
Зняв грубо бант й на дерево повісив,
Всю каву випив, як моє життя.
Слова забувши, танцював на стрісі

І налякав дрібненьких ластів’ят.
Ти Баха не терпів до одуріння,
В півтону гарно удавався мат.
Закон підтвердив про земне тяжіння,

Через вікно жбурнувши камертон.
З петель залізних двері обірвавши,
Сказав, що дім цей схожий на притон,
І вбив мою любов. За що і нащо?

_____________________________


Відповідь від: 10 Березня 2010, 21:19:27
Кому цікаво, тут є ще, і не тільки я  :) http://maysterni.com/user.php?id=2499&contest_id=0
Відповідь від: 10 Березня 2010, 21:27:25
У мене. У тебе.
Залите небо сонцем угорі,
а в тебе - зашнуроване дощем.
Така от осінь різноконтинентна.
У мене - пахнуть яблука в порі,
а в тебе - на душі карпатський щем
і все життя чомусь одновалентне.

У мене - автостради сіре тло,
скорочені слова конкретних фраз
і запахи, людські та бензинОві.
У тебе - висота, пісок і скло,
нічних і денних чергування фаз -
усе старе і нібито не нове.

У мене кольорові сни, авже ж,
хоч заважає спати ніч глуха
і зранку будить телефон о сьомій.
Одне і те ж. Чомусь одне і те ж
я відбиваю клацання в вухах:
"А ми колись давно були знайомі?"
Записаний
У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Л. Костенко.

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #158 : 16 Березня 2010, 20:30:53 »



Написані вірші – то пам`ять серця,
У кожному моя краплиночка душі.
Усе несказанне на волю рветься,
Сплітається у кожному вірші.

Усе написане, пропущене крізь себе,
У кожнім слові є таємна суть.
Можливо, щось би і змінити треба,
Та час вже не під силу повернуть!

Із пам`яті подій не стерти,
Вони міцним корінням проросли.
На паперове полотно лягли відверто
Усі у даль пролинувші роки.

Написане не раз ще прочитаю,
У вир подій не раз ще поверну...
Я знов і знов ці сторінки гортаю,
Душі хвилюючи невидиму струну.


_____________

Судили Совість
У однім суді.
Зібрались всі..,
Бо так вона хотіла.
Й сиділи всі у кріслах,
Як німі.
Дивились.
І вона заговорила.

Заговорила палко,
Так, як є.
Що і не всі про це
Хотіли чути.
Отож - закрили
Двері у фойє,
Закрили вікна
На залізні пута.

І слухали.
Дивились в очі їй.
Й ніхто не знає,
Що в душі робилось,
Листали справи
Списаний сувій.
Хоча давно дійшли,
Про що тут велось.

Та Совість
Нагадала їм ще раз,
Не плакала,
Не билась з жалю в судні,
Не піднімала
Руки до небес
І не кричала:
«Хто ви, хто ви, судді!?»

Cудили Совість...
Так і в нас часом
Такі думки
Тривожні набігають,
Що хочеться
Весь світ винить кругом!
А винен сам.
Себе ти покараєш?
____________


Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.
       

Ne-TA

  • Старожил
  • ****
  • Карма +218/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 359
  • Життя-не ті дні,що пройшли,а ті,що запам'ятались
  • Останні відвідини:
    24 Грудня 2012, 18:18:30

    Звідки: Лесі Українки
Кохання, стосунки, почуття...
« Прочитано #159 : 23 Квітня 2010, 23:39:33 »

Я хочу, щоб небо згоріло,
Щоб сонце світило вночі,
Щоб білим море чорніло,
Щоб мерзнути від свічі.

Я хочу дорогу без шляху
І квіти без трав і лісів,
Просторий будинок без даху
І ковдру пухнасту без снів.

Я хочу так раю у пеклі
І біль й насолоду разом .
Торкання й вуста іще теплі
І тишу як в німому кіно.

Я хочу сльози із цукру,
Одежу із вітру й снігів.
Я хочу душу без бруду,
Подерту від шторму морів.

Я хочу тебе.... наостанок,
Ціннішого за світу скарби.
Прошу, вимагаю лиш ранок,
В якому нема боротьби.

_____________________

Одягну свіжу маску з глини,
Де заховаю всі свої жалі.
Я знову плачу як мала дитина,
Карбуючи печаль в пустій імлі.
Знову життя здається нам театром,
Де я актор, невпізнаний ніким
І я продовжую саму себе карати,
Пускаючи несправжній білий дим.
Пуста дорога, на якій мільйони
Розбитих на друзки сердець,
А я забула про усі кордони--
Біла душа, мов чистий папірець.
Пустий цей світ і в нім чекання
Любові й світла без образ.
Лихе життя,а в нім страждання
І стукіт серця все  раз у раз.
Одягну свіжу маску з глини,
Де я всміхаюсь щиро не для всіх.
Шукатиму свою чудес країну,
Де буде щастя й буде все у нім...
Записаний
Не статками багатими, а в сльозах каяття,
Ми все частіше втратами вимірюєм життя.