Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[христина]

Предпочитаешь ты блондинок,
Смазливых, маленьких принцесс?
Капризных девочек "с картинок",
Собой "затмивших" свет небес"?
А может быть, ты от брюнеток,
Коварных, страстных без ума?
Или от ветренных кокеток,
Что помнят, любят лишь едва?
Когда сказал: "Не в моем вкусе",
Конкретно что имел имел ввиду?
В моих глазах так много грусти,
А мысли в плановом бреду.
Тебе не нравлюсь? Ради бога.
Что можно здесь еще сказать?
Парней на свете очень много,
За мною право выбирать.
Меня не оценил? Тем легче
Забыть мне будет о тебе.
Поверь-случаться еще встречи
Этой важней в моей судьбе.
Не понял ты одну деталь,
Не уловил один момент:
Ты не со мной. Тебя мне жаль,
Ведь меня лучше в мире нет!
 
Відповідь від: 18 Червня 2008, 15:55:21ночь.. крыша.. ветер.. слеза..
край дома.. я.. тишина..
небо.. звезды.. боль навсегда..
мысли.. он.. душа.. пустота..
сердце.. осколки.. я без тебя..
ты.. другая.. смех.. теплота..
жизнь.. конец.. бессилие.. страх..
чувства.. записка.. конверт.. всё в слезах..
выхода нет.. не могу без тебя..
шаг.. мгновенье.. уже небеса..

Відповідь від: 18 Червня 2008, 15:55:34Любовь - это больно,
Любовь - это сложно,
С нею ты - нищий, ты - царь... все возможно.
Любовь - это сладко,
Любовь - это горько,
Любовь - это много, и мало... но сколько?
Любовь - это плен, это символ свободы,
Любовь - это сон, это чувство тревоги,
Любовь - это лед и огонь вездесущий,
Любовь - это шепот, зов бури ревущей,
Любовь - это миг,
Любовь - это вечность,
Любовь - это крик и слепая беспечность,
Любовь - это руки, и ласки, и слезы,
Любовь - это муки, и губы, и грезы,
Любовь умирает...
Любовь остается...
Бесценна она... но порой продается...

Відповідь від: 18 Червня 2008, 15:56:05Життя іде, життя минає,
Але кохання залишається в душі..
Ти ніби поруч, та тебе немає,
Ти кажеш "так", але душею кажеш "ні".
Люблю тебе, та це нічого не міняє,
Лиш серце розриває сильний біль.
Душевний крик сльозами обливає
Німий, але коханий образ твій.
Моя любов жива, і ти це знаєш,
І з нищити не зможеш її ти.
Та як здобути те, чого не маєш?
Не зможу я тобі подібного знайти...
Ти ніби сонце у холодну зиму,
Що зігріває променем мене.
Ти ніби холодок по тілу...
Здається, що не скоро він мине.
Тебе забути дуже важко, віриш?
Це почуття, мов місяць на межі.
Кохать себе, надіюсь, ти дозволиш..
Присвячую цей вірш я лиш тобі...
 
Відповідь від: 18 Червня 2008, 15:57:05Люблю но в этот миг и ненавижу,
Тебя и слышу, в зоре только звук,
Твой голос через скалы гор услышу,
Твой образ-учащает серца стук…
Твою красу, тебя любить я перестану,
Когда слепой художник нарисует звук,
Я пред картиной єтою постану,
Тебе я посвящаю єтот стих.
Да и вообще, ты-все что я имею,
Ради тебя дишу я и живу,
Другого я любить так не сумею,
Тебя навек я чувствую, люблю...
Замерзло сердце, прекратился его стук,
Замерзли мысли и душа окаменела,
Пусть говорят, любовь-главней всего,
Ты вдаль спустевшим взглядом смотришь смело..
И за окном, в прекрасный летний зной,
Ты не согреешся тепла лучами,
И кажеться так у окна тебе порой,
ЧТО не согреть твоей души словами.
И в пустоту куда-то, улетят года,
Останеться твоя душа одна на небосклоне,
И вдруг покажеться замерзла навсегда,
Душа прольеться в громком и холодном стоне…

Відповідь від: 18 Червня 2008, 15:59:50Грусть
Как грустно однажды понять,
Что ты никому не нужна.
Такой замечательный день,
А ты в целом мире одна.
 
И ты всё сидишь у окна,
В глазах твоих спряталась тень,
Ведь ты в целом мире одна
В такой замечательный день.
А тот, кто в мечтах твоих жил,
Вдруг мимо случайно прошел.
В окне он увидел тебя
И понял, что счастье нашел.
 
И свет, что был прежде не мил,
Вдруг снова цвета приобрел.
И ты улыбнулась, любя,
Ведь каждый другого нашел.

Відповідь від: 18 Червня 2008, 16:03:13- Любовь тебе отдать?
- Любовь!
- Она в грязи...
- Отдай в грязи...
- Я погадать хочу?
- Гадай!
- Ещё спросить хочу?
- Спроси!
- Допустим позову...
- Прийду!
- А если там беда?
- В беду!
- "Стой!" -прикажу тебе!
- Стою!
- Закрой для друга дверь!
- Запру!
- Скажу тебе:"Убей!"
- Убъю!
- Скажу тебе:"Умри!"
- Умру!
- Вот это -узел!
- Розвяжу!
- А если сто узлов?
- И сто!
- Любовь тебе отдать?
- Любовь!
- Не будет этого!
- За что?
- За то, что не люблю рабов!

[SumpatjashkA]

Я крила свої опустила..
На всіх, на все давно забила...
Так як і всі...аналогічно...
Для мене все знов так незвично.
Навколо знов лиш пустота
Будинок знов... як та тюрма.
Зімною знову щось не те...
Надіюсь скоро все пройде.
Відповідь від: 19 Червня 2008, 00:08:11а я стояла і мовчала
і бачила як десь удаль
йшла моя мрія
та яку плекала,
яку кохала,ох як жаль

Вона покинула мене з дитинства,
й надії на повернення нема
ох мріє як без тебе жити?
ох мріє хто без тебе я?

Самотня,незформована людина
без мрій,без смаку,без буття
без права висловити думку
й без права навіть на життя

нехочу жити так без мрії
убийте краще ви мене
немає для життя надії
проте лиш спогад тільки є

[христина]

це ти сама написала???
Відповідь від: 19 Червня 2008, 18:51:51Люблю....... А що це означає?
Напевно те, що відчуваю:
І серце б'ється і болить,
Душа моя кудись летить!!!
Куди летить? Сама не знаю:
Чи то до пекла, чи до раю




Не питай мене, не треба
Чи болить душа від слова,
Не картай себе даремно,
Не згадаю більше цього.
Але поки час збігає,
Собі серце розриваю,
Не забуду я твій голос,
Та почути не чекаю…

Розтоптали моє серце,
Наплювали мені в душу,
Мов кинджал був твоє слово,
Та змиритися з цим мушу.
Твої очі мов ті зорі,
І прекрасні, і далекі,
Не зустріну я твій погляд,
Хоча буде це не легко…

[Ассоль]

я звичайно сприймаю краще вірші на україїнській мові
але цей на російській
просто прочитала і сподобалось.

Опало счастье лепестками -
Мы виноваты в этом сами:
Хотя не мы. А судьбы наши:
Как дальше жить? Что делать дальше?
Но главное - скажи: зачем?
Нам жизнь подкинула проблем:
Я сердцем встретилась с тобою.
Теперь же все это - пустое.
Слова?
Забылись. Улетели:
И нет того, что мы хотели.
Мы шли с тобой одной дорогой.
Но разошлись пути немного:
Остались лишь одни следы.
Воспоминанья: Я и ты:
Когда мне грустно засыпая
Я в мыслях снова собираю
То счастье
В лепестках опавших:
Как дальше жить?
Что делать дальше?

 
Взглянуть в заоблачную грань,
Где неба край, и вечный май...
И в ночь идти встречать рассвет...
А лечит время душу? - нет...

[христина]

Слеза катилась по щеке,
Но ты молчал...
Пришёл ко мне ты налегке
Как будто знал,

Что не дано нам пережить
Судьбы накал..
"Наверно проще всё забыть"-
Ты так сказал..

Согласна-проще рубануть,
Чем разплетать
Гордеев узел-жизни путь
Не угадать

Чем всё закончится подчас
У нас с тобой..
Слезала катилася из глаз-
Ты стал чужой...

[христина]

Я в глазах твоих утону, можно?...
Ведь в глазах твоих утонуть - счастье.
Подойду и скажу: "Здравствуй, я люблю тебя очень!"
Сложно?
Да.…Не просто любить, а трудно…
Очень трудно любить, веришь?
Подойду к обрыву…
Круто?
Буду падать - поймай.
Успеешь?
Ну, а если уеду…Напишешь?
Только мне без тебя плохо!
Я хочу быть с тобой слышишь!!!
Не неделю, не месяц, а долго.
Очень долго. Всю жизнь…Понимаешь?...
Я ответа боюсь…
Знаешь, ты ответь мне, но только молча.
Ты ответь мне глазами, Любишь?
Если ДА, я тебе обещаю, что ты самой счастливой будешь!
Если НЕТ, - не казни меня взглядом,

[христина]

Хочу сказать тебе, малыш
Люблю, когда ты сладко спишь,
Люблю смотреть в твои глаза
И видеть. как в них отражаюсь я.
Люблю, когда ты говоришь,
Молчишь иль шутишь, иль ворчишь,
Люблю, когда звучит твой смех-
Он заразителен для всех.
Люблю, когда ты мрачен, грозен,
Когда ты весел иль серьёзен.
Мне каждый жест твой очень дорог,
Я так люблю тебя, котенок.

Відповідь від: 21 Червня 2008, 11:31:50Дарить себя - не значит продавать,
И рядом спать - не значит переспать,
И отпустить - не значит упустить,
Не отомстить - не значит все простить,
И порознь быть - не значит не любить.

Відповідь від: 21 Червня 2008, 11:32:09Если ты поссорился с девчонкой,
Если даже был ты прав,
Приходи всегда мириться первым,
Должен знать мужчина женский нрав.
Если даже любит она очень,
Если даже очень-очень ждет,
Если даже встречи с тобой хочет,
Первой никогда не подойдет!

[христина]

Зачем он появился в моей жизни?
Внезапный, как холодный зимний, ветер.
Прокрался незаметно в мои мысли
Нечаянно погибель мою встретил.

Не сможет он спасти меня от взрыва
Горячих чувств в уже замершем сердце,
Он не удержит яркого порыва -
Желанья рядом быть с ним, вечно, вместе!

Наверное не знает он как можно
Любить холодного душою человека,
Он думает, что это невозможно,
Но полюбила я его навеки!

Когда- нибудь быть может он поймет,
Что для него всю жизнь свою жила,
Ко мне он тихими шагами подойдет
И нежно скажет: "Ты прости меня, любимая..."

Відповідь від: 21 Червня 2008, 21:54:28Время.
Проходит день, проходит два, и пролетаю уже года.
Я вспоминаю всё те времена, тот день, счастливые мгновенье.
Где были только мы вдвоем, под звездным небом у костра.
Была любовь и страсть и головокружение.
Было много слов и нежных прикосновений.
Были страстные в тот вечер поцелуи и обещание вечной мне любви.
Но все прошло, промчалось время
У нас у каждого своя семья.
А это все лишь прекрасные мгновенье, которые не забудутся в нашей жизни ни когда.

[христина]

Моя жизнь закончилась
Уж давно.
Только тело странствует
Без души.
Я смотрю на этот мир
Как в кино,
И мне сильно хочется
Снова жить.

Только не возможно это
Потому,
Что душа оставила
Тела плен.
И на волю вырвалась,
И к Нему.
А я здесь осталась жить.
Эх, зачем?

И теперь хожу как тень
В мире снов,
И живу, как все живут,
В темноте.
Не найти мне счастья здесь
И любовь.
Люди мне встречаются,
Но не те.

Для меня стал этот мир
Как тюрьма,
Потому что суть у нас -
Эгоизм.
Им давно отравлена
я сама,
Для меня смертельна стала
Эта жизнь.

Отпущу на волю я
Тех из вас,
Кто меня терпеть не мог
Иль любил.
я пойду искать кого
Ты уж спас,
Чтоб меня он выбраться
Научил.

Буду я сидеть у ног
У него.
И ловить, что скажет он
о Тебе.
Будут эти мне слова
Важней всего,
Буду верить я ему
Как себе.

Не полюбит пусть меня
Уж никто
Я смогу без этого
Дальше жить
Но отдам всю жизнь свою
Лишь за то,
Чтобы научил меня
Он любить.
Відповідь від: 21 Червня 2008, 22:05:23Як дивно все сталось,не можу збагнути,
Та зустріч між нами могла і не бути.
Для чого затіяли, ми весь той роман,
В любовний тоді попав я капкан.

І перше побачення не піде в забуття,
До тепер помятаю "вогні ті життя"
Краєвид неповторний з Високого Замку,
Й невдалий похід до Стрийського парку.

Тих лебедів ми довго тоді ми шукали,
На диво самі хоть не заблукали.
Тоді зявилось бажання сказати,
Що починаю тебе я кохати.

Та нажаль не довгим пробуло кохання,
Бо бачились тоді ми з тобою в останнє.
А далі лиш сварки, проблеми відносин,
Ми знали, що відстань лиш біль нам приносить.

Тому довелося тебе покидати,
Хоч вірив, що вічно я буду кохати.
Але де кохання там дружби нема,
Тоба прощавальні сказав я слова.

Закинув в ігнор, от і дружбі кінець,
Від болю вже просто увірвався терпець.
Залишилась в серці тепер одна туга,
Це больно втрачати хорошого друга.


Відповідь від: 21 Червня 2008, 22:06:26Я мрію про кохання із вуст твоїх почути...
Немов зірки на небі кудись зникають люди...
Я мрію чути щастя у голосі твоєму,
Щоб нам світило Сонце, зірки в нічному небі...
Я мрію про кохання, про щастя, про надію...
Я мрію лиш з тобою ... з тобою бути мрію!!!

Відповідь від: 21 Червня 2008, 22:07:08Прости меня и слов не надо
Я не смогу тебя забыть
Лишь в сердце, маленькая рана
С которой надо, дальше жить
Я обмануть себя пыталась
Что не люблю тебя и все
Но как и прежде, ошибалась
Ждала ответа на любовь...

Мне грусно,скушно,одиноко,
Я несмогу забыть тебя-
Твои глаза,твою улыбку,
твои прекрасные уста.
За что все ето?-я незнаю
И понимая что не сплю,
Я как и прежде жду ответа
на бесконечное люблю...

[христина]

Як хочеться тобі віддати весь цей світ.
Та разом ми не будемо напевно ні на мить.
Я й забути не можу про тебе.
Дістала б тобі зіроньку з неба!

Скажи, чи любов ця даремна мине,
І всеж ти помітиш мене?
Я зовсім не знаю, що робити з нудюгою,
Це все придумане явно не мною...

Я найду тебе серед тисяч облич,
Навіть якщо це займе кілька сторіч.
Скажи, чи є від цього ліки?
Мені здається, що це навіки.

Дощ плаче у осіннів вікні.
А разом ми можемо бути тільки у мене ввісні........


Вичерпали наші почуття до краю,
Й куди подітися мені не знаю,
Щоб не бачить тебе і не знати.
Щод забути і не кохати,
Щоб при зустрічі віч не ховати,

Та хочеться мені тебе обіймати
І слова найніжніші у світі шептати
Мені з тобою так добре,- насправді
Та як подивитися правді в очі
Про тебе ж думаю щоночі

Не знаю я куди мені від всього дітись
Крізь землю хочу провалитись
Щоб не бачити тебе і не чути
А просто жити і бути.......

[христина]

Час ночи, глупое молчание,
Как будто нечего сказать...
Наверно это расстоянье
Меня расстроило опять.
Ты спросишь, что-нибудь случилось
Нет, все нормально - повторю,
Я просто сново убедилась
Как сильно я тебя люблю!!!



Відповідь від: 21 Червня 2008, 22:20:20Стало гірко мені на душі,
Просто ти не всміхнувся сьогодні мені.
І небо немов помутніло
Та й сонце за обрій скоріше сіло.

Менше стало на небі зірок,
Порідшало в чистому полі квіток,
Не пахнуть для мене яблука й вишні
І друзі сьогодні немов би лишні.

І зіпсувалось все в єдину хвилину,
На крилах до тебе я вже н лину.
Гірко стало мені на душі,
Просто ти не всміхнувся мені.

Відповідь від: 21 Червня 2008, 22:21:57Як ти міг покинути мене в цій миті,
В нас було все, уся любов на цілім світі.
Ти обернувся і пішов від мене,
А я хотіла підійти до тебе,
Хотіла впасти на коліна
Й сказати: "Я тебе любила..."
Хотіла вмерти на руках твоїх,
А ти мене покинув, ти побіг,
Побіг туди, де не було мене,
Де був лиш ти і сонце не твоє...

Відповідь від: 21 Червня 2008, 22:22:27Відпусти, бо несила вже більше тримати,
Щосекунди вмирати й ногами торкатись землі,
Повернутись додому і солодко-солодко спати
І збирати росу на зеленій шовковій траві.

І губами торкатися скла, що замерзло між нами,
І руками схопитись за руку, до краю зими,
І далеко, десь там за німими сліпими морями
Може будем щасливими, може. Та точно не ми…

[христина]

Не просто сказати те,
що у тебе на серці лежить,
а тим більше сказати це тій,
через кого це серце болить.
Йдеш у школу ти щодня,
вона прийде напевно знаєш,
та так буває, і її нема,
"я їй чужий" -- чомусь гадаєш.
Проходиш ти по коридорі,
і ось вона на зустріч йде,
ти все обдумав і говориш:
"Привіт!Як справи?" тай усе.
І розумієш лиш тоді,
коли вона зайде за ріг,
що ти змовчав і не зумів,
сказати те, що так хотів.
І так проходить кожний день,
потрохи сумніви находять,
а може справді ти чужий,
чому ж інакше не говориш,
не говориш з нею про те,
про що так мрієш розказати,
про почутя свої й таке,
про що в вірші не написати

Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:30:08Обычный телефонный разговор:
-Молчи… Ты лжёшь, что я тебе не нужен…
-Ты раздражён, ты куришь, ты простужен?
Ты изменил себе с недавних пор?
-Постой… Я так давно с тобою не был…
-Прости, но я устала… Я пойду…
-Я так скучаю… Можно я приеду?
-С ума сошёл! Ты пьян или в бреду?
-Опять ты лжёшь… Твой голос полон грусти.
-Нет. Тон мой резок… Больше нет любви…
А то что голос грустный. Ну…допустим…
-Не язви… А хочешь я сейчас скажу? Ты хочешь?
Скажу, что рвусь к тебе я до сих пор?
…Короткие гудки…0:30 ночи…
Больной и сумасшедший разговор…

Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:30:19Чи є любов, чи є могуча?
Живе любов, живе жагуча.
У когось в серці вона є,
Але на нього доля наплює.
І хлопець дряпає ім’я на тілі,
А не пише серенади вмілі.
Живе він подихом чи жестом,
Кохання він не в силі перенести.
Байдужий він до радості життя,
Байдужий і до свого майбуття.
Забув він про всі цінності жіночі,
Бо хоче бачити лише єдині очі.
І сняться йому сни прекрасні,
І грають почуття несчасні.
Її обличчя він бачить уночі.
Він схуд, забув зовсім про харчі.
„Та тут чорт ногу зломить!” –
Каже він до нас із болем.
Неминуче „ні” убило його душу
Й боїться він нести ще важчу ношу.
Він любить її до нестями,
В житті його з’явились плями.
Він ходить до школи й нам каже щодня
Ніколи, ніколи не закохуйтесь як я.

Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:30:53Те, о ком мы молчим , те, о ком мы страдаем, те кого не забыть, никогда не узнают
Что так дороги нам что любимы так нам , что без них мир весь смысл свой теряет.
Те, кто стали для нас больше жизни нужней, те, что ждать их мы не перестанем.
Кто на свете единственен, неповторим, те кого мы мечтой называем.
Может целую жизнь нам придется искать тех, о ком мы поем, о ком пишем ,
Тех, при мысли о ком сердце бьется быстрей, тех, чьим именем только и дышим.
Даже если мы их никогда не найдем, тех, кому бы весь мир подарили
Стоит жить ради них, стоит просто любить, даже если они не любили…

Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:32:19Повірити в усе змогла.
Твої вуста я відчувала,
Твої слова у серці берегла.
Тебе одного я кохала.
Хоч Ти не мій, та я Твоя.
Тебе любити я хотіла,
Для Тебе всі мої вірші.
Та чуть Тебе я більше не зуміла,
Слова Твої змили дощі.
І сонце в хмарах заховалось,
І вітер мрії розігнав,
Твоє кохання відцуралось,
Мене Ти більше не кохав.
І серце моє вщент розбите
Лежить, і крапельки дощу
Його, холодне, не зігріте,
Омиють в пору дощову.
І тихий вітер не повіє,
Не прожене мої жалі.
Для мене сонце вже не гріє, -
Ми не разом і назавжди.
Я вірила Твоїм словам,
Твоїм цілункам і обіймам.
Ти залишивсь в моїх думках,
Та серцем я не вірю більше.


Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:32:43Троянда назавжди зімкнула очі –
Поблідли ніжні пелюстки...
Якщо мого кохання ти не хочеш,
Чом знову перечитуєш рядки..?
Чому рахуєш довгі ті години?
Невже чекаєш, коли я покличу!?
Чому малюєш у душі картини
З моїм веселим і сумним обличчям?
Чому той парк тебе уже не манить?
Лиш думкою весь час спішиш туди,
Де ти і я були такі кохані...
Там де похована троянда назавжди...

Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:32:56Навіщо будувати ті мости й,проходячи,безжально їх топтати ,навіщо вірити,навіщо довіряти,навіщо бути поруч …і кохати... ?????????????????????????????????????? Навіщо будувати,коли ти добре знаєш,що доведеться руйнувати. Навіщо вихваляти, навіщо обіцяти, навіщо щось казати й почувати…Навіщо це робити, коли ти точно знаєш , що скоро ти захочеш це все вбити!!!
Навіщо прокладаєш стежку в серце, тихенько підкрадаєшся й захоплюєш його,коли ти хочеш не його лиш одного………..
Та вбити почуття - це біль,та ти цього не знаєш………
Т а пам’ятай, що міст не склеїш клеєм і не збереш докупи мовою своєю. Його потрібно пильнувати і більш за все оберігати, коли ти хочеш почувати й близьку людину поруч мати…..
Старайся все в житті робити і почуття не загубити
Через дрібниці у житі
Тримай свій міст на висоті!!!!!!!! І знай, як розірвеш, то ти назад вже не складеш і почуття не повернеш!
Ти може зразу й не збагнеш, що втраті тій не має меж
Та без того, хто був поруч, а тепер не має – життя скінчиться, ВСЕ- його не має…
Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:33:22…….не буде більше суму й радощів не буде. Не буде більше щастя і турбот
…….не буде більш розваг й веселощів, що були лише наші
……..не буде більше тих прощань й придуманих нами привітань…………………………..
Не буде. Не буде більш нічого . Не буде більш нічого в світі,бо міст розпався
ВСЕ……………………. КІНЕЦЬ…………………………ДОРОСЛІ ДІТИ !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! .

Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:33:42Далеко ти, тебе не бачу,лиш твоє фото у руках,
Сижу у тишині і гірко плачу,сольоні сльози на очах,
не знаю я, не знаю мила, що діється з тобою там,
Чи ти у смутку, чи щасливий, чи волю дала своїм сльозам?
Не плач і не сумуй кохана, не треба, сонце, потерпи,
Прийде колись той час жаданий коли побачимося ми,
У своїх снах я день цей бачу, мене цілуєш ніжно ти,
Ти усміхнешся - я заплачу, бо знаю це лише все сни
Я не живу, я лиш існую, існую завдяки тобі.
Хоч у ві сні та все ж цілую., солодкі губи я твої
Хоч на хвилинку - то побачу, у своїх мріях погляд твій.
Я на яву, я лиш існую, і вірю в здійснення цих мрій!!!
Я тебе кохаю,від щирого серця " живи в мені,бо я живу для тебе".

Відповідь від: 22 Червня 2008, 20:34:11Цих перших почуттів любові
Чекаєш ти нестримно й довго
Для тебе це щось невідоме
Далеке, знане та вагоме . . .
Швидкі та часті рухи серця
Тремтіння рук нестримне
Та ніг незвичне оніміння
Благають твого розуміння.
Ти хочеш всім про це кричати
Й не можеш ти про це сказати
Душа твоя до нього рветься
Й питає серця – чи озветься?
І ось прийшов момент нежданий
І хлопець твій такий коханий
Лиш взяв за руку на прощання. . .
Не сталось так, як ти хотіла
Як уявляла й розуміла
Розбилось серце на шматки
Розбилась мрія назавжди.
Глибокий слід залишився у серці
й позбутися його є так нелегко
собі ти кажеш кожен день:
„Що він не вартий тих ночей. . .”

[христина]

Не просто сказати те,
що у тебе на серці лежить,
а тим більше сказати це тій,
через кого це серце болить.
Йдеш у школу ти щодня,
вона прийде напевно знаєш,
та так буває, і її нема,
"я їй чужий" -- чомусь гадаєш.
Проходиш ти по коридорі,
і ось вона на зустріч йде,
ти все обдумав і говориш:
"Привіт!Як справи?" тай усе.
І розумієш лиш тоді,
коли вона зайде за ріг,
що ти змовчав і не зумів,
сказати те, що так хотів.
І так проходить кожний день,
потрохи сумніви находять,
а може справді ти чужий,
чому ж інакше не говориш,
не говориш з нею про те,
про що так мрієш розказати,
про почутя свої й таке,
про що в вірші не написати
Відповідь від: 24 Червня 2008, 13:07:26От і все… неминучий кінець….
Обіцянки і клятви забуті…
Лише серце пронизує біль
І душа – сирота на розпутті……
Що зі мною? Навколо пустеля…
Я блукаю у власних думках….
І огидною стала оселя…,
де панують і самотність і страх.
Я, мов, ангел, утративший крила
Я вигнанка небес і землі
Я любила, я вірно любила,
А почула прокльони одні…
Де ж кохання? Що стріли Амура
Швидко втратили дію свою?
Та ніхто не почує ридання
Самогубця, що уже на краю…
І лиш небо мене зрозуміє,
Вітер тихо шепне – все минає…
Я – неначе поломана скрипка,
Що нікому уже не заграє…



Відповідь від: 24 Червня 2008, 13:10:51Невже не розумієш як важко мені?
Моє життя руйнуєш, перевертаєш догори
Чому ти вирішив, що можна все тобі
Іди, залиш мене не ятри душі.
Вона і так скалічена назавжди
І лікувать її нема кому
Не варто нічого казати
Зникни, я тебе дуже прошу.
Ти багато зробив і ось - результат
Я роздавлена, я жити не хочу
Не ображайся, але ти наче кат
Ти зруйнував мою долю дівочу.
Не мрій, що я буду плакати
Сльози в минулому вже
І надій не буду я плекати
Мені вже набридло все.
Можеш радіти, тобі вдалося
Принизити, зламати мене
Але так вже повелося
Я просто ненавиджу тебе



Відповідь від: 24 Червня 2008, 13:11:08Любовь - это красиво, это сложно,
Незабываемо, возможно...
Любовь заставит за собой бежать.
Ушла?? Заставит промолчать.
Исчезновение любви... да, не приятно.
Но каждому прошедшему понятно.
И не к чему пустые разговоры,
Простились, все. Теперь о дружбе уговоры.
Любовь. Красиво? Да, возможно...
И удержаться очень сложно.
Любовь - это всегда серьезно.
Ты, развернувшись, не уйдешь.
Ты не забудешь и другого долго не найдешь...
И ночью будешь ты все вспоминать...
Лицо подушкой закрывать, рыдать...
Но помни, солнце, знай: все будет хорошо,
И ты найдешь свою любовь еще.

Відповідь від: 24 Червня 2008, 13:11:21...за окном кружится дождь...
И капли моют тихо окна.
Я так боюсь, что ты уйдёшь,
И в сердце мне останется тревога.
...а за окном всё тот же дождь...
И капли моют тихо окна...
Теперь я знаю...ты не ждёшь...
И в сердце поселилась та тревога...
...и, может быть, в ночи,
Когда другая будет рядом,
На небе ты увидишь две звезды,
И станет небо звездопадом.
Не знаю, может быть и вспомнишь
Мои глаза, что на тебя смотрели.
И я надеюсь, ты поймёшь,
Что ласки лишь они хотели.
Мы разошлись...не хлопнув дверью,
Оставив слово ты за мной...
И почему я в продолжение так верю?
С тобою стала я другой...
Тебе прощаю все ошибки,
И почему-то в них себя виню.
Воспоминания о них так зыбки,
И в памяти я их не сохраню.
Я не могу забыть минуты,
Которые с тобою провела.
Я знаю, было мне трудно
Пройти по жизни без тебя.
А дождь мольбу не прекращает....
Зовут и плачут капли серебра.
И по тебе душа моя скучает,
Ведь в эту ночь она одна.
Я плачу... почему? не знаю...
И сердце просит: "Помоги..."
Как позабыть тебя, увы, не знаю...
Решил уйти... так уходи...
Но я остановить тебя хотела
И крикнуть вслед тебе: "ПОСТОЙ!"
Прости, но я не знала,
Что ты не мой...увы, не мой...
...а за окном все тот же дождь,
И капли моют тихо окна...
Пусть ты теперь другую ждёшь,
А мне осталась лишь тревога...

Відповідь від: 24 Червня 2008, 13:11:42"Душа моя изранена была,
Когда на горизонте появился ты.
И больше ждать я не могла…
Хотелось ласки, теплоты!
О Боже, все же дождалась.
Ты был так нежен, терпелив.
Душа моя к тебе рвалась
И чувства был такой прилив.
Хотелось страсти и огня,
Хотелось пальцам волю дать.
Хотелось мне тебя ласкать,
Хотелось в губы целовать.
Хотелось каждой клеточкой своей
К тебе прижаться посильней.
Хотелось слышать мне твой стон.
И в облака взлететь с тобой.
Я и сейчас хочу тебя
Обнять, прижать, поцеловать.
Хочу как будто бы любя
Тебя собою баловать.
И мне придётся ждать
Когда позвонишь ты опять…
И как сказать не знаю,
Что по тебе скучаю."

Відповідь від: 24 Червня 2008, 13:11:58Пишу тобі востаннє я
І так болить моя душа
За тим що було й не було
Це все минуле все пройшло
Не сталось так як я хотів
В думках одну тебе лелів
А ти жила своїм життям
Немає місця в ньому нам
Тому що в тебе чоловік
Який любитиме повік
Тебе одну свою кохану
Повір між вами я не стану
Тебе любити буду я
І буде важко знаю я
Та знаю також я одну
Стареньку істину святу
Що там де двоє там кохання
А троє де одні зітхання
Зітхань не хочу щоб було
Змирюся я вже все пройшло

[христина]

Боюсь любить и доверять,
Боюсь обманутой быть снова...
Хочу я взять и полюбить!!
Хочу я полностью доверить
И всё пустить на самотёк...
хочу отбросить все сомненья...
Хочу, хочу, хочу и всё!!!
Быть может глупо поступаю,
Но умной быть я не хочу

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:43:44Я чомусь про тебе думаю.
Не знаю я чому, та кохаю.
Кохаю до нестями я тебе,
Так хочу пригорнути до себе…
На тобі я свій погляд спиняю,
Як дивлюся, на мить завмираю.
У своїх мріях завжди я з тобою,
Але, на жаль, ти не зі мною.
Знаків уваги твоїх вже немає,
А я за тобою вмираю!
Ти думаєш, що мені байдужий,
А я ж люблю тебе дуже.
Своїм шансом не скористала,
Бо тоді я не знала, що кохала.
А тепер усе зрозуміла
Й любов іншого не мила.
З іншим я гуляю й сміюся,
А на тебе часто дивлюся.
Дивлюся на тебе й не знаю,
Чому саме тебе я кохаю?
Ти на мене дивишся мило,
А я стримуюся насилу.
Я не знаю, що далі робити,
Як у серці все це носити?

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:44:18сижу я около окна одна
и слёзи по моим щекам
теперь в мире я одна
и не бить вместе нам
так тёжело мне на душе
так хочеться убежать от всех
и остатся в етой тишене
забить что значит смех
но всё же трудно ето зделать
трудно позабить ету любовь
и рани на сердце не хочу мёрить
а хочу вернуть ёво вновь
как тёжело о нём вспоминать
так серце болит у груди
О Боже как хочет сердце ридать
и всё розриваєтся внутри с вопросом:
почему я смогла ТЕБЯ ПОТЕРЯТЬ?????????


Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:44:31Кохаю тебе і буду кохати,
і щастя іншого не хочу шукати.
Ти - мій коханий, ти - моє життя.
З тобою поринаю я в забуття.
Солодкі уста, гаряче тіло-
усе це я цілувала сміло.
Не хочу розлуки, не прагну кінця,
для мене це муки, без дна, без кінця.
Я все розумію, тобі заважаю,
та серце моє рветься безкраю.
Життя без тебе - сенсу немає.
Вже навіть сонце мене не зігріває.
Пробач за все: слова і вчинки.
Я ненаважуюсь просити в тебе підтримки.
Без тебе - холодно,
без тебе - страждаю.
Бо ти єдиний на світі, кого я кохаю.

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:44:58Про тебе нагадує дощик мені,
Що стукає щоночі у вікна сумні.
Про тебе нагадує сніг білосніжний
Мов килим він стелиться пухнастий і ніжний
Про тебе нагадує і вітер і сонце…
І фото, де разом, тримаю на полці…
Але ти лиш спогад
Цього мені мало
Ти більше не поряд
Так холодно стало….
Що сталося? Не знаю…сказати не можу..
А може, то просто я знати не хочу?.....
Та все ж ми не разом, і "нас" вже нема
І все що казав ти, пусті то слова
Якщо ти любив мене, чому ж тоді кинув,
Хоч поруч зі мною був, та до іншої линув,
Іди з життя мого, тебе вже не знаю,
В ім'я кохання що було, усе вибачаю….



Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:45:09спочатку була пристрасть і любов
і біль жаданий зустрічі нової
було усе - не буде більше знов
зосталася душа моя в спокої

лишилися лиш спогади одні
що гріють бідну душу серед ночі
а хочеться вернутися в ті дні
де подумки ловив я спраглі очі

якби ще раз збудити почуття
яке горіло в тілі молодому
стару любов вернути до життя
старіти ж так не хочеться одному

прощай кохання розповідь сумна
тебе вже я наслухався доволі
одна любов буває на життя
все решта тільки копія любові

[masterwish]

христина, то всі Ваші вірші?

[христина]

Вже надто пізно щоб щось змінити
Й не варто
мої думки і мої молитви
все жарти
мої пригоди, мої невдачі
минули
від щастя люди так само плачуть
забула?!
Для кого відчай, для кого все це,
Для кого?
І той вогонь, що горить у серці
Довкола
Він гріє душу, лікує рани,
Палає
І те, що завжди було погано
Зникає
Як можна долю комусь віддати?
Не можна
Не варто в скриню печаль ховати
Порожня
Води тихіше, сильніше вітру
Негода
Змивають сумнів дощем й повітрям
Пригоди
І так даремно блукати поряд
Із щастям
В чужій країні знайомий погляд?
Не часто
За іншим часом, за іншим виміром
Люди
І таємниці, що вкриті інієм
Всюди
Неначе друзі, дитячі іграшки
пізно
і враз жалкуєш на когось гримнувши
грізно
у двері стукає тихо ввечері
втома
кохані люди, знайомі речі
я вдома.



Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:47:23ні не мої..просто мені подобаються ці вірші і я їх виставляю сюди..а чьо на Ви??
Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:48:04Долями - недолями,
Правдами - неправдами,
Пальцями тендітними,
Поглядів тирадами
Чоловічу партію
Ти зіграв без програшу
Відчуттями, чуєш, я тепер грішу...

Сказаним - несказаним,
Думаним - недуманим,
Мудрими цитатами,
Пристрасними думами
Ти любов приховуєш
У кишені боязно
Відчуттями, бачиш, все на світі двоється...

Щастями - нещастями,
Вірами - невірами,
Цілими годинами,
Втомленими лірами
Ти зіграєш партію,
Що розтопить лід
Відчуттями, знаєш, стримується світ...
Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:49:01Були і мрії й сподівання
Було усе, були зізнання!
Була печаль, було страждання,
Та тільки не було кохання!

Були надії і бажання,
Була туга ,Було ридання,
Була розлука і прощання,
Та тільки не було кохання!!!!


Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:49:19Весною у серці я буду для тебе,
Мені крім любові нічого не треба.
Кохання розквітне,мов сонце заграє,
Бо тільки з тобою я бути бажаю.

Я зіркой ясною для тебе засяю,
Ти-янголе мій,що мене захищає.
Краплинкою дощика з неба впаду,
У серденьку твому кохання знайду!


Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:49:31Кохала, я кохала, чи то було не кохання?
Мовчала, я мовчала, щоб не бовкнути зізнання.
Цей відчайдушний стукіт, нестримний стукіт серця
І очі затягнули непрозорі скельця.
З думкою про нього, себе не знала куди діти,
Ховалася в провулках, щоб його десь не зустріти.
Вже стільки я страждала від мук свого вагання,
Вже стільки аргументів - для чого ці старання?
Воно мучило, пекло, в душу вгризалось,
Нащо мені, я питаю, це кохання здалось?
І раптом кріз недугу під назвою кохання,
Промайнула думка "вже час для зізнавання".
І я тремтіла... страшно, що все це невзаємно,
А ще більше лякало, що відповість він ствердно...


Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:50:10Я кохала. Я страждала.
Прийшла осінь і все забрала...
Вітер мене колихав
І листя до долу зривав...
Течія води несла його туди
Де, як диво, не було ні душі...
Там була пустота
І голе гілля...
Тіло холод пронизав
І мене у листі заховав...

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:51:21"Люблю" - сказати не зуміла
Боялася, що відштовхнеш мене
І невідомість ця мене зморила
Кохання щастя більше не дає.
Сиджу і думаю над кожним днем прожитим
Над помилками, що забрали стільки сил
Та всупереч цьому серце залишається відкритим
Для хвилюючих і радісних хвилин.
Залишаються відкритими назавжди
Всі думки і почуття мої
Я готова в бій іти заради правди
Я готова все віддать тобі
Збережу лише своє кохання
Що байдужим стало в якусь мить
І ніколи не забуду те прощання
Якби ж ти тільки знав як душа кричить
Якби ж ти знав як болить усе тіло
І як серце в грудях тріпочеться
Все, що цінила одразу згоріло
Що навіть жити не хочеться

[masterwish]

а чьо на Ви??

бо малознайомі. І манера дописів в мене така.

[христина]

Поворожи мені на каві –
Щоб ти торкнувся рук моїх,
Загусне темрява ласкава
Над передбаченням доріг.

Поворожи мені на каві,
Та перше сам її звари –
Прибились зорі кучеряві
До наших теплих вечорів.

Гірчать між вуст розтерті трави,
В твоїх очах – осінній дощ...
Поворожи мені на каві,
І щось містичне напророч.

Стікає ароматна лава
По білих стінках – до небес...
Поворожи мені на каві,
Скажи, що я люблю тебе!
Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:52:31- Что это?[/color]- Это душа.[/color]- А почему на ней рубцы?[/color]- А это любовь...

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:54:24Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.

Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.

Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет:- Повезло.-
Не понять не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.


Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:54:49А я то верила в любовь
О нашем будущем мечтала,
И земерла в жилах кровь
Когда порой тебя встречала
Теперь всё это по зади,
Тебя я просто ненавижу
Не плюну в душу не обижу
Как сделал это ты
Ведь я любила всей душой,
А ты только лишь смеялся
Как жаль,что такой подлец
Мне человеком показался.


Мои глаза в тебя не влюблены
Они твои пороки видят ясною.
А сердце ни однои твоей вины
Не видит, и с глазами не согласно.

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:55:01НАПЕВНЕ...
Мені так погано, самотньо одній,
Не можу себе зрозуміти:
Не знала тебе і жила в самоті,
Тепер вже не можу так жити.
Навіщо зyстріла тебе я колись,
Навіщо так доля звеліла?
З тобою давно ми уже розійшлись,
А я позабуть не зуміла.
Питаю себе, що знайшла у тобі,
І звідки тепер брати сили?
А серце болить, лиє сльзи гіркі.
Напевно, тебе я ЛЮБИЛА...

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:55:32словно сплю. И ты мой сон…
Я таю ..будто снег весенний..
Теку водой к тебе , рекой..
Хочу быть я с тобою рядом..
Ты нужен мне..мне мало слов
И мало нежных твоих взглядов
Насытиться тобой хочу…
Хочу тебя…мне жизни мало . Любовь это ваза, а ваза-стекло. Стеклянные вещи так бьюсься легко!
Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:56:11Сижу я у окна
И плачу,как всегда
Зачем любви поток
Закрыл ты для меня?
А помниш, как любили
Ходить по мостовой?
А помниш, называла
Тебя-ты мой"Герой".
Смотрели мы кино,
Катались на метро
Любили мы друг друга
И больше ничего.
Все кончилось внезапно
Мне стало непонятно
Когда ушел и для кого
Мы разыграли,то кино?
Я понемаю,ты с другой
И ходиш с ней по мостовой,
Ей пишеш,как и мне стихи
И смотрите боевики.
Мечтаю,я тебя забыть
И дверь перед тобой закрыть!

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:56:50Красивая девчёнка,
Красивые глаза,
Одна стоит в сторонке
И на щеке слеза.

Зачем тебе те слёзы?
Зачем грустишь одна?
Пусть на душе и грёзы,
Но на дворе весна.

Ты просто улыбнись всему-
И вновь на сердце счастье.
Скажи ему: "Тебя люблю"
И уплывут ненастья.

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:57:06Когда все невпопад,
Слово трудно сказать -
Помолчи,
Может самое время молчать.

Когда слезы из глаз
Так и рвутся бежать -
Отпусти их,
Чтоб им не вернуться опять.

Когда чувства свои
Ты не в силах скрывать -
Не пугайся раскрыть их,
Бойся лишь потерять.

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:58:14Чи варто жити,щоб любити?
Чи варто спати,щоб кохати?
Чи варто бути,щоб забути?
Чи варто все ж щось знати?
Чи краще все забути й не згадати?
На всі питання відповідь одна-
Кохання - штука не проста!!!

Відповідь від: 24 Червня 2008, 16:58:32Ти навчив мене кохати
Коханням щирим і ніжним тебе,
Ти навчив мене любити,
Любити тебе і себе.

Біля тебе ніколи не знала я горя
Та розійшлися наші шляхи
І наше велике кохання
Ми не змогли вберегти.

Та на цьому всьому не крапка!
Не повмирали ще наші почуття!
З тобою ми ще будем разом
Треба тільки вірить у чуття!

І хай буде це не мрія,
А щасливі танці долі,
І нехай живуть наші серця
Вічно в цій казці чудовій!!!

[христина]

Ти ніколи не почуєш ці слова,
Слова, які так хочу сказати тобі я,
Слова, які не вміла я знайти,
Коли біля мене був ти.

Я тебе любила і люблю,
А ти любов мою вбиваєш,
Ми з тобою як в бою,
І ти цей бій перемагаєш

Скажи мені, чого ти хочеш?
І взагалі, навіщо тобі я?
Я знаю те, що відповісти мені не можеш,
Я просто іграшка твоя.

Скажи мені, чого ти добивався?
Прихильності моєї, якихось почуттів?
А , може, ти зі мною просто грався?
Та я не розумію ігор твоїх.

Ті смс, розмови і нашо то всьо було?
Просто так? Ні, я не вірю цим словам!
Ти дав надію, а потім її ти відбираєш
Інакшого пояснення нема твоїм словам.

Невже це все? Нічого вже нема?
Я знов лишилася сама.
Сама, одна як в полі вітер,
Та що без тебе мені робити?

Яким безглуздим є цей світ,
Так як і все, шо робиться у ньому
Невже це було все, чого ти так хотів?
Невже тобі було погано зі мною?

Тебе любила і люблю я,
Тебе забути буде важко.
В душі залишиться лиш усмішка твоя,
Така ж чарівна як ромашка..

Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:27:12Твій холодний погляд
по моїх очах пробіг
він навіть міцну людину
може збити з ніг

Твої ніжні губи
більш не торкнуться моїх
і серце моє вже не зігріється
від твоїх солодких слів

ти мій герой, мій ідеал,
тебе лиш я кохаю
без тебе, сонце, зрозумій,
моя душа вмирає
Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:27:29дощ...
і я іду сама по вулиці холодній
я вся думками там,
у мрії своїй солодкій
дощ...
по моїм щокам течуть солоні сльози
бо жити таким життям
вже неможливо просто
дощ...
його холодні краплі падають на мене
моя душа холодна
лине лиш до тебе
дощ...
самотність...
страх,що не з тобою
бажання,щоб хтось завжди
поруч був зі мною

Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:27:42Тільки ти відчуєш те,
Що мене нема,
Відчуєш те,
Що душа моя у пошуках тепла,
Але ти не хочеш чути мої слова,
Пробач за те,
Що ти і є моє життя....
В твоїх обіймах, лише біля тебе
Не знайду я слів
Про те, що не хочу я жити...
Я проклинаю світ
За те, що ти іншу
В обіймах тримаєш,
А не мене
І ніжно, так ніжно,
Ти їй промовляєш –
Люблю тебе........
Знову ти ідеш із нею,
А я сама
І мене туман обіймає,
Бо я одна.
Але ти вже не почуєш мої слова.
Ти вільний....
Я покидаю це життя!


Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:27:56Це так приємно засинати
і просинатися з тобою,

і просто так удвох лежати,

я радий, коли ти зі мною.

Нічого більше не вдавати,

нічого більш не говорити,

а просто так удвох лежати

і просто так у двох любити

Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:28:11Я просто люблю тебя,слышишь?
Дождем на стекле не напишешь.
Я просто люблю тебя знаешь!
Я ветру шепну,понимаешь?
Когда тебя просто не вижу
За слабость себя не навижу
И каждый свой миг понимаю,
Что без тебя так скучаю!
Хочу тебя видеть все чаще
Мое ненаглядное счастье,
Мой ласковый,нежный котенок
Шепну тебе в труку с просонок!
...И утро начнется с улыбки,
Забудутся просто ошибки!
А ты мне опять отвечаешь:
"Я тоже люблю тебя,знаешь?!"

Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:29:38Чего я хочу сама не знаю?
Хочу, что б ты был только мой
Хочу ,что б нежными губами
"люблю"-шептал лишь мне одной
Хочу ,что б теплыми руками
Мои ты руки согревал.
Хочу, что б нежными губами
Мои ты губы целовал!!
Что я хочу?-любви и ласки
Бежать к тебе сейчас хочу.
Хочу к груди твоей прижаться
Решительно сказать "ЛЮБЛЮ"
Люблю,как небо синеву,
И на весь мир хочу воскликнуть
"Я БОЛЬШЕ ВСЕХ ТЕБЯ ЛЮБЛЮ"
Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:30:02Прости…
Я буду сильной и я встану.
И всем преградам вопреки.
Сотру из памяти ошибки,
Сменив любовь на пустяки.
Прости меня, я буду сильной.
Прости меня, я буду жить.
Прости меня, а я насильно
Попробую тебя забыть.
Прости меня за то, что было.
Прости меня за то, что есть.
Прости меня за то, что будет,
Но слез моих тебе не счесть.
Глаза мои ты не увидишь,
Мою улыбку не поймешь.
Меня на улице не встретишь
И стороной не обойдешь.
Исчезну я из твоей жизни,
Из твоей памяти навек.
Прости меня, но так уж вышло
Ты мой любимый человек…



Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:30:31Вдруг телефон...Не верю я глазам,
Твой номер,что давно я удалила,
Но только память не сошла с ума,
И весь его зачем-то сохранила.
И сердце ёкнуло,запуталась душа,
А в голове друг друга мысли сбили,
Я поднимаю трубку,чуть дыша,
И нотки голоса меня совсем убили.

Подавленно ты,что-то говоришь...
А я с трудом вникаю в эту суть,
А в голове:"Ну,что же ты творишь?
Брось трубку и немедленно забудь!"

Но не бросаю,слушаю тебя...
А сердце режет голос твой ножом,
Наверно правда,подошла я зря,
Ведь снова будет плохо мне потом.

И вдруг вопрос,как гром среди весны:
"Скажи,а ты меня уже забыла?"
Как это глупо!Сам всё знаешь ты...
Но улыбаюсь:"Да!Давно всё было!"

Ты замолчал,и тяжесть тишины,
Повисла в воздухе,дыханье прикрывая...
"Я думал...Что же...Счастлива будь ты!"
Зачем твой жалкий стук в ворота рая?

Ты сам захлопнул двери навсегда,
Те двери,где летали мы с тобою..
Прервал полёт.Болезннена беда,
Израненная лживою любовью.

Прошу тебя,не надо не звони...
Не знаешь ты чего мне стоит это,
Улыбка фальши...Губы до кровИ...
Всё для тебя останется секретом!

Відповідь від: 25 Червня 2008, 21:30:45Давай останемся друзьями", -
Сказал он ,опустив глаза.
"Я все еще люблю другую..."
С его ресниц стекла слеза.

Я, в ожидании молчала,
Стараясь слезы удержать,
А сердце изнутри кричало:
"Ну, неужели, все опять???"

"Ты дорога мне! Честно - честно!"
Обнять бессмысленный порыв...
Мое от боли сжалось сердце,
Я отошла, лицо закрыв...

Он обнимал меня за плечи,
"прости" шептал, в который раз,
Тянулось время будто вечность,
И слезы капали из глаз.

Он целовал меня несмело,
К себе пытаясь повернуть...
"О, Боже, что же я наделал..."
А я мечтала лишь уснуть...

Уснуть, чтобы потом проснуться...
Понять, что это - страшный сон...
Я так боялась оглянуться -
Ведь сзади молча плакал Он...

Внутри все рушилось упорно
"Я вновь одна, в который раз..."
Все повторилось, снова больно
И слезы из любимых глаз...

[христина]

Вигадала тебе
Вдало.
Серед чужих небес
Тану.
Безліч самотніх слів
Тиша
Все, що мені лишив
Інше.
Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:16:05Я не сказала нет
Просто…
Где — то хранят ответ
Звезды
Где — то молчат огни
Рано
Где — то другие дни
Странно
Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:16:23Час стереже від снів
Місто
Не вистачає слів
Чистих
Не марнувати їх.
Досить
Може ще буде сніг
В росах
Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:16:37Не говорите слов
Лишних
Тайны чужих дворов
Книжных
И суета дорог
Вечер
Снова через порог
Встреча
Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:16:49Сніг замітає дах
Стиха
Лід у чужих словах
Лихо
Начебто все не те
Зовсім
І котрий день мете
Осінь.
Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:17:02Не повіриш: я не засмучена.
Посміхнися: не ображаюся.
Знаю я – моє серце змучене,
Та не бідкаюсь і не каюся.
Не повіриш: я не змінилася,
Все така ж чудна та закохана...
Пам’ятаєш, як я дивилася
Перелякано і сполохано?
Так, звичайно, я помудрішала,
Але час душею не бавився,
Неможливо це – стати іншою, -
Хай би ще сто років наклалося!
Не подумай. Я не забула –
Кожен порух твій пам’ятаю,
Кожну мить, що як сон минула,
Я щоночі назад вертаю.
Вірю: наша любов – освячена.
Я вітаю тебе з весною!
Не „прощай” кажу – „до побачення!”

Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:17:24Не проси мене: "Люби!"
Я любити не навчилась ...
У моєї доброти
Вверх бере наївна щирість.
Не кажи мені: "Пора" -
Це звучить, немов покора ...
Не примушуй - не раба,
Не шуканням грошей хвора.
Не печаль бурхливу кров.
Бережи останнє слово,
В нього доказ - без основ -
Час поняття тимчасове.
Я - і радість, і печаль,
Ти ж, напевно, з цим змирися.
Не шкодуй, коли не жаль,
І як жаль, то не журися ...
Як підеш - звичайно йди.
І назад не оглядайся,
Щоб не було більш біди -
Полюбить не обіцяйся.
Мрій, надійся - все ж мовчи,
Будь і тихим, і шаленим.
Тільки вірити навчись
І чекати ще на мене ...
Будь відвертим, як дитя.
Зрозуміти й пояснити
Треба вміти це життя.
Треба вміти і любити,
І прощати, й берегти
Кожен дотик, кожне слово ...
Треба вміти віднайти
Щастя твоє кольорове ...
Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:17:41Я не можу так довго чекати
Тай доля стомилась мене убивати
Не для мене без тебе цей світ
Лиш уява дарує солодкий привіт
Я не навчився Тебе не любити
Та із болем в душі не можу я жити
думала,що все то гра
Я думала,що все буде як завжди
Але сказав ти,що це все не так
Що ти кохаєш мене,як-не-як!
Що я для тебе все життя і буде це назавжди...
І грою це тепер не назовеш
Тепер і Я навік Твоя
І разом ми. Одним ми цілим є
Я знаю,що кохаю й я тебе
І дійсно ми вже є назавжди
І смерть,як кажуть нас не розлучить
Та і життя-тепер це вже не мука
Про тіло я своє вже не хвилююсь
Тепер Ти є...Тепер Я є...
Хіба ще Щось вже спинить?


Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:18:07Сиджу під сонцем
Вмираю з туги
Лечу у мрію
Лечу до Бога
Ховаю серце
Ховаю очі
Не можу більше
Чекаю ночі
Настане нічка
Поплачу з горя
Погасне свічка
Повіє морем
Я можу згодом
Втекти у небо
Одне не можу
Втекти від тебе
Відповідь від: 26 Червня 2008, 21:18:29Я не знаю тебе,
Але заходь.
Мій сон щойно
Був про тебе.
Ти вдягав
Мені на шию
Ланцюг.
І кидав мене
У море.
В тебе зовсім інше
Обличчя.
Але то був ти
Ти висів прибитий
До перекладини
На висохлому
Дереві.
Птахи клювали
Твої очі
І комахи
Виссували з тебе
Кров.
То був ти.
Ти залишився єдиний
Хто знає мене.
В тебе зовсім інші
Руки.
Ти пестив моє тіло
У вечірньому житі
Цими руками
Ти залишився один
Хто пам'ятає мій
Запах.
В тебе зовсім інше
Серце.
Ти кинув його у полі
Щоб легше
Виколювати очі
Ворогові.
В тебе зовсім інша
Пам'ять.
Але заходь.
Я щойно бачила сон
Про тебе.