У четвер Віктор Янукович оголосив, ким хоче замінити Андрія Клюєва в "уряді реформаторів Миколи Азарова". Цією людиною виявився Петро Порошенко.
Ця кандидатура не була вибором Віктора Януковича. Це була спроба почути регулярні стенання Миколи Азарова, людей якого вичистили з Кабміну.
Чинний прем'єр втомився отримувати інформацію про нових міністрів з інтернету. Порошенко - це останній вигук про допомогу капітана української "Коста Конкордіа". Йому більше немає на кого обпертися в уряді, і втримати свій вплив він міг лише залученням потужного союзника.
Порошенка та Азарова пов'язують більш ніж 10-річні стосунки. Багато хто вже цього не пам'ятає, але вони разом створювали нинішню Партію регіонів, куди Порошенко влив свою Партію солідарності України.
У 2001-му Порошенко навіть намагався втягнути Азарова в блок "Наша Україна", але, коли не вдалося, зробив вибір на користь Ющенка.
Єдина проблема - партія Порошенка на той момент вже розтворилася у Партії регіонів під керівництвом Азарова. Щоб мати квоту засновника блоку "Наша Україна", всюдисущий Порошенко терміново придбав співзвучну партію "Солідарність" і став блокоутворюючим суб'єктом помаранчевої команди.
Зараз перед Порошенком стоїть схожий вибір.
З одного боку, він хоче увійти у владу, щоб перечекати там скруту. Щоб відлякати вовків, які, клацаючи зубами, бігають навколо його власності. Щоб знайти застосування своїм знанням і таланту інтриги.
З іншого боку, Порошенко хоче мати запасний парашут, щоб після ходки у владу не втратити обличчя. Щоб цей процес не супроводжувався репутаційною катастрофою. Проблема в тому, що Міністерство економіки - набагато вразливіше місце для критики, ніж той же МЗС, керувати яким сподобалося Порошенку.
Він дуже довго відновлювався після скандалу 2005 року, коли руками Юлії Тимошенко його було оголошено головним ворогом Помаранчевої революції. Зараз він реабілітований. Але входження до уряду Януковича навіть на посаду міністра економіки автоматично зробить його "спільником режиму". І так само автоматично він підставиться під вогонь критики опозиції, з якою донедавна сам асоціювався.
Якщо придивитися, то останні роки Порошенко займав обережну позицію.
Його критика влади могла створити враження про опозиційність. Але ця критика завжди була неперсоналізована. Порошенко не вимагав відставки Азарова або трибуналу над Януковичем.
Зрештою, минулого року Порошенко написав концепцію реформування Міністерства економіки та Міністерства фінансів та перетворення їх на Міністерство доходів і Міністерство видатків. Робив це, щоб втілити задуми вже зараз, а не після "повалення режиму".
Про те, що Порошенко перебуває на гарних позиціях у адміністрації президента, свідчила його регулярна поява на шоу Савіка Шустера, гостьовий склад якого повністю погоджується правою рукою Льовочкіна Ігорем Шуваловим.
Янукович не забув, як Порошенко прагнув залишитися міністром закордонних справ у 2010-му. І перший закордонний візит до Брюсселя новий президент здійснив разом з ним. А Порошенко пам'ятає, як Янукович у довірливій розмові просив знайти йому вчителя англійської мови, бо щойно обраний президент дуже хотів учитися.
Новину про затвердження Порошенка офіційно оголосив у четвер Олександр Єфремов - керівник фракції регіоналів. Ця заява - повна протилежність його дій у подібних ситуаціях. Серед регіоналів вважається "западло" (моветоном) коментувати кадрові рішення до їх оприлюднення.
"Давайте почекаємо указу" або "президент зробить правильний вибір" - це їхній традиційний набір слів у таких ситуаціях. Тому заяву Єфремова, який підтверджує призначення Порошенка, можна вважати операцією на випередження, покликану унеможливити його задній хід.
Так само слід розцінювати і заяву самого Януковича, яку незрозуміло з якого дива у четвер вдень поширила його прес-служба.
Янукович підтвердив, що кандидатуру Порошенка запропонував Азаров, після чого господар Банкової провів з ним "коротку бесіду", в ході якої претендент "стисло виклав своє бачення організації роботи Міністерства економіки та власних кроків як його керівника".
Хтось колись чув від Януковича подібний переказ своїх переговорів про запрошення на роботу до уряду? Вся кадрова політика досі зводилася до того, що без жодного інформування громадськості адміністрація оприлюднювала указ на сайті президента. Траплялися навіть випадки, коли фігуранти дізнавалися про своє працевлаштування з преси.
Подібні підготовчі роботи щодо Порошенка можна списати на його особливий статус. Це "своїми" клюєвими Янукович може рухати по шахівниці як вважає за потрібне. Порошенко - це "чужий". І на сьогодні він може стати найбільшим важковаговиком з числа колишніх помаранчевих, що перейшли на роботу до Януковича.
Ці заяви Януковича та Єфремова покликані створити для Порошенка умови неминучості його переходу до нової влади. Залучаючи його в уряд, вони нічого не втрачають.
Перше. Бути поганим міністром економіки Порошенку не дозволять амбіції.
Друге. Взявши Порошенка до себе, Банкова "по понятіям" отримає підстави пред'явити йому претензію за підтримку опозиції - зокрема, на "5 каналі".
Третє. Міністерство фінансів, яке Порошенко прагнув очолити, набагато сильніше за Мінекономіки, і цей головний приз отримає "сімейна людина" - Юрій Колобов.
Четверте. Порошенко має реальну підтримку у Вінницькій області та декількох готових кандидатів на мажоритарні округи - включно із собою. Якщо Порошенко іде у владу, ці люди можуть стати додатковим ресурсом Януковича після 2012 року.
П’яте. Зрештою, входження Порошенка має вивести на новий рівень переговори про входження Олександра Януковича у "5 канал".
Що втрачає Порошенко?
Перше - репутаційно. Сьогодні Порошенко - один з найбільш тямущих представників опозиції та маяк для іноземних дипломатів. Фактично на нього та Яценюка робить ставку Захід як на альтернативу Януковичу.
Цей тренд так само відчуває і Порошенко, тому уклав угоду з брюссельським European Police Center про спільні заходи та регулярно їздить на побачення до Карлом Більдтом та Штефаном Фюле.
Друге - це повноваження. Складно уявити, що Порошенко зможе командувати з посади міністра економіки в уряді Азарова, Колеснікова, Хорошковського і Тігіпка. Цей колектив швидше нагадує братську могилу, ніж команду реформаторів, готових пожертвувати собою в ім'я України.
І немає гарантій, що навіть отримані повноваження Порошенко втримає. Досвід Ющенка, який укладав з Януковичем універсали та вірив обіцянкам про вступ до НАТО, мав би охолонути Порошенка.
За прикладами ходити далеко не треба. Прямо в четвер депутати Партії регіонів внесли до порядку денного закон "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", який виводить з-під дії закону про державні закупівлі (читай - з-під Мінекономіки) всю енергетику та телекомунікації.
Можливо, саме ризиком втрати повноважень пояснюється інформація, озвучена в четвер вдень - про те, що колишній керівник фракції Іван Кириленко почув від Порошенка відмову очолювати Мінекономіки.
Третє. Не факт, що захищати власність легше у владі, ніж в опозиції. Тому що у владі тебе можуть попросити не піднімати зайвий галас, бо "ми ж союзники". У опозиції ти завжди можеш наїзд трактувати як політичне переслідування.
Четверте. Ставши владою, Порошенко неминуче пов'яже себе з її поразками. Цю економіку врятувати неможливо. Зараз іде набір в команду, які візьмуть на себе колективну відповідальність за кризу. Поляризація суспільства настільки суттєва, що Порошенко приречений стати однією з мішеней опозиції та адвокатом влади.
Серед позитивів переходу в уряд - це можливість втілити амбіції, можливо, більш ефективний захист бізнесу від нападів плюс вироблення рішень в інтересах своїх підприємств, а також можливість впливати на ситуацію зсередини.
Порошенко як ніхто знає настрої європейської бюрократії щодо української влади. І його слова можуть стати ще одним голосом, який спробує зупинити Банкову на шляху до прірви ізоляції.
Призначення Порошенка може трактуватися як крок Януковича назустріч Брюсселю. Так само, як в 1999 році Леонід Кучма після сумнівної перемоги на виборах президента, на поталу Заходу, віддав посаду прем'єр-міністра Вікторові Ющенку.
Фоном подій навколо Порошенка відбулася ще одна ротація.
Звільнення Хорошковського з Мінфіну та призначення його першим віце-прем'єром - це загадка, яку неможливо розгадати без подальших рішень Януковича щодо заповнення вакансій та наділення повноважень.
Ця посада може бути утилізацією - згадаймо Анатолія Кінаха в першому уряді Тимошенко, який ні на що не впливав.
Але, так само, це може бути останньою сходинкою до прем'єрства. В логіці Януковича, на перші посади він призначає після нетривалого перебування в ролі першого заступника. Так було з Арбузовим, із Захарченком, з Клименком. Так може бути з Хорошковським.
Про ці події навколо Хорошковського гуляє безліч версій. Починаючи з того, що він потрапив у опалу Януковича, коли в перші дні роботи міністром спробував звільнити керівника Держказначейства, який, подейкують, користується прихильністю не лише Азарова, але і "Сім'ї".
Ще одна версія, що Хорошковського, навпаки, вирішили приберегти і прибрати з Мінфіну - з-під руїн майбутньої фінансової кризи - щоб, коли вся чорна робота буде зроблена, поставити його на прем'єра.
Хто точно має бути незадоволений останніми кадровими рішеннями - це донецькі. В уряді їх вплив зводиться нанівець. Попит на вихованців "донецької школи менеджменту" сьогодні близький до нуля.
http://www.pravda.com.ua/articles/2012/02/24/6959357/
