Розв’язати конфлікт навколо міського ТБ, зберігши власну гідність
Таке завдання стоїть перед усіма суб’єктами скандальної ситуації з ДС «КМТ», що триває вже майже два роки
Нагадаємо, що старт конфлікту між міськрадою та міським головою було дано у мить голосування щодо призначення директором міського ТБ Віталія Крохти на початку 2008 року. На той момент вважалося, що це рішення поставить крапку у річному протистоянні колективу ТБ з одного боку та виконуючої обов’язки директора міського ТБ Тетяною Попадюк з іншого. Однак так не сталося, оскільки проти кандидатури В.Крохти був категорично налаштований І.Насалик. Свою позицію він мотивував тим, що В.Крохта перед цим «завалив» роботу «Міського інформаційного центру», будучи його директором.
Проте це все були формальні аргументи, за якими крилися приховані причини на той час вже наростаючого протистояння між міськрадою та міським головою. Початок його було покладено у травні 2007 року, коли І.Насалик шляхом певної комбінації позбувся двох своїх заступників-нашоукраїнців Ігоря Очкура та Степана Різника. Про судові розборки між І.Очкуром та І.Насаликом, які тривають вже майже два з половиною роки, знають, напевне, не те що калушани, які цікавляться місцевою політикою, а й школярі (ця тема найулюбленіша у їхніх КВК), а також діти в дитсадках. Так от В.Крохта — це достатньо близький соратник І.Очкура. Тож депутати вважали, що, призначивши В.Крохту директором міського ТБ, зможуть продемонструвати свою єдність і силу, а також матимуть не лояльне до міського голови ТБ, а засіб масової інформації, який об’єктивно висвітлюватиме життя в місті.
Однак, як виявилося, цей задум не спрацював. І.Насалик просто перестав фінансувати ТБ згідно з дотаціями, закладеними депутатами у міському бюджеті. У 2008 році міське ТБ було недофінансовано на 115 тис. грн., а в цьому році із 300 тис. грн. протягом дев’яти місяців телевізійники одержали усього 38 тис. грн. Працівники ДС «КМТ» вирішили захищати свої права у суді. І небезуспішно. Проте міський голова не поспішає виконувати рішення суду щодо повернення телевізійникам невиплаченої дотації. Депутати також не можуть вплинути на нього, щоб він виконував їхні рішення. У результаті маємо патову ситуацію, яка стала можливою через недосконале українське законодавство, а також можливість затягувати судові справи до безкінечності.
Звичайно, протягом цих півтора року сторони шукали варіанти позитивного вирішення конфлікту. Міський голова дав опонентам просто розкішну пропозицію: погоджуся з будь-якою кандидатурою, крім Крохти. Але депутати і працівники ТБ пішли на принцип: тільки Крохта, оскільки інший варіант продемонстрував би їхню слабкість, неспроможність протистояти забаганкам міського голови. У заручниках опинилися працівники ТБ, які вже рік не одержують зарплату.
Що робити в ситуації, коли жодна зі сторін не бажає поступитися? Відповідь на поверхні — домовлятися. І це не повернення у 90-ті роки минулого століття, як кажуть окремі депутати, наполягаючи через суд до переможного кінця змагатися з міським головою. Це реалії початку нинішнього століття. Яскравий приклад цьому — Верховна Рада України, в якій недавно фракція Партії регіонів поставила ультиматум щодо непомірного підвищення соціальних гарантій людям. Згодом абсурдність цієї пропозиції, яка могла знищити економіку країни, стала очевидною всім, у тому числі й Партії регіонів. Але постало питання, як зробити крок назад, не втративши авторитет в очах своїх виборців? Адже паралізована Верховна Рада не додавала балів нікому. Більше того, така боротьба за свої принципи та добробут людей була здатна кинути країну у фінансову прірву. Рішення було знайдене — проголосувати за найменш абсурдний варіант, аби лише запрацював парламент.
На жаль, за нинішніх обставин в Україні доводиться приймати не найкращі для держави рішення, а ті, що можливо прийняти. Іншими словами, обирати найменше зло. Бо правди чи справедливості не можуть досягти навіть у Києві три головні гілки влади. Свої суперечки вони останнім часом все частіше намагаються розв’язати за допомогою головного в Україні арбітра — Конституційного суду. Але він також, як відомо, сформований за партійним квотним принципом.
Так, калуські журналісти, у тому числі й «Дзвони Підгір’я», вважають, що міський голова мав би поступитися і дати можливість працювати тележурналістам. Але чи дали йому опоненти можливість «гарно розрулити» цей конфлікт? Давайте задамо собі запитання: кому сподобається, коли з ним будуть розмовляти шляхом ультиматумів? Це не сподобається ні депутату, ні вчителю, ні журналісту, ні сантехніку чи двірнику. У кожного з них є якась планка, до якої людина здатна опиратися, протистояти. Відгадайте з трьох разів: у кого така планка в Калуші найвища? Правильно… Але, з іншого боку, не варто І.Насалику також в ультимативній формі «опускати» усіх інших до рівня плінтуса, викликаючи цим самим шалений опір, прагнення захистити свою гідність. Це не конструктивна позиція з двох сторін. Розмова типу: «Ах, ти з нами так! А ми з тобою ось так!!!», або «Ти хто такий? А ти хто такий?» — це розмова Паніковського з Шурою Балагановим. Тому сесії міськради часто перетворюються на погано зрежисовані кінокомедії, а інколи й трагікомедії, як у випадку з тележурналістами, які протягом року не мають чим годувати свої сім’ї.
27 листопада — останній термін, до якого ДС «КМТ» треба проплатити 15 тис. грн. за продовження дії ліцензії на мовлення. Тож сесія міськради, що відбудеться 27 жовтня, це, по суті, останній шанс врегулювати ситуацію навколо ТБ. Спілкування з усіма основними суб’єктами протистояння показало, що цей шанс все-таки є. Сигналів з боку депутатів та колективу ТБ чекає міський голова Ігор Насалик. В іншому разі він пропонуватиме передати міське телебачення в управління ефективному менеджеру, який буде обраний на конкурсній основі і витягне ТБ з фінансової ями.
Секретар міськради Роман Боднарчук (БЮТ) вважає, що міськрада зробила все можливе, щоб міське телебачення працювало. Але оскільки досі нормальної роботи немає, то є сенс перед сесією зібрати разом депутатів і тележурналістів, щоб все-таки знайти вихід із цього критичного становища.
Такої ж думки дотримується і Володимир Іваницький («Наша Україна», група «За Калуш»). Однак він наполягає, що механізм розв’язання конфлікту повинен бути таким: колектив ТБ має зініціювати зустріч з депутатами через відповідне звернення до секретаря міськради, на цій зустрічі слід прийняти консенсусне рішення, з яким вже йти на переговори до міського голови. Але головне — рішення у кабінеті міського голови повинно бути таким, щоб із цих результативних переговорів усі сторони вийшли не приниженими, зберігши почуття власної гідності.
Поки що непримиренну позицію займають окремі працівники міського телебачення, які вважають, що нехай краще закриють телебачення, але вони не вклонятимуться міському голові. Однак є й такі, які просто хочуть працювати і одержувати зарплату. Щоправда, вони поки що не наважуються ці думки озвучити публічно. Працівників ТБ можна зрозуміти. З точки зору елементарної етики нікому не хочеться перетворювати свого керівника, з яким їм комфортно працювати, в розмінну монету в чиїйсь грі. З іншого боку — вони можуть запропонувати на посаду директора ТБ свого представника, залишивши В.Крохту його заступником. Якщо цього шансу вони не використають, то можуть одержати все-таки іншого керівника, який не має відношення до журналістики і невідомо, як у них з ним складеться співпраця. Словом, подумати є над чим. І рубати з плеча у цій ситації — не найкраще рішення.
Олександр Зуб
http://www.dzvony.if.ua/index.php?news=1096
Голосування
26 (24.3%)
Автор
Тема: Калуське міське телебачення (Прочитано 301874 раз)