Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Taoch]

                                            Ностальгія
Я темної ночі з кубком присяду,
Згадаю минуле,померлих братів,
Згадаю всі битви,криваву присягу
І те,як за обрій гнали ворогів.
       А тіло все ще хоче в бій
       А меч усе ще просить крові,
       В такі години,сам не свій,
       Гадаю,що немає долі.
       Тоді заглиблююсь у пам’ять,
       Я у житті любив лиш волю,
       Хай краще в полі поховають,
       Де запах слави змішаний із кров’ю.
Згадаю таверну,прекрасну хазяйку,
Згадаю пісні,що до ранку лились,
Згадаю походи,важкі на світанку,
І вічний двобій що мені не судивсь.
       А тіло все ще хоче в бій
       А меч усе ще просить крові,
       В такі години,сам не свій,
       Гадаю,що немає долі.
       Тоді заглиблююсь у пам’ять,
       Я у житті любив лиш волю,
       Хай краще в полі поховають,
       Де запах слави змішаний із кров’ю.
Минули давно ті часи неспокійні,
І серце моє тепер слабше горить,
Залишився спогад,бо спогад є вічним,
І гострий мій меч на стіні ще висить...
       А тіло все ще хоче в бій
       А меч усе ще просить крові,
       В такі години,сам не свій,
       Гадаю,що немає долі.
       Тоді заглиблююсь у пам’ять,
       Я у житті любив лиш волю,
       Хай краще в полі поховають,
       Де запах слави змішаний із кров’ю.

[walkman]

шикарні віршики... Сам строчив???!!!

[Taoch]

Так.Тексти мої.Але з музикою проблеми.

[Svit]

 Так,я не такий-сподобалось)))))

[Taoch]

Дякую!

[npopok]

не знав куди уткнути цей вірш, тож вирішив сюди. Рокерський такий віршик
До речі, його написала авторка текстів Арії, Мастера і багатьох інших-Маргарита Пушкіна (фамілія дається взнаки )

 Черт меня занес в такую даль,
где черные елки,
Черт меня принес в такую даль,
где рыси и волки,
Но в этой дали есть город…
Или село…
Но в этой дали есть город…
Или погост,
Каждый, кто сюда попадает, - самый желанный гость!

Ага, это – колхоз покойников рок-н-ролла,
Ага, это – колхоз покойников рок-н-ролла,
Ударный колхоз!

Джоплин вискарем запивает вишневый пирог,
Джими из травы наращивает магический стог,
Моррисон матерится, хулиганит и бьет,
А Пресли – шериф, он спуску всем не дает,
А закинутый Брайан Джонс, крошка Джонс,
Вьет веревки из роз,
И стонет, и воет туманный Кобейн,
зацикленный на себе,
Здесь уже есть и наши
(Толик, Андрюха и Сашки),
Они классно поют и
по-нашему классно пляшут,

Это – колхоз покойников рок-н-ролла,
Это – колхоз покойников рок-н-ролла,
Ударный колхоз!

Я теперь отсюда – никуда –
За мной смотрят в оба,
Пресли сам команду эту дал –
Важная особа!
Я попал в город… или в село?
На свадьбу попал? Или на погост?
Я знаю, что я уже пленник,
А не просто желанный гость,
Колхоза покойников рок-н-ролла,
Колхоза ударников рок-н-ролла…

О-о-о, это ударный колхоз!

[npopok]

                           "Напій богів"

Він хотів бути сильним й могутнім,
Ще одним богом стати,
Наче Арей військами керувати,
І наче Зевс-блискавиці пускати.

Він шукав шляху наверх
Хотів добратись до богів
Сидіти поруч з ними
І пити нектар-їхній напій

Це була його найбільша мрія-
Пити солодкий нектар,
Та небезпечний шлях
Він для себе обрав.

Забирався на скелі,
Часу не рахував
І багато днів
По горах блукав.

Зірвався зі скелі...упав...
і довго до прірви летів...
Забув, що людськії уста
не достойні напою богів...

[Taoch]

Класно. +1

[walkman]

               "Е Л Е Г І Я"

    Влізли, сіли, правлять балом
    Як їм заманеться,
    Гуготить банкетна зала,
    Аж земля трясеться;
Зібрались на посиденьки,
Гомонять, шикують,
Вдовольняють витребеньки,
Бавляться, жирують.
    Що й казати, пишно сіли,
    Весело гуляють,
    Що не випили, не з'їли
    Свиням викидають.
Навкруги продажна челядь
Панству догоджає:
Спритно годять, м'яко стелять,
Пухом підбивають.
    Вишукана підтанцьовка
    Весело дрібцює,
    Елітарна постановка
    Дійствами керує.
Звані гості прибувають
П'яні й не голодні,
В лімузинах під'їжджають
Королі безродні.
    Повнять залу гарні дами
    Вдягнені по моді,
    Ласо куплені панами
    По рокам і вроді.
Дзвін бокалів не змовкає,
Не вщухають танці,
Цілу ніч музика грає,
Затихає вранці.
    Поза залою, знадвору
    Щось стоїть незнане,
    Сумно звівши очі вгору,
    Дивиться старанно;
У лахмітті, бідне, босе,
Гулі споглядає,
Безпорадне, безголосе,
Потишки зітхає.
    Вийшов пан на променади,
    По балкону ходить,
    Погляда з-за балюстради
    Та свій лад наводить:
– Що воно отам стовбиче? –
Каже до прислуги
Та чванливо пальцем тиче:
– Що то за хапуги?
    А панянки гонорові
    Та пани ласкаві
    Вже зібрались на балконі, –
    Ач які цікаві.
Пан напнувся та й гукає
Наче ворон кряче,
Двірника в дворі питає:
– Що це там маняче?
    А двірник відповідає,
    Доклада старання:
    – Чи поважний пан не знає,
    Що то за зібрання?
То ж і є усі ті люди,
За чиєві гроші
Ваші танці, ваші блюда
Та вбрання хороші;
    Ваші нові лімузини
    Та шикарні дачі,
    Всі маєтки і квартири –
    Надбані з їх праці.
– Й-ой! – сказала гарна дама,
Сплеснувши руками:
– Я не знала й не гадала,
Що десь по-за нами
    Є такі убогі й кволі,
    Безпорадні й бідні,
    Певно, долі більш значної
    Всі вони не гідні.
Пан тоді гукнув щомоці:
– Наженіть їх з двору,
Щоб не муляли нам очі
Відчуттям докору;
    Щоб гостей не переймати
    Тим, що не пасує,
    Краще взагалі не знати,
    Що народ існує.
Повернулись гості в залу
Гаяти години;
Не псувати ж їм забаву
Відчуттям провини.

[npopok]

Життєвий віршик +1 Сам придумав?