Сьогодні випадково довідався, що один знайомий мого батька (колишній однокласник), людина, що керує однією з обласних організацій (це я до того, що серйозний чоловік, не БІЧ якийсь) нещодавно побував "однією ногою на тому світі". Потрапив у аварію у Франі на Пасічній і після того лежав у реанімації та пережив клінічну смерть.
Звісно я не претендую на повну об'єктивність, бо пере розповідаю вже з других рук, але все ж мені ця тема дуже цікава, адже ймовірно, що люди, котрі таке пережили могли б привідкрити завісу над тим, а що ж там далі після смерті.
Але повернемося до самої розповіді.
Чоловік описав "стандартну" подорож темним тунелем "трубою", в кінці якого було світло. Але от далі було дещо нестандартне. Вилетівши із труби, він явно і у деталях побачив величезний 5-ти поверховий будинок, у кожному із вікон якого сиділо по чорту і всі ті чорти наввипередки кликали його до себе. Звісно, чоловік перелякався і почав кричати і впиратися, що не хоче до них. Після чого все пропало і чоловік прокинувся уже у палаті.
Цікавим є теж факт, що ні сам потерпілий ні його друзі і знайомі не вважають його якимсь особливо грішним, нормальний середньостатистичний чоловік.
Даний приклад, на мою думку підтверджує мабуть теорію наукову, яка говорить, що такі галюни людина бачить під впливом недостатнього живлення мозку киснем, а не тому, що душа десь літає і щось бачить.
Кумедним було також продовження татової розповіді. Я задав йому питання, мовляв якби ти сам таке побачив, чи почав би ти до церкви ходити? На це він почав був відповідати, що мабуть то би нічого не змінило, але Рибка його перебила і вставила фразу :"Та ні! Чорти б його просто настрашилися і вікна позакривали..."
Відповідь від: 20 Квітня 2009, 20:03:20
Ага. Забув додати, розповідаємо свої історії. Може хто чув таке, але бажано хоча б з других-третіх рук, а не повні билини.
Автор
Тема: Розповіді людей, що побували у стані клінічної смерті (Прочитано 21124 раз)