Вільний форум міста Калушa
Різне => Для душі => Вірші => Тема розпочата: Nick від 09 Липня 2012, 21:40:22
-
Шановні пані, та панове! Пропоную Вам для початку вірш. А потім буде видно. З повагою до Вас, Nick.
Байрон - молодець
Хто чудово вірш складає,
Жінку палко обнімає,
Що за удалець?
Байрон - молодець!
Хто очей не опускає,
Позу "рака" не приймає,
Дурень, чи мудрець?
Байрон - молодець!
Хто свободу так цінує,
І дотепно так жартує?
Сам собі творець!
Байрон - молодець!
Швидко час летить, минає,
А його не забуває!
Так кому ж кінець?
Байрон - молодець!
-
Супер!!!! :drink Геніально!!!! :frendУспіх забзпечено, :bouquet:в найкоротший срок видати грубим томом!!!!!!-Одне побажання "Байрона" замінити на "Nickа",і розкрити тему там "грудей" ,трудових подвигів ,війни ,і погоди. :)
-
Наступний вірш після розмови з "розумницею".
Розчарування
Чи не набридло прикидатись?
Порядной, чесной, і цнотливой!
Як можна жити серед зла?
Довольной, ситой, і щасливой!
Брехня, вона лише брехня!
Невже її ти приголубиш?
І як же можна без добра?
Якщо його ти і не любиш!
Самозбереження інстинкт?
Невже два віки жити будеш?
А мої гіркії слова,
Ти ще до вечора забудеш!
Відповідь від: 10 Липня 2012, 19:43:00
Недовеликороси
Ну що, недовеликороси?
Навчились Неньку продавать?
На вас чекають банки з джемом,
Печеню будуть подавать!
Але не склалось, як гадалось!
Замість печені - сухарі ...
А замість джему, кружка квасу ...
(які підступні москалі!)
І от, нарешті, ви прозріли,
Відвагой очі, аж блищать ...
Панове, ви давно спізнились,
Уже нема, що захищать!
І от тепер не українці ...
(та і в кацапи не беруть!)
Так хто ж такі ви, голодранці?
Вас і на Небі проклянуть
-
To geer! Не знаю, чи будуть читати Вас. Можливо не будуть читати і мене. А Байрона будуть читати, тому він і молодець!
-
І так, панове, продовжую. Одна з моїх наймелодійніших пісень! 1997 рік
Моє серденько тремтить.
Люди добрі, серце майте,
І в калітку не стучіть!
Будьмо, хлопці, наливайте!
Моє серденько тремтить!
Цуцик знає, що бажає,
А я знаю, що робить!
Місяць в небі ясно сяє!
Моє серденько тремтить!
Молодичка наливає,
Самогончик, що горить!
Під спідничкой певно має!
Моє серденько тремтить!
А я знаю, що бажаю,
Також знаю, що робить!
З файной жіночкой гуляю!
Моє серденько тремтить!
Відповідь від: 11 Липня 2012, 19:25:06
Ще одна пісня, 1996 рік.
Молодиця
Не цілуйте. не любіте,
Тих, хто із грошима!
Не кохайте без Любві,
Карими очима!
Мені хлопець ні до чого,
Піду за старого!
Обійдуся без Любві,
Гроші будуть споро!
Все минеться і пройде,
Так воно і буде!
Піде хлопець до другой,
А тебе забуде!
Зажурилась молодиця,
Слізоньку втирає!
Гроші є, і щастя є,
А Любві немає!
-
недоброї пам`яті Лікери Полусмак
На поета грішила
На поета грішила,
Що погано встає ...
Але ж і нелюбила,
Те що є, то і є!
Ой Лікеро, Лікеро!
Як завжди, щось не так,
З гіркотою кохання,
Та і то полусмак!
Чи згадали б нащадки,
Тебе бабо, дурна?
Як би ти під Тарасом,
Кілька раз не була!
А помила б !цюцюрку",
І навела уста ...
Пригорнулась тихенько:
- Поможіть небеса!
Відповідь від: 12 Липня 2012, 17:45:00
Пісня
Зрада
Зрада спати не лягала,
Бо вона не спить в ночи!
Як стемніє біля хати,
Так чекай її!
Збила дівку з пантелику,
Стала дівка вже не та!
Їй давай когось там із заможних,
Або з - за "бугра"!
Прийде час і буде суд,
І смолу уже везуть!
Будуть зрадниць в ній купать,
Бо, як знать, як знать!
Приспів:
І нащо було кохатися?
Бо не треба зустрічатися!
Краще б пив собі горілочку,
Не кохав оту дівчиночку!
-
Ну от, здається все. Останній вірш.
На згадку!
Так для кого ж старався?
І на що розраховував?
Красномовством втішався,
І навіщо "виховував"?
Не почули сліпці!
А глухі не побачили!
Ні живі, ні мерці,
Всі мені не пробачили!
І чи в наші серця,
Іскра божа зайде?
Jedem das Seine!
Кожному своє!
-
Краще б пив собі горілочку
Думаю це далеко не краще :)
-
Пісні " Зрада" десь під 40 років. Може за змістом вона і не дуже досконала. Але музика вельми вдала, вона все ще в "обоймі". Це був початок моєї творчості. Тепер маю купу поем (24шт.!), останніми роками почав писати прозу. Справжнє задоволення!
-
Ну от, здається все. Останній вірш.
а чому останній, давай ще :=)
-
Сирота 1996 рік
пісня
Місяць в небі з Зірочкой,
Так себе любили,
Що забули про дитя,
Врешті загубили!
А недобрі люди,
Те дитя знайшли.
- Що робити? - сперечались.
Гріх на душу не взяли!
У чужих людей,
Росла - виростала!
Так і стала сиротою,
Радості не знала!
Як стемніє помолюся,
Потім вийду з хати!
Там на Небі батько мій,
Там і моя мати!
Ой. яка холодна ніч,
До кісток сягає!
Той, хто виріс без батьків,
Той тепла не знає!
-
Мене постійно переслідує відчуття, що на одного поета припадає один читач. Сам пишу, сам читаю! Останнім часом майже повністю перейшов на поеми (віршовані оповідання). Розміром від п`яти до двадцяти п`яти сторінок.На мою думку вистачає часу сформулювати сюжет. Якщо у мене буде бажання, то спробую написати маленьку поему: "Хто мене прочитає" Але не обіцяю, бо на це треба буде витратити купу часу. Як би була функція додати (прикріпити) файл, то можна було би скинути у Words, але такої функції я щось не бачу. Тому і доводиться скидати не найкраще, а найкоротше.
-
Мене постійно переслідує відчуття, що на одного поета припадає один читач.
:) то вже добре. Ван Гог при житті ні одної своєї картини не продав :)
-
то вже добре. Ван Гог при житті ні одної своєї картини не продав Посмішка
Я трішечки Й живописом займався. Справжнім живописом! У мене є, навіть, оповідання "Кілер, професія сімейна", де я використав свої дві картини, і одну пісню. Це що би не казали, що ми, українці, ні нащо не здатні! Можемо, якщо захочемо!
-
Ще одна пісня.
Мамо! 1990 рік.
Мамо! Я уже старий,
Голова моя сідая!
Я нікого не любив,
Бо судьба моя такая!
Мамо! Ти мені скажи,
Чому жарко на морозі?
Як до пам`яті прийде,
Її образ у дорозі!
Мамо! Хто вона така?
Кажуть із чужого края.
Я її поцілував,
Біля старого сарая!
Мамо! В неї чоловік.
Славний, і вельможний пан!
Він її кудись повіз,
Я зостався знову сам!
-
Присвячується Ю. Тимошенко
Інша.
Зацькували кагалом,
Не тому, що гірша,
А тому, що молодець,
А тому, що інша!
Так вже стало - повелось,
Лицарів не стало!
Інколи серед жінок,
Та і то - замало!
Хто ж їх вивів - перевів?
Хто ж зробив так вдало?
Хто ж пустив шляхетну кров?
Може Небо вкрало?
Може ляхи вас звели?
Москалі трикляті?
Може німці, й татарва?
Половці ледачи?
Мужики такі крихкі,
І всього бояться!
І не здатні ні на що!
Навіть ... (покохаться!)
Лицар справжній раритет,
Хоч в "Червону книгу"!
Тільки де ж тепер шукать?
Може вмерзли в кригу?
І, як мамонти стоять,
Боронять музеї ...
І беруться за мечі,
Благородні феї!
І подейкують, були!
А тепер не стало!
Зустрічають у жінок,
Але дуже мало!
Цікаво заблокують, чи ні?
-
Цікаво заблокують, чи ні?
=))
-
Ліліпут
Нарешті стало диво з ним,
Як тепло в чистом кабінеті!
І секритутка разам з ним ...
(що добре знається в мінеті!)
Він не крадій, він не украв ...
(хоча й не проти плазувати!)
Він ситуацію вгадав ...
(бо знає, де й коли співати!)
і двометровий ліліпут,
Свою поважнічть відчуває,
Серливий козел! Шалапут!
За чий - то кошт уже гуляє!
А коли піде щось не так ...
(а це ж, обов`язково буде!)
Мерщий під нові знамена,
Своє минуле вмить забуде!
І знову диво стало з ним ...
(як тепло в чистому сортирі!)
І секритутка голяка ...
(вихляє стегнами в квартирі!)
-
Цей вірш я написав, коли був зовсім ще молоденьким.
Роги
Серце паче від жалю і болю,
Що раніше тебе не пізнав!
У кущах би тебе подолав!
І кохав би тебе, і кохав!
Кому заманеться, той спроможний!
Вже без колгот стрункі ноги!
І допоможуть мені боги!
Дзеленчатимуть чиїсь роги!
-
От ще одна пісня.
Троячок
Під ялинкой, мов снігурка,
Жіночка стоїть!
В ней тонесенькі панчишки,
От і вся тремтить!
А у ней пуста оселя,
Діточок нема!
А матуся десь пиячить,
Батько - сатана!
Не жди, і не чекай,
Краще йди додому!
І слізоньки сховай,
Помолися Богу!
приспів:
Дівчина - мроячок,
Танцює гопачок!
І лає злу зиму,
Чекає на весну!
-
Балада про вандалів
Кажуть є таке село,
З назвою Стаханівка,
Але то було давно,
А тепер Вандалівка!
І кому він заважав?
(і селу крикраса!)
"Мідяки" чомусь беруть,
Тільки у Тараса!
По рукам ніхто не дав.
і не став спиняти!
Тільки, то вже не село,
Без отой прикраси!
Вам, звичайно. тут і жить.
Тихим, і убогим!
і нікому не кортить.
Побалакать з Богом!
І тепер вже не село.
Хутором зоветься!
А на *шльондру гроші є
Голова сміється!
Кажуть, є таке село.
А тепер не стало!
Бо загинуло воно,
Від руки вандала!
*Шалава - мається на увазі Катерина 2
-
Ну що, панове, ще не стомилися від моєї поезіі?
Заповіт 21 століття
Борітеся!
Та не проти Бога,
То хибна дорога!
Борітеся!
Не з "сатаною",
А з самим собою!
Борітеся!
Перемагайте,
І страху не знайте!
Борітеся!
За власну родину,
За свою країну!
Борітеся!
Не бійтеся муки.
Бо проклянуть вас онуки!
Борітеся!
Не будьте дурними,
Підступними, злими!
Борітеся!
Невгамовані.
Чужими керовані!
Борітеся!
Не за жменю сіна,
А за божого сина!
Борітеся!
Ще не налякані,
А вже вкакані!
-
Ну що, панове, скидаю, ще один вірш, і зникаю. Заглядать буду нечасто!
Це не нас продавали
Це не нас продавали,
Ми самі продали:
Свою землю і волю,
І луга, і ліси!
Це не нас розтоптали,
Розтоптали самі,
Свою гідність і долю!
Недалекі мужі!
Не простили нащадки,
Бо у себе чужі!
І з огидой плювались,
і на вік прокляли!
-
В Український центр скинув кілька поем і повістей. галівер микола.
-
Бачу в цій темі давненько вже не відписували. Поезія тепер не в моді, чи що? В мене теж є кілька римівок, звичайно це не шедеври, але це були пережиті справжні емоції...
Яскраве сонечко надворі сяє,
Блакить небесна дивиться згори,
Десь соловейко радісно співає,
А у садочку повно дітвори.
Усе, що є, усе було чудове:
І ліс, і гай, й малесенький струмок,
І річка слалась килимово,
Мов зіткана із голубих ниток.
Аж раптом спалахнула ця пожежа,
Усе, що є охопила вона.
Усе червоне, наче кров ведмежа,
І зникла вся картина чарівна.
Вогонь горить, але його ніхто не бачить,
Вогонь горить неначе увісні,
Пекельним полум'ям і та гаряче
горить вогонь у серденьку моїм.
Відповідь від: 06 Липня 2013, 12:16:55
Ось іду дорогою до лісу
Дорога рівна, наче килимок
Десь соловей співає свою пісню,
А там внизу біжить струмок
Та раптом ця дорога розділилась,
На три стежини розійшлась вона,
Які неначе зговорились,
Бо кожна в інший бік вела.
Підеш направо - щось зустрінеш,
що знадобиться у житті,
Хочеш зрадіти, то наліво підеш,
Там є щось миле лиш тобі.
А прямо підеш, то святково
Всміхнеться щастя там тобі,
Але найважче серед всього
Зробити вибір у житті.
-
Доле, прошу, поговори зі мною,
Стань подругою хоч на мить мені,
Давай порозуміємся з тобою
І вирішим проблему у житті.
Проблему найважливішу, єдину:
Чому дорогу переходиш ти мені?
Чому ти переслідуєш людину
і підкорятись змушуєш собі?
Чому хоч крок не відійдеш від мене?
Чому стежки, які ведуть аж до висот,
у світ, де все неоціненне
заплутуєш у нероплутаний клубок?
Якщо заходиш в дім, щоб його зруйнувати,
то краще залишися край воріт.
Дозволь мені самій побудувати
свій власний незбагненний світ!
-
Кохання...Яке чарівне слово
До кожного приходить хоч би раз
Воно цвіте так ніжно, так чудово
І довго пам'ятається той час.
Твоє кохання перше пам'ятаю,
Душа твоя цвіла, як пишний сад.
Ти була наче у квітучім раю,
Вночі для тебе падав зорепад.
Цей стан душі ніколи не забудеш,
А хочеться, щоб він тривав завжди.
Та все пройде, плин часу не зупинеш
Й твоя любов минеться назавжди.
-
:bouquet:
Гарно, складно, мелодійно :)
Дайте комусь, xай ліричні пісні-романси напише, справді гарно, а головне, якось так свіжо і легко, я не поет, але щось так відчувається. Певно ті спомини легко відпустили? Свобода?(від ниx)
-
Своя земля
Поле, річка, гай, сади -
усе це моя рідна Україна,
І знай, що де б не повернувся ти,
до себе манить мамина стежина.
Часом здається у часи скрутні,
Коли нема поради в чужім світі,
Так хочеться хоч грудочку землі
І руки мамині, теплом зігріті.
І, як та пташка, що летить у теплий край,
Від зими шукаючи рятунку,
Так і людина залишає рідний край
І в чужім шукає подарунку.
Але найбільше щастя в себе вдома,
свої поля, ліси і жито золоте...
Свої лани й своя земля чудова,
яку ти не зустрінеш більш ніде.
Відповідь від: 10 Липня 2013, 15:49:31
Певно ті спомини легко відпустили? Свобода?(від ниx)
На той момент в мене такі були емоції, що надихали на римування, а зараз як згадаю про ті спомини, то аж смішно самій з себе, що так брала близько до себе. Але ж то була юність, напевно так і мало бути... Зараз абсолютна свобода, напевно аж занадто, бо вже би й двох рядків не зримувала.
-
Зріло, по-дорослому.... Життєвий досвід за плечима
Розпізнається мудрість, то як дар -
Побачити життя вже іншими очима
Покинувши минулиx літ тягар...... :)
-
Любов... Яке прекрасне слово,
Вона людей веде до забуття,
Душа смієтьсярадісно й святково
Й назад уже немає вороття.
Любов прийшла й постукала в віконце
І виглянуть заставила тебе,
А потім, увірвавшись в твоє серце,
Тебе у світ ілюзій поведе.
У світ, де все прекрасне і безхмарне,
Де ясно світить сонце золоте.
Але насправді все таке туманне...
Та серце, закохавшись, не збагне.
Не збагне воно і навіть того,
що усе там тьмяне і пусте.
Але любов й приходить лиш для того,
Щоб своїм сяйвом засліпить усе.
Відповідь від: 10 Липня 2013, 16:00:35
Зріло, по-дорослому....
Бо це вже пройшов час, і після почуттів прокинувся патріотизм.
Відповідь від: 10 Липня 2013, 16:01:45
Життєвий досвід за плечима
Розпізнається мудрість, то як дар -
Побачити життя вже іншими очима
Покинувши минулиx літ тягар......
А ви бачу теж маєте натхнення до римування. :good
-
Любов прийшла й постукала в віконце
Колись була така в Калуші фірма :),
Приєднуйтеся до забавки "Віршик", пишіть по пару рядків :bouquet:
http://forum.kalush.info/index.php/topic,7959.new.html#new
Відповідь від: 10 Липня 2013, 16:05:25
З поетами і жити, й форумитись веселіше ;)
-
Прикольно, про фірму не чула. Ок, попробую побавитись.
-
Сенс життя.
Як трудно сказати словами
Це дивне слово "життя".
Отак живемо ми із вами,
Незнаючи свого буття.
Живем і не знаєм навіщо,
Чому ми прийшли у цей світ?
Прожити роки свої грішно?
Побачити безліч тих бід?
Та ні, живемо для того,
щоб слід залишить по собі,
щоб пам'ять про нас жила довго
і люди згадали в добрі.
Відповідь від: 10 Липня 2013, 21:46:58
Напиши мені, мамо, листа
Своїй милій, єдиній дитині.
Напиши мені, мамо, листа,
Як живеш ти сама на Вкраїні?
Напиши мені, мамо, листа
Чи хлюпоче вода у струмочку,
Чи покрилася снігом земля
І чи вбрались дерева в листочки?
Напиши мені, мамо, листа,
Як живеш ти і важко працюєш,
Чи вкрила голівку сивина
Через те, що за мною сумуєш?
Напиши мені, мамо, прошу!
Бо Вкраїну вже більш не побачу,
В чужім краї, напевно, помру
І за мною лиш дощик заплаче...
-
***
ІСХОД
сходить сонце й заходить (ц) екклезіаст
сходить сонце й ісходить (ц) це вже я
ми безумні в словах як вони у нас
тільки їх не відріжеш як голову короля
я не маю сумнівів у столі
хіба в назві «пудельце» і назві «хліб»
бо коли умирають люди і королі
залишаються ці слова й барабанний дріб
я омега-ц ц-ц-ц зета зет
я шукав замінник до слова «смерть»
та найближчим до нього було «ісход»
альфа сходить – вже місяць на голові
наче сходження крапки з-над букви і
я не в змозі стримати цих істот
Мирослав Лаюк, (http://starylev.com.ua/old-lion/author/layuk-myroslav) із поетичної збірки «Метрофобія» (http://starylev.com.ua/metrofobiya)
(http://starylev.com.ua/files/blog/blog5.png)
-
То занадто глибоко для мене :-[ :-[ :-[