Вільний форум міста Калушa
Різне => Віра, релігія, філософія, світогляд => Тема розпочата: yurko від 20 Квітня 2009, 20:10:23
-
Сьогодні випадково довідався, що один знайомий мого батька (колишній однокласник), людина, що керує однією з обласних організацій (це я до того, що серйозний чоловік, не БІЧ якийсь) нещодавно побував "однією ногою на тому світі". Потрапив у аварію у Франі на Пасічній і після того лежав у реанімації та пережив клінічну смерть.
Звісно я не претендую на повну об'єктивність, бо пере розповідаю вже з других рук, але все ж мені ця тема дуже цікава, адже ймовірно, що люди, котрі таке пережили могли б привідкрити завісу над тим, а що ж там далі після смерті.
Але повернемося до самої розповіді.
Чоловік описав "стандартну" подорож темним тунелем "трубою", в кінці якого було світло. Але от далі було дещо нестандартне. Вилетівши із труби, він явно і у деталях побачив величезний 5-ти поверховий будинок, у кожному із вікон якого сиділо по чорту і всі ті чорти наввипередки кликали його до себе. Звісно, чоловік перелякався і почав кричати і впиратися, що не хоче до них. Після чого все пропало і чоловік прокинувся уже у палаті.
Цікавим є теж факт, що ні сам потерпілий ні його друзі і знайомі не вважають його якимсь особливо грішним, нормальний середньостатистичний чоловік.
Даний приклад, на мою думку підтверджує мабуть теорію наукову, яка говорить, що такі галюни людина бачить під впливом недостатнього живлення мозку киснем, а не тому, що душа десь літає і щось бачить.
Кумедним було також продовження татової розповіді. Я задав йому питання, мовляв якби ти сам таке побачив, чи почав би ти до церкви ходити? На це він почав був відповідати, що мабуть то би нічого не змінило, але Рибка його перебила і вставила фразу :"Та ні! Чорти б його просто настрашилися і вікна позакривали..." :-D :-D :-D
Відповідь від: 20 Квітня 2009, 20:03:20
Ага. Забув додати, розповідаємо свої історії. Може хто чув таке, але бажано хоча б з других-третіх рук, а не повні билини. ;)
-
Мені про такі переживання розповідав однин чоловік, який сам пережив клінічну смерть. Він теж говорив, що летів тунелем, почував себе безтілим, схожим на губку. Він говорив, що чим далі він просувався в тунель тим більший тиск він відчував і сморід, ще він говорив що з усіх сторін до нього чіплялася якась слизота гидка і йому було страшно. Раптом все ніби заморозилося вмить і він побачив світло. Він побачив трьох чоловіків в білому і вони запитали його: "Якщо б ти повернувся, ти б змінив своє життя?" Він відповів: "Так". Вони сказали: "Ми даруємо тобі життя". Чоловік, коли прокинувся, запитав у лікаря чи той не розмовляв з ним. Лікар сказав, що не говорить з мертвими. Сказав, що на дві хвилини у того відказали всі системи, тобто він помер. Саме це згодом привело чоловіка до Христа, він тепер віруючий, а раніше входив до кримінальної групіровки.
Є фільм "Воставший из ада". Там свідчення одного пастора, який три дні був мертвий.
А той чоловік, Юра, зрозумів, що його майбутнє - це пекло? Чи й далі "не дуже грішний"?
-
галюни людина бачить під впливом недостатнього живлення мозку киснем
Насправді, коли кисень вже не потрапляє до мозку, все набагато гірше... І душа митарствує, і "бачить" не карикатурних чортів, а реальних бісів
-
Христос Воскрес!
Дуже раджу знайти в інеті книгу Ю.Вознесенської "Мои посмертние приключения"
Це посилання на варіант книги в аудіо форматі http://syhivsoft.org.ua/news/2009-04-09-743
Та в мене є електронна версія, хто захоче через квіп перешлю.
У нас на братстві серед молоді ця книга просто фурор створила. Перечитали майже усі з великим захоплення. Цікаво, що книгу писала людина, яка все це пережила, і вже будучи в монастирі вирішила написати про те, що з нею відбулося. Книга невелика, сто з гаком сторінок, так,що за дві три години можна перечитати.
Воістину Христос Воскрес!
-
Є фільм "Воставший из ада". Там свідчення одного пастора, який три дні був мертвий.
Я знаю одного пастора, якій в утробі матері був не 9 місяців, а 12 :)
-
А той чоловік, Юра, зрозумів, що його майбутнє - це пекло? Чи й далі "не дуже грішний"?
Я не знаю. Бо питав те саме у батька, але той теж не знав. Мабуть залишився таким як був, або змінився, але не надто переконує інших, щоб ті теж мінялися.
-
Я знаю одного пастора, якій в утробі матері був не 9 місяців, а 12
:=) :=) :=) :=)
Дуже раджу знайти в інеті книгу Ю.Вознесенської "Мои посмертние приключения"
або фільм, який пропонує Netoman - "Встреча с вечностью"
-
А той чоловік, Юра, зрозумів, що його майбутнє - це пекло? Чи й далі "не дуже грішний"?
Я не знаю. Бо питав те саме у батька, але той теж не знав. Мабуть залишився таким як був, або змінився, але не надто переконує інших, щоб ті теж мінялися.
Я думаю, що цей момент найважливіший, і не лише для нього, а й для кожного, хто чує подібні свідчення. Це для нас ще одна можливість переглянути наше життя.
-
Сьогодні дослухав книгу запропоновану Ньюроманом.
Сильно.
Найбільше мені сподобалися пояснення ангела хранителя питань, чому Бог хоче щоб ми молилися, чому йому приємніше, коли ми робимо це гуртом, чому існує зло, як ми можемо допомогти померлим і багато іншого.
Звісно то лише літературний твір у якому пояснення робляться з позиції православя і робиться акцент на Росію і віруючих з Росії, але це природньо. Якби авторка була полькою, дивно було б якщо б вона писала про українських мучеників.
На мене книга зробила сильне позитивне враження і що ще головніше - ефект. Звичайно, що той ефект не є таким сильним як особисті переживання, але книга корисна.
Обмовлюся, що на скептика і атеїста подібного ефекту книга мабуть не зможе зробити, але людям котрі ходять ( рідко) до православної церкви я б її настійливо рекомендував.
-
але людям котрі ходять ( рідко) до православної церкви я б її настійливо рекомендував.
Я дуууууууже рідко ходжу до православної церкви. Книга на мене не справила аж такого враження. Тим більше, є деякі невідповідності у неї. Для тих хто не знає, то є ще одна книга написана іншою людиною, теж жінкою, але католичкою. Зараз не згадаю, задється її звали Феодора. Так що ж рай та ад у кожного свій? Було би цікаво почитати ісламских авторів, а як вони уявляють собі потойбіччя.
Відповідь від: 06 Березня 2010, 11:42:52
Когда человек находится под наркозом, то некоторые люди переживают подобное. Труба, состояние чего, только не человеческого естества, а как будто ты состоишь из пенопластовых шариков и они перекатываясь, трутся друг о друга, шуршат и вся эта масса двигается в прозрачной трубе вперед. Причем, способность к мышлению сохраняется, и есть какие-то осязательные ориентиры тела - голова, ноги. Особенно макушечная область и ноги, т.к. все время хочется упереться ногами и вырваться через макушку, и тогда станет легче. Кстати, отовсюду идет какой-то звук - словно в бутылку льется вода. Труба заканчивается огромной воронкой, в которую заканчиваются другие трубы, куда плавно падают людские тела, некоторые из них потом, по по невидимой спирали поднимаются вверх, к чему-то или кому-то очень светлому, что аж слепит глаза. И подсознательно ты знаешь, что тебе тоже нужно туда же.
Человек, рассказавший мне это до воронки не докатился. Когда приходил в себя - "материлизовался", пережил такое состояние как будто его впихивали в ставшую тесной оболочку, затем пришла тяжесть и боль во всем теле.
Кстати, существует теория почему люди стают наркоманами.
-
Прошу пригадати назву книги. Хотілося б прочитати саме католицьке трактування.
-
Є Життя преподобного Василія Нового і видіння Григорія, його учня, про митарства преподобної Феодори. Називається" Страшний Суд або митарства Преподобної Феодори". Святий Василій Новий жив за часів царювання благочестивих грецьких імператорів Лева Премудрого і його брата Олександра.
Можливо є ще Феодора - католик.
-
Вся та книга яку я читав якраз на Феодориних описах і базується. Тому то швидше щось інше мало б бути.
-
я помер коли мені було 5 років тому багато і не памятаю . точніше взагалі нічого не памятаю .
-
В клінічній смерті я не був, але колись давно (в час служби в війську)після однієї травми я втратив свідомість і коли мене везли до шпиталю (весь час був без свідомості),то дуже добре памятаю той момент - коли пульс в мене падав і серце зупинялось.Чув кожне слово лікарів і відчував дуже чітко,що вони роблять ,а реагувати не міг.Потім прийшов до тями після реанімації в військовому шпиталі - а навпроти мене вже сиділи батьки.....
-
Глорія Поло - ВРАЖЕНА БЛИСКАВКОЮ
(http://dobre.org.ua/images/images/p001_1_00.jpg)
Книжка описує не вигаданий, а підтверджений документально випадок з життя колумбійського стоматолога Глорії Поло, що стався у1995році, внаслідок чого вона "померла", тобто кілька днів перебувала в комі. Її життя підтримувала тільки спеціальна медична апаратура, і лише завдяки сестрі пані Глорії, яка також за фахом лікар, ця апаратура не була відімкнена передчасно.
Коли пані Глорія перебувала в комі, її душа мандрувала дорогами вічності, щоб згодом, повернувшись до земного життя, спробувати переконати в існуванні вічності тих, котрі не можуть в неї повірити.
Прочитати можна тут:
http://dobre.org.ua/2011-01-26-13-43-00/kategoriji/knigi/30-gloriya-polo-vrazhena-bliskavkoyu
-
:(я вмирав,коли мені було біла 5 років
взяв з акваріуму градусник,надломив і випив то що там було(не памятае ніхто чи то був червони чи сірий градусник)
і закусив рибкою(розказувала мама,до тепер як згадае зле стае)
ледве відкачали,лікарі вже думали шо не виживу :P
але недарма я народився 6 січня.
хоча я з дитинства любив шось утнути. :oі патрони холості,памятаете були такі,для забивання пістолетом дюбеля?.......висипував порох......тай хляпнув молотком по капсулю.....юй крові по стінам,пальці як тряпочка :D
отаман мав би бачити пальчики мои :=)