"Рефлексії щодо подій в Криму 2014 року
Зараз у це важко повірити, але у 2013/2014 в Сімферополі був досить потужний регіональний Євромайдан. Кожного дня на площі було досить багато людей, регулярно збиралися гроші та речі, які відправлялися в Київ на підтримку активістів протесту. Кримський Євромайдан був нічим не гірший за Дніпровський чи Запорізький.
Звісно, настрої переважної більшості населення АРК були конформістські або проросійські. Але серед активної частини кримчан, готової виходити на мітинги та відстоювати власні інтереси, проукраїнські сили були не в програші. Кульмінацією громадянського протистояння в Сімферополі були мітинги 26 лютого перед будівлею Верховної Ради АРК. Проукраїнський мітинг виглядав як кримськотатарський, хоча не бракувало на ньому і слов'ян, прихильників територіальної цілісності. Проти них виступили активісти проросійських організацій, які вимагали від кримських парламентарів схвалення сецесії. Два мітинги проходили водночас і силовики були не здатні створити між ними бар'єр. Відбулися локальні зіткнення, були постраждалі. Але наших вийшло на акцію явно більше. Наші домінували. Словом, у той день кримський парламент нічого не ухвалив і ми проводжали 26 лютого з відчуттям перемоги і спокою. Багато хто з користувачів Фейсбуку повісив у цей день собі на аватарки кримськотатарські тамги. Це був вияв вдячності. Здавалося, в Криму все під контролем, і сепаратистський сценарій тут неможливий.
Мабуть, так усе б й вирішилося, якби не введення російських військ на наступний день. 27 лютого озброєні "невідомі" захопили будівлі органів влади АРК. Ми не одразу зорінтувалися, що це початок російського вторгнення. Ми підозрювали кримський "Беркут". Пізніше цих людей називали "зеленими чоловічками", "ввічливими людьми", "кримською самообороною". Путін плутано пояснював, що адмінбудівлі захопили якісь невідомі терористи, і реагуючи на цю несподівану небезпеку, втрутилися російські військові. Рік по тому путін підписав указ про затвердження 27 лютого днем Сил спеціальних операцій РФ. Словом, після тривалого впертого заперечення, роль російських збройних сил у Криму, починаючи із 27.02.2014 року, була визнана Кремлем.
Тоді з'ясувалося, що останнім непереборним аргументом є не позиція більшості населення і не позиція активної його частини, а поява озброєних людей. Через півтора місяця ця ж логіка спрацювала у Слов'янську та в Краматорську..."
Максим Майоров , історик, політолог.
