Розумієш, в 2009-му я заробляв скажімо 2400 грн. Кефір коштував 9,13 грн. Зараз я заробляю скажімо 2000 грн і кефір коштує 18,50.
Той самий кефір і той самий я.
Цифри звісно приблизні, але суть у тому, що воно так реально є.
В 2009-му за квартиру треба було платити в середньому 200 грн на місяць - зараз 600, а може і 900 (бо ще не ясно .як то зимою буде виходити).
Ліки, які коштували 8 грн - зараз 32.
Хліб з 4 став 8.
І так можна перераховувати без кінця.
Тепер скажи мені, я це все бачу, йде війна, уряд і президент створюють видимість, що щось роблять і реально я бачу, що дійсно роблять, бо таки постійно стає гірше; як по Твоєму, я замислююся про другу чи третю дитину? Нє ну хотіти то я може би і хотів, але реально бачачи ситуацію і розуміючи, що мені вже скоро 40, а заробити НА ЇДУ мабуть скоро можна буде лише на заробітках, я знаючи своє здоров'я і фізичні кондиції усвідомлюю, що краще не залишати родину у злиднях.
Тож переважна більшість людей тверезо подумавши вирішує, що це недоцільно.
І так нас з 2009-го за майже 50 мільйонів вже стало мабуть 45 з гачечком.
Це не геноцид?
Нє, ну якби при тому в країні не було мільярдерів і було видно, що справді країна бідує, але ж ні...
Знаєш. Смішно трохи. Бо вже ті, що в 2000-них подороблялися до джипів, зараз реально все більше пішки починають ходити. Бо їх бізнес то переважно перепродаж промислових товарів, а зараз все менше і менше людей дозволяють собі ті товари взагалі купувати. Та навіть ті, що мали продуктові супермаркети, зараз дуже тоненько почуваються.
Знаю, що збоку в то важко повірити, бо важко уявляється, але повір - то дійсно так.
При допомозі Рибки вдалося пригадати, що останній раз ми були в кафе (барі) ще коли вона була вагітна. Мирончикові вже 2,7...