Сьогодні за церковним календарем День святої великомученицi Катерини
Юнаки найвідоміших родин імперії просили руки прекрасної Катерини, але ніхто з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згодна вийти заміж лише за того, хто перевершить її у знатності, красі, багатстві й мудрості. Мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника, святого старця, який чинив молитовний подвиг на самоті у печері неподалік від міста. Вислухавши Катерину, старець сказав, що він знає юнака, котрий перевершує її в усьому, тому що “краса його світліше сонячного сяйва, мудрість його керує всім творінням, багатство його розливається по всьому світі, але це не зменшує його, а множить, висота роду Його – невимовна”. Образ Нареченого Небесного родив у душі святої діви гаряче бажання побачити Його. Істина, до якої поривалася її душа, відкрилася їй. На прощання старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Немовлятком Ісусом на руках і велів з вірою молитися Цариці Небесній – Матері Небесного Нареченого про дарування бачити Її Сина.
Катерина молилася всю ніч і удостоїлася бачити Пресвяту Діву, що просила Свого Божественного Сина подивитися на уклінну перед Ними Катерину. Але Дитина відвертала Свій лик від неї, говорячи, що Він не може дивитися на неї, тому що вона з поганого роду, потворна і злиденна та божевільна, як і всяка людина; не омита водами святого Хрещення і не ознаменована печаттю Духа святого. У глибокому сумі Катерина знову пішла до старця. Він з любов’ю прийняв її, наставив до віри Христової, заповів зберігати чистоту і цнотливість, безперестанно молитися, і здійснив над нею таїнство святого Водохрещення. І знову святій Катерині було бачення Пресвятої Богородиці з Дитиною. Тепер Господь ласкаво дивився на неї і дав їй перстень – чудовий дарунок Небесного Нареченого. У цей час в Александрію на язичеське свято прибув сам імператор Максиміан. З цієї нагоди свято було особливо пишним і багатолюдним. Лементи жертовних тварин, дим і сморід від жертовників, гомін юрби переповнювали Александрію. Приносилися і людські жертви – на смерть у вогні прирікали сповідників Христа, що не відступили від Нього під страхом катування.
Свята любов до мучеників-християн і щире бажання полегшити їхню долю спонукали Катерину піти до головного жреця і владики імперії Максиміана. Назвавши себе, свята визнала свою віру в Єдиного Праведного Бога і мудро викрила омани язичників. Краса дівчини полонила правителя. Щоб переконати її та показати торжество язичеської мудрості, імператор повелів скликати 50 найбільших тогочасних волхвів імперії, але свята взяла гору над ними, і вони самі увірували в Христа. Свята Катерина осінила мучеників хресним знаменням і вони мужньо прийняли смерть за Христа.
Максиміан, не сподіваючись більше переконати святу, спробував спокусити її обіцянкою багатства і слави. Одержавши гнівну відмову, імператор наказав піддати святу жорстоким катуванням, а потім кинути в темницю. Імператриця Августа, що багато чула про святу Катерину, побажала бачити її. Умовивши воєводу Порфирія із загоном воїнів супроводжувати її, Августа прийшла у темницю. Імператриця була вражена силою духу святої Катерини, лик якої сяяв Божественною благодаттю. Свята мучениця розкрила Августі християнське вчення і та, увірувавши, навернулася до Христа.
Наступного дня мученицю знову привели на судилище, де під загрозою колесування запропонували їй відректися від християнської віри і принести жертву поганським богам.
Свята непохитно визнала Христа і сама підійшла до коліс, але Ангел Господній розтрощив знаряддя тортур, і вони розлетілися на уламки, перебивши багатьох язичників. Ставши свідком цього чуда, імператриця Августа і царедворець Порфирій з 200-ми воїнами перед усіма ісповідували свою віру в Христа, і їм було відтято голови. Затим Максиміан знову спробував спокусити святу мученицю, запропонувавши їй шлюб, і знову одержав відмову.
Свята Катерина твердо визнала вірність своєму Небесному Нареченому – Христу, і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху.
Мощі святої Катерини були перенесені Ангелами на Синайську гору. У VI столітті по одкровенню були знайдені чесна глава і ліва рука святої мучениці, і з почестями перенесені у новостворений храм Синайського монастиря, побудованого святим імператором Юстиніаном (527-565; пам’ять 14 листопада).
Сьогодні для нас, християн, є дуже важливо не тільки вчитатись у слова з житія святої мучениці за Христа, але зрозуміти головну думку. Святі віддавали своє життя не лише заради свого власного спасіння, але прикладом своїм показували, що земне наше життя позбавлене сенсу, якщо буде без Бога, Його благодаті та благословення. Нині для того щоб довести (не Богу, а самим собі), що Господь для нас є на першому місці, потрібно жити так, аби не боятися зустрічі з Богом уже сьогодні.
А для цього живімо з повсякденною думкою про дочасність нашого земного життя. Воно має чіткі рамки, дуже мізерні у порівнянні з вічністю. І тому нехай наше життя буде повсякчас сповнене добрими ділами віри, надії та любові.
Автор
Тема: Вітаємо з особистими святами. (Прочитано 721584 раз)