Назви міст Центральної Росії, яким понад півтисячі років, переважно мають, за дуже невеликим винятком (як-от Ярослав, Володимир) фінно-угорську назву. Наприклад, Рязань – столиця мордовського племені ерзя; Москва, Нева, Ока – від фінського слова “йоккі” – річка, Волга – означає “біла вода” у фінно-угорських мовах; Кострома, Суздаль, Клязьма – та просто візьміть географічну карту і переконайтеся, що більшість давніх російських назв зі слов’янською етимологією не має нічого спільного.
Фінно-угри – це етномовна спільність народів, яких нині є понад 20 мільйонів. Вони жили від Балтійського моря до Західного Сибіру. Це комі, удмурти, бесерм’яни, ерзяни і мокша, марійці, фіни, естонці, водь, іжорці, карели, вепси, мер, ханти, манси, угорці, мещера, муроми… В одних монголоїдні риси переважають, в інших домінує європеоїдна складова, у третіх – порівну. У мові мордви досі зберігаються українізми, скажімо, “рохамс” – “рохкати”, “рямигамс” – “ремигати”, “шивець” – “швець”.