Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

Так

17 (54.8%)

Ні

14 (45.2%)

Всього голосів: 31

[doktor-maks]

Молитись за померлих - це також водительство Святого Духа. Бо краще молитись, нехай навіть за померлих, ніж не молитись взагалі. Якщо Господь відповідає і відчуваєш мир і радість в серці, чому ні? Або почуття світлого суму і досконалого жалю...

[newroman]

Молитва за всякого померлого

Помяни, Господи, Боже наш, у вірі й
надії на життя вічне спочилого раба Твого,
брата (сестру) нашого (імя) як Милосердний
і Чоловіколюбний, відпускаючи гріхи та
згладжуючи неправди, полегши, даруй і
прости всі його провини вільні й невільні,
визволи його від вічної муки та вогню геєн-
ського і дай йому вічні Твої блага, наготовані
для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він,
та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і
Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Тройці сла-
вимого, вірував і Одиницю в Тройці і Тройцю в
Одининці православно аж до останнього свого
подиху визнавав. Будь милостивим до нього і
віру в Тебе замість діл прийми і з святими
Твоїми, як Щедрий упокой: нема чоловіка, що
жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого
гріха, і правда Твоя - правда вічна, і Ти один Бог
милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу
возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині,
й повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[A.L.V]

Ну які висновки я з цього можу зробити про протестантів. Ви добрі і лагідні, тільки для тих хто для вас є корисним. А решта вас не цікавить.

 2newroman
 1  Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.
(Лук.6:37)
 2 41 Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!
 (Лук.6:41-42)
3  Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!
(Лук.6:45)
 Ви маєте на увазі,якщо я протестант (або не православний) то я вже поганий??? І тобто ВСІ українці гарні а ВСІ москалі погані ? (якщо протестанти погані вони не українці ) ?

[newroman]

Судити і робити висновки чи розсуждати це різні речі. Я вже писав, що мені жаль людей, які відійшли від Церкви.
А висновок я зробив із живого прикладу близької людини, а не зі слухів чи пліток.

[Juli]

В любій конфесії чи деномінації, серед будь-якого народу є "козли" і "вівці". Церква (будь-яка) створена для всіх людей! Тому логічно, що приходять туди люди з різним вихованням, різними характерами і стереотипами. Всі в процесі вдосконалення, але у кожного свій рівень пізнання Бога. Порівнювати людину (будь-якої конфесії) можна лише з нею самою в минулому і в майбутньому. Іншими словами: ким була, ким стала, ким має стати - це єдине правильне судження про людину. Головне побачити чи знаходиться дана особа в процесі вдосконалення. Якщо так, можна передбачити її, щоб потім не розчаровуватися в ній. Часто люди поспішно роблять висновки щодо віруючих і, взагалі, людей.
Колись мені задали запитання: "Є щось, що дратує вас у людях?" Я відповіла: "Мене нічого не дратує в людях, я люблю людей і можу поставити себе на їх місце. Я розумію, що всі були виховані по-різному, когось любили, когось били чи гвалтували, комусь все дозволяли і виховували егоїстом...Але кожна людина - це особистість, з якою можна порозумітися."
 

[Juli]

Продолжаем по теме:

Наслоение языческих традиций столетиями формировало антихристианский образ мышления славянского народа, которое идет в разрез Священному Писанию. Религиозные обряды мумифицировали живое Тело Христово, превратив его в музей средневековых костей. Библия столетиями была недоступна для широких масс, в сознание которых под маской христианства было внедрено множество выгодных культов.

Традиционно через неделю после Пасхи православные христиане совершают особые поминальные дни, так называемые родительские субботы. Так же широко распространено поминовение родственников, годовщины их смерти.

Можем ли мы, живые, хоть как-то помочь нашим умершим близким обрести спасение и лучшее устройство в загробной жизни? За ответом, в первую очередь, необходимо обратиться к Слову Божьему.

Иисус Христос рассказывает в Евангелии от Луки историю о богаче и нищем, которые умерли и оказались в разных измерениях загробного мира. Богач попал в ад, а нищий был отнесен ангелами в рай, на «лоно Авраамово». В аду, будучи в муках, богач поднял глаза свои, увидел вдали Авраама и Лазаря на лоне его и возопил: отче Аврааме! Умилосердись надо мною и пошли Лазаря, чтобы омочил конец перста своего в воде и прохладил язык мой, ибо я мучаюсь в пламени. Но Авраам сказал: чадо! Вспомни, что ты получил уже доброе твое в жизни твоей, а Лазарь – злое, ныне же он здесь утешается, а ты страдаешь, и сверх того между нами и вами утверждена великая пропасть, так что хотящие перейти отсюда к вам не могут, так же и оттуда к нам не переходят» (Лук.16:19-26).

Слово Божье обращается к живым, призывает всех к покаянию, изменению образа жизни здесь, на земле. И после сей жизни нет никакой возможности для покаяния. Поэтому молиться необходимо не за мертвых, а за живых.

Умершие родственники находятся в недосягаемом для нас, живых, измерении, и любой контакт с ними порицаем Богом, потому что вводит нас в спиритизм – общение с бесами, выступающими под масками знакомых нам людей. Библия категорична в этом вопросе – место колдунов, чародеев и чревовещателей в «озере огненном» вместе с сатаной.

Уход за могилой - наш сыновний долг и акт почтения, но душа умерших близких уже не в нашей власти, поэтому даже приветствовать их, приходя на могилу – мерзость перед Богом. Тем более устраивать поминальные пиршества на этом месте. Смерть – удел дьявола, поэтому на кладбищах полно его агентов, ищущих чистую обитель живой души. Не подвергайте себя вторжению дьявола, участвуя в подобных ритуальных оккультных действах. Писание предупреждает нас: «Не давайте места дьяволу», не пейте с ним «на брудершафт» - дорого обойдется, ведь у него не бывает друзей.

Нужно наслаждайться Господней победой, открывшейся в нас потоком воды живой, радоваться жизни! Смерть - не удел для христиан.

Поминальные 9-ый, 20-ый и 40-ой день после смерти традиционно связывают с учениями о «мытарствах» и о «чистилище», но что это такое?

Католическая церковь придерживается этого лжеучения, корни которого уходят в глубины древности: его знала еще Шумеро-Вавилонская цивилизация. Древние египтяне в своей «Книге мертвых» пишут о том же. Принцип этого лжеучения чрезвычайно прост - откуп от грехов добрыми делами, которыми человек «зарабатывает» рай. В христианстве до Х столетия ничего не знали о «мытарствах», но в 940 году была написана книга, открывшая дорогу в официальную Православно-Католическую Церковь Византийской империи для древних мистических ересей. Это бестселлер «преподобного» Василия Нового - «Мытарства блаженной Феодоры». Книга повествует, что, якобы, «у преп. Василия была послушница Феодора, которая много служила ему; приняв иноческий чин, она отошла ко Господу. Одному из учеников преподобного, Григорию, захотелось узнать, где находится по своем преставлении Феодора, сподобилась ли она от Господа милости и отрады за свое служение…»

Любопытство подтолкнуло несчастного монаха на контакт с духом нечистым, который, явившись под видом умершей, поведал доверчивому Григорию новое учение, которое с тех пор известно как “учение о мытарствах”.

“Феодора” рассказала, что, якобы, покупала себе спасение своими добрыми делами и молитвами за нее старца Василия. Вот, к примеру, рассказ о прохождении первого из двадцати мытарств: “...сначала нас встретили воздушные духи первого мытарства, на котором испытываются грехи празднословия. Здесь мы остановились. Нам вынесли множество свитков, где были записаны все слова, какие я только говорила от юности моей, все, что было сказано мною необдуманного и, тем более, срамного... Глядя на эти свитки, я молчала будто лишенная дара речи, потому что мне нечего было им отвечать: все, что было у них записано, была правда... Но святые Ангелы, водившие меня, положили конец моему испытанию на первом мытарстве: они покрыли грехи мои, указав лукавым на некоторые из бывших моих добрых дел, а чего не доставало из них на покрытие моих грехов, добавили из добродетелей отца моего преподобного Василия...» 

Но в Библии, являющейся источником Истины для каждого христианина, мы видим совершенно другой план нашего спасения. Не путем откупа добрыми делами и молитвами за отпущение чужих грехов. Вечность наша зависит не от того, чья же чаша весов перевесит, наша или бесовская. Вечность зависит от нашей веры в Бога, "потому что делами закона не оправдается пред Ним никакая плоть; ибо законом познается грех.(Рим.3:20)"

Апостол Павел предупреждает нас: «если бы даже мы или Ангел с неба стал благовествовать вам не то, что мы благовествовали вам, да будет анафема» (Гал. 1:8,9).

Спасение - это Божий дар, Его святой подарок и благодать безвозмездная! Мы получаем "оправдание даром, по благодати Его, искуплением во Христе Иисусе,которого Бог предложил в жертву умилостивления в Крови Его через веру, для показания правды Его в прощении грехов, соделанных прежде, (Рим.3:24,25)"

Сказано также: “Бог, богатый милостью, по Своей великой любви, которою возлюбил нас, и нас, мертвых по преступлениям, оживотворил со Христом... Ибо благодатью вы спасены через веру, и сие не от вас, Божий дар: не от дел, чтобы никто не хвалился” (Еф.2:4-9).

Если человек рожденный свыше христианин, то ему не надо из кожи лезть вон для того, чтобы зарабатывать Рай. Он имеет его уже сегодня!
Відповідь від: 23 Травня 2008, 14:39:18Никогда еще не писала таких длинных постов. Но тема очень обширная... так что, читайте и делайте выводы, господа!!!

[newroman]

так что, читайте и делайте выводы, господа!!!

ггг... попробуем 

Можем ли мы, живые, хоть как-то помочь нашим умершим близким обрести спасение и лучшее устройство в загробной жизни? За ответом, в первую очередь, необходимо обратиться к Слову Божьему.

Иисус Христос рассказывает в Евангелии от Луки историю о богаче и нищем, которые умерли и оказались в разных измерениях загробного мира. Богач попал в ад, а нищий был отнесен ангелами в рай, на «лоно Авраамово». В аду, будучи в муках, богач поднял глаза свои, увидел вдали Авраама и Лазаря на лоне его и возопил: отче Аврааме! Умилосердись надо мною и пошли Лазаря, чтобы омочил конец перста своего в воде и прохладил язык мой, ибо я мучаюсь в пламени. Но Авраам сказал: чадо! Вспомни, что ты получил уже доброе твое в жизни твоей, а Лазарь – злое, ныне же он здесь утешается, а ты страдаешь, и сверх того между нами и вами утверждена великая пропасть, так что хотящие перейти отсюда к вам не могут, так же и оттуда к нам не переходят» (Лук.16:19-26

Уважаемая джули. Ви ж добре знаєте, що тлумачення цього вірша не відповідає істинному значенню цих слів. Навіщо ж, повторюю, НАВІЩО, ви вводите в оману нашу калуську молодь ???
Ну ми ж уже говорили про цей вірш. І про те, що це  Старий Завіт, а це означало, що тоді, дійсно всі ішли до пекла. Але і в Старому Завіті є місця де навіть пророки моляться за померлих.

Умершие родственники находятся в недосягаемом для нас, живых, измерении, и любой контакт с ними порицаем Богом, потому что вводит нас в спиритизм – общение с бесами, выступающими под масками знакомых нам людей. Библия категорична в этом вопросе – место колдунов, чародеев и чревовещателей в «озере огненном» вместе с сатаной.

Цілком згідний. Амінь.
А до чого тут це. Що молитва це спіритичний сеанс. Ми молимося Богу за помилування і полегшення страждань померших, а не входимо з ними в контакт.

Уход за могилой - наш сыновний долг и акт почтения, но душа умерших близких уже не в нашей власти, поэтому даже приветствовать их, приходя на могилу – мерзость перед Богом.

А це взагалі брєд якийсь.
Ви що за книжецію на росейськом языке начитались. 

[doktor-maks]

Ви що за книжецію на росейськом языке начитались. 

Проблєма русского язика в Украінє   
Відповідь від: 23 Травня 2008, 22:54:39

Традиционно через неделю после Пасхи православные христиане совершают особые поминальные дни, так называемые родительские субботы

Так називаємиє гробкі
Відповідь від: 23 Травня 2008, 22:58:33

Умершие родственники находятся в недосягаемом для нас, живых, измерении

Невже?
Відповідь від: 23 Травня 2008, 23:00:57

любой контакт с ними порицаем Богом, потому что вводит нас в спиритизм – общение с бесами, выступающими под масками знакомых нам людей.

Молитва, на Вашу думку, контакт чи медитація?

[newroman]

Это бестселлер «преподобного» Василия Нового - «Мытарства блаженной Феодоры».

Ну чьо вы, уважаемая. Этот, как вы, написали, бестселлер, написал вовсе не Василий, а его ученик Григорий.

Любопытство подтолкнуло несчастного монаха на контакт с духом нечистым, который, явившись под видом умершей, поведал доверчивому Григорию новое учение, которое с тех пор известно как “учение о мытарствах”.

Если внимательно читали книгу, то вспомните, что Григорий сразу после сна был у Василия и тот подтвердил его рассказ.Поклонившись преподобной Феодоре, Григорий вернулся домой, и в это самое мгновение, проснулся и стал размышлять, где он был и что было всё то, что он слышал и видел. Он боялся, не бесовское ли это наваждение, и пришел к учителю. Тогда преподобный Василий сам рассказал то, что видел Григорий, и просил его записать всё виденное и слышанное на пользу ближних.
Про життя і митарства блаженної Феодори.http://days.pravoslavie.ru/Life/life3203.htm

Молитва, на Вашу думку, контакт чи медитація?

Молитва - це звертання,розмова наша з Богом. Отже це контакт з Богом.

[doktor-maks]

Уход за могилой - наш сыновний долг и акт почтения, но душа умерших близких уже не в нашей власти

На цьому треба було поставити крапку, бо далі

поэтому даже приветствовать их, приходя на могилу – мерзость перед Богом

дійсно маячня

[newroman]

9-ый, 20-ый и 40-ой

Ооо, цікаво. А до чого тут 20-й день. Може поясните.
На 9-й відбувається друге поклоніння Богові.
Сороковий день, є днем визначення участі душі в загробному житті.

Смерть - не удел для христиан.

Бог не створював смерті. Вона прийшла у світ через гріх людини.

[doktor-maks]

Никогда еще не писала таких длинных постов

То лі єсчо будєт?  
http://www.godembassy.org/ru/news/news_publ.php?showdetail=2830

Відповідь від: 23 Травня 2008, 23:21:44Автора в студію! 

[Juli]

Точно, але там автор не підписався.
Відповідь від: 26 Травня 2008, 14:15:00

Ви що за книжецію на росейськом языке начитались.

Макс дав зсилку, даного тексту - я погоджуюсь з автором.

[NetomaN]

“Моліться один за одного”. (Як. 5:16)
“У Бога всі живі”. (Лк. 20:38)

Ще в Старому Завіті молились за померлих. Так, наприклад, Варух молився за померлих ізраїльтян (3:4-5). Юда Маккавей — за полеглих воїнів (12:43). Молитви, як засоби, що полегшують загробне життя, поєднувались з благодіяннями. Подача милостині за померлих існувала при Мойсеєві (Втор. 26:14).

Також є вказівка на існування благодіянь за померлих і в послідуючі часи старозавітньої історії. Так, праведний Товит в передсмертному заповіті говорить свойому синові Товії: “роздавай хліб при гробі праведних…” (4:17). А пророк Єремія називає тих, після смерті яких не буває благодіянь, відкинутими від Бога (17:7). Значить, блаженні ті, після смерті яких бувають благотворіння, що спонукають інших людей до молитов за померлих.

Премудрий Ісус син Сіраха пише “Померлого не позбавляй милостині” (17:36). А яку милостиню може виявити померлому той, хто живе, окрім молитви? В часи апостолів також було звичаєм поминати померлих наставників (Євр. 13:7). “Моліться один за одного”, “за всіх людей” (1Тим. 2:1) і “у всякий час” (Єф. 6:18-19), — пише св. ап. Павло. Значить, ми зобов’язані молитися і за живих і за померлих. “Чи живемо, чи вмираємо, — завжди Господні” . “У Бога всі живі” (Лк. 20:38). До померлих ми зобов’язані постійно возгрівати любов, “яка ніколи не перестає” . Вони моляться за нас (Об. 6:9-10), і ми повинні молитися за них, тим більше, що помираємо всі з гріхами (Як. 3:2).

Відпущення гріхів можливе не тільки в цьому, але і в загробному житті. Це видно зі слів Самого Спасителя: “Якщо хто скаже на Духа Святого, не проститься йому, ні в цьому віці, ні в майбутньому” (Мф. 12:32). В цьому віці гріхи прощаються через покаяння, а в майбутньому — через молитви і приношення безкровної жертви.

Ап. Павло молився за те, щоб Онисифор отримав милість Божу на суді після смерті (2Тим. 1:16,18). Якщо апостол молився, щоб Онисифор отримав милість Божу після смерті, то і всі християни, наслідуючи його (Фил. 3:17), можуть і повинні молитися за своїх ближніх, щоб вони отримали після смерті помилування від Бога.

Ісус Христос перед хресною смертю молився за учнів, яких Він залишив, і за блага для них в загробному житті, тобто про те, що складає предмет молитви за померлих. “Отче! — говорив Він, — хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою.” (Ів. 17:24).

“Христос панує над мертвими” (Рим. 14:9) — говорить ап. Павло. До Нього ми звертаємось зі своїми молитвами за померлих. Він має ключі від пекла і смерті (Об. 1:18), отже може полегшити участь тих, що знаходяться в місці мук, бо Царство Небесне не обмежується тими, що живуть на землі, а простягається і до області тих, що померли з вірою в Його викупні заслуги (Рим. 14:9). “Йому дана всяка влада на небі і на землі” (Мф. 28:18). Христос обіцяв: “коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю” (Ів. 14:14). Ми твердо віримо, що наші молитви не надаремні й не безплідні, тим паче, що вся Церква Христова молиться за своїх спочилих дітей. А Церква є Тіло Самого Христа “повнота Того, хто наповнює все у всьому” (Єф. 1:23). Чи її Господь не послухає? Ап. Іван запевняє нас: “Ось яке дерзання ми маємо до Нього, що коли попросимо чого згідно волі Його, Він слухає нас” (1Ів. 5:14).

Поки нема ще остаточного суду над померлими, після чого наступить смерть друга (Об. 20:14), ми й молимо Бога позбавити наших померлих цієї другої смерті, просимо упокоїти їх зі святими, де немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання, але життя вічне.
Крім молитв за померлих, найбільш дієвий засіб для надбання їм милості Божої — це принесення за них безкровної жертви. В Православній Церкві часточки, які вийнято з просфори в пам’ять померлих, після причастя живих віруючих, опускаються в св. Чашу з молитвою: “Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Дорогоцінною, молитвами святих Твоїх”.

Не намарно, — вчить св. Іван Золотоуст, — узаконено апостолами творити перед страшними тайнами поминання спочилих: вони знали, що велика буває від цього користь для спочилих; не даремні моління, не даремні милостині: все це встановив Дух Святий, бажаючи, щоб ми отримували користь один через одного”.

Християни всіх часів і народів завжди молилися за своїх померлих. Про це ясно свідчать древні Літургії. Так, наприклад, в Літургії св. ап. Якова є молитви за померлих, які перейшли і в Літургії св. Івана Золотоуста і св. Василія Великого. Ці Літургії схвалені VI-м Вселенським Собором.

Загробна участь грішників полегшується і милостинями убогим. Подачею милостині збільшується число людей, що моляться за спасіння душі спочилого і разом з тим виконують слова Ісуса Христа: “Тому що ви зробили це (милостиню) одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені” (Мф. 25:40).

[Juli]

Якщо ви вже все зробили, всім знедоленим живим допомогли і більше для вас роботи немає, моліться, брати, за померлих.

[doktor-maks]

Роль молитви за померлих у житті Православної Церкви, каже священик Свято-Феодосіївської церкви, що в Луцьку, протоієрей Богдан Гринів, – це велика рятівна сила для людини, яка померла, для її душі, яка відійшла у вічність. Тому що за гробом людина не може каятися. Бо ще псалмоспівець Давид говорив, що після смерті немає каяття. Православна Церква вчить, що через молитву Господь воскрешав і оздоровлював людей. І тому бере своє вчення зі Святого Письма, щоб за молитвами інших люди ставали здоровими, закликає своїх вірних молитися за померлих, щоб їх душі були очищені від гріхів.

Поки людство в очікуванні Другого Пришестя Христа, всі душі, які після свого земного шляху перебувають далеко від Бога, ще можуть сподіватись на спасіння, якщо в цьому світі є хоч одна людина, яка здатна палко молитися за їх спасіння. Самі ж ті, хто відійшли в інший світ, не здатні молитись за себе. Лише святі можуть просити в Бога потурбуватися про інших.

– Святі угодники Божі, найперше, моляться не тільки за живих, але вони моляться і за померлих, – продовжує отець, – тому що в Об’явленні Йоана Богослова читаємо, що біля Престолу Божого стояли старці, які день і ніч підносили свій голос, – значить, вони підносили молитву за всіх, як живих, так і померлих, тому що молитва єднає Церкву Небесну і земну.

– Але ж вони теж свого часу були померлими?

– Але Сам Господь сказав: «Де Я, там буде слуга Мій», який у своєму житті наслідував життя Ісуса Христа і йшов Його дорогою. Навіть апостоли задавали питання Ісусові Христу про те, що вони покинули свої домівки й пішли за Ним. Ісус Христос сказав: «Ви посядете на престолах колін 12-ти Ізраїлевих, і будете там, де Я».

Тому так важливо, аби батьки змалку привчали своїх дітей до Церкви, до віри як майбутніх молитовників за них після смерті. Однак така ситуація, згідно з ученням Церкви, зберігатиметься лише до Страшного Суду, допоки місце перебування душ визначене тимчасово. Після нього доля кожної душі вирішиться назавжди. І не солодко буде тій, яка потрапить у пекло. Тоді вже станеться остаточна духовна загибель людини. Але душа житиме, бо нестиме довічні покарання за скоєні гріхи. Якби вона померла, то марне було б Воскресіння Христове. І рівноправними були б ті, хто чинили добро, і ті, хто чинили зло. Але це неможливо. Господь хоче спасіння кожного, але до Його обителі не можуть потрапити нерозкаяні.

Повний текст http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=216

[yurko]

  Наведена Джулі притча, на мій погляд, аж ніяк не говорить про те, що молитви живих не можуть допомогти душам померлих. Там лише сказано, що не можна з пекла перейти у Рай і навпаки. Але це якщо сприймати буквально. А якщо до тієї цитати додати "...І в друге прийде зі славою, судити живих і мертвих...". А для чого судити мертвих, якщо вони вже і так на віки у пеклі.

А друге питання ще цікавіше. намічається неувязка, бо Джулі наводить вірші з 19 по 26 -й, а якраз перед тим у віршах з 13 по 18 наводяться слова Ісуса про те, що не можна одночасно служити і богові і мамоні. А на насмішки фарисеїв відповідає "Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе у людей, те перед Богом гидота".
Та й навіть Авраам говорить багачеві, що той вже мав розкоші за життя, то й досить з нього.
Дивним виглядає те, що Ісус не говорить тут про те, чи був багач побожним і чи був побожним бідний, але якраз протиставляє багатство можливості мати життя вічне у раю. І там же далі у 18-й главі йдеться про багатого юнака і "верблюда, що має пройти крізь вушко голки".

Чому Ісус не говорить, що лише будучи багатими і успішними ми можемо піти за ним, але навпаки стверджує, що матеріальні блага віддаляють нас від Нього? Адже Він жодного слова на просто так не вимовив!

Та простий приклад. Я був у Німеччині і там у одному селі жили поряд люди направду багаті, мільйонери і прості , а навіть бідні люди. Я бував у гостях і у одних і у других. І  от якось один чоловік з тих що ледво кінці з кінцями зводив запитав мене чим мене Антон (так звали місцевого багатія) пригощав, а я відповів, що нічим, але пропонував, а я ввічливо відмовлявся. А він і каже, а от бачиш, а ми бідно живемо, але завжди поділимося тим що маємо.
І хоч він не був надто доброю і щирою людиною, але сказав дуже мудру річ. Справжні меценати і добродійники то не багатії, а бідняки бо віддають не крихту з барського столу, а частку із власної неповної тарілки.

[romashkin]

Адже Він жодного слова на просто так не вимовив!

прошу пояснити, не конче Юрка.
http://www.sscn.com/bible/chapter.cgi?2761021+ukrbible

34Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.
35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.
36 І: вороги чоловікові домашні його!

[Juli]

і мертвих...

Мається на увазі мертві духовно. Людина, яка не народилася від Духа Божого - мертва духовно.
Є ще таке місце: "Но Иисус сказал ему: иди за Мною, и предоставь мертвым погребать своих мертвецов."
(Матф.8:22) Як мертві можуть ховати мертвих?
Біблія пише, що Христос ожив нас, які були мертві. "Бог, богатый милостью, по Своей великой любви, которою возлюбил нас,
и нас, мертвых по преступлениям, оживотворил со Христом, - благодатью вы спасены, - и воскресил с Ним, и посадил на небесах во Христе Иисусе..."(Еф.2:4-6)

не можна одночасно служити і богові і мамоні

Служіння мамоні - це гроші заради грошей. Коли гроші стають самоціллю, вони оволодівають серцем людини. Так, багатому важче увійти в Царство Боже, бо він робить своє багатсьво опорою, але Ісус не сказав, що це не можливо. Можливо, але прийдеться себе ламати, змінювати себе, своє відношення. Як часто люди озираються назад, і кажуть: "Як добре було жити при комунізмі..." Ці люди були багаті, тобто, було в їхньому житті щось цінне. А Ісус говорить, що такі люди ненадійні для Царства Божого. Отже, кожен, незалежно від матеріального статку, може мати свій "скарб", щось дуже цінне, що важко лишити, щоб слідувати за Христом. Є велика різниця в тому, як служать Богу ті, кому нічого було втрачати, і ті, хто вважав себе достатньо порядною людиною. Щоб іти за Христом, все має врешті решт втрати цінність, щоб справжнім скарбом став Христос. "Но что для меня было преимуществом, то ради Христа я почел тщетою."(Фил.3:7) От саме цим "преимуществом", "скарбом", яке є в житті кожного знас, і варто знехтувати, щоб слідувати за Христом.

[yurko]

рошу пояснити, не конче Юрка.
http://www.sscn.com/bible/chapter.cgi?2761021+ukrbible

Вибач, але не знаю що саме тебе у тих словах здивувало, тим більше, що ти, на відміну від тих кому то говорилося, добре знаєш історію гонінь перших християн.

А на рахунок того, що родичі твої вороги, теж просто пояснити. От уяви, що все що вчить православна (наприклад) церква - дійсно правда, уяви жахи вічності у пеклі. А вся твоя сім'я - служителі ПБ і вони з тебе сміються і стараються навернути у свою "правильну" віру. Ти ж не в змозі врятувати їх душі, то хіба треба згубити свою, за компанію?
Відповідь від: 21 Квітня 2009, 21:33:27До Джулі. Питання. Чому ви постійно робите наступне: коли вам вигідно трактувати Біблію буквально - трактуєте буквально. Коли ж вам щось не підходить під вашу доктрину, ви просто говорите людям, що насправді малося на увазі зовсім інше.

Дійсно вираз хай мерці самі ховають своїх мертвих не є буквальним. Навіть у сучасному світі часто так говориться. Наприклад коли люди у Хіросімі хоронили рідних.