Різне > Віра, релігія, філософія, світогляд
Молимось за померлих
doktor-maks:
--- Цитата: newroman від 29 Грудня 2007, 19:43:49 ---Навіщо тоді Церква молиться за упокій померших, панахиди, Дмитрівська помнальна субота і т.д.
Кожну суботу відправляються по храмах літургії за померлих з парастасом.
--- Кінець цитати ---
Ось і я хочу запитати: навіщо?
Зрозумійте мене правильно, треба вшановувати пам'ять про померлу людину, прибирати і доглядати могилу - то наш обов'язок перед нею. Але молитва за упокій, що вона дає померлому?
Ось слова Господа нашого Ісуса Христа:
"Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду".
(Івана 5:26-29)
doktor-maks:
Дякую, я також знайшов відповідь на своє питання.
Молитва за померлих
"Моліться один за одного". (Як. 5:16)
"У Бога всі живі". (Лк. 20:38)
Ще в Старому Завіті молились за померлих. Так, наприклад, Варух молився за померлих ізраїльтян (3:4-5). Юда Маккавей — за полеглих воїнів (12:43). Молитви, як засоби, що полегшують загробне життя, поєднувались з благодіяннями. Подача милостині за померлих існувала при Мойсеєві (Втор. 26:14). Також є вказівка на існування благодіянь за померлих і в послідуючі часи старозавітньої історії. Так, праведний Товит в передсмертному заповіті говорить свойому синові Товії: "роздавай хліб при гробі праведних..." (4:17). А пророк Єремія називає тих, після смерті яких не буває благодіянь, відкинутими від Бога (17:7). Значить, блаженні ті, після смерті яких бувають благотворіння, що спонукають інших людей до молитов за померлих. Премудрий Ісус син Сіраха пише "Померлого не позбавляй милостині" (17:36). А яку милостиню може виявити померлому той, хто живе, окрім молитви?
В часи апостолів також було звичаєм поминати померлих наставників (Євр. 13:7). "Моліться один за одного", "за всіх людей" (1Тим. 2:1) і "у всякий час" (Єф. 6:18-19), — пише св. ап. Павло. Значить, ми зобов'язані молитися і за живих і за померлих. "Чи живемо, чи вмираємо, — завжди Господні" (Рим. 14:8 ). "У Бога всі живі" (Лк. 20:38). До померлих ми зобов'язані постійно возгрівати любов, "яка ніколи не перестає" (1Кор. 13:8 ). Вони моляться за нас (Об. 6:9-10), і ми повинні молитися за них, тим більше, що помираємо всі з гріхами (Як. 3:2).
Відпущення гріхів можливе не тільки в цьому, але і в загробному житті. Це видно зі слів Самого Спасителя: "Якщо хто скаже на Духа Святого, не проститься йому, ні в цьому віці, ні в майбутньому" (Мф. 12:32). В цьому віці гріхи прощаються через покаяння, а в майбутньому — через молитви і приношення безкровної жертви.
Ап. Павло молився за те, щоб Онисифор отримав милість Божу на суді після смерті (2Тим. 1:16,18). Якщо апостол молився, щоб Онисифор отримав милість Божу після смерті, то і всі християни, наслідуючи його (Фил. 3:17), можуть і повинні молитися за своїх ближніх, щоб вони отримали після смерті помилування від Бога.
Ісус Христос перед хресною смертю молився за учнів, яких Він залишив, і за блага для них в загробному житті, тобто про те, що складає предмет молитви за померлих. "Отче! — говорив Він, — хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою." (Ів. 17:24).
"Христос панує над мертвими" (Рим. 14:9) — говорить ап. Павло. До Нього ми звертаємось зі своїми молитвами за померлих. Він має ключі від пекла і смерті (Об. 1:18), отже може полегшити участь тих, що знаходяться в місці мук, бо Царство Небесне не обмежується тими, що живуть на землі, а простягається і до області тих, що померли з вірою в Його викупні заслуги (Рим. 14:9). "Йому дана всяка влада на небі і на землі" (Мф. 28:18). Христос обіцяв: "коли чого попросите в ім'я Моє, Я те зроблю" (Ів. 14:14). Ми твердо віримо, що наші молитви не надаремні й не безплідні, тим паче, що вся Церква Христова молиться за своїх спочилих дітей. А Церква є Тіло Самого Христа "повнота Того, хто наповнює все у всьому" (Єф. 1:23). Чи її Господь не послухає? Ап. Іван запевняє нас: "Ось яке дерзання ми маємо до Нього, що коли попросимо чого згідно волі Його, Він слухає нас" (1Ів. 5:14). Поки нема ще остаточного суду над померлими, після чого наступить смерть друга (Об. 20:14), ми й молимо Бога позбавити наших померлих цієї другої смерті, просимо упокоїти їх зі святими, де немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання, але життя вічне.
Крім молитв за померлих, найбільш дієвий засіб для надбання їм милості Божої — це принесення за них безкровної жертви. В Православній Церкві часточки, які вийнято з просфори в пам'ять померлих, після причастя живих віруючих, опускаються в св. Чашу з молитвою: "Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров'ю Твоєю Дорогоцінною, молитвами святих Твоїх".
Не намарно, — вчить св. Іван Золотоуст, — узаконено апостолами творити перед страшними тайнами поминання спочилих: вони знали, що велика буває від цього користь для спочилих; не даремні моління, не даремні милостині: все це встановив Дух Святий, бажаючи, щоб ми отримували користь один через одного".
Християни всіх часів і народів завжди молилися за своїх померлих. Про це ясно свідчать древні Літургії. Так, наприклад, в Літургії св. ап. Якова є молитви за померлих, які перейшли і в Літургії св. Івана Золотоуста і св. Василія Великого. Ці Літургії схвалені VI-м Вселенським Собором.
Загробна участь грішників полегшується і милостинями убогим. Подачею милостині збільшується число людей, що моляться за спасіння душі спочилого і разом з тим виконують слова Ісуса Христа: "Тому що ви зробили це (милостиню) одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені" (Мф. 25:40).
Джерело: Українська Православна Церква св. Івана Хрестителя, Портланд, Орегон
http://ukrainian-orthodox.org/orthteach/PrayerForDeparted.html
Juli:
--- Цитата: newroman від 17 Квітня 2008, 22:31:13 --- Та чому ж ми тоді так ностальгічно згадуємо про рідних чи дуже близьких людей, які не з нами, дивлячись на їхні фотографії, тримаючи їх на видному місці. Так само і про померлих родичів, дивлячись на фото яких згадуємо їх, думаємо про них, зберігаємо ці фото. Але ж вони також живі, тільки духовно, не в тілі.
--- Кінець цитати ---
Я абсолютно впевнена, що родичі, які померли живуть у вічності - одні в пеклі, їнші в раю. Сумую, коли згадую тих, хто впеклі, радію, коли згадую тих, хто в раю. Якби всі люди усвідомлювали те, що є життя вічне, то багато матерів би не зходили з розуму через смерть своїх дітей і не тримали би їхні фото, як ікони, на видному місці. Я не належу до таких людей! Я знаю Бога Живого і не плачу за померлими, бо нічого вже змінити не можу, бо усвідомлюю, що вони живі.
Прим. модератора.
Перенесено з іншої теми.
yurko:
--- Цитата: Juli від 18 Квітня 2008, 10:19:53 ---Сумую, коли згадую тих, хто впеклі
--- Кінець цитати ---
Нє, ну звідки ти можеш знати де вони є?!
Може та людина зробила за життя один такий вчинок, що переважив всі її погані діла на перед Творцем.
Відповідь від: 18 Квітня 2008, 09:38:25
--- Цитата: Juli від 18 Квітня 2008, 10:19:53 ---бо нічого вже змінити не можу
--- Кінець цитати ---
Можна молитися за померлих. І треба за них молитися. Бо цим якраз можна щось зробити!
Відповідь від: 18 Квітня 2008, 09:39:37
--- Цитата: Juli від 18 Квітня 2008, 10:32:26 ---Божу присутність ви можете відчути тільки перед іконою
--- Кінець цитати ---
Не потрібно перекручувати слова, такого ніхто не казав. Говорилося, що для декого так простіше. Слова "тільки" ніде не було.
Якщо для людини не релігійної чи слабкої духом ікона, чи будь-який інший символ стає на перешкоді скоєнню злочину (світського, чи духовного) - то це є добре!
Juli:
--- Цитата: yurko від 18 Квітня 2008, 10:43:15 ---Нє, ну звідки ти можеш знати де вони є?!
Може та людина зробила за життя один такий вчинок, що переважив всі її погані діла на перед Творцем.
--- Кінець цитати ---
Якщо людина за життя прийняла Христа у своє серце, покаялася в своїх гріхах - вона іде до раю, а якщо не встигла чи не захотіла - до пекла. Все дуже просто, нічого не потрібно ускладнювати: життя людині дано, як час для того, щоб вирішити де вона проведе вічність.
Навігація
Перейти до повної версії