Різне > Віра, релігія, філософія, світогляд
Чи потрібні людині посередники між нею і Богом крім Ісуса Христа?
Lyolik:
Не буду створювати тему типу - "Моральний стан священників":
Цікава стаття :unknow
Чому люди радіють з упадків священиків?
В наш час можна дуже часто зустріти насмішки, кепкування та яскраве висвітлення упадків чи гріхів духовенства. Звісно, залишила свій гіркий слід на свідомості людей радянська епоха, яка воднораз не дала змоги належно підготувати Церкві кілька поколінь духовенства, проте помітно, що бажання злорадствувати над упадком свого ближнього, а ще більше - духовного наставника у багатьох людей сидить ніби в крові. У цій статті протоієрей Михайло Мельник на прохання порталу розповість, чому трапляється так, що люди радіють з упадків духовенства.
"В останні часи буде багато священиків, але мало духовних отців"
св. Серафим Саровський
Люди насміхаються, бо не знають, може ніколи не чули, можливо ніхто їм не говорив, не вчив і не пояснював, що за наукою Спасителя ніколи і нікому жодним чином не припустимо не те, що радіти чиїмось упадкам, а й навіть бути байдужим до будь-якої біди (великої чи малої) свого ближнього. Так, кожен упадок в гріх – це велике горе, бо таким падінням зневажаємо і ображаємо свого Творця. І такій людині крайнє необхідно не лише співчувати (це найпростіше і найлегше), а співстраждаючи, щиро жаліти за її проступок, молитися і просити Бога прощення за її провини.
Та є ще одна сторона цієї важливої і великої проблеми духовного життя християн. Це коли духовні отці надмірно строго поводяться зі своїми парафіянами по відношенню до їхніх упадків. А їм, як і всім, без жодного сумніву, хочеться до себе милосердного і співчутливого відношення з приводу своїх упадків. Тому, коли явно і відкрито падають у гріх священики (духовні батьки і вчителі, наставники, провідники і лідери) віряни чуються і усвідомлюють себе не найгіршими, не пропащими, а, отже, мають і плекають надію на своє спасіння. А в цьому, власне, велика небезпека, загроза і біда для священнослужителів. Бо бути причиною і спонукою до гріха, це не рятувати, а підставляти ногу і штовхнути людину до падіння. Як бути і що ж тоді робити священнослужителеві (єпископові, священикові, монахові), який підштовхнув людину до падіння? Як йому каятися і відпокутувати гріх, щоб мати для себе надію на Боже прощення, а також врятувати людину, яку спокусив до падіння у гріх? Без жодного сумніву, мусить бути явне і відкрите перепрошення за свою провину і рівноцінна важкості гріха відповідна покута.
Ось до теми кілька історій.
В одному місті був єпископ, який був спокушений дияволом і впав у смертний гріх. Усвідомивши важкість свого душевного стану, він вирішив привселюдно розкаятися. Тож одного разу у велике свято, коли в храмі було багато людей, він перед всім народом щиро, з душевним болем і зі сльозами на очах сповідав свій гріх. Потім зняв з себе омофор, положив його на престол і мовив до народу: «Простіть мене, брати і сестри! Тепер я вже не можу бути у вас єпископом». Бачивши велике смирення і сокрушення свого пастиря, всі, хто був у храмі, з плачем вигукнули: «Нехай гріх твій на нас впаде, отче, тільки не залишай нас свого пастирства». Та добрий батько не піддавався на сльози і умовляння своїх духовних дітей. Але й вони не відступали і не переставали благати його залишитися в них. Тоді єпископ голосно промовив: «Ну, добре! Якщо ви так дуже бажаєте, щоб я залишився у вас, то погоджуся тільки за однієї умови і якщо ви дасте мені слово, що беззаперечно виконаєте те, що я повелю вам». Всі дали слово. Тоді єпископ наказав зачинити двері храму і мовив: «Знайте тепер, той з вас не буде мати частини від Бога, хто зараз не потопче мене своїми ногами». Із цими словами він простягнувся ниць на землі. Всі злякалися, але боячись порушити дану обіцянку, переходили через нього. Та коли останній чоловік переступив через єпископа, в храмі залунав голос з неба: «Так, велике смирення у єпископа і тому Я простив йому гріх!». Всі почули цей голос і зі сльозами радості на очах прославили Господа. (Алфавітний патерик. Л. 194.).
Так, зло і гріх часто приходять через спокуси. Тому більшою мірою винуватцем є та людина, яка спричинилася, тобто підштовхнула словами чи своїм поганим прикладом до падіння. Навіть байдужий, не засуджуючий погляд, не зупиняє, а навпаки дозволяє на зло і він також є причиною до падіння. Тому Господь строго виголошує: «Горе тій людині, через яку спокуси приходять!» (Мт. 18, 7).
Мені багато разів приходилося від людей похилого віку чути (та ще й в наш час іноді переповідають), як у сусідньому селі ще у 30-х рр. минулого століття один священик відмовив у звершенні похорону бідного селянина, бо його син не мав грошей, щоб заплатити. Він сказав: «Продай корову і будуть гроші». «Але ж чим я тоді буду своїх дітей годувати?», – відповів селянин. «Це твоя справа», – сказав духовний батько.
Та ні, це не були слова духовного батька – Христового пастиря, який мав би душу покласти за своїх духовних дітей. Це промовляв обрядомаг, требовиконавець, найманець, заробітчанин, або – пан. Власне, як світські пани, в той час поводилися священики. А чому? (До речі, чому всесвітньовідомий письменник В. Стефаник у своїх новелах ніколи не згадував роль Церкви в особах Її священнослужителів та ще й в той час, коли йшлося про смерть з голоду?).
І як іноді тоді бувало, складну ситуацію з похороном врятував місцевий жид-корчмар. Він охоче, з відповідними відсотками або з умовою фізично відпрацювати на його господарстві, дав селянину необхідні гроші. При тому жид з великим задоволенням насміявся зі священика і віри. Та найбільша біда була в тому, що цією історією були згіршені сотні, а то й тисячі людей не тільки цього села, але й навколишніх. Її, в Радянські часи часто згадували і радо переповідали безбожники, комуністи та комсомольці.
А ось ще одна сумна історія яку нещодавно переповів мені один священик.
У час Великого посту до нього підійшла його парафіянка і з острахом сказала: «Отче, я зважаючи на ваші постійні глибокозмістовні духовні науки і бачачи вашу доброту, щирість, намагання допомогти кожній людині для спасіння її душі, довіряю вам і прошу прийти посповідати мого батька, якому вже за 80 років. Останній раз він був у сповіді ще перед війною з німцями, коли було йому 8-9 років. Тоді священик повівся з ним дуже грубо, звинувативши його в тому, в чому він не мав ніякої провини. Це підірвало батькові довіру до священиків. Не знаю чи він погодиться сповідатися. Просто я маю надію, бо він багато разів чув від людей про вас тільки добре і це його захоплювало. А коли я сказала йому, що запрошу вас, він не одобрив моє намірення, але й не заперечив».
Коли духовний отець увійшов до хати, дідусь зі страхом в очах запитав:
– Ви направду будете мене сповідати? Не будете сварити, кричати?
– Ні! Чому? Я вам не караючі органи! Я не слідчий, не прокурор і не суддя! Я відповідатиму перед Богом за спасіння вашої душі. Сам Христос вчив, що небо дуже радіє, коли каються і навертаються до Бога грішники. Тому щиро бажаю допомогти вам очистити сумління і душу…
Близько години тривала щира сповідь. Сльози радості і вдячності дідуся до глибини душі зворушили духовного отця і були для нього найбільшою віддякою та нагородою. Він, як воістину духовний батько, спричинився до очищення і зцілення ще однієї грішної душі, і вона вже не чулася загубленою і пропащою. Їй відкрилася дорога, яка невдовзі приведе її, як дитину, до свого Небесного Батька у вічне і щасливе життя.
Протоієрей Михайло МЕЛЬНИК
Сонечко+:
--- Цитата: yurko від 28 Січня 2013, 18:21:14 ---Як щодо целібату?
--- Кінець цитати ---
Думаю, скопець і целібат - то різні речі. Дотримуватись целібату може не лише скопець. Скопець - це той, кому провели кастрацію. А целібат - "безшлюбність", відмова від подружнього життя. Про целібат згадується у Біблії тут:
--- Цитувати (вибране) ---" Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів,
хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє,
хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав.
Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно бо освячується Божим Словом і молитвою". 1 Тим.4:1-5
--- Кінець цитати ---
і не лише про целібат, а ще й про піст. До речі, чи правильний такий довгий піст? Навіщо таке? Якщо у Біблії чітко сказано як треба постити - я уже наводила цитати з Біблії - це короткотривале утримання від їжі повністю, а не від скоромного довго :unknow
Які точні передбачення нам дав Господь
Відповідь від: 29 Січня 2013, 00:41:39
--- Цитата: Lyolik від 29 Січня 2013, 00:28:35 ---Чому люди радіють з упадків священиків?
--- Кінець цитати ---
Люди не радіють, вони навпаки від цього засмучуються і розчаровуються.
chuck:
--- Цитата: Сонечко+ від 29 Січня 2013, 00:50:49 ---Скопець - це той, кому провели кастрацію.
--- Кінець цитати ---
Ти ж бачиш, що в тому контексті, скопець це не той, хто "без хозяйства", а той, хто керує своїми бажаннями (або віддав це керівництво комусь ще) -- статевий потяг майже нічим не поступається спразі та голоду, тому підкорення цього бажання може дати хороший результат. А може й не дати.
До речі, так само, як і піст. Який по суті абсолютно не є утриманням від вживання їжі та питва (ну звідки ця нісенітниця?!).
--- Цитата: Сонечко+ від 29 Січня 2013, 00:50:49 ---До речі, чи правильний такий довгий піст? Навіщо таке? Якщо у Біблії чітко сказано як треба постити - я уже наводила цитати з Біблії - це короткотривале утримання від їжі повністю, а не від скоромного довго
--- Кінець цитати ---
Христос був у пустелі без їжі, води і (напевно) без інших допоміжних речей 40 діб. Серед дикої природи (звіри в тому числі )).
Але на самому початку, коли в Євангелії згадується цей момент, там є дуже важливий "нюанс": "Був покликаний духом ..."
Люди, ви взагалі розумієте, що намагаєтеся розібратися в "неземних" речах використовуючи абсолютно не відповідні "інструменти": логіку побутового рівня?
Як ви узгодите такі вислови з Біблії як: "Шануй батька та мати твою ..." і "Вороги людині домашні його" + "А хто моя мати й брати? ..."
Чи припускає, хтось з вас, що взагалі не розуміє про що йдеться в біблійних текстах?
Що ті слова, які там є — не правила і не закони, це свого роду, пардон за порівняння, мантри, що відкривають нам інший погляд на життя і вже в світлі того погляду набувають абсолютно іншого змісту. (хто чув про змінені стани свідомості — це щось типу того)
Саме про це весь час говорить Христос, згадуючи про Царство Небесне: стан сприйняття, стиль життя людини, коли світ навколо тебе змінюється докорінно, в ньому щезають добро і зло в тому розумінні, в якому ми звикли про них думати. Вчинки, слова і думки реально матеріальні і їхні наслідки настільки видимі і відчутні, що щиро жєль тих людей, які чинять, говорять і міркують як "мерці" або сліпці. І нічого не можна зробити окрім лиш того, щоб самому дотримуватись "законів" Царства Божого за будь яку ціну.
Бажаю успіхів.
Lyolik:
--- Цитата: Сонечко+ від 29 Січня 2013, 00:50:49 ---
. До речі, чи правильний такий довгий піст? Навіщо таке? Якщо у Біблії чітко сказано як треба постити - я уже наводила цитати з Біблії - це короткотривале утримання від їжі повністю, а не від скоромного довго
--- Кінець цитати ---
Сонечко :) ви себе декларуєте яу православну парафіянку, гадаю, цим тішитесь :bouquet:, чесно кажучи трохи дивує ваше ставлення до посту, думаю, що то скоріше не ваші думки, а їх відсутність через незнання.
Рекомендую вам, почитайте "Великий Піст" Олександра Шмемана.
Кращого православного тлумачення мети посту, його сенсу в житті Церкви, в житті християнина я не зустрчав, та й тепер може і не треба. отож рекомендую :good. Піст це не тільки харчова складова, а щось інше.
Сонечко+:
--- Цитата: Lyolik від 29 Січня 2013, 12:50:07 ---Піст це не тільки харчова складова, а щось інше.
--- Кінець цитати ---
Звичайно. З цим ніхто не сперечається. І я пояснювала, що саме для мене було "включено" у поняття "постити". Але "харчова складова" є його обов"язвовою частиною.
--- Цитата: Lyolik від 29 Січня 2013, 12:50:07 ---ви себе декларуєте яу православну парафіянку,
--- Кінець цитати ---
Не декларую. Я позиціоную себе як християнку (а поділ на конфесії - то для мене щось штучне). Льоліку:Приховано: ПоказатиПравославна церква мені ближча, а Морозу, як я писала, я "довіряю і ввіряю свою відвертість". Щиро тішуся тим, що у Калуші є такий священник як отець Григорій, то правда. Раніше я пояснила, що відвідую і ту і інші церкви - прислухаюсь, порівнюю, стараюсь зрозуміти та відчути. Коли писала про дитячі служби, подавала інформацію і про недільні школи у православній і служби у католицькій. Гадаєте, що цим тішуся? Гадайте, хто ж заважає - кожна думка має право на життя :). Я зачепила Ваші почуття, пов"язані з позиціюванням\декларуванням - прошу вибачення, це вийшло не навмисно якось. Просто процитувала слова, які мені сподобались і на мою думку були слушними.
--- Цитата: Lyolik від 29 Січня 2013, 12:50:07 ---що то скоріше не ваші думки, а їх відсутність через незнання.
--- Кінець цитати ---
Це мої думки, а також і їх відсутність через незнання - тому і задаю питання. Знала б - не запитувала.
--- Цитата: chuck від 29 Січня 2013, 08:41:49 ---Який по суті абсолютно не є утриманням від вживання їжі та питва (ну звідки ця нісенітниця?!).
--- Кінець цитати ---
З Біблії. Крім молитви та упокорення тіла і Духу піст включає і таку частину як утримання від їжі (і інколи пиття)
--- Цитата: chuck від 29 Січня 2013, 08:41:49 ---Христос був у пустелі без їжі, води
--- Кінець цитати ---
Мені треба перечитати те місце, бо без їди, знаю, що точно був. А от на рахунок - не пив - не упевнена.
--- Цитата: chuck від 29 Січня 2013, 08:41:49 ---Чи припускає, хтось з вас, що взагалі не розуміє про що йдеться в біблійних текстах?
--- Кінець цитати ---
Звичайно. Інакше, не виникали б запитання і різноманіття думок.
--- Цитата: chuck від 29 Січня 2013, 08:41:49 ---Саме про це весь час говорить Христос, згадуючи про Царство Небесне: стан сприйняття, стиль життя людини, коли світ навколо тебе змінюється докорінно, в ньому щезають добро і зло в тому розумінні, в якому ми звикли про них думати.
--- Кінець цитати ---
Цікаве пояснення...Так, коли людина піднімається по тону, безперестанно наближаючись по Духу до Бога, то звичайно, що все починає сприйматися інакше. Змінюється і свідомість і підсвідомість, бо людина налаштовується на віддачу і поступки свої співставляє уже не з описаними Законами і правилами, а тому, що інакше уже не може собі уявити. Це уже стає сутністю людини і станом її душі. І після цього, як каже ДДК, відкривається канал для сприйняття Вищого, Божого, Безмежного.
--- Цитата: chuck від 29 Січня 2013, 08:41:49 ---Ти ж бачиш, що в тому контексті, скопець це не той, хто "без хозяйства"
--- Кінець цитати ---
У вирваній цитаті з контексту справді бачу інше -
--- Цитата: Lyolik від 28 Січня 2013, 18:49:28 ---Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили;
--- Кінець цитати ---
--- Цитата: Lyolik від 29 Січня 2013, 12:50:07 ---Рекомендую вам, почитайте
--- Кінець цитати ---
Я зрозуміла чому так багато конфесій. Біблію писали люди натхненні Богом, тобто інформація передавалась із уст в уста. І в ній є УСЯ необхідна для нас інформація, тільки розуміємо ми її по-своєму. А передання - записувались звичайними людьми, в них часто було додано щось від себе. Тому часто передання не співпадає із Святим Писанням і навіть інколи протирічить Біблії...
Хоча, я не хочу поглиблювати цю тему саме у такому напрямку, бо вона набуває міжконфесійного забарвлення. А вияснення відносин(чия церква правильніша) - не те, чого я хочу у ній - з цим я сама в стані розібратись. Пардон, сама таке спровокувала. :-[
У підсумку я зрозуміла одне - посередник між Богом і людьми один - Ісус Христос. А священники\пастирі\вчителі\наставники - потрібні на початковому етапі пізнання та ознайомлення з Богом. А далі - кому як, в залежності від того, в якому стані знаходиться душа людини і як вона може сприймати Святе Писання і уявляти свій шлях до Вищого\до Бога.
Навігація
Перейти до повної версії