Не все у житті так однозначно, докторе. Все стає однозначним лише якщо ти фанатично слідуєш якомусь вченню, чи вірі.
А коли ти просто досліджуєш життя, то сам робиш висновки.
Стосовно не миття рук, то тут тоже відносно. Якби зараз сталася будь яка катастрофа глобального масштабу, то враховуючи їх (індійців) чисельність і незіпсований "благами" цивілізації імунітет, мабуть вижили б ті, що не мили руки.
Інше порівняння. Відкиньмо християнство. Хоча, про що я говорю. Мабуть таке уявити не всі можуть. Але нехай я собі сам погрішу. Уявімо, що немає вчення, або воно не є єдино правильним і важливим. А тепер подивімося на індійського йога (по нашому бомжа), який сидить під пальмою, біля храму і нічо його не обходить. Він безмежно щасливий! Він живе щасливим життям, не боїться смерті і помирає щасливим. Звісно, з погляду християнської постіндустріальної цивілізації...
Але він щасливий!
А багато з нас, ні.
Бо він шукає і знаходить,
а ми метушимося (нам здається що ми теж чогось прагнемо, але чомусь ми забуваємо про то, щойно лиш ми його досягли і кидаємося на пошук чогось іншого) а томі якщо на якомусь етапі наших пошуків нас зупинити і запитати чи ми щасливі, то ми скажемо - ні, бо ще шукаємо.
А ті хто знайшов Христа - тоже не щасливі вповні. Знаєте чому?
Бо їм ще заважають ті - хто не знайшов , ті що руки не миють, або не так хрестяться, або не хочуть бути багатими...
А секс мабуть подобається чоловікам абсолютно будь-який.
А от жінкам...
Тут треба їх питати.