ось дуже цікава новина ( хоча й за вересень минулого року ) . Яскравий приклад совка - тобто люди вважають , що їм завжди хтось щось винен . Це і є чистий "непорочний" савок
Луцька підприємиця, яка роздає людям хліб, побачила «вдячність» тих, хто береЛуцька підприємиця Наталія Шафета, яка разом із чоловіком з січня 2017 року купує і роздає щотижня по 60 буханок хліба нужденним на Центральному ринку Луцька, описала споживацьке ставлення окремих людей до її благодійності.
Історію, яка трапилася в суботу, 28 вересня, вона розповіла у блозі на сайті інтернет-видання «Волинь24».
Пані Людмила, яка допомагає подружжю роздавати хліб, зателефонувала підприємиці вранці, що цієї суботи постачальники не привезли випічку.
Наталія Шафета заспішила на ринок.
«Вірите, давно вже не було такого поспіху – розуміла, що там люди, які чекають мене з хлібом, якого нема. По дорозі я дзвонила на пекарню в Тернопіль, звідки нам привозять хлібчик. Але ніхто не відповідав. Ми кинулися по ринку шукати хліб. В кіоску ледве впросили, щоб продали 22 хлібини (більше такого виду не було). А в іншому місці нам по закупці продали ще трохи випічки. Власник однієї з яток пан Олександр люб‘язно запропонував хліб за закупівельною ціною. Дякуємо, що прийшли на виручку!» – розповідає підприємиця.
Вона зазначає: «Знаєте, напевно, недарма хліб в цю суботу привезли з великим запізненням, я побачила справжню натуру тих людей, що прийшли по безоплатний хліб».
Окремі старші люди поводили себе так, ніби пані Наталія зобов’язана забезпечити їх безплатною їжею.
«Перш ніж бігти шукати хліб, я підійшла до людей, привіталася, перепросила, що вони змушені будуть трішки зачекати, хлібчик зараз закупимо і роздамо. У відповідь почула обурення, що я така-сяка, не продумала, що хліб можуть не привезти, дехто почав «клясти» мені вслід, бо я вже відбігала по хліб», – пише Наталія Шафета.
«Хотіла зупинитися, сказати, що все – не буде більше хліба, набридли постійні незадоволення, звинувачення. Але переборола себе, подумала, цих буркунів десь до десятка, а інші люди не винні, що так сталося», – веде далі розповідь підприємиця.
Благодійниця зізнається: «Роздавати хліб цього разу було, як ніколи, важко. Більшість брали хліб з ображеним виразом обличчя, навіть слово «Дякую!», звучало рідко».
Проте знайшлася одна з жінок, яка розрадила.
«Настрій трішки підняла жіночка, яка підійшла останньою, – пише Наталія Шафета. – Вона сказала, що дякує за те, що, незважаючи на образи в мій бік, я роздала сьогодні хліб, щоб я не зважала на старих людей, які чомусь почали вважати, що ми їм зобов‘язані давати хліб».
Підприємиця резюмує: «Ми просто хотіли поділитися з людьми хлібом, у відповідь – чорна невдячність. Вже почали задумуватися, можливо, варто допомагати комусь окремо, де справді того потребують, а не чекати, коли наступного разу комусь щось не сподобається, і він буде звинувачувати у цьому цілий світ, але злість свою вимістить на нас?»
Автор
Тема: Рожеве життя в СРСР (Прочитано 408934 раз)