Бачу полеміка так загрузла, що я по декілька раз перечитую чужі пости і не можу до кінця врубатись в суть конфлікту.
Щодо мене, то почну мабуть з того, що я розумію під словом "
ЖИД".
Я його цілком і повністю не ототожнюю з єврейською нацією. Дійсно вживаючи слово "жид", я вкладаю в нього дещо негативний відтінок. Тобто коли я казатиму про жителів
Ізраілю, то я буду вживати поняття "
євреї" та "
ізраільтяни".
Так вже склалося, що представники єврейської нації були свого часу розпорошені по цілому світу, а для того щоб зберегти свою самобутність і не асимілюватись цілком з іншими націями вони змушені були правдами і неправдами боротись за своє виживання. Найдієвішим способом було пробивання представніків євреєв до владних ешелонів та створення міцного економічного підгрунття. Звичайно це багто в чому не подобалось (і тепер неподобається) представникам корінних (титульних) націй тих держав де євреї проживали (проживають). Мабуть тому під поняттям "
жид" розумілась людина, яка наперекір титульній нації старається перекроїти все на свій лад задля того аби самому не зникнути з лиця землі.
Особисто щодо мене, то саме такого негативного значення "
наглої людини" слово "
жид" набуло за часів навчання у Ченівцях. Колись там проживало багато євреїв, з часом вони повиїжджали в Ізраіль, дійсних євреїв там залишилось не багато. Проте є багато наглюків, які зверхньо ставляться до всіх і до вся. Ось їх я і називаю
жидами.
Я був в добрих дружніх стосунках зі своїм старостою. Він робив те, що вигідно саме йому і всюди пробивася своєю наглістю. За це я його називав
жидом, а він у відповідь казав на мене
бандерівець, за мої націоналістично-патраотині погляди.