Викладу тут
Отак живеш собі, слухаєш новини, сам щось бачиш і мимоволі виникають оті риторичні питання, непотрібні відповіді на які нас не надто втішають. Одним з таких питань, є питання "А чого ж то ми так хріново живемо?". І життя нам щодня підкидує приклади, підказує причини. Так виглядає, що ми українці, як нація, в цілому зовсім не дурні, і руки у нас ростуть так, як потрібно, ібіля хатинки (ну звісно лише в межах високого паркану) у нас завжди чисто і охайно. Але завжди на оті 100, 1000 чи навіть 10000 нормальних, знайдеться один два "
іздєлія №2" (клікабельне), які зводять нанівець всі старання нормальних, жити по-людськи і з якими оті решта нормальних ніяк собі не можуть дати раду.
Я завжди люблю наводити приклади. Ну бо просто розказувати про якісь незрозумілі чи "віддалені від життя" речі, воно якось не надто сприймається.
Ото ж. Відколи надворі потепліло, взяв собі за звичку ходити по джерельну воду, до кринички "на Бані". Там тихо, спокійно, пташки співають, вода смачна та й крім всього іншого пройти пішки 4 км як не як діло корисне. Криничку ту доглядають місцеві жителі. Зробили гарний металевий дашок з дверцятами, аби листя чи цвіт не падали у воду, поствили гарне міцне відро (бо звичайне доводилося міняти що кілька місяців), час від часу міняють ланцюг, щоб іржа воду не забруднювала. Ну і для того, щоб можна було всім охочим допомогти в тому фінансово - причепили на криничці металеву скриньку.
Минулого тижня я вкидав у ту скриньку кілька гривень. Довелося попихати кредиткою, бо явно вже було накидано до самого верху. Звісно люди швидше за все кидають купюри невисокого номіналу, але...
Але сьогодні, коли я відкрив дверцята, щоб дістати відро, вони чомусь не відкрилися до кінця, як було завжди, а на щось сперлися. Я придивився і побачив, що впираються вони об частину скриньки, яка чогось звисає.
Я ДУЖЕ сумніваюся, що той, хто виймає зі скриньки гроші, залишив її відкритою і без замка. Швидше за все і замок і вміст скриньки перекочували до кишені одного з тих ""іздєлій №2"
[hide post=10 login=1 karma=15]
Інший, не менш промовистий випадок, стався нещодавно біля одного з фотомагазинів,
де його власник минулого року посадив деревце сакури. Дерево росло собі до зими, поки одного дня якийсь (ну ви самі вже здогадуєтеся хто) то дерево не викопав. За збігом обставин, цей вчинок помітили працівники сусідніх магазинів і чоловіка вдалося догнати та відібрати сакуру. Деревце посадили у відерко і навесні знов перенесли на "старе місце". Але цієї суботи люди знов побачили замість сакури ямку в землі. Чоловіка знов вдалося вистежити. На базарі. Уже без сакури...[/hide]
То ж яка мораль?
Як на мене, у нас є 3 варіанти розвитку подій. Або ми далі живемо, як жили досі і вже не дивуємося нічому, або застосовуємо вже перевірений досвідом варіант диктатури (поліцай машінґевером і собакою), або мусимо пересилювати себе і вчитися робити зауваження, ловити на гарячому, доповідати (так-так саме доповідати куди слід) на сусіда, який зливає нечистоти чи викидає у ліс сміття, а потім добиватися, щоб оті "куди треба" не ховали справу в шухляду, а вживали заходів, діяли, проводили роботу.
Як не крути, а останній варіант, він найскладніший, бо вимагає участі кожного з нас. Але ж це саме той варіант, який діє у Європі. А чи не кажемо ми всюди і завжди, що хочемо саме туди?
Голосування
Автор
Тема: Чи будемо ми господарями в себе вдома? А чи не хворе у нас суспільство? Чи відчуваємо МИ себе УКРАЇНЦЯМИ? (Прочитано 453084 раз)